Слово Святого Василія на свято 40 мучеників

Переклад о.С.Фединяк ЧСВВ(1954)

У святих отця нашого Василія Великого слово

НА СОРОК СВ. МУЧЕНИКІВ

1. Чи можливе для почитателя сорока св. Мучеників насолодитись доволі споминами про цих страдників, коли честь, що її ми віддаємо добрим слугам, є рівночасно виявом нашої зичливости для спільного нам Володаря? Ясна це річ, хто величає героїв, той не занехає й наслідувати їх у подібних обставинах. Тому, щиро звеличаймо тих, що потерпіли мучеництво, щоб завдяки свому бажанню ми теж стали мучениками, ми теж, без переслідування, без вогню, без бичів заслужили собі на ту саму нагороду, що й вони.

Сьогодні беремося подивляти не одного мученика, ані не двох, та й не стільки, щоб число тих щасливців сягало десяти! Сьогодні беремося величати аж сорок чоловіка, в яких, немов одна душа лучить з одне різні тіла. Вони в своїй однозгідності й однаковому переконанні щодо віри показали й однакову витривалість у муках і однакову постійність в обороні правди. Всі вони подібні до себе, всі однозгідні в переконанні, всі рівні в боротьбі. Тому вони й заслужили собі на однакові вінки (слави).

Отже, який бесідник міг би гідно звеличати їх? І сорока уст не вистало б, щоб гідно прославити чесноту стількох мужів! Бо коли б тільки один із них був сьогодні предметом нашого подиву, то це вистарчало б, щоб вичерпати всю силу вимови. А що допіру така численність, бойовий ряд воїнів, непереможна гвардія — вони ж, як у війнах — непереможні, так і в похвалах — недосяжні.

Лк 21, 5-6

Лк 21, 5-6: І коли деякі говорили про храм, що він прикрашений дорогоцінним камінням та обітними дарами, він сказав: - Надійдуть дні, коли з усього, що бачите, не лишиться камінь на камені, що не був би перевернений.

Пощення і прощення

Заголовок придумав не сам, взяв у о.Якова Кротова. Пощення і прощення відрізняються однією буквою. Клас! Піст, якого вчить нас Господь є поверненням на лицем до Бога. Навчитись постити означає навчитись бути милосердними. Обмеження в їжі тут лише символ того, що ми повинні звернути увагу на ближнього. Пробачити йому те, що він не такий як ми. Дати йому частину нашого, щоб він збагатився. Не тягнути те, що нам законно належить, але поділитись тим, що належить до нашої компетенції. Пробачити провини означає стати чуйним до проблем ближнього.

Піст - час для того, щоб подивитись на себе без маски. Будь-якої, особливо якщо це маска побожності. Їжа - приклад найнеобхідніших потреб. Наскільки вона для нас необхідна? Піст є масштабом нашого нормального життя. Як Святе Письмо коригує традицію так піст повинен коригувати щоденне життя християнина.

Отець Щурко нарешті почав писати блог: slovobozhe.blogspot.com

Честь і хвала!

Мр 15, 28 (Храмова завіса)

На вечірньому молитвослов'ї минулого четверга читали з о.Юрієм страсті за св.Марком. Оскільки його так і не допросишся припинити „гидоту запустіння” у блозі slovobozhe.blogspot.com буду пробувати писати сам :)

Мр 15.28: І завіса у храмі роздерлася надвоє від верху аж до низу.

Кондак св.Романа Солодкопівця на Неділю про Страшний Суд (м’ясопусна)

Серед богослужбових тектів візантійської спадщини особливо цікавими є кондаки св. Романа Солодкопівця. Їх вже досліджують багато науковців, але великий пласт роботи все ще треба зробити. Особливо для розуміння візантійської есхатології кондак на неділю про страшний суд є важливим документом. Цікавим є також той факт, що кондак фактично переповідає і трактує частини Об’явлення св. Йоана Богослова, книги, котра так і не знайшла донині свого місця у візантійській літургії.

Для літургійного богослов’я є цікавим те, що тематика другого приходу ставиться на початок Великого посту і таким чином перетворює великопісне чування не лише у приготування для щорічного святкування Воскресіння Христового, але і у час очікування другого славного есхатологічного приходу Христа. Lange Rede kurze Sinn, як кажуть німці, тому пропоную сам текст кондака.

Кондак м’ясопусної суботи

М’ясопусна субота згідно із давньою константинопольською традицією належить до т.зв. “задушних” субот — особливих поминань померлих. Серед візантійської піснетворчості кондаки безперечно належать до найшляхетніших її зразків. У літургійній молитві віра церкви поєднується із поетичним поривом Духа, який надихає її співати Христові і разом з Ним вічний піснеспів Отцеві. Тут один із зразків візантійських заупокійних кондаків саме на м’ясопусну суботу.

Віддання різдвяних свят

У церквах Галичини існує традиція колядувати та вітатися різдвяним привітанням "Христос ся раждає!" аж до свята Стрітення Господнього. Серед знавців літургіки існує багато дискусій щодо доцільності цих традицій. І свято Різдва і свято Богоявлення вже мали свої віддання. Для чого тоді коляди і різдвяне вітання?

Мт 6, 5-15 Молитва в Новому Завіті

Молитва в Новому Завіті

5. А ви, як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати і молитися по синагогах та по перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам, вони вже мають свою нагороду.

Молитва є чимось дуже особистим і інтимним, а тому не може виступати як щось, чим можна хвалитися або справляти на когось враження. Молитва на видних місцях є до певної міри екзгібіціонізмом, бажанням показати іншим щось своє, навіть якщо це дуже інтимні відносини з Богом, навіть якщо ці відносини є дуже добрими і щирими, виставляння їх напоказ робить їх меншими в своїй вартості. То є більш-менш якби хтось на людях говорив своїй коханій про любов до неї на людях. В першу чергу тут є

Велике повечір'я у навечір'я великих свят

Три свята у нашому літургійному році - Благовіщення, Різдво та Богоявлення - у їх навечір'я передбачають особливе святкове богослужіння - Велике повечір'я з литією. Будучи сам великим прихильником цих богослужінь саме з цієї любові до них не можу не сказати кілька слів з метою поглиблення розуміння їх та покращення їх майбутнього звершення на парохіях.

Η λογικη λατρεια = Логічна служба

За багато років дослідження літургійних структур переконався у подивугідній їх логічності. Як кажуть греки, створивші їх: «Η Θεία Λατρεία είναι λογική, όχι μαγική» (Божественна служба є логічною, а не магічною). Кожна богослужбова структура та її текстуальне наповнення створені не лише як рамки для літургійної молитви церкви, їх завданням є також впровадження вірних у літургійну молитву, передання віри церкви, богослов'я того чи іншого свята, їх покликанням є зробити оспівування Бога „розумним”, як про це гарно говорить кондак Богоявлення: „Явився єси днесь вселенній і світло Твоє, Господи, знаменувалося на нас, що із розумінням оспівуємо Тебе: "прийшов єси і явився єси, Світло неприступне!"”.

З огляду на це кілька мобільних міркувань.

Кондак Богоявлення

Кондак Богоявлення

Кондак, глас 4:

Явився Ти днесь вселенній і світло Твоє, Господи, знаменувалося на нас, що із розумінням оспівуємо Тебе: “Прийшов Ти і явився, Світло неприступне”.

Ікоси:

01. В Галилеї поганській, в землі Завулоновій, як сказав пророк, засяяло світло велике — Христос. Тим, що у темряві явилася світла зоря, що сяє з Вифлеєму, особливо ж з Марії Христос; сонце правди простирає свої проміння по всій вселенній. Тому оголені чада Адамові, прийдіте всі, одягнімося в Нього, щоб зігрітись, бо покровом для нагих і сяйвом для затьмарених прийшов Ти і явився, Світло неприступне.

Марка 16,15-18 (Чуда християнського життя)

Колись давно робив собі записки до різних цікавих місць Святого Письма. Одною з них хочу поділитися днеська. Зранку була довга розмова з другом про християнське життя, про проповідь, про післаництво апостолів, про чуда ітд. Серед інших він посилався на євангеліє від Марка 16,15-18: „І сказав Він (Христос) до них(апостолів): Ідіте по всьому світі, та всьому створінню Євангеліє проповідуйте! Хто увірує й хреститься, - буде спасенний, а хто не увірує, - осуджений буде. А тих, що увірували, супроводити будуть знаки такі: у Ім'я Моє демонів будуть вигонити, говоритимуть мовами новими, братимуть змій, а коли смертоносне що вип'ють, - не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, - і добре їм буде!”

Життя вифлеємських немовлят

Пам’ять вифлеємських немовлят святкувати якось дуже важко. Важко змиритися з тим, що образ чистоти не радував нас якийсь час. З іншого боку побиття младенців є дуже сильним образом оновленого життя людини у Христі. Христос народжується і першими громадянами Його Царства стають немовлята – образ кожного з нас. Із дітей людини вони в оду мить стають дітьми Божими. Дорога вифлеємських отроків є дорогою кожного християнина. Чи не дітьми ми повинні входити в Царство Боже. Немає жодної іншої дороги у Царство Боже як через смерть.

Про шкрабового песика :)

Писав коментар на допис Андрія Шкраб’юка (Шкода песика protopsaltes.blogspot.com), але він вийшов завеликий, тому поміщаю тут. Допис справді дуже цікавий, бо піднімає багато питань насущних. Раджу заглянути.

Пригадуються слова диякона Андрія Кураєва: "Куда вечно спешит православный батюшка?".

Думаю, що таке відношення до богослужіння має багатогранні і дуже строкаті причини. По-перше, глибока відсутність розуміння для чого це все робиться. Таке нерозуміння є не лише серед вірних, але, на превеликий жаль, і серед духовенства. Є розуміння, що літургійне святкування повинне бути, є розуміння, що в іншому випадку щось буде не так, але нема розуміння чому богослужіння мусить бути саме таким, як воно є.

Святкування свідомої віри

Сьогоднішнє свято святого первомученика і архидиякона Стефана недарма святкують у поєднанні із святкуванням Воплочення Слова. У свідомості людей мученик - людина, яка потерпіла смерть за свою віру.

Насправді ж мучеником є не в першу чергу страдник. Мучеником в першу чергу є свідок, людина, котра дає свідчення своєї віри. Людина, життя якої є свідченням її віри. Людина, яка жертвує своє життя для свідчення своєї віри. Людина, життя якої є запорукою її віри.

Жива традиція

Жива традиція

У різдвяний час церкви сповнюються особливим настроєм. Перейняті із західної традиції шопки додають святкового колориту до наших святкувань. Маленький Ісусик серед овечок, осликів, пастирів, царів і ангелят вселяє в наші серця надію, радість і якесь таке зовсім людське відчуття того, що ми потрапили на реальний день народження.

Все це настільки людське і гарненьке, що інколи не зовсім ясно, що ж насправді тут відбувається. У шопці мало що відповідає строгості візантійських піснеспівів, котрі постійно наголошують на Божому приниженні, на величності цього маленького Дитяти.

Різдвяна драма

Різдвяна драма

У взантійській традиції існує особливий чин часів у Навечір’я Різдва, Богоявлення та у Страсну П’ятницю — т. зв. “царські часи”. Особливістю цих богослужінь є особливі стихири чи тропарі (по три на кожному часі), всього по дванадцять тропарів на кожне свято. Повна версія за уставом УГКЦ тут.

Початки літургійного використання цих тропарів не зовсім відомі. Вперше їх можна зустріти у грузинському лекціонарі (5-7ст.). Там, щоправда, є лише тропарі на Велику П’ятницю і їх використання та порядок не відповідають нинішньому. У лекціонарі їх подано всі разом у чині шостого часу. Там вони перепліталися із читаннями та псалмами.

Із певної подібності деяких тропарів у всіх трьох циклах можна зробити висновок, що оригінальні тропарі були написані для Великої П’ятниці, а тропарі Богоявлення та Різдва написані на їх зразок. Принаймні у грузинському лекціонарі для Різдва і Богоявлення подано інші, древніші тропарі. Цей факт також ставить під сумнів софронієве авторство тропарів Різдва і Богоявлення.

Календар російського Різдва

У жоден інший час так як у час наближення до Різдва не відчувається абсурдність подвійних різдвяних святкувань. Особливо, якщо взяти до уваги, що більшість православних церков вже пристосували свій календар до змін, встановлених Богом у природніх законах.

У цілому світі проходять передріздвяні приготування, а ми готуємося до новорічних святкувань. Новий Рік у нас фактично перебиває цей підготовчий період. Ялинка, святковий настрій, вечеря і решта святкової атрибутики повинні б мати свій початок у святкуванні Різдва Господнього. А в нас святкування Різдва бере свій початок у святкуванні нового року. Різдвяні святкування українців візантійського обряду вже є ніби вчорашнім борщем. У час існування телевізора, інтернету та інших засобів інформації всі вже мають можливість насолодитися різдвяною радістю всесвітнього Різдва. Його вже не можна називати католицьким у конфесійному значенні цього слова, внаслідок святкування його іншими православними церквами воно стало католицьким у значенні всесвітнім.

Недавно читав надзвичайно цікаву статтю львівського історика Олега Павлишина про спробу впровадження нового календаря станіславівським єпископом Григорієм Хомишином. Календарна реформа була успішно впроваджена у церковне життя станіславівської єпархії. Це ані не поділило церкви ані н викликало гучних протестів. Кроком у минуле стала уніатська політика (інакше назвати не можу при всій моїй великій повазі до митрополита) Андрея Шептицького, намагання навернути Росію.

Старий рік

Старий рік проходить можна сказати нормально, в загальноукраїнському настрої.
Довго мучився,поки відкрив шампанське. Прийшлося зрізати верх корка, а решту тягнути коркотягом. Це перший раз за мої 33 роки. Причому було 5 друзів, всі попробували свою силу.
Прийшов додому, світла нема, сидимо при свічках. Азаров сказав, шо входим с новий рік сильнішими. Я шось сьогодні не дуже то відчув поки шо. Ну нічо, будем чуда чекати. До нового року ше троха часу є.

Літургійне святкування Різдва за єрусалимською традицією 5-8 ст.

Літургійне святкування Різдва за єрусалимською традицією 5-8 ст.

Літургійні богослужіння Різдва мали дуже швидкий і цікавий розвиток. Найбільш творчою серед східних церков тут була церква Єрусалиму. Це також зрозуміло, оскільки тут все було на місці: Вифлеєм, вертеп, Назарет і імператорська державна підтримка.

Хоча джерел давнього літургійного життя Єрусалиму залишилось небагато і з тих небагатьох більшість є другорядними – перекладами на вірменську чи грузинську мови, описи паломників з інших кінців світу – , все ж можна уявити собі дещо з того як виглядало там святкування Різдва Христового.

Одним із найцікавіших документів є Великий Грузинський Лекціонар, оскільки в ньому передано окрім читань на це свято також досить багато піснспівів і рубрик, на основі яких можна відтворити загальну картину святкування.

Відповідно до даних цього лекціонаря святкування відбувалося 25-го грудня і складалося із чотирьох літургійних богослужінь:

а) Чування опівдні в переддень свята в церкві Пастирів на „пастушому полі і місці об’явлення ангелів“.

б) Вечірня з літургією (чування) у навечір’я свята у церкві Різдва у Вифлеємі.

в) Опівнічне чування Різдва Христового, яке складалось із 11 старозавітніх читань, які чергувались із одинадцятьма піснеспівами та молитвами та завершального різдвяного читання з євангелія від Луки (2. 1-7). Чування завершувалось утренею.

г) Ще одна святкова різдвяна літургія зранку 25-го грудня.

Склад богослужінь досить важко прокоментувати. Дві літургії і два чування із читаннями з Святого Письма та піснеспівами розкладені по основних періодах дня і ночі: південь-вечір-північ-ранок. Хоча, можливо, тут йдеться про древнішу (чування опівдні і вечірні з літургією) та новішу (чування опівночі та літургію зранку) традиції святкування того самого свята. Принаймні піснеспіви та читаня на літургіях є тими самими.

Для відчуття настрою цих древніх святкувань подаю тут переклади піснеспівів на чуваннях:

Піснеспіви чування опівдні:

Іпакой I. Слава в вишніх, на землі мир. Ти, Якого небу не забракло, на землю прийшов, Боже, і нас радістю наповнив: Господи, слава Тобі!

Стихи: Земля дасть плід свій, Бог, Бог наш благословив нас. Хай благословить нас Бог і бояться всі кінці землі. (Пс. 66, 7-8)

Іпакой II. Ісая предвозвістив: Ось діва зачала і породить Сина, ім’я Йому -Еммануїл, Чоловіколюбче, слава Тобі!

Піснеспіви опівнічного чування:

1. Різдвом Господнім в Вифлеємі зі святої Діви світ просвітився. Пастирі чували, волхви покланялися, Ірод устрашився, бо Бог у плоті як Спас наших душ явився.

2. Радуйтеся праведні, небо веселися, пагірки підскакуйте, бо Христос явився. Діва Херувимів наслідувателька, Слово Боже воплочене в свому лоні носить. Перед Новонародженим пастирі припадають, волхви Господеві дарунки приносять. Ангели кличуть мовлячи: Невимовний Господи, слава Тобі!

3. Явилась бо Божа благодать спасінням світу всього, бо у місті Давида у Вифлеємі Юдейському цар Христос родився. На землі явився і між людьми пожив цей Бог наш – Світло від Світла. Боже істинний, народжений від Діви, помилуй нас.

4. Сповнилося слово пророче, яке вони про Тебе, Спасе наш, віщали, вони бо Тебе, Творця всього, як Дитя на лоні Матері провиділи. Цей із Діви Марії народжений, ім’я Його – Еммануїл. Він – Бог, Ізбавитель світу, Спаситель душ наших.

5. У вертепі бачили ми в яслах немовля лежаче, зорею прикрашене, повите пеленами, Царя, Суддю і Єпископа душ наших.

6. Нині небеса радіють і веселиться земля, море і все що в нім; радіють народи небесні, бо родився Христос, Спас наш. Зі сходу прийшли волхви і принесли царські різдвяні дарунки. Вони гукали з радістю і казали: Цей – Бог наш, на нього уповаємо, Він став життям нашим. Придіте, народи світла, ми поклоняємось Тому, Хто явився як Спас душ наших.

7. Звідки прийшли ви, волхви, чи кого ви шукаєте? Юдеї кликали: Якщо ви шукаєте царя ось - Ірод. Але волхви їм мовили: Ми побачили різдвяну зорю царя, якого ще пророки проповідали, і патріархи явили нам як Творця світу. Ми принесемо Йому дари і мовимо: Ти – Господь, Боже наш, помилуй нас.

8. Новонарожденному з Діви вклонилися волхви. Пастирі кликали з ангелами і говорили: Прийдіте, народи, поклонімося Богу від Бога.

9. При явлінні Христа сяє зоря, пастирі дивились, волхви покланялись, Ірод устрашився і Бог явився плоттю як Спаситель душ наших.

10. Цар юдеїв і Спас наш, Христос, що родився від Діви, про Якого пастирі кликали мовлячи: Дивіться – зоря, дивіться – волхви! Де та, що раждає, хто нам покаже Дитя, що у Вифлеємі родилось?

11. Місто Вифлеєм, яке Ти возлюбив, вчинив Ти утробою Твоєю, і малий вертеп небові уподобив. Бо волхви бачили Тебе, Який лежав у яслах, тому й називається воно місцем спокою.

Література:

M. Tarchnischvili Le grand lectionnaire de l’Eglise de Jérusalem (Ve-VIIIe siècles): CSCO 188-189, 204-205/Iber. 9-10,13-14 (Louvain 1959-1960).

K. Кекелизде, Иерусалимский Канонарь VII века: Грузинская версия. Тифлис, 1912.

H. Leeb, Die Gesänge des Weihnachtsfestes im Gemeindegottesdienst von Jerusalem nach dem georgischen Lektionar // Liturgisches Jahrbuch 19 (1969), 234-246.

G. Petradze / A. Baumstark, Die Weihnachtsfeier Jerusalems im siebten Jahrhundert. Übersetzung nach Kekelidze, Иерусалимский Канонарь VII века. Тифлис, 1912, s. 43-49. Mit Einleitung und Anmerkungen von Prof. Anton Baumstark, OC, 23:1927 [3 Serie], Bd. 1, s. 310-318.

Призабута традиція благодарення

Призабута традиція благодарення

Колись перекладав для себе кілька молитов добового кола, хочу поділитись. У одному з цих документів ранньохристиянської традиції (Заповіт ГНІХ, ІІІ-V ст.) подано молитви для утрені, які за структурою відповідають анафорі антіохійської традиції. Це говорить про кілька важливих богословських аспектів, котрі на сьогодні, на превеликий жаль, дещо призабуті.

По-перше, це те, що всі богослужіння мають “євхаристійний” вимір. Завершальні єпископські чи священичі молитви були основою кожного богослужбового чину і початково були подячними молитвами. Рання церква жила євхаристійною, тобто подячною літургією. Молитви подяки були причиною зібрань церковної спільноти. Церква збирається з почуття вдячності за Життя, Смерть та Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа.

Листування між Авгаром і Ісусом

В часі різдвяного посту, приготуванню до приходу Христа, хочу поставити один з цікавих документів церковної історії — листування між Авгаром, царем Едеси та Христом. Документ зберігся завдяки церковній історії Євсевія Кесарійського. Документ цей був дуже поширеним у церкві четвертого століття як на сході так і на заході. Зокрема про нього згадує у своєму щоденнику Етерія як про текст, який читали в Едесі і який дарували паломникам.

Переклад за виданням: Е.Schwartz (Hgg.), Eusebius. Kirchengeschichte, Leipzig 1955.

Копія листа, написаного топархом Авгаром Ісусу і посланого йому через посланця Ананію в Єрусалим: "Авгар Ухама, топарх, Ісусу, благому Спасителю, що явився в володіннях єрусалимських, вітання. Чув я про Тебе і про Твої зцілення, які без ліків і коренів твориш. Кажуть, що Ти сліпих робиш зрячими, кривих — ходячими і прокажених очищуєш, і нечистих духів і демонів Ти виганяєш, і тих, яких мучать хронічні хвороби зціляєш, і мертвих воскрешаєш.

І все це почувши про Тебе, положив в умі одне з двох: або Ти Бог і, зійшовши з неба, чиниш таке, або Син Бога, що таке творить. І тому я вирішив просити Тебе ,щоб ти потрудився прийти до мене і зцілити хворобу мою. Чув також, що юдеї нарікають на Тебе і хочуть вчинити Тобі зло. В мене є маленьке і прекрасне місто, якого стане нам обом".

Копія листа Ісуса через посланця Ананію топарху Авгару: "Блаженний ти, що увірував в Мене, не бачивши Мене, бо написано про Мене: ті, що побачили Мене не увірують в Мене, а ті, що не бачили Мене, увірують і будуть жити. Про те ж, що ти написав Мені, щоб Я прийшов до Тебе, то мені треба сповнити все для чого Мене сюди послали і після сповнення, я буду взятий до Того, Хто мене послав, пошлю до тебе когось з Моїх учнів, щоб зцілив твою хворобу і явив життя тобі і всім, хто з тобою".

Анафора у Дідахі

Анафора у Дідахі

Для порівняння Анафора Сарапіона та Анафора Григорія Просвітителя
За виданням: Дідахе. Наука дванадцятьох апостолів, Львів, 2002.

Переклад о.д-ра Олега Кіндія

Розділ ІХ

1. Щодо Євхаристії, приносіть подяки так:

2. Спершу про чашу: дякуємо Тобі, Отче наш, за святу виноградну лозу Давида, отрока Твого, яку Ти об'явив нам через Ісуса, Отрока Твого, слава Тобі навіки.

3. Про ламання хліба: дякуємо Тобі, Отче наш, за життя і пізнання, яке ти об'явив нам через Ісуса, Отрока Твого, слава Тобі навіки.

Анафора Сарапіона

Анафора Сарапіона Тмуітського належить до однієї із найдавніших анафор александрійської традиції. Дата народження Сарапіона невідома. Навчався в Александрії, можливо був учнем Aтаназія Великого (298—373). Завдяки своїм здібностям став ігуменом монастиря. У 339 або 343 р. став єпископом м. Тмуіт (гр. Θμουίς) в Нижньому Єгипті.

Аж до кінця 19 ст. «Євхологіон Сарапіона, єпископа Тмуітського» був невідомим. Вперше його відкрив у 1894 р. проф. Алексій Дмітрієвський у рукописі 10 ст. з великої лаври на Афоні.

Окрім того, що молитва анафори страшенно закручена і вияснює питання, хто народжений, а хто нє і шо то всьо азначає, її цікавою особливістю є текстуальна подібність із 9 главою Дідахі: Як цей розламаний хліб був розсіяний над горами і зібраний в єдине, так нехай буде зібрана і Церква Твоя від країв землі в Царство Твоє, бо Твоя слава і сила через Ісуса Христа навіки. (Анафора Сарапіона: І так, як хліб цей, що розсіяний був по горах, зібраний складає єдине (ціле), так і святу церкву свою збери з усякого народу, з усякої країни, з усякого міста, і села, і житла і вчини її єдиною, живою, вселенською церквою), що може вказувати на древність молитов. Подібне формулювання є теж у ефіопській анафорі Григорія Вірменського: І всіх у Господі і Спасі нашім Ісусі Христі, Сині Твоїм улюбленім, якого Ти полюбив від початку і Якого Ти послав, і який зібрав хліб цей, розсіяний по горах і пагорбах, що зібраний докупи хлібом єдиним і досконалим став, так і нас збери божеством Твоїм від всякого помислу лукавого до віри Твоєї досконалої.

Грецька анафора IV ст.

Переклад за виданням: М. Желтов, Греческая литургия IV века в папирусе BARCELON. PAPYR. 154В-157В // Богословский сборник. Москва, 2002. № 9. С. 240–256.

Грецька анафора IV ст.

Єдиний Бог

Ісус Христос

Благодарення за хліб і чашу

Вгору піднесімо серця

Піднесли до Господа

Знову благодарім

Достойно і праведно

Коптійська анафора св. Григорія Богослова

Анафора св. Григорія Богослова є однією із трьох анафор (св. Василія, св. Кирила та св. Григорія), які сьогодні використовуються у коптійській церкві. Оригінальною мовою цієї анафори правдоподібно була грецька мова. Анафору св. Григорія моляться у коптійській церкві на Господні свята такі як Різдво, Богоявлення, Пасха, Квітна неділя.

Основною особливістю цієї анафори є те, що не так як у більшості анафор, котрі є молитовними зверненнями до Бога-Отця, у цій анафорі молитовники звертаються до Ісуса Христа. Окрім цього, ця анафора є справжнім богословським трактатом християнської антропології.

Подаю тут лише текст анафори без довгих поминань, котрі слідують після епіклези.

Анафора св. апостола Петра

Текст літургії св. Апостола Петра зберігся о одному з рукописів ХІІ ст., і являє собою цінне джерело літургійного богослов’я. Особливо цікавим є факт перекладу варіантів літургії св. апостола Петра церковнословянською (глаголицею) мовою. Думаю, що значення особи апостола Петра у східній традиції потребує детальнішого дослідження також з огляду на те, що у джерелах ХІ ст., наприклад, існували канони апостолові Петрові, на місці яких у сучасних октоїхах стоять канони святителю Миколаю. Тут подаю український переклад анафори. Тарасові Тиму дякую за редакцію.

Про життя споглядальне

Перекладав ше во время оно на своїй старенькій нокії н73, тому до якості перекладу можуть бути претензії, але в будь-якому випадку такий переклад ліпший ніж ніякий :)  

Філон Александрійський (10 до Р.Хр. 40 по Р.Хр.)

Про життя споглядальне

Переклад за виданням: 

Амусин И. Д. Тексты Кумрана. — М.: Наука, 1971. — Стр. 376–391.

1. Я вже розповів про есеїв, котрі прагнули життя сповненого працею і вели його, перевершуючи (інших людей) в усьому або — щоб не перебільшувати — в більшості галузей. Тепер же я скажу те, що слід і про тих, що вибрали своєю часткою споглядальне життя, згідно з своїм звичним ходом викладу — нічого не додаючи від себе для прикраси, що притаманне всім поетам і прозаїкам, що не мають перед собою прикладів прекрасного, а прагнучи лише до бездарної істини, проти якої, я знаю, і найвправніший оратор відмовиться виступати. Необхідно боротися і довести боротьбу до кінця, бо сила чесноти цих людей не повинна стати причиною мовчання для тих, хто справедливо вважає, що ніщо прекрасне не повинне замовчуватися.

Різдвяний піст

Признаюся чесно, в основі лежав текст Шмемана, але після моєї редакції шось його тут не дуже стало видно :) Редагував для журналу "Дорогою молитви".

Святкування Різдва Христового починається із підготовчого періоду. Сорокаденний піст перед святкуванням Різдва Господа повинен підготувати нашу душу і тіло для прийняття Слова, що йде родитися, щоб визволити людину від безсловесся — у літургійній мові це відповідник тваринності — і піднести її на рівень божества.

Святі та феномен паломництва

Цей коротенький допис робив для газети "Собор", але думаю, що для ширшого загалу вона теж підійде :)

Святі та феномен паломництва.

Паломництво, як феномен, не є винятково християнським. У дохристиянські часи воно було не менш знаним ніж зараз. Воно є бажанням зберегти пам'ять про важливу спасительну подію, свідчення надприродного, божественного втручання в історію людини. Саме тому ці місця позначаються особливим чином, і притягують до себе бажаючих відчути на собі наслідки дії, котра відбулась у історії, а може навіть і пережити божественне втручання у власне життя.

Архиєрей на літургії

Пробував колись підготувати катехитичну зістріч про роль архиєрея на літургії. Думаю, що треба продовжити її описом участі архиєрея у богослужіннях добового кола, бо архиєратикон шось мовчить щодо цього.

Архиєрей на літургії

Хто хоч один раз побував на Божественній літургії, котру очолює єпископ, архієпископ, митрополит чи патріарх не міг не зауважити іншості цього богослужіння від звичних парохіяльних служб навіть на великі празники. Літургія починається урочистою зустріччю єпископа, облаченням його в літургійні одежі посеред церкви, благословеннями на різні сторони світу і урочистим входом в святилище не на початку літургії, як це звичайно роблять священики, але під час співу третього антифону, коли звичайно відбувається вхід з Євангелієм.

Вечірня молитва для родини

  Колись зробив для приватного вжитку коротку молитву, котру можна було б молитися вдома з родиною. Використав молитви "Апостольського передання" та "Апостольських постанов". Може кому стане в пригоді.

Вечірня молитва

Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.

Щоденне у літургії

Хоча літургію називають святкуванням і дійсно кожного дня ми святкуємо пам’ять якогось святого, все ж мені здається, що літургія живе незмінними частинами і щоденним ритмом. Такі думки мені прийшли сьогодні під час канону на утрені. Кожного дня щось нове, нові цінні ідеї про особисте життя якогось монаха у середньовічному монастирі студитів, а все ж чекаєш на ту останню пісню Богородиці, яка кожного дня та сама, на ту саму мелодію, з дуже скупим у порівнянні до "плетенія словес" канонів. Щось є такого у тій літургійній щоденності, що додає наснаги жити. І так з більшістю незмінних частин богослужіння: "Світло тихе", "Сподоби, Господи", "Нині відпускаєш", "Бог Господь", "Пісня Богородиці", Славослов’я утрені. Всі ці частини богослужіння однозначно є важливішими від всіх стихир, канонів ітд. Навіть у святковому боослужінні його сталі частини такі як "Блажен муж", "Полієлей", "Ангельський собор", "Воскресіння Христове" ітд. виглядають мені основними у порівнянні із безліччю змінних канонів навіть якщо вони і є богословськи і літературно ціннішими.

Зустріч людини з Богом можливо і нагадує багаті змінні літургійні тексти, але життя у Ньому точно є простим, але водночас глибоким і незмінним щоденним текстом. 

Думаю, що наша літургія повинна відновити побільше таких простих щоденних практик, залишивши складні канонні та стихирні тексти для приватного розважання.

Богоявленський піст

Спілкування з Богом у християнстві займає найважливіше місце і передбачає повну відданість християнина цій справі. Де б не був християнин, він повинен памятати про Бога і шукати Його присутності, а беручи до уваги те, що Бог всюдиприсутній, йому і шукати не дуже то треба, просто навчитися відкривати свої духовні очі і зріти Бога у всіх Його проявах, доступних людській природі.

Все ж, перш ніж зріти Його, християнин повинен навчитися абстрагуватися від себе, дати Богові обявити себе таким, яким Він є. Дати Йому явити Себе. 

Напевно цього нас і хоче навчити Церква у період перед Різдвом і Богоявленням. Заспокоїти свої уявлення про Бога, для того, щоб Він заповнив нашу уяву, віддати себе, свою уяву Богові, щоб Він міг її сформувати, так як Він формується в утробі Марії. Без дії мужа - нашого розумування, але дією Святого Духа Він зростає в нас і родиться як Слово. В цій духовній тиші очікування на прихід Божого Слова Він не являється нам як Кріпкий, але як Величний у своїй убогості. Його присутність, гонима непевностями Йосифа - нашого розуму, переписами кесаря, котрі ведуть нас часто у небезпечну дорогу, місце, де нас не очікують і не приймають, де не сонце і не відомі всім зорі просвітлюють дорогу, але нова зоря провадить невідомих людей до нашого серця, саме вона (присутність Христова) стає причиною співу ангелів про спасіння нашої душі у якій раждається Христос.

Приготуймо ж у ці дні Йому дорогу, не створенням нового його образу через інтенсивні читанна та навчання, але тишиною своєї душі. Даймо Богові шанс відкритися нам і внас так, як йому заманеться. В цьому полягає прошення молитви Отченаш про його волю.

Цього нас вчить і літургійна молитва Церкви. Щоразу збираючись ми відкладаємо наші зацікавлення і уяви, щоб через молитовне повторення-мовлення літургійних текстів прийняти досвід Христа, котрий церква хоче передати нам. Не наші потреби стоять на першому місці у літургійній молитві (це перевага особистої молитви), але наше бажання прийняти церковний досвід Христа, бажання засвоїти його, щоб жити ним і могти передати його іншим. В цьому полягає суть літургійної традиції, відмовившись від свого, прийняти досвід церкви, щоб, засвоївши його, передати далі. Передання не означає пасивного передавання інформації, передання є дар прийнятого, засвоєноого і збагаченого власним досвідом, церковного досвіду Христа. Літургійне передання не є і не повинно бути археологічним набором молитов та піснеспівів минулого, котре передається на строге збереження церковним дітям, радше передання є євангельським талантом, котрий вірний повинен не лише прийняти і віддати його в цілості, але прийняти, помножити і принести плід.

Цього бажаю всім у цьому різдвяно-богоявленському пості!

Утреня за уставом о.Боніфатія Люкса

Short Monastic

 Prayerbook: with music for use by families, California 1996, 1-22.

Переклад літургійних текстів за молитовником “Прийдіте поклонімся”

Український варіант підготував Василь Рудейко

Чин утрені

Предстоятель: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас і на віки віків.

Всі: Амінь.

Предстоятель: Прийдіте, поклонімся цареві нашому – Богу.

Царю небесний

Всі: Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.

Анафора Іполита Римського 215

Колись давно, ше во время оно, перекладав з англійської пару статей о.Хуана Матеоса про Розвиток візантійської літургії: The Evolution of the Byzantine Liturgy. Part I-IV // John XXIII Lectures. Vol. I, NY, 1966, 76-112. Там він подавав текст анафори св.Іполита Римського як приклад древньої анафори (стт.98-99). Переклад потім був опублікований в видавництві "Свічадо": Хуан Матеос, Розвиток візантійської літургії, Львів 2008.  Вішаю переклад на блоґ.

Чин денної молитви за уставом о.Боніфатія Люкса

Short Monastic Prayerbook: with music for use by families, California 1996, 23-32.

Переклад літургійних текстів за молитовником “Прийдіте поклонімся”

Український варіант підготував Василь Рудейко

Чин денної молитви

Предстоятель: Благословен Бог наш завжди нині і повсякчас і на віки віків.

Всі: Амінь.

Предстоятель: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Молитва до Святого Духа

Всі: Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.

Анафора св.Григорія Вірменського

Цікава древня вірменська анафора, котра збереглася у ефіопському перекладі. Як вже вказував Борис Тураєв, цікавою вона є тим, що у ній використовується образ хліба розкиданого по горах і пагорбах і зібраного на євхаристії - образ, що використовується також у Дідахі та Анафорі Сарапіона Переклад зробив давно для студентів катехитично-педагогічного інституту і ще не мав часу остаточно поправити.

Тураев Б. А. Из армяно-абиссинских сношений // Записки Восточного отделения Императорского Русского археологического общества. СПб., 1911–1912. Т. 21. С. 012–015.

Переклад: Василь Рудейко

Повечір’я з уставом о.Боніфатія Люкса

Short Monastic Prayerbook: with music for use by families, California 1996, 42-51.

Переклад літургійних текстів за молитовником “Прийдіте поклонімся”

Український варіант підготував Василь Рудейко

Чин Повечір’я

Предстоятель: Благословен Бог наш завжди нині і повсякчас і на віки віків.

Всі: Амінь.

Предстоятель: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Царю небесний

Всі: Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.

Вечірня за уставом о.Боніфатія Люкса

Short Monastic Prayerbook: with music for use by families, California 1996, 33-41.

Переклад літургійних текстів за молитовником “Прийдіте поклонімся”

Український варіант підготував Василь Рудейко

Чин вечірні

Предстоятель: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас і на віки віків.

Всі: Амінь.

Предстоятель: Прийдіте, поклонімся цареві нашому – Богу.

Царю небесний

Всі: Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.

Почитання мощей у другу неділю посту

У розмові із моїм добрим  другом, мелхітським священиком о.Хризостомом Канавакісом, взнав, що мелхітська церква мала традицію почитання мощей у другу неділю Великого Посту. Пішов в бібліотеку дивитися на мелхітські літургійні книги. Знайшов у "Byzantine Daily Worship" (Allendale 1969) видану архиєпископом Йозефом Рая (Raya) наступне:

"У році 1843, патріарх Максим ІІІ Мазлум антіохійський постановив, щоб у цей день (друга неділя посту) почитали мощі святих. Ці мощі повинні почитатись не як такі, що мають цінність самі в собі, але як представники тих осіб, з яких вони походять. Патріарх Максим сам створив гарну службу для цього свята." 

Літургійна життєва постава: Das Jahr des Heiles (Pius Parsch)

Ще один на скору руку зроблений перклад. Кілька цінних думок про літургійне благочестя. Мені було цікаво читати. Ділюся з спільнотою.

Pius Parsch, Das Jahr des Heiles, Band I, Klosterneuburg 1933, 7-17.

Переклад: Василь Рудейко 2010

Літургійна життєва постава

Літургія провадить нас не лише у вправляння відшліфованої тисячоліттями церквою Служби Божої, вона хоче також формувати і творити ціле наше життя, звичайно ж за умови, що ми слідуватимемо її внутрішнім законам та зробимо їх нормами нашого життя. Тому можна говорити про літургійну життєву поставу, котра відрізняється у певних пунктах від звичайної сучасної життєвої постави, яку ми називаємо суб’єктивною. Ця душевна постава у своєму суперництві із її молодшою сестрою може вказати на свій поважний вік та шляхетне походження. Саме вона є побожністю та життєвим стилем ранньої церкви та Біблії.

Святкування нового часу: Liturgie aus dem Urquell(Jean Corbon)

Переклав частинку класної книжки. На редакцію ше не було часу і не знаю чи буде, тому вішаю яка є.

Jean Corbon, Liturgie aus dem Urquell, Einsiedeln 1981, 145-151.

Переклад: Василь Рудейко 2010
XIII. Святкування нового часу
Святкування є ніби “моментами”, у яких спасительне провидіння останнього часу стає літургією. Але живі води потоку життя не знають перерв. Поки Вознесіння Господа не сповниться у Його другому приході, Він не перестане плекати світ у своєму Дусі. Як Воскреслий Він є Господом історії у якій ми змагаємось. “Він є і приходить”. Його переможний Прихід переповнює окремі “моменти” нашого святкування. Самі ці “моменти” можливі лише тому, що в них у наше смертне життя вривається життя живе, звільнене від смерті. Іншими словами: при витоках нашого святкування присутня сила Духа, з якої ми повинні безперервно живитися у новому воскресному житті. Вона вривається у наші дні, тижні, роки так довго, аж поки наш старий час всмокчеться нею повністю і смертна завіса розірветься. Вже тепер, “нині” можна взяти у цьому участь.

Айкідо проти агресивного богослов’я

Я думаю, що агресивним нападкам можна протистояти лише технікою айкідо - використання агресії противника проти нього самого. Не потрібно постійно звинувачувати когось, потрібно працювати над пропагандою українського. І це стосується всіх прошарків нашої культури. Світ повинен взнати, що одна з найвідоміших ікон не Владімірская, а Вишгородська, що Руський не є синонімом Российского, ітд.

Ми дуже часто втрачаємо наші позиції, поступаючись і тихенько відходячи в строрну, до своєї крайньої хатки. Таким чином не будують культуру, а віддають іншим свої культурні надбання.

Кирил не мав би такого успіху, та й все агресивне православ’я не мало б жодного успіху, якщо в Україні було б солідне богослов’я. Це стосується як конфесійного так і екуменічного богослов’я. Не богослов’я, яке відстоює свої "православні" позиції, але богослов’я, котре проповідує Христа у культурному українському світі, який шукає спасіння. А я переконаний, що наш народ його зараз дуже шукає.

І питання тут не стільки в тому, якою є кількість парафій чи "активних" вірних. Питання в тому ким для цих вірних, для кожного особисто, є Христос.

Щоденна вечірня за уставом монастиря New Canaan 1965

Book of Hours, 1965, 43-60.

Переклад літургійних текстів за молитовником “Прийдіте поклонімся”

Український варіант підготував Василь Рудейко

Чин щоденної вечірні

[МОНАША СЛУЖБА]

Священик одягає епітрахиль, стає на своє місце і виголошує: Слава святій і єдиносущній, і животворящій, і нероздільній Тройці, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Хор І: Прийдіте, поклонімся цареві нашому – Богу.

Хор ІІ: Прийдіте, поклонімся Христові, цареві нашому – Богу.

Хор І і ІІ: Прийдіте, поклонімся і припадім до самого Господа Ісуса Христа – царя і Бога нашого.

Богородиця як тип християнина

Богородиця у візантійському літургійному богослов’ї являє собою певний прототип кожного християнина і церкви. Найкраще це видно з її іконографічних представлень. Вона завжди виступає разом з Христом. Вона лише тому і є Богородицею, оскільки носить Христа. Ікона Різдва Христового являє Богородицю, котра приймає Христа, а ікона Успіння Богородиці являє Христа, котрий приймає Богородицю.

Світло тихе

Надибав на віршований церковно-слов'янський текст піснеспіву Світло тихе в літургійному катехизмі Александра Духновича (Львів 1855, 128):

Щось сам пробував, вийшло то шо вийшло :)

Світ тихий слави пресвятої,
Отця небесного, безсмертного Творця,
Пучини жизні преблагої,
Христос Ісус! - дійшовши денного кінця,
На захід сонце ось приходить,
Світло узрівши, котре ввечер до нас сходить,
І Сина, і Отца, і Духа славим ми,
Достойний співу від всіх Ти;
Син Божий! Від Тебе все наше життя ллється,
За те Тобі від всіх невмовкна піснь поєтся.

Були колись в нас люди, які вірили в силу нашої мови та літургійної поезії!

Оновлення благодаті

Вже третій раз сідаю написати і третій раз не виходить.
Був в Ужгороді на архимандритських свяченнях свого колишнього німецького ректора. Свято було дуже цікавим, а для мене особливо цікавою була проповідь вл.Мілана Шашіка. Він говорив про Авраама, його радість і прив'язаність до сина, народженого через Божу обіцянку. Бог оновлює вимогою принести в жертву Ісаака віру Авраама. Ми часто, втішаючись Божими благодатними дарами, захоплюємося ними і стаємо їх рабами. Бог пропонує нам принести їх в жертву, щоб наново їх нам подарувати. Це можна назвати оновленням благодаті.
Літургія церкви є постійним оновленням Божої благодаті в нас. Господь просить нас принести в жертву все, що пииносить нам задоволення жля того, щоб звільнити нас від ідолопоклонства. Бог дарує далі і далі, оновлюючи благодать радості. Кожний раз, приносячи Господеві наш час, нашу любов, наше примирення, ми отиимуємо все це від Нього назад, сповнене благодаттю.