неділю, 12 серпня 2012 р.

Мт 17, 14-23

Євангеліє навело на думку про абсолютну неможливість зцілення без Христа і узурпації духовної влади. Причому як з боку тих, хто просить про зцілення, так і тих, які зціляють.
Хлопця кидає в вогонь і в воду в новомісяччя - образ духовної нестабільності. 

середу, 8 серпня 2012 р.

Мт 14, 22-34

Уривок з євангелія від Матея чим не опис Церкви і літургії? Христос відсилає учнів на середину моря очікувати Його, поки Він відпустить народи. Він іде на гору, щоб побути на самоті, помолитись Отцеві. Він молиться Отцю, але не покидає своїх учнів. Він йде до них по воді саме тоді, коли човен - образ Церкви - кидають хвилі. Сьогодні Господь невидимий для нас так як Його колись бачили Його учні, але ми мало чим відрізняємось від них. Як і для них так і для нас Христос залишається таїнством - Тим, Кого можна сприйняти за привида, або побачити очима віри і стати таким як Він. Ми бачимо Його у літургії Церкви: у образі священика, у Його слові, у таїнствах та моліннях добового кола. Багато хто, тримаючи Його перед очима йде до Нього по хвилях довіряючи Йому як Петро.  Багато хто сумнівається і  тоне, але і тоді як Петрові Він готовий подати руку допомоги і скартати за невірство.
Він йде по розбурханих хвилях цього світу до нас, до Його переляканих учнів. Наскільки ми вправлятимемось у вірі, щоб могти побачити Його,впізнати, вийти назустріч і не почати потопати, залежить від нас.