субота, 22 січня 2011 р.

Мт 6, 5-15 Молитва в Новому Завіті

Молитва в Новому Завіті
5. А ви, як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати і молитися по синагогах та по перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам, вони вже мають свою нагороду.
Молитва є чимось дуже особистим і інтимним, а тому не може виступати як щось, чим можна хвалитися або справляти на когось враження. Молитва на видних місцях є до певної міри екзгібіціонізмом, бажанням показати іншим щось своє, навіть якщо це дуже інтимні відносини з Богом, навіть якщо ці відносини є дуже добрими і щирими, виставляння їх напоказ робить їх меншими в своїй вартості. То є більш-менш якби хтось на людях говорив своїй коханій про любов до неї на людях. В першу чергу тут є

середа, 19 січня 2011 р.

Велике повечір'я у навечір'я великих свят

Три свята у нашому літургійному році - Благовіщення, Різдво та Богоявлення - у їх навечір'я передбачають особливе святкове богослужіння - Велике повечір'я з литією. Будучи сам великим прихильником цих богослужінь саме з цієї любові до них не можу не сказати кілька слів з метою поглиблення розуміння їх та покращення їх майбутнього звершення на парохіях.

Η λογικη λατρεια = Логічна служба
За багато років дослідження літургійних структур переконався у подивугідній їх логічності. Як кажуть греки, створивші їх: «Η Θεία Λατρεία είναι λογική, όχι μαγική» (Божественна служба є логічною, а не магічною). Кожна богослужбова структура та її текстуальне наповнення створені не лише як рамки для літургійної молитви церкви, їх завданням є також впровадження вірних у літургійну молитву, передання віри церкви, богослов'я того чи іншого свята, їх покликанням є зробити оспівування Бога „розумним”, як про це гарно говорить кондак Богоявлення: „Явився єси днесь вселенній і світло Твоє, Господи, знаменувалося на нас, що із розумінням оспівуємо Тебе: "прийшов єси і явився єси, Світло неприступне!"”.
З огляду на це кілька мобільних міркувань.

вівторок, 18 січня 2011 р.

Кондак Богоявлення

Кондак Богоявлення
Кондак, глас 4:
Явився Ти днесь вселенній і світло Твоє, Господи, знаменувалося на нас, що із розумінням оспівуємо Тебе: “Прийшов Ти і явився, Світло неприступне”.
Ікоси:
01. В Галилеї поганській, в землі Завулоновій, як сказав пророк, засяяло світло велике — Христос. Тим, що у темряві явилася світла зоря, що сяє з Вифлеєму, особливо ж з Марії Христос; сонце правди простирає свої проміння по всій вселенній. Тому оголені чада Адамові, прийдіте всі, одягнімося в Нього, щоб зігрітись, бо покровом для нагих і сяйвом для затьмарених прийшов Ти і явився, Світло неприступне.

четвер, 13 січня 2011 р.

Марка 16,15-18 (Чуда християнського життя)

Колись давно робив собі записки до різних цікавих місць Святого Письма. Одною з них хочу поділитися днеська. Зранку була довга розмова з другом про християнське життя, про проповідь, про післаництво апостолів, про чуда ітд. Серед інших він посилався на євангеліє від Марка 16,15-18: „І сказав Він (Христос) до них(апостолів): Ідіте по всьому світі, та всьому створінню Євангеліє проповідуйте! Хто увірує й хреститься, - буде спасенний, а хто не увірує, - осуджений буде. А тих, що увірували, супроводити будуть знаки такі: у Ім'я Моє демонів будуть вигонити, говоритимуть мовами новими, братимуть змій, а коли смертоносне що вип'ють, - не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, - і добре їм буде!

вівторок, 11 січня 2011 р.

Життя вифлеємських немовлят


Пам’ять вифлеємських немовлят святкувати якось дуже важко. Важко змиритися з тим, що образ чистоти не радував нас якийсь час. З іншого боку побиття младенців є дуже сильним образом оновленого життя людини у Христі. Христос народжується і першими громадянами Його Царства стають немовлята – образ кожного з нас. Із дітей людини вони в оду мить стають дітьми Божими. Дорога вифлеємських отроків є дорогою кожного християнина. Чи не дітьми ми повинні входити в Царство Боже. Немає жодної іншої дороги у Царство Боже як через смерть.

Про шкрабового песика :)


Писав коментар на допис Андрія Шкраб’юка (Шкода песика protopsaltes.blogspot.com), але він вийшов завеликий, тому поміщаю тут. Допис справді дуже цікавий, бо піднімає багато питань насущних. Раджу заглянути.

Пригадуються слова диякона Андрія Кураєва: "Куда вечно спешит православный батюшка?".
Думаю, що таке відношення до богослужіння має багатогранні і дуже строкаті причини. По-перше, глибока відсутність розуміння для чого це все робиться. Таке нерозуміння є не лише серед вірних, але, на превеликий жаль, і серед духовенства. Є розуміння, що літургійне святкування повинне бути, є розуміння, що в іншому випадку щось буде не так, але нема розуміння чому богослужіння мусить бути саме таким, як воно є.

неділя, 9 січня 2011 р.

Святкування свідомої віри


Сьогоднішнє свято святого первомученика і архидиякона Стефана недарма святкують у поєднанні із святкуванням Воплочення Слова. У свідомості людей мученик - людина, яка потерпіла смерть за свою віру.
Насправді ж мучеником є не в першу чергу страдник. Мучеником в першу чергу є свідок, людина, котра дає свідчення своєї віри. Людина, життя якої є свідченням її віри. Людина, яка жертвує своє життя для свідчення своєї віри. Людина, життя якої є запорукою її віри.

пʼятниця, 7 січня 2011 р.

Жива традиція


Жива традиція
У різдвяний час церкви сповнюються особливим настроєм. Перейняті із західної традиції шопки додають святкового колориту до наших святкувань. Маленький Ісусик серед овечок, осликів, пастирів, царів і ангелят вселяє в наші серця надію, радість і якесь таке зовсім людське відчуття того, що ми потрапили на реальний день народження.
Все це настільки людське і гарненьке, що інколи не зовсім ясно, що ж насправді тут відбувається. У шопці мало що відповідає строгості візантійських піснеспівів, котрі постійно наголошують на Божому приниженні, на величності цього маленького Дитяти.

четвер, 6 січня 2011 р.

Різдвяна драма


Різдвяна драма
У взантійській традиції існує особливий чин часів у Навечір’я Різдва, Богоявлення та у Страсну П’ятницю — т. зв. “царські часи”. Особливістю цих богослужінь є особливі стихири чи тропарі (по три на кожному часі), всього по дванадцять тропарів на кожне свято. Повна версія за уставом УГКЦ тут.
Початки літургійного використання цих тропарів не зовсім відомі. Вперше їх можна зустріти у грузинському лекціонарі (5-7ст.). Там, щоправда, є лише тропарі на Велику П’ятницю і їх використання та порядок не відповідають нинішньому. У лекціонарі їх подано всі разом у чині шостого часу. Там вони перепліталися із читаннями та псалмами.
Із певної подібності деяких тропарів у всіх трьох циклах можна зробити висновок, що оригінальні тропарі були написані для Великої П’ятниці, а тропарі Богоявлення та Різдва написані на їх зразок. Принаймні у грузинському лекціонарі для Різдва і Богоявлення подано інші, древніші тропарі. Цей факт також ставить під сумнів софронієве авторство тропарів Різдва і Богоявлення.

неділя, 2 січня 2011 р.

Календар російського Різдва


У жоден інший час так як у час наближення до Різдва не відчувається абсурдність подвійних різдвяних святкувань. Особливо, якщо взяти до уваги, що більшість православних церков вже пристосували свій календар до змін, встановлених Богом у природніх законах.
У цілому світі проходять передріздвяні приготування, а ми готуємося до новорічних святкувань. Новий Рік у нас фактично перебиває цей підготовчий період. Ялинка, святковий настрій, вечеря і решта святкової атрибутики повинні б мати свій початок у святкуванні Різдва Господнього. А в нас святкування Різдва бере свій початок у святкуванні нового року. Різдвяні святкування українців візантійського обряду вже є ніби вчорашнім борщем. У час існування телевізора, інтернету та інших засобів інформації всі вже мають можливість насолодитися різдвяною радістю всесвітнього Різдва. Його вже не можна називати католицьким у конфесійному значенні цього слова, внаслідок святкування його іншими православними церквами воно стало католицьким у значенні всесвітнім.
Недавно читав надзвичайно цікаву статтю львівського історика Олега Павлишина про спробу впровадження нового календаря станіславівським єпископом Григорієм Хомишином. Календарна реформа була успішно впроваджена у церковне життя станіславівської єпархії. Це ані не поділило церкви ані н викликало гучних протестів. Кроком у минуле стала уніатська політика (інакше назвати не можу при всій моїй великій повазі до митрополита) Андрея Шептицького, намагання навернути Росію.