суботу, 30 листопада 2013 р.

Відчути передсмак Різдва

Отак непомітно за щоденними клопотами ми знову підійшли до часу, коли прийнято підбивати підсумки року, що минає, застановитися, що придбали, а що втратили, де недопрацювали, що ще треба у собі змінити, аби наш світ став кращим, добрішим. 
Саме таку нагоду дає нам Різдвяний піст, знаний як Пилипівка, оскільки починається наступного дня після вшанування Церквою пам’яті апостола Пилипа.

Kňaz na Majdane

http://www.impulzrevue.sk/article.php?1091

Kňaz na Majdane

Číslo 4/2013 · Vasil Rudejko o Majdane · Čítanosť článku: 14
 
Som gréckokatolícky kňaz a Ukrajinec. Na Majdane v centre Kyjeva som bol od druhého decembra minulého roku a mal som možnosť sledovať krutosť a pád Janukovičovho režimu. Hoci v médiách sa často zdôrazňovali iné veci, pre dejiny Ukrajiny je dôležité, že na Majdane boli aj viacerí kňazi. Pre revolúciu nebola dôležitá len barikáda, ako na to upozorňovali médiá, ale aj kláštor, kde nachádzali trpiaci oporu a starostlivosť a, žiaľ, mŕtvi svoje posledné zaopatrenie.

неділю, 24 листопада 2013 р.

Надгробна учта

Добрий лікар знає ціну життя людини. Особливо той, який взорується на єдиного Лікаря, який здатен зціляти по-справжньому.
Сьогодні дивний день. Пам'ять жертв Голодомору співпала із читанням притчі про Багача і Лазаря. І тут і там лежала людина, яа була б вдячна за кришки, які падали із столів, але й їх не давали.
Після літургії панахида. Вже 30 років поспіль друзі-лікарі щорічно збираються на Янівському цвинтарі, щоб церковно, з предстоячим священиком, помолитися за упокій душі своєї подруги. Подивугідна віра, незабобонна, свідома. Не відбувальщина, але бажання побути з усопшою. Було надзвичайно молитися. Гарний пам'ятник. Подумалось, що він сповнений присутністю тих, які його збудували. Гранітні плити гробу уподібнюють його до стола. Не міг не сказати зібраним вірним, що відчуваю себе наа учті, де лежачому не лише крихти, але й багату поживу приготували друзі. Хтось заплакав. Через 30 років. Напевно так само як і тоді, коли взнав про смерть. Це для мене було свідченням справжнього християнства і знання ціни людського життя.

четвер, 21 листопада 2013 р.

Шкраб'юкізми нетні

http://www.ji.lviv.ua/n7texts/shkrabjuk.htm
http://www.ji.lviv.ua/n29texts/shkrabjuk.htm
http://www.e-reading.mobi/chapter.php/1006562/112/Shulc_-_Cinamonovi_kramnici._Sanatoriy_Pid_Klepsidroyu.html

середу, 13 листопада 2013 р.

Святкування християнського похорону

Нагодою до написання цих кількох рядків стала публікація у Львівських Архиєпрхіальних вістях[1], а згодом і на кількох інтернетних сторінках[2] документу “Інструкція щодо обмеження почестей християнського похорону”, потвердженого блаженнішим Любомиром Гузарем 31 жовтня 2009 року.
Тема похорону досить рідко розглядається в нашій Церкві як під богословським, так і літургійним оглядом. Тому поява такого документу заслуговує на увагу, а разом з тим потребує і серйозної рефлексії. Крім того, слід відзначити, що тема похорону має і важливий психологічний аспект: вона дуже часто є болючою для родичів і друзів усопшого. Ще болючішою вона стає коли усопший відійшов у складних обставинах, таких як самогубство, єресь, важкий гріх, що стає підставою спокуси для “слабких у вірі”. У таких ситуаціях як усопший так і вірні очікують від Церкви не стільки почестей і визнання усопшого, скільки “Авраамової” молитви (див. Бут. 18. 16-33) і розради. З іншого боку, літургійне життя Церкви завжди є нагодою для неї у молитовний спосіб проповідувати Євангеліє Христа у конкретній ситуації, згідно з Його прикладом, навчаючи і прощаючи. У своїй історії Церква намагалась творити окремі богослужіння відповідно до віри, яку вона сповідує, тому молитовне життя Церкви вважалось висловом цієї віри - “закон молитви є законом віри”.

пʼятницю, 1 листопада 2013 р.

Свято непорочного зачаття Пресвятої Богородиці


На малій вечірні
На “Господи взиваю”, стихири самогласні, глас 1:
Богообрана двоїця подругів Йоаким і Анна,* ходивши в усіх заповідях і уставах Господніх непорочно* не мали дитини,* бо Анна була неплідною:* тому гаряче молились Богові,* і обіцяли віддати Йому на служіння* дитинку, якщо б Він дарував її їм,* і тоді, уже зістарівшись через вік свій;* прийняла від Господа Владичицю всього* єдину непорочно зачату* і непорочною перебуваючу повіки.
Йоаким наодинці в пустелі на горі,* постившись і молившись Господеві як Боговидець Мойсей* прийняв від Нього не письма Закону на скрижалях кам’яних,* але скрижаль одушевленну — Діву Марію* на якій мав написатися перстом Божим* Слово живе — Христос,* задля Якого днесь непорочно й зачинається,* і непорочною перебуватиме повіки.