ПСАЛОМЪ 22

ПСАЛОМЪ 22

Господь пастыръ мôй; пригоды 

Не знавати менѣ зъ Нимъ;

Вôнъ жене на тихѝ воды,

 Вôнъ веде къ полямъ травнимъ;

И душі моêй одрада

 Неcказáнна одъ Ёго;

Вóдить Вôнъ путями правды 

 Ради имени Свого.

Хоть бы темнымъ доломъ смерти 

 Довелось менѣ итти:

Зла и тамъ я не вбоюся,

 Бо зо мною будешъ Ты;

Твоя палиця и жезлъ Твôй 

 Оборонять одъ бѣди.

Мені страву Ты поставивъ 

 Пôдъ очима ворогôвъ;

Мені голову єлеємъ

 Благовоннимъ умастивъ;

Мені чашу мою повну

 Питіємъ Твоѝмъ наливъ.

Такъ Твоя, о Боже, милость

 Проважа всѣ днѝ моѝ;

У Твою святу госпóду

 Я вселюсь на довгѝ диѝ.

ПСАЛОМЪ 14

ПСАЛОМЪ 14.

Хто-жъ, о Господи, тамъ буде 

Въ дому Твоêмъ жити?

Хто въ Твою святую гору

 Може доступити?

Той, хто честно пробуває:

 Все по правдѣ робить,

И святую правду людямъ

 Зъ щирымь сердцемъ мовить

Языкомъ своѝмъ не сіє 

 Клеветы лихоѝ;

Своѝмъ ближнѝмъ зла не коѝть

 И ѝхъ не злословить;

Хто одъ всѣхъ богопротивныхъ 

 Очѝ одвертає,

А людей благочестивыхъ

 Добре поважає;

Хто, поклявшись свому другу,

 Ёго не зражає;

Срêбла въ ростъ не позычає;

 Взятокъ не пріймає.

Хто такъ дѣяти пойметься,

 Повѣкъ не звихнеться.

ПСАЛОМЪ 13

ПСАЛОМЪ 13.

Отъ, безумный въ своêмъ сердцѣ 

Сказавъ: «нема Бога!»

Такъ, змерзѣли, споганѣли 

 Одъ нечестя злого;

Нема дѣющого благо,

 Нема ні одного.— 

Придивився Господь зъ неба 

 На сыны людьськîѝ

Щобъ узрѣти промêжъ ѝми:

 Чи е ще такîи,

А щобъ Бога розумѣли 

 И знайти хотѣли?

Всѣ змерзѣли, всѣ звратились 

 Изъ пути правого;

Нема дѣющого благо,

 Нема ни одного. —

Чи вже-жъ тыи нечестивці,

 Що въ грѣхахъ втопають. 

Що ѣдять якъ хлѣбъ народъ мôй, 

 Бога не благають,

Чи й повѣкъ не схаменуться 

 Тыѝ злыѝ люди?

Тамъ одъ страху затрясуться,

 Де й страху не буде;

Бо у праведному родѣ

 Господь Богъ пребуде. —

Насмѣхаєтесь надь тѣмъ вы,

 Що вбогій гадає;

А убогій, неимущій

 На Бога вповає.

Хто-жъ Израилю спасêннє 

 Подастъ одъ Сіона?

Коли Богъ святый поверне 

 Свôй народъ съ полона:

О, Іяковъ звеселѣє,

Израиль зрадѣє!

Псалми в українському перекладі М.Максимовича

„Українська Псалтир” М.О. Максимовича як феномен європейської біблеїстики: Кілька запитань до тексту

Псаломъ I

Псаломъ 8

Псаломъ 11 

Псаломъ 12

Псаломъ 13

Псаломъ 14

Псаломъ 22

Псаломъ 29

Псаломъ 35

Псаломъ 89

Псаломъ 93

Псаломъ 101

Псаломъ 103

ПСАЛОМЪ 12

ПСАЛОМЪ 12.

Доки, Господи, Ты будешъ

 Мене забувати,

И Твоє лице святеє

 Одъ мене вкривати?

Доки буду мою душу

 Думками томити?

Доки буду моимъ сердцемъ

 День и нôчъ болѣти?

Доки буде ворогъ клятый

 Мною гордовати?

Глянь на мене и помилуй,

 О Боже мôй милый!

Просвѣти мои Ты очи

 Одъ смертнои ночи!

ПСАЛОМЪ 11

ПСАЛОМЪ 11.

Спаси, Господи, Ты мене:

 Бо святыхъ не стало;

Бо мêжъ сыновъ чоловѣчихъ

 Уже й вѣрныхъ мало.

Все неправду воны кажуть

 Одинъ до другого,

Все лукавыми устами

 И одъ сердця злого.

Богъ знесе лукави усты

 Й языкъ многослôвный

Всѣхъ людей тѣхъ, що говорять:

 «Языкомъ мы сильни;

Коли наши усты зъ нами,

 То хто панъ надъ нами!» —

ПСАЛОМЪ 8

ПСАЛОМЪ 8.

Господь Богъ нашъ, якъ же дивно

 Твое имья на землѣ

А краса Твоя и слава

 Выще неба досягли!

Въ молодыхъ, дитячихъ устахъ

 Ты хвалу Собѣ зложивъ,

Щобъ злый ворогъ Твôй и местникъ

 Проти Тебе занѣмѣвъ.

Подивлюся я на небо,

 Дивне дѣло рукъ Твоихъ,

И на мѣсяць и на звѣзды.

 Як поставивъ, Боже, ихъ:

ПСАЛОМЪ I

ПСАЛОМЪ I.

Блаженъ мужъ той, що не ввôйде

 Въ раду нечестивыхъ,

И не стане ва дорозѣ

 Грѣшныхъ, неправдивыхъ,

И не сяде у беседѣ

 Людей израдливыхъ;

А въ Господнёму законѣ

 Свою держать волю,

День и нôчъ себе навчає

 Закону Господню.

И якъ древо, надъ потокомъ

 Посажене чистымъ,

Плодъ приносить въ свою пору

 И не вьяне листомъ:

Псаломъ 101

Псаломъ 101

Почуй, Господи, молитву

Мою скорбную къ Тобѣ,

И да прыйдутъ передъ Тебе

Вопли тяжкіи мои;

И Твого лиця святого

Отъ мене не отверни

У той день, якъ я страждаю,

Твое ухо прихили;

У той день, якъ призываю,

Скоро, Господи, внемли!

Бо якъ дымъ уже счезаютъ

Мои горестныи дни,

И якъ горно обпалились

Уже кости всѣ мои;

Уже скошено и высхло

Мое сердце, якъ трава,

Що й про хлѣбъ забувъ... отъ воплей

Къ плоти кôсть моя присхла.

Псаломъ 93

Псаломъ 93

Боже, мстителю правдивый,

Боже мстителю, зъявись!

Воздать гордымъ по заслузѣ,

Судія земли, знимись!

Доки, Боже, нечестивымъ,

Доки въ-гору имъ нестись?,..

Лихословлять они въ буйствѣ,

Въ беззаконіи живутъ

Твôй народъ у землю топчутъ

И добро Твое псуютъ.

Вдовъ и сиротъ они морятъ

И у смерть пришельця бъютъ.

И говорять: „Богъ не узритъ,

Не познае вашъ Господь.

Образумтеся, безумны,

О несмысленный народъ!

Псаломъ 89

Псаломъ  89

Боже Господи! намъ зъ роду

Ты прибѣжище отъ бѣдъ,

Насампередъ, якъ и горы

Не рожалися на свѣтъ,

Якъ земля не создавалась,

Ни небесны высоты,

И отъ вѣку и до вѣку,

Богъ еси и будешъ – Ты.

Чоловѣка, дивный Боже,

Ты вертаешь въ прахъ земиый

И говоришь: „возвратитесь,

Чоловѣчески сыны!“

Псаломъ 35

Псаломъ 35.

Въ беззаконного на сердцѣ

Нечестивыи слова,

И передъ очима ёго

Страху Божого нема.

Себе лестью заслѣпляе;

Беззаконія-жъ свого

Не подумає познати

И зненавидѣть ёго.

Ôнъ устами все неправду

И лукавство промовля;

Врозумитися не хоче

На благіи ôнъ дѣла:

И на ложи ôнъ своему

Беззаконіе змышля;

На пути стоить лихому;

Не гнушается ôнъ зла.

Боже Господи! до неба

Твоя милость досягла,

И до облакôвъ небесныхъ

Твоя истина зыйшла;

Твоя правда – Божи горы,

Судъ Твôй – бездны глыбина.

Сохраняешъ и спасаешъ

Чоловѣки и скоты.

Несказанна Твоя милость,

Боже Господи святый!

Ты сынôвъ людскихъ покоишь

Пôдъ покровомъ крылъ Твоихъ;

Твоеи господы тукомъ

Насыщаешь ихъ усѣхъ;

Твоихъ сладостей потокомъ

Благоволишь ихъ поить...

У Тебе источникъ жизни,

Въ Твоêмъ свѣтѣ узримъ свѣтъ.

Пробавъ милость Твою, Боже,

Усѣмъ знаюшимъ Тебе;

Твою правду – всѣмъ, кто мае

Сердце правее въ себе.

И коли-бъ не приступила

Къ мені гордого нога

И мене не ворушила

Нечестивого рука!

И коли-бъ тамъ беззаконны

Всѣ звалилися изъ нôгъ ...

Нехай рынуть и не зможуть

Они встати и по вѣкъ!

Псаломъ 29

Псаломъ 29.

Превозношу Тебе, Боже,

Що мене Ты ратовавъ

И втѣшаться надо мною

Ворогамъ моимъ не давъ.

Возвавъ, Господи, до Тебе –

И мене Ты исцѣливъ,

Душу вызволивъ изъ аду,

Отъ могилы заступивъ.

Воспѣвайе Господеви,

Преподобныи Его;

Величайте пресвятеє

Имя Господа свого!

Гнѣвъ Господній не надовго,

Милость Божа на ввесь вѣкъ;

Плачъ у вечерѣ наступить,

Вранцѣ веселъ чоловѣкъ.

Въ моêмъ счастьи, я сказавъ бувъ:

„Не звихнусь во вѣки я“!

Въ Твоêй благости стояла

Твердо такъ гора моя.

Отвернувся Ты отъ мене —

И я въ тяжкôмъ смутку ставь.

У той часъ Тебе, мой Боже,

Такъ моливъ я и благавъ:

„Яка польза въ моêй крови,

Що въ могилу я пôйду?

Прахъ не буде Тебе славить,

Гласить истину святу.

О, почуй мою молитву!

Милосердіемь Твоимъ

Ты помилуй мене, Боже,

Будь помочникомъ моимъ!“

И печаль мою велику

Ты на радôсть обернувъ;

Знявъ изъ мене чорны шаты

И весельемъ обгорнувъ.

Тобѣ й буде моя слава

Безпрестанно возглашать;

Тебе, Господи, мôй Боже,

Буду вѣчно величать.