Літургійні особливості свята Стрітення
«За нинішнім уставом, якщо свято Стрітення
випадає на понеділок першого тижня, то служба його переноситься на неділю
Сиропусну, але в обителях Кирилівської та інших в XVI в. вона відбувалася в цей
самий день. Напередодні служили малу вечірню. На «Господи, взиваю», співали
стихири свята, на стиховні – стихири Тріоді з щоденними приспівами. Стихир на
«Господи, взиваю» на великої вечірні десять: Тріоді 3 і 7 свята, а іноді:
стихира самогласна дня двічі. 3 Тріоді, п'ять свята, слава і нині свята. Прокімен
з Тріоді, паремії свята. Літургія Йоана Златоуста з вечірнею, на якій
розташування стихир на «Господи, взиваю» було таке ж, як і вище. Після паремій
співали «Хай возноситься молитва моя». Ця остання особливість, якої немає в
нинішньому типіку, має підтвердження в рукописних грецьких типіках. Увечері
читали канон Андрія Критського. Повечір'я мале. (Див. Ркп. м. Синод. библ. № 902, л. 229 об.— 231; № 814, л.
84 об—88; Устав ркп. Солов. библ. № 1117. л. 139 об., 140; ркп. Волокол. библ.
№ 338, л. 117 об. —120.)
Якщо Стрітення випадало в один з днів
Великого посту, то в навечір'я на «Господи, взиваю» співали спочатку стихири
Тріоді, а потім стихири свята. Паремії дня і свята, після яких співали «Хай возноситься».
Всенічне бдіння починалося великим повечір'я, часи 3 і 6 відбувалися окремо від
інших з поклонами і катизмами. 9 час з'єднували з вечірнею. Стихир на «Господи,
взиваю» співали десять: свята 5, Тріоді 2, подібних 3, слава і нині свята.
Паремії свята і дня «Хай возноситься молитва моя», літургія Златоуста (Див. Ркп. Солов. библ. №
1416, л. 281 об., 282; №1118, л. 224; № 1128, л. 174, 172; ркп. Анз. ск. № 88,
№ 207, № 86, л. 147 об., 148; ркп. св. Варсоноф. л. 303 об., 304; ркп. Типогр.
библ. 288, л. 206 об., 207; 289, л. 239; ркп. м. Синод. библ. № 331, л.
155; № 337, л. 233; слич. Τυπικ. ркп. той же библ. № 379, л. 109 об.; № 380, л. 97, № 381. л.
94; № 456, л. 70 об., 71; Τυπικ. изд. Венец. 1577, л. 41 об.). Є одна пам'ятка, в якій вказується, що літургія
звершується Василія Великого (Див. Ркп. Солов. библ. № 1118, л. 224 об.)».
Див.: А.А.Дмітрієвський, Богослужение в
Русской церкви в 16-м веке, Казань 1884, 167-168.
Ці вказівки дуже цікаві, оскільки вони додають
кілька штрихів до розуміння давніх літургійних структур:
-
Передусім,
цікавим є те, що у свято Стрітення вдавнину могли звершувати різні Божественні Літургії,
як Василія, так і Златоуста і навіть, згідно із певними пам’ятками,
Передшеосвячених Дарів (А.А. Дмитриевский, Описание литургических рукописей,
хранящихся в библиотеках Православного Востока, Т.3, Киев 1917, 289).
-
Відтак,
піснеспів «Хай возноситься молитва моя» могли спавіти не лише на Літургії
Перешеосвячних Дарів, а й на вечірнях з Літургіями Василія і Златоуста. (Ця
особливість засвідчена також і на вечірні недільного всенощного бдіння у описі
подорожі Йоана і Софронія до Ніла Синайського)
-
Правдоподібно,
початковою Літургією свята Стрітення, якщо воно співпадало з неділею, або переносилось на неділю, була Літургія св.Василія у поєднанні із вечірнею (як і
в невечір’я інших важливих Господських свят – Пасхи, Різдва Богоявляння). У будні
звершували вечірню з Літургією Передшеосвячених Дарів. Натомість, вечірня із
Літургією Йоана, правдоподібно, є наслідком зміщення акцентів свята із господського
на богородичне. Відтак, Літургію у цей
день звершували за прикладом святкування свята Благовіщення у яке навіть донині
у певних випадках звершують її за таким чином.
З цього огляду свято Стрітення є не лише
святом зустрічі Нового і Старого Завітів, Бога і людини, а й зустріччю нового і
старого уставів 😊
