Дияконські виголоси на Літургії Передосвячених Дарів

 286. 1) Дияконські виголоси на Літургії Передосвячених Дарів.

2) На вечірні, коли патріарх звершує вхід під час «Господи, взиваю» (пор. № 56.1) і входить до сопрестолля, він, за звичаєм, осіняє народ хресним знаменням.

3) Архидиякон промовляє: Будьмо уважні! Священник: Мир усім! Диякон: Премудрість! Співець – прокімен. Після прокімна диякон: Премудрість! Читець – читання зі Старого Завіту (пор. № 42.1). Священник: Мир тобі. Диякон: Премудрість! І знову співець – прокімен. Диякон: Премудрість! Читець – Приповісті (пор. № 42.1). І знову священник промовляє: Мир тобі.

4) Диякон: Премудрість, станьмо благоговійно! І знову обоє сходять і стають перед святим престолом. Тоді диякон знову: Будьмо уважні! Священник: Мир усім! Диякон: Премудрість! Співець: Хай возноситься (пор. № 42.1).

5) Після цього диякон знову промовляє на амвоні: Промовмо всі.., а потім — молитву сугубої єктенії (пор. № 8.1, 27.1, 42.1).

6) Диякон: Помоліться, оглашенні. Вірні, за оглашенних [помолімся]. Щоб наставив їх словом… Щоб з’єднав їх зі святою соборною…

Священник – першу молитву: Боже, Боже наш (пор. № 42.2). Диякон: Спаси, помилуй і збережи. Священник: Щоб і вони з нами…

7) Молитва перша вірних, яку промовляють від четвертого тижня посту.

Диякон: Усі оглашенні, вийдіть. Помоліться, ті, що до просвічення. За братів наших, що готуються до святого просвічення, і за спасіння їхнє Господу помолімся. Щоб людинолюбний Бог наш утвердив їх і зміцнив. Щоб просвітив їх світлом пізнання. Щоб оновив їх водою і Духом. Щоб дарував їм повноту віри. Щоб приєднав їх до святої Своєї…

Священник – молитву: Яви, Владико» (пор. № 43.2). Диякон: Спаси, помилуй і збережи. Ті, що до просвічення, голови ваші…

Диякон: Усі, що до просвічення, вийдіть. Ті, що до просвічення, вийдіть. Ті, що до просвічення, вийдіть. Усі оглашенні, вийдіть. Ніхто з оглашенних [хай не залишається].

8) Усі вірні, ще і ще в мирі Господу помолімся.

Священник промовляє другу молитву вірних (так у тексті): Боже великий (пор. № 44.2). Диякон: Заступи. Премудрість! Священник: Бо Тобі належить усяка…

9) Диякон: Ще і ще в мирі… Священник – другу молитву вірних: Владико святий (пор. № 45.2). Диякон: Заступи. Премудрість! Священник: За даром Христа Твого…

10) Народ: Нині сили (пор. № 46.1). Після цього диякон: Сповнім молитву. За предложені й передосвячені чесні Дари. За найблагочестивіших. За місто – і далі. Заступи. Вечора всього – і далі.

11) Священник виголошує: І сподоби. Народ: Отче наш. Священник: Бо Твоє є Царство. Народ: Амінь – і далі.

Дияконські прошення за хворих

 288. 1) Дияконські прошення за хворих.

2) У мирі Господу помолімся.

3) За недужого брата нашого [ім’я], за відвідання його Богом, здоров’я і спасіння його Господу помолімся.

4) Щоб був він помилуваний і збережений з великої милості [Божої], Господу помолімся.

5) Щоб простилися йому і нам усі вільні провини […], Господу помолімся.

6) Щоб Господь Бог наш відвідав його і зцілив усяку його недугу, тілесну й душевну, помолімся.

7) Щоб гріхи його були відпущені і страждання від гріхів полегшені, Господу помолімся.

8) Щоб відступили від нього всяка спокуса й усякий напад супротивника, Господу помолімся.

9) Щоб Господь Бог наш підвів його від недуги, що прикувала його до ложа, помолімся.

10) Щоб Він повернув його святій Своїй Церкві здоровим душею й тілом, успішним у добрих ділах і словах, Господу помолімся.

11) Щоб визволитися нам від усякої…

12) Заступи, спаси, помилуй і…

13) Пресвяту, Пречисту…

Дияконські виголоси за усопших

287. 1) Дияконські виголоси за усопших.

2) У мирі Господу помолімся.

3) За братів наших, що у вірі спочили, за упокоєння, спочинок і блаженну пам’ять їхню Господу помолімся.

4) Щоб простилися їм і нам усі провини, вільні й невільні, Господу помолімося.

5) Щоб людинолюбний Бог наш, Який прийняв дух його, оселив його в місці світлому, у місці прохолоди, серед ангельських хорів, де праведні спочивають, помолімося.

6) Милостей Божих і людинолюб'я Його випросивши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Молитва на пов’язування жінки

 272. 1) Молитва на пов’язування жінки.

2) Боже, Ти промовляв через пророків і провістив, що в останніх поколіннях усім народам засяє світло пізнання Тебе; Ти не бажаєш, щоби хтось із людей, створених руками Твоїми, залишився без спасіння; Ти через обраний Твій сосуд, апостола Павла, заповів нам усе чинити на Твою славу й через нього встановив приписи для чоловіків, які живуть у вірі, а також і для жінок, – щоб чоловіки з непокритою головою приносили Тобі хвалу і славу святому Твоєму імені, а жінки, озброєні вірою в Тебе, з покритою головою, із сором’язливістю та цнотливістю прикрашали себе добрими ділами і возносили піснеспіви та молитви на славу Твою. Сам, Владико всього, благослови цю рабу Твою і прикраси голову її окрасою, угодною й любою Тобі, – благопристойністю, честю і красою, щоб вона, живучи за Твоїми заповідями й привчаючи члени свого тіла до цнотливості, сподобилася Твоїх вічних благ разом із тією, що пов’язує їй голову. У Христі Ісусі, Господі нашому, з Яким Тобі слава разом із Пресвятим, благим і животворящим Твоїм Духом, нині й повсякчас і на віки віків. Амінь.

Молитва за хворих подвижників

 271. 1) Молитва за хворих подвижників.

2) Господи сил, відвідай братів наших милістю і щедротами Твоїми та даруй їм здоров’я і цілковну цілість, визволяючи їх від усякої хвороби й немочі душевної та тілесної, підводячи їх із ложа страждання, провадячи до святого Твого храму молитви й знову долучаючи їх до священної Твоєї словесної пастви. У Христі Ісусі, Господі нашому, з Яким Тобі слава, честь і поклоніння.

Молитви за усопших

 264. 1) Молитва за усопшого.

2) Боже духів і всякої плоті, Ти, що знищив смерть, і диявола подолав, і життя світові дарував, упокой душу цього раба Твого в місці світлому, у місці прохолоди, де немає болю, печалі й зітхання. Усякий гріх, учинений ним словом, ділом чи помислом, як благий і людинолюбний Бог, прости, бо немає людини, яка жила б і не згрішила. Ти бо єдиний без усякого гріха, і правда Твоя – правда навіки, Господи, і слово Твоє – істина. Бо Ти єси життя і воскресіння спочилих, і Тобі славу [возсилаємо].

265. 1) Диякон: «Голови [ваші схиліть]».

2) Священник промовляє молитву:

3) Господи, Господи, Ти, що є втіхою засмучених, розрадою скорботних і підтримкою всіх малодушних, утіш Твоїм милосердям тих, кого огорнула жалоба за спочилим; зціли всякий біль скорботи, що залягає в їхніх серцях, а раба Твого, який спочив у надії на воскресіння, упокой на лоні Авраама. Бо Ти єси упокоєння рабів Твоїх, і Тобі славу [возсилаємо].

266. 1) Інша молитва за усопшого.

2) Боже наш, Боже спасіння, Творче, Спасителю і Судде живих і мертвих, Ти, що зводиш до воріт аду й виводиш звідти, що привів із небуття до буття, що створив людину із землі й через гріх повернув її в землю, але з Твого людинолюб’я знову кличеш до життя! Упокой душі рабів Твоїх, Владико, у милості навіки, у країні світла, у місці спочинку, у лоні Авраама, Ісаака та Якова, з усіма святими, що від віку Тобі догодили. У Христі Ісусі, Господі нашому, Якому слава.

267. 1) Інша молитва за усопшого.

2) Благий і людинолюбний Боже, упокой раба Твого в оселях праведних, а нам збережи християнську й безгрішну завершення в усякому доброму ділі та слові. Благодаттю, щедротами і людинолюб’ям.

268. 1) Інша загальна заупокійна молитва.

2) Владико, Боже духів і всякої плоті, Ти, що даєш одежу слави замість духа зневіри, що невимовною Твоєю премудрістю з’єднав душу з тілом і знову розлучаєш їх, повертаючи порох до пороху, а дух забираючи до Себе, як Сам і дав його! Сам, Владико Господи, прийми душу цього раба Твого й удостой його спочивати зі святими Твоїми в місці світлому, у країні благочестивих, у місці прохолоди, там, звідки втекли біль, печаль і зітхання, бо для рабів Твоїх воістину немає смерті, а лише переселення душі. І якщо він згрішив словом, ділом чи помислом, прости йому як благий і чоловіколюбний Бог. Стань помічником і втіхою для тих, хто сумує; розжени морок їхньої скорботи Твоїм духовним світлом. А нас, що зібралися вшанувати тіло спочилого, підтримай і будь милостивий до беззаконь наших. Бо Ти єси відпущення наших провин, і Тобі належить слава, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині й повсякчас.

269. 1) Заупокійна молитва за єпископа.

2) Господи Ісусе Христе, Агнче Божий, що береш на Себе гріх світу, що втішаєш малодушних у всякій їхній скорботі, стань утіхою для овець Твоїх. Бо воістину блаженний той, кого Ти обрав і прийняв, – пастир наш. Віддай йому за пастирський труд нагороду благочестя, уведи його зі світильником до Твого небесного весільного чертога, даруй йому ангельську сміливість, щоб він без сорому постав перед неприступним Твоїм престолом. І про нас подбай, Господи, як личить і угодно Твоїй величі. Бо Ти єси життя і надія наша, і Тобі належить слава {Отцю, і Сину, і Святому Духові} нині.

270. 1) Молитва за спочилого монаха.

2) Владико Господи Боже, Ти, що єдиний маєш безсмертя й живеш у неприступному світлі, що умертвляєш і оживляєш, зводиш до аду й виводиш звідти! Ти Своєю премудрістю створив людину із землі й знову повертаєш її в землю, вимагаючи повернення душі, даної їй у борг. Благаємо Тебе: прийми душу раба Твого й упокой його на лоні Авраама, Ісаака та Якова. Дай йому вінець праведності, частку серед тих, хто спасається, у славі Твоїх обранців, щоб за труди, яких він зазнав у цьому світі задля Твого імені, він одержав щедру відплату в оселях святих Твоїх. Благодаттю і людинолюб’ям Єдинородного Твого Сина, з Яким Ти благословенний разом із Пресвятим [Твоїм Духом].

Заамвонні молитви

 273. 1) Заамвонна молитва Золотоустого.

2) Яку хвалу, який піснеспів чи яке благодарення воздамо Тобі у відплату, людинолюбному Богові нашому, за те, що нам, на смерть засудженим і у гріхи зануреним, Ти дарував свободу й дав нам причаститися безсмертної та небесної насолоди – святого Тіла і Крові Христа Твого. Тому благаємо Тебе: сподоби і нас, і рабів Твоїх бути неосудними, дияконів збережи разом із нами в честі та житті благочестивому, а народ, що тут стоїть, удостой долучатися до цієї Твоєї таїнственної трапези аж до останнього нашого подиху – на освячення душі й тіла, на дотримання Твоїх заповідей, щоб ми сподобилися і Твого небесного Царства з усіма, хто Тобі угодив, молитвами й заступництвом Пресвятої, Пречистої Богородиці і Приснодіви Марії та всіх святих Твоїх. Виголос: Бо Ти благий і чоловіколюбний Бог, і Тобі славу возсилаємо, Отцю…

274. 1) Заамвонна молитва патріарха Германа.

2) Слава Тобі, Господи Ісусе Христе, Спасе наш, що сподобив нас стати причасниками Твоєї слави через животворяще причастя святих Твоїх Таїн, якими Ти заповів нам звершувати образ Твоєї смерті й воскресіння. Через них збережи й нас у Твоєму освяченні, щоб ми завжди пам’ятали благодать Твою і жили разом із Тим, Хто за нас помер і воскрес. Тим, хто співслужив із нами та служив Божественним Твоїм Таїнам, даруй добрий поступ і велику сміливість перед страшним Твоїм судилищем. Бо Ти єси істинний Бог наш і життя вічне, і Тобі славу возсилаємо.

275. 1) Інша заамвонна молитва.

2) Боже вічний, Творче і Сотворителю всього, Сущий і Присносущий, що прийшов у світ, аби просвітити його, воплотився, став людиною і був розіп’ятий задля нашого спасіння, постраждав тілом, залишившись безстрасним як Бог, був похований і воскрес третього дня, вознісся на небеса й сів праворуч величі слави Отця, і знову прийдеш зі страшними силами судити живих і мертвих, і Царству Твоєму не буде кінця! Тебе оспівують ангели, Тобі поклоняються херувими й Тебе славословлять серафими, перед Тобою тремтить усе творіння і вся природа. Сину і Слове Отця, Ісусе Христе, благослови народ Твій, який Ти викупив Своєю чесною Кров’ю, та освяти спадкоємство Твоє. Даруй мир світові Твоєму, Церквам Твоїм, священникам, цареві нашому й усьому народові Твоєму. Бо благословенне Твоє пресвяте ім’я і прославлене Твоє Царство, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині…

276. 1) Інша заамвонна молитва.

2) Звершивши Божественну літургію, як нам було заповідано, Господи, і сподобившись причастя святих Твоїх Таїн, просимо сподобитися і стояння праворуч Тебе у страшний і праведний день Твій, заступництвом святої Богородиці, святих і всехвальних апостолів, святого Йоана, Предтечі й Хрестителя, та всіх святих Твоїх. Благодаттю, щедротами і людинолюб’ям Єдинородного Твого Сина, з Яким Ти благословенний.

277. 1) Молитва, яку промовляють у дияконнику після Божественної літургії святого Якова.

2) Сподобившись причаститися Твоїх животворящих і пречистих Таїн, Господи Законодавче, і звершивши все служіння у Твоєму храмі, переходимо від сили до сили, від святого жертовника до цієї другої Твоєї святині. Явися ж, Боже, у цьому святому й духовному Твоєму Сіоні. І як там ми принесли Тобі страшну й безкровну жертву Тіла і Крові Христа Твого, так і тут приносимо Тобі всепалення молитовне. Прийнявши його на Твій пренебесний жертовник, воздай нам радість спасіння Твого і Духом владущим утверди нас. Благодаттю, щедротами і людинолюб’ям Єдинородного Твого Сина, з Яким Ти благословенний.

278. 1) Інша молитва у скевофілакії після Божественної літургії.

2) Переходячи від сили до сили, ми, грішні, оспівуємо Твоє Царство, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині й повсякчас, і…

279. 1) Інша молитва у скевофілакії після відпусту.

2) Переходячи від сили до сили, ми, грішні, [приходимо туди], де покладають Святеє святих, <…> нині й повсякчас, і на віки віків. Амінь.

280. 1) Молитва на споживання святих Дарів.

2) Ти Сам є сповненням Закону і пророків, Христе Боже наш; наповни нас Святим Духом, нині й повсякчас, і на віки віків. Амінь.

281. 1) Заамвонна молитва на літургії Передосвячених Дарів.

2) Владико Боже Вседержителю, Ти, що премудрістю створив усе творіння, що невимовним Твоїм промислом і добровільним волевиявленням привів нас до цих всечесних днів задля очищення душ, задля приборкання [пропущено: παθῶν, πρὸς ἐλπίδα пристрастей, задля надії] воскресіння; Ти, що по сорока днях вручив Мойсеєві скрижалі з Богом писаними письменами! Дай і нам, Владико благий, добрим подвигом подвизатися, шлях посту завершити, віру неподільною зберегти, голови невидимих зміїв сокрушити, переможцями гріха явитись й неосудно досягти святого Твого воскресіння. Бо святе ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, нині…

282. 1) Заамвонна молитва на літургії Передосвячених Дарів.

2) Сповнилися уста наші радістю, а язик наш – веселістю через причастя святого Тіла і Крові Христа Твого. Ними збережи життя наше, охороняючи й покриваючи нас по всі дні життя нашого. Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння.

283. 1) Заамвонна молитва на літургії Передосвячених Дарів.

2) Споглянь зі святого Твого неба, Владико Господи, з уготованої оселі Твоєї на всіх нас і благослови рабів Твоїх, і збережи їх у Твоїй істині, сповнюючи нас разом зі святими Таїнами й Духом Святим. Бо благословенне й прославлене всечесне та величне [ім’я Твоє]…

284. 1) Інша молитва на літургії Передосвячених Дарів.

2) Ти, що приймаєш жертву хвали й угодне Тобі словесне та безкровне служіння від тих, хто прикликає Тебе всім серцем! Ти єси Агнець і Син Божий, що береш на Себе гріх світу, Теля непорочне, що не прийняло ярма гріха й добровільно було принесене в жертву за нас. Ти роздроблюєшся і не розділяєшся, Тебе споживають, але Ти не вичерпуєшся, освячуючи тих, хто причащається. І цього дня Ти роздаєшся на спомин Твоїх добровільних страждань і животворящого воскресіння тридневного, учинивши нас причасниками невимовних, небесних і страшних Твоїх Таїн – святого Тіла і чесної Крові. Сам, як милостивий і щедрий, довготерпеливий і многомилостивий, збережи нас і благовірних царів наших, даруй їм перемоги над ворогами. Увесь народ Твій благослови у Твоєму освяченні й учини, щоб він повсякчас і в кожну пору роздумував над Твоєю правдою, аби ми, наставлені чинити Твою волю, стали гідними й стояння праворуч Тебе, коли Ти прийдеш судити живих і мертвих. Визволи братів наших, що перебувають у полоні, відвідай недужих, скеруй тих, хто в небезпеках на морі, і вислухай усіх, хто потребує Твоєї допомоги. Бо Ти єси благ Податель, і Тобі славу возсилаємо {Отцю}.

285. 1) Заамвонна молитва на літургії Передосвячених Дарів.

2) Господи Боже наш, милосердний і многомилостивий, Ти постом Твоїм святим вказав нам шлях спасіння, покаяння і смиренномудрість, немов кадило, приймаєш, Ти через піст і покаяння відклав вирок проти ніневітян і їх, умертвлених гріхом, оживив через покаяння і людинолюб’я Твоє! Ти чиниш радість на небі за одного грішника, який кається, милостивий Боже, що милостивих милуєш, зглянься на тих, хто боїться Тебе, як батько милує синів. Через піст і молитву Ти пащі левів у рові приборкав; через піст і невідступне перебування перед Тобою обличчя Мойсея прославив; через піст і дівство Іллю на колісниці вогненній возніс; через піст і покаяння митаря виправдав; через піст і сльози блудницю очистив. Милість торжествує над судом. Сам, Владико, зціли сокрушення сердець наших і визволи нас від страшного, незбагненного й найгрізнішого дня суду. Помилуй нас, рабів Твоїх, і пом’яни, як благий і людинолюбний Бог наш, чесне пресвітерство, у Христі дияконство й увесь священничий чин. І христолюбних царів наших, Боже, і вірний народ пом’яни. Бо Ти єдин благий і людинолюбний Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині…

 

 

Воскресна Утреня з рукопису 13-го століття Vat. gr. 2325

Мене в цій утрені 13-го століття, окрім спроби поставити 'світильні молитви' на якесь логічне для них місце (хоч і не завжди вдало), вразили кілька особливостей.

Передусім, прошення в мирній ектенії за тих, хто прийшов її молитися :) :  "За тих, що приходять удосвіта й співають на славу та хвалу Богові, Господу помолімось." Це мило!

Цікавий вибір псалмічних стихів до піснеспіву "Свят Господь Бог наш". 

А також її завершення з цікавими молитовними текстами перед еніґматичним виголосом: 'Сущий благословененний Бог наш завжди нині і повсякчас і на віки віків'.

 

Андре Жакоб

Воскресна Утреня з рукопису 13-го століття Vat. gr. 2325.

25 пергаментних аркушів, що становлять другу частину Vat. gr. 2325, — усі палімпсести, розміром приблизно 192 × 140/145 мм; текст на них переписано в один стовпець на всю сторінку, на площі письма 130/135 × 95 мм; кожна сторінка містить від 17 до 19 рядків, за винятком арк. 7–8r, де їхня кількість сягає 20/21. Кожен подвійний аркуш становить половину аркуша первісного рукопису, розрізаного впоперек. Чорнило досить блідого коричневого кольору; переписувач використовує кіновар для ініціалів, а також для підкреслення або заповнення окремих літер чи їхніх частин. Письмо (пор. табл. II і III) виявляє безсумнівну спорідненість із письмом копії типікона Казоле, що зберігається в Barber. gr. 350 (1205 р.)[1], і це дозволяє датувати його XIII століттям без значного ризику помилки. Нижній шар письма — гарний мінускул XI століття, розташований на лінії лініювання; на перший погляд, ніщо не вказує на його італо-грецьке походження[2].

Під час оправлення аркуші Vat. gr. 2325 B було розміщено в неправильному порядку, тож нині їх слід читати в такій послідовності: 7–12, лакуна в кілька аркушів (імовірно, три), 26–31, 15–20, 13–14, 21–25. Ці аркуші походять із трьох зошитів: двох кватерніонів і одного сенiона. Від першого кватерніона збереглися два перші одинарні аркуші (арк. 7–8), а також два внутрішні подвійні аркуші (арк. 9–12); два останні аркуші відсутні. У другому кватерніоні бракує лише першого аркуша, тоді як три внутрішні подвійні аркуші (арк. 26–31) та останній аркуш (арк. 15) збереглися. Третій зошит — сенiон, у якому арк. 13–14 становлять середній подвійний аркуш; арк. 16/21, 17/22, 18/23, 19/24 і 20/25 утворюють п’ять інших подвійних аркушів сенiона. Насамкінець зазначимо напис про зміст на арк. 7r, повторений на арк. 26: μέρος ἐκ τοῦ εὐχολογίου — «частина Євхологія».

Vat. gr. 2325 B — це фрагмент Євхологія, що містить два тексти, обидва неповні: недільну утреню та освячення води на Богоявлення.

Нещодавнє дослідження о. М. Арранца про молитви візантійської утрені[3] дозволяє легко визначити місце утрені з Vat. gr. 2325 B (арк. 7–12, 26–30) у традиції цього богослужіння. Це, вочевидь, представник типу D, тобто системи, у якій молитви утрені включено у відповідну структуру монастирського богослужіння[4]. Через лакуну після арк. 12 ми не маємо центральної частини утрені, а саме молитов 7–8[5].

Чин недільної утрені

Диякон: Благослови, владико.

Священник: Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Чин на початок індикту 1 вересня

У сучасній літургійній практиці священники з душпастирських міркувань зазвичай моляться кілька Божественних Літургій в один день. А у давній літургійній традиції Константинополя такими 'душпастирськими міркуваннями' втішалися богослужіння добового кола. У день початку нового року (1 вересня), наприклад, патріарх столичного міста брав участь у трьох вечірнях. І, що цікаво, хоча ці богослужіння відбувалися в межах одного міста, їх чини не поєднували кілька служб (як це приписують сучасні устави), а звершувались відповідно до тих акцентів, які були важливими для кожної із цих церков. Прокімен Великої церкви, наприклад, був щоденним, а в Халкопратії - богородичним. Стихи тропаря теж відрізнялися, так само як і святкові читання. І все це жодним чином не ламало літургійної єдності константинопольської церкви. Є чого повчитись і сучасним церквам, які вважають себе спадкоємницями 'візантійської' традиції :)

Про давню візантійську вечірню кілька слів можна почитати тут.

Чин на початок індикту 1 вересня

Порядок богослужіння на індикт відбувається так.

[Велика Церква]

Увечері, напередодні, співають Прихили, Господи (Пс. 85), потім останній (το τελευταῖον) антифон, після цього Господи, взивав я (Пс. 140), і здійснюється вхід. Прокімен – той, що відповідає дню. Диякон виголошує велику ектенію, а після виголосу, за давнім звичаєм, у Великій церкві залишаються тижневі священнослужителі, а патріарх виходить із вівтаря і прямує до Халкопратії разом із клиром, співаючи Богородице Діво, радуйся, благодатна.

[У Великій Церкві співають три антифони й читають три читання. Перше — з книги Премудрості Соломона, початок: Душі праведних у руці Божій, кінець: і опіка над його вибраними (3,1-9). Друге — також із Соломона, початок: Праведник, навіть якщо вмре передчасно, кінець: бо благодать Божа — над преподобними його, і опіка — над його вибраними (4,7-15). Третє — теж із Соломона, початок: Праведні навіки, кінець: бо дана від Господа нам міць, і влада — від Всевишнього (5,15-6,3).

Після цього співці на амвоні виголошують такий тропар, глас 1: Стовпом терпіння став єси, наслідуючи праотців, преподобний: Йова — у стражданнях, Йосифа — у спокусах, і спосіб життя безтілесних, перебуваючи в тілі. Моли Господа спасти нас.

Стих 1: Покладав надію, … і будуть уповати на Господа (39,2-4).
Стих 2: Сповістив правду… щоб завжди підтримував (10-12).
Стих 3: Нехай звеселяться й зрадіють… не зволікай і даруй достаток (17-18).

А після цього диякон мовить: Премудрість, і відразу читають уривок із Приповідок. А коли минає година і вже наближається захід сонця, читають Житіє святого Симеона. Потім, коли настає час всенічної, звершується вона за чином.]

[Халкопратія]

Там розпочинається вечірня, співають Прихили, Господи (Пс 85), і останній (το τελευταῖον) Господи, взивав я (Пс 140), творять вхід, а як прокімен співають пісню Богородиці: Величає душа моя (Лк. 1:46). Стих: Бо зглянувся на смирення (Лк. 1:48). Потім виголошується ектенія та три малі антифони, тобто Возлюбив я (Пс. 114:1), Увірував (Пс. 115:1) і Хваліте (Пс. 116) разом із Трисвятим.

Після цього читають три читання на честь Богородиці: Вийшов Яків (Бут. 28), Буде від того дня (Іс. 7), Премудрість збудувала (Прип. 9).

Хор співає катавасію, тропар, глас важкий: Радуйся, благодатна Богородице Діво.  Після завершення тропаря та відпусту патріарх прямує до шанованого храму Святої Богородиці в Урвікіях, де кадить і запалює свічки (καὶ ἐθυμία καὶ  ἧπτε κηρούς), оскільки це день освячення цього храму, а потім повертається.

[Урвікії]

Нині ж це не виконується, а лише в церкві звершується Вечірня, читання та решта порядку катавасії так (καὶ ἡ λοιπὴ τῆς καταβασίας ἀκολουθία οὕτως): після ектенії та трьох малих антифонів читаються читання: Душі праведних (Прем. 3,1-9), Праведник, якщо й помре передчасно (Прем. 4,7-15), Праведні вовіки (Прем. 5,15-6,3).

Одразу хор співає тропар, глас 1: Стовпом терпіння став єси, наслідуючи праотців, преподобний: Йова — у стражданнях, Йосифа — у спокусах, і спосіб життя безтілесних, перебуваючи в тілі. Моли Господа спасти нас.

Стих 1: Терплячи, я терпів Господа (Пс. 39:2).

Стих 2: І Він вивів мене з ями страждань (Пс. 39:3).

Вірш 3: І поставив на скелі ноги мої (Пс. 39:3).

Потім виголошується велика ектенія.

Архидиякон виголошує: Премудрість, а з амвона відповідає диякон, який перед тим читав: Благослови, владико.

Інший диякон відповідає: Будьмо уважні, і після цього відбувається відпуст, а потім всенічна за порядком.

Слово святого владики Якова про переставлення Богородиці Марії

Слово того ж святого владики Якова про переставлення Богородиці Марії, виголошене, коли його запитували про неї на соборі, під час його перебування в храмі святого владики мученика Киріяка в місті Нісібіні, у середу, чотирнадцятого дня місяця серпня.

Ти, що з любові Своєї висоту прихилив і на землю зійшов, в тіло зодягнувся і людиною став від дочки Давида, таїнственно Народжений, чиї висоти й глибини сповнені повноти, — сповни мене вченням, Ти, чия мудрість таїнственна світ створила.

Єдинородний Сину, що Адама з небуття сотворив, утвори слово в моєму смиренному розумі, щоб я оспівував Тебе. Сину, що у смертному тілі десять чуттів насадив, помисли мої приборкай і їх до оселі Отця Твого приведи.

Христе, що вдихнув дух життя в Адама, якого сотворив Єси, влий у мене сповнене подиву слово пізнання Твого. Сокровенний, таїнственніший за все, так що навіть невсипущі ангели Тебе не бачать, возсіяй у мені, смиренному, щоб я відкрито виголошував про Твою Матір.

Ти прокаженого, приведеного до Тебе зцілив, вилікуй і зціли тіло й душу тих, які очікують Тебе. Світло, Христе, що просвітило очі, огорнуті темрявою, хай засяє Твоє світло над моєю неміччю, щоб я ним просвітився.

Господи людей, що захотів людиною в тілі стати, оселився в Діві-Матері, дочці славного роду, і опанував її; Ти дев’ять місяців у ній перебував, аж поки не настав час народження, – хай розум мій дари слави Різдву Твоєму таїнственному принесе.

Ти, кого з великою любов’ю колисковими піснями пестила обрана Тобою Мати, вчини, щоб мій язик рясно виливав усі хвали солодкості Твоєї. Ти нас навідав і увесь шлях життя Свого звершив, дай мені промовляти про похорон Благословенної.

Багато страждань Мати Твоя витерпіла заради Тебе, і всі скорботи оточили її під час Твого розп’яття. Скільки жалібних ридань і сліз страждання пролили її очі, коли Тебе оплакували, вносили до гробу й покладали в ньому!

До майнцьких прелатів: про богослужіння добового кола

Свята Гільдегарда з Бінґен 

Лист до майнцьких прелатів

Через видіння, яке Бог, Великий Митець, вклав у мою душу ще перед моїм народженням, я була змушена написати ці слова через інтердикт, яким наші начальники зв'язали нас через одного померлого, похованого в нашому монастирі. Його було поховано без жодних заперечень, за участю його власного священника. Проте лише через кілька днів після поховання ці люди наказали нам перенести його з нашого цвинтаря. Охоплена немалим страхом, я, як завжди, звернулася до Істинного Світла і пильними очима духа побачила, що якщо цього чоловіка буде викопано згідно з їхнім наказом, то на нас зійде страшна й жахлива небезпека, подібна до темної хмари перед грізною бурею.

Тому ми не насмілилися вийняти тіло померлого, оскільки він висповідав свої гріхи, прийняв єлеопомазання та Святе Причастя і був похований без жодного заперечення. Крім того, ми не послухали тих, хто радив або навіть наказував нам так чинити. Не тому, звичайно, що ми легковажно ставимося до порад праведних людей чи до наказів наших начальників, а тому, що не хотіли, аби виглядало, ніби через жіночу суворість ми зневажили таїнства Христові, якими цей чоловік був укріплений ще за життя. Але щоб не виявитися цілковито неслухняними, ми, відповідно до їхнього розпорядження, припинили співати божественні славослов'я та брати участь у Святій Месі, як це було нашим звичаєм щомісяця.

ІНДІЙСЬКА ЄВХАРИСТІЙНА МОЛИТВА 1976

ІНДІЙСЬКА ЄВХАРИСТІЙНА МОЛИТВА

З книги An Indian Liturgy Д. С. Амалорпавадасса, Національний біблійно‑катехитичний та літургійний центр, Бангалор, 1976

Священник: Верховний Владико Всесвіту, Ти наповнюєш і підтримуєш усе довкола нас, Ти дотиком своєї руки перетворив хаос на порядок, темряву на світло. Незнані енергії Ти сховав у серці матерії. Від Тебе спалахує велич сонця і лагідне сяйво місяця. Зірки й планети без числа Ти поставив у впорядкований рух. Ти Єси джерелом жару вогню і сили вітру, прохолоди води й стійкості землі.  

Глибокі й дивовижні таїнства творіння Твого.

Вірні: Поклоняємося Тобі, що перебуваєш поза всякою формою! Ти формуєш усе, Господи всього творіння!  

Славимо Тебе, благодаримо Тебе, славу Твою звіщаємо!

Священник: Боже всього живого, крізь незліченні віки Ти наповнив моря й ріки, гори й рівнини безліччю істот.

Силою, що від Тебе, насіння проростає і розквітає, ніжний пагін виростає у могутнє дерево, птахи й звірі розмножуються і наповнюють землю.

Ти Єси життя всього живого.

Вірні: Поклоняємося Тобі, джерело життя! Усе створіння поглядає на Тебе, Господи сил!

Славимо Тебе, благодаримо Тебе, славу Твою звіщаємо!

Воскресенє Слова

 Воскресенє Слова.

Й слово плоть бысть, и вселися в ни і выдѣхомъ славу Єrо, аки єдинороднаго отъ Oтца. (Io. 1, 14).

Дидактична сторона всякого празничного богослуженя находить кульмінацийну точку у літургічнім євангелию. Вдохновенне Слово Боже божим блеском окружає всї молитви і піснї і зливає у собі всі ідеї празничного богослуженя, щоби на тім божім тлї піднести душу до безпосередного зближеня ся з Христом, осередком всякого богослуженя. Так ділає Церква сьв. у кождий празник. Годило би ся проте, щоби богослуженє і звеличенє найбільшого празника у церкві, Воскресеня Христового, сю ідею віддало в як найвеличавійший спосіб. Годило би ся, щоби факт воскресеня Христового, основа нашої віри і нашого євангелия, був темою пасхальних євангелий.

Тимчасом на пасхальній утрени не читає ся анї одного з одинайцяти воскресних євангелий, а літургійне євангелиє першого і другого сьвітлого дня Пасхи не оповідає про подію Христового воскресеня, але викладає високу науку о Бозі Слові, яка становить прольог до євангелия Йоана і початок рядових читань.

Само собою насуває ся питанє, чому наша церква в день так великого сьвята не читає так природно вижиданого, історичного оповіданя о воскресеню Христовім, - а місто него поклала читане науки о Бозї-Слові із прольога сьв. Йоана?

Розвиток і уклад всякої празничної служби, єї читань, молитов, пісний і обрядів є випливом одної внутреної сили жерела: богословскої основи історичної події. Богослуженє без богословя було би случайним сплетенєм думок без внутрішної основи і ціли. З другої знова сторони богословє празника є в силї вияснити нам неодно загадочне питанє обрядового характеру.

Божественна Літургія - реферат доповіді о.С.Рудя

 Божественна Літургія

(Протокол устного реферату о. Духовника С. Рудя, професора обрядів на Богосл. Академії у Львові на соборчику Львівського Деканату 19. березня і 10. мая 1932. р. на підставі рубрик Літургікона,виданого з повагою усего Епископату україн. гр. кат. Церкви 1930. р.)

Літургія складається з трьох частей. Найстарша є часть Евхаристійна (анафора, канон). Найпізніша Проскомидія, усталена щойно в ХѴ ст. Є вона приготуванням Дарів до жертви і самого священослужителя і мала місце по Великім Вході, як свідчить "молитва проскомидії" в ектенії Ісполнім молитви" і обряд при архиєрейській Літургії.

 

Приготування.

Сам початок приготування Літургії подекуди часто з недбальства опускається. Є се покаянні молитви перед іконостасом, поклін іконам, зображуючим господарів храму. Єрей повинен входити головними дверми і перед іконостасом три рази поклонитися і змовити на місци приписані молитви. З закристії виходити перед іконостас менше відповідно.

Руки при моленнях мають бути зложені навхрест на грудях. Знак св. хреста робиться гідно без згіршення для окруження ось так: ліва рука на грудях, а правою (три пальці зложені до купи, два останні на долоні) хреститься, дотикаючи чола, грудей, правого і лівого рамени при словах: Во імя Отця і тд. Амінь без дотикання грудей другий раз. Метанії перед іконами є малі (рука до колін), перед трапезою (чи є Найсвятіші Тайни, чи ні) великі (рука до землі). Знак хреста робиться по поклоні, наперед поклін відтак хрест.

Вхід у святилище при молитві: Боже, милостив буди... три великі метанії перед трапезою і цілується Євангеліє. Зійшовши, робиться поклін і йдеться, до закристії. Миття рук по убранню в ризи, з псальмом 25. Кожду одежу благословиться і цілується до ужитку.

 

Проскомидия.

Богословські аспекти Літургії Передшеосвячених Дарів

 Священик Стефан Алексопулос

БОГОСЛОВСЬКІ АСПЕКТИ ЛІТУРГІЇ ПЕРЕДШЕОСВЯЧЕНИХ ДАРІВ[1]

ВСТУП

У межах сучасної православної практики звершення Літургії Передшеосвячених Дарів співіснують дві різні традиції: «грецька», згідно з якою вино з водою, що містяться у Святій Чаші, перетворюються на Кров Христову через дотик до Святої Крові, якою був просякнутий Агнець; і «російська», згідно з якою вміст Чаші під час Літургії Передшеосвячених Дарів не перетворюється на Кров Христову (хоча й освячується певним чином[2]). Пізніше походження російської практики добре досліджене та описане[3], тому ми не будемо його тут розглядати. Натомість ми звернемося до актуального для обох традицій питання: чи стає вміст Чаші під час Літургії Передшеосвячених Дарів Кров’ю Христовою (і якщо так, то як), а також до пов’язаного з цим питання про те, як мають готуватися та зберігатися Передшеосвячені Дари – під одним чи двома видами. Щоб знайти відповіді на ці питання, ми насамперед з’ясуємо, що відомо про способи зберігання Святих Дарів у давній Церкві, а також розглянемо прямі та непрямі свідчення про Передшеосвячену Літургію. Після цього я коротко представлю для порівняння подібні місця з інших літургій, матеріали порівняльної літургіки та в кінці запропоную свої висновки. Слід зазначити, що формат цього виступу не дозволяє згадати всі відомі джерела, тому я зупинюся лише на деяких – найважливіших, на мій погляд.

І. ДЖЕРЕЛА

Зберігання освячених Дарів згідно з ранніми джерелами

Вечірня частина візантійської Літургії Передшеосвячених

 Вечірня частина візантійської Літургії Передшеосвячених

Відомо, що візантійський обряд, як і інші східні літургійні традиції, звершує Літургію Передшеосвячених Дарів у середу та п’ятницю Великого посту, подібно до того, як римський обряд і досі здійснює богослужіння у Страсну П’ятницю, хоча його назву було змінено. Ця Літургія становить, по суті, особливий чин євхаристійного причастя наприкінці вечірні. Однак у ті дні, коли звершується Літургія Передшеосвячених Дарів, вечірня має низку специфічних рис, що породжують окремі богословсько-літургійні питання. Саме вечірня частина цього богослужіння є предметом даного дослідження. На відміну від власне євхаристійної (причасної) частини, яка вже неодноразово ставала об’єктом наукового аналізу, вона досі не була розглянута докладно[1].

Почнемо з опису елементів, що формують сучасний чин.

Сучасний обряд

Вечірня розпочинається як звичайне вечірнє богослужіння: початковими молитвами та вступним псалмом (103), під час співу якого священик тихо читає вечірні молитви; далі слідує дияконська єктенія з виголосом священика. Після цього звершується псалмодія — катизма XVIII, що відповідає степенним псалмам (119–133), поділеним на три статії. Потім, як і у звичайній вечірні, співають «Господи, взиваю» (Κύριε ἐκέκραξα) з псалмами, що його супроводжують (140, 141, 129, 116); до останніх стихів додаються тропарі дня. Відбувається також малий вхід із співом світильного піснеспіву «Світло тихе» (Φῶς ἱλαρόν). Після входу читають два біблійні уривки: перший — із П’ятикнижжя (Буття або Вихід), другий — із книг мудрості (Приповідки або Йов). Між цими двома читаннями, після прокімена, священик виходить із святилища при відчинених дверях, обертаючись до вірних, і, тримаючи запалену свічку та кадильницю, знаменує хрестоподібно, співаючи: «Премудрість! Прості! Світло Христове просвічує всіх!» (Φῶς Χριστοῦ φαίνει πᾶσι)[2].

Після читання з Книги Приповідок священик разом із дияконом урочисто кадить престол під спів «Нехай направиться» (Κατευθυνθήτω) — вибраних віршів псалма 140, що виконуються почергово священнослужителем і хором або солістом і хором.

У святкові дні — 9 і 25 березня — додаються читання Апостола та Євангелія. У перші три дні Страсного тижня читають лише Євангеліє. Далі слідує низка дияконських єктеній: сугуба єктенія, єктенії оглашенних і тих, хто готується до «просвітлення» (остання виголошується лише після середини посту), разом з відповідним відпустом, а також єктенії вірних. Після завершення цих молитов відбувається перенесення Передшеосвячених Дарів, що знаменує початок власне причасного обряду.

Ось схема вечірньої частини до обряду «великого входу»:

«Світло Христове просвічує всіх» і «Хай возноситься» у Літургії Передшеосвячених Дарів

 Панайотіс І. Скальцис

«Світло Христове просвічує всіх» і «Хай возноситься» у Літургії Передшеосвячених Дарів

Одним із найпрекрасніших елементів Літургії Передшеосвячених Дарів, характерним для цієї Літургії як вечірнього зібрання, є хрестовидне просвічення (σταυροειδής φωτισμός) — благословення[1] народу світлом із відповідним виголосом: «Світло Христове просвічує всіх», а також спів «Хай возноситься молитва моя, як кадило перед Тобою…»[2] після читань.

Перше (виголошення) вимовляється священником разом зі словами «Премудрість, прості»[3] після старозавітного читання з Буття, після наступного прокімена, а також після виголосу «Повеліте» (Κέλευσον), який промовляє читець[4]. Тоді священник, тримаючи кадило в правій руці та свічку — восковий мануалій — у лівій, стає перед Святим Престолом і хрестовидно благословляє світлом народ, промовляючи «Премудрість — прості». Потім знову знаменує народ хрестовидно, промовляючи: «Світло Христове просвічує всіх»[5].

Щодо літургійного та богословського значення цього благословення були висловлені різні погляди. Згідно з одним із тлумачень, вислів «Світло Христове…» стосується читань зі Старого Завіту, автори яких були просвітлені та натхнені світлом Христа. Отже, їх потрібно пов’язувати з істинним світлом богопізнання, яке походить від Христа, і тлумачити в перспективі євангельського світла.[6]

Шмеман говорить про здійснення пророцтв у особі Христа[7], а святий Симеон Солунський пояснює включення цього вислову між двома читаннями так: «Буття розповідає про початок, про створення істот і про падіння Адама. А Книга Притч таїнственним чином навчає про Сина Божого та наставляє тих, хто через Нього був усиновлений, як дітей; і називає Сина — Премудрістю, і каже, що Вона збудувала Собі дім, тобто пречисте Його тіло, … і Він є світло, що просвітлює горішнє і долішнє.»[8]

Отже, видиме світло, яке благословляється й запалюється в цей момент, стає образом Христа — Премудрости Божої, про яку у загадках говорить книга Притч.[9] Це світло означає образ істинного Світла – Ісуса Христа.[10]

Богослужебні канони

Цілком зрозуміло, що з багатьма, особливо історичними, твердженнями автора можна сперечатися, все ж ця коротка стаття в церковнім часописі 'Нива' у періоді перед ІІ світовою війною показує нам як зацікавлення літургійною спадщиною, так і цікавою спробою її богословського осмислення. 

о. Андрій Лошній

Богослужебні канони

(Нива 1931)

Наші богослуження ставлять нам перед очі найбільш займаючі, бо життєві питання, не лиш своїм змислом, що обіймає проповідь Апостолів і науку Отців, але й своїми зверхніми обрядами, котрі є наче ризою,[1] вимережаною з тої самої богословії. Богослуження зі всіми своїми обрядами є не лиш обявом релігійного чуства, але вони також будять і оживляють ті чуства, а передовсім учать і то не лиш теоретично, але ще більше практично у всіх життєвих і актуальних питаннях людського життя. Наука всіх наших богослужень в крузі літургічного року - без огляду на се, чи переважають мотиви научні, покаянні, чи славословні зводиться до одної ціли, до служення Богови. А та богослужебна ціль є ідентична з ангельською, так що у послів св. Володимира В. затерлась ріжниця понять між одною другою службою, коли вони ввійшли в суть грецького богослуження і заявили, що не знали, чи були в небі чи на землі[2]. Як знаємо з обявлення, ангельська служба зводиться до одного безнастанного прославлювання Божої святости.[3] Так само в наших богослуженнях той мотив творить кульмінаційну точку богослужебної акції. А се діється через богослужебні канони.

Грецьке слово κανών в найширшім змислі зн. порядок, норма. Звідси повстали такі назви: канонізація, канонічний (право, книги), каноніст, канони (правила, молитви, пісні). Богослужебні канони – се та часть богослуження, котра є уложена після певної норми і в котрій прославляється Божу святість. В такім значінню богослужебні канони приходять у наших богослуженнях.

Святість у Бога - се вірність, відданість волі Бога для вічно-незмінного ним самим установленого порядку, закону. Як предмет так понятої Божої святости лягли в основу девятьох пісень канону дивні події Божого Провидіння, переказані в св. Письмі. І так:

«Тижні тайн» Халдейського посту

Вже давно хотів перекласти цю коротеньку статтю о.Хуана Матеоса, але все ніяк не доходили руки. Написана цим великим літургістом ще в далекому 1959-му році, вона розглядає певну особливість постових богослужінь Великого посту халдейської церкви, пов'язаних із практикою причастя. У статті наголошується на двох древніх практиках, які збереглися у приписах щодо періоду Великого посту цієї традиції, а саме: а) на практиці щоденного причастя у цей період і б) на способах щоденного причастя у контексті Літургії Передшеосвячених Дарів та у контексті короткого причастительного чину після Вечірні. Матеос зазначає, що факт присутності таких приписів у контексті богослужінь Великого посту не є чимось особливо постовим, а просто збереженням давнього щоденного чину звершення євхаристійних богослужінь, які збереглися у пості згідно із законом збереження древніх способів служіння у літургійно важливих періодах (вітання всім від Баумштарка).

Ця праця зацікавила мене вже давніше у зв'язку з подібною практикою, яка збереглася у постовому (розумій давньому щоденному) чині богослужінь Великого посту у візантійській традиції. Тут також є (навіть якщо ми про це не здогадуємося відразу) передбачене щоденне причастя або в контексті Літургії Передшеосвячених Дарів - чи то, у  вечірнях за саваїтським способом, в середу і п'ятницю увечір чи, за більш давнім студитським, увечір від понеділка до п'ятниці - або у контексті причастительного чину наприкінці постових вечірень. Ось як виглядають рештки цього причастительного чину: 

«... Трисвяте з малими поклонами, Пресвятая Тройце, і по Отче наш – Господи, помилуй (12). І молитву:

Всесвята́я Тро́йце, єдиносу́щна Вла́до, нероздільне Ца́рство, вся́кого добра́ Причи́но! Благоволи́ ж і до ме́не, грішного; утверди́, врозуми́ се́рце моє́, і вся́ку віддали́ від ме́не скве́рну; просвіти́ мій ро́зум, щоб я постійно сла́вив, співа́в, поклоня́вся і промовля́в: Єди́н Свят, Єди́н Госпо́дь, Ісу́с Христо́с, на сла́ву Бо́га Отця́. Амінь.

Після того: Будь Ім’я́ Госпо́днє благослове́нне від ни́ні і до віку. Тричі.

І псалом 33:

Благословлю́ Го́спода на вся́кий час, завжди́ хвала́ Йому́ – в уста́х моїх. У Го́споді похва́литься душа́ моя́, – хай почу́ють ла́гідні і возвеселя́ться. Возвели́чте Го́спода зо мно́ю і вознесімо Ім’я́ Його́ спільно. Шука́в я Го́спода – і Він почу́в мене́, і від усіх поневіря́нь моїх звільни́в мене́. Приступіте до Ньо́го і просвітітеся, і ли́ця ва́ші не осоро́мляться. Сей убо́гий візва́в – і Госпо́дь почу́в його́, і від усіх скорбо́т його́ спас його́. Ополчи́ться Ангел Госпо́дній довкру́г тих, що боя́ться Його́, і ви́зволить їх. Скушту́йте і спізна́йте, що благи́й Госпо́дь, – блаже́н муж, що упова́є на Ньо́го. Бійтеся Го́спода, всі святі Його́, бо нема́ неста́тку в тих, що боя́ться Його́. Бага́ті зубожіли й голоду́ють, а тим, що шука́ють Го́спода, не забра́кне нія́кого добра́. Прийдіте, ча́да, послу́хайте мене́: стра́ху Госпо́днього навчу́ вас. Хто та люди́на, що пра́гне життя́, що лю́бить ви́діти дні благі? Стри́муй язика́ твого́ від зла і гу́би твої – аби́ не говори́ли облу́ди. Ухиля́йся від зла і твори́ добро́, шука́й ми́ру і біжи́ за ним. Очі Госпо́дні – на пра́ведних і ву́ха Його́ – до моли́тви їх. Лице́ ж Госпо́днє – про́ти тих, що тво́рять зло, щоб ви́нищити із землі па́м’ять про них. Візва́ли пра́ведні – і Госпо́дь почу́в їх, і від усіх скорбо́т їхніх ви́зволив їх. Бли́зько Госпо́дь до сокру́шених се́рцем, і смире́нних ду́хом спасе́. Бага́то скорбо́т у пра́ведних, та од усіх них ви́зволить їх Госпо́дь. Береже́ Госпо́дь усі ко́сті їх, жо́дна з них не сокруши́ться. Смерть грішників лю́та, і ті, що нена́видять пра́ведного, обма́нуться. Ізба́вить Госпо́дь ду́ші слуг Своїх, і не обма́нуться всі, що упова́ють на Ньо́го.

І потім: Досто́йно є воістину велича́ти блаже́нною Тебе́, Богоро́дицю, присноблаже́нну і пренепоро́чну, і Ма́тір Бо́га на́шого. Чеснішу від Херуви́мів і незрівня́нно славнішу від Серафи́мів, що без зотління Бо́га Сло́во породи́ла, су́щу Богоро́дицю, Тебе́ велича́ємо.

Слава, і нині: Господи, помилуй тричі. Благослови. І відпуст.  ... »

Причина цих двох різних способів (Літургія Передшеосвячених Дарів та Звичайний причастительний чин) щоденного причастя полягає у двох джерелах їх походження - одне із парохіяльних церков, де завжди був священник для того, щоб звершити Літургію Передшеосвячених Дарів та монастирських спільнот, які часто були безсвященичими, а інколи і самітницькими і, як такі, не передбачали присутності священника, а відтак і звершення Літургії.

З цього огляду існувало і два способи зберігання Святих Дарів: а) лише освяченого Хліба для Літургії Передшеосвячених Дарів, та б) Хліба напоєного чи просто 'позначеного' святою Кров'ю для причастя самітників, що досить добре засвідчено у візатнійських джерелах.

Як бачимо, такою була практика не лише у візантійців, а й у християн східно-сирійської традиції, про що і розповідає прекрасна джерельна розвідка о.Хуана Матеоса.

Щоденне (не лише у Великому пості) звершення Літургії Передшеосвячених Дарів засвідчене також у коптійському рукописному євхологіоні Vatican Copt. 17 (AD 1288), де зустрічаємо такий заголовок: “Це є Сповнення Чаші, коли Тіло було освячене і це було необхідним з певної причини. Бо у давніх часах Тіло освячували лише один раз у тиждень, а це Сповнення звершували щоденно. Але коли ця традиція занепала і від неї відмовились, воно перестало бути необхідним за винятком рідких причин.”

Бажаю благословенного і плідного читання :)