Воскресенє Слова

 Воскресенє Слова.

Й слово плоть бысть, и вселися в ни і выдѣхомъ славу Єrо, аки єдинороднаго отъ Oтца. (Io. 1, 14).

Дидактична сторона всякого празничного богослуженя находить кульмінацийну точку у літургічнім євангелию. Вдохновенне Слово Боже божим блеском окружає всї молитви і піснї і зливає у собі всі ідеї празничного богослуженя, щоби на тім божім тлї піднести душу до безпосередного зближеня ся з Христом, осередком всякого богослуженя. Так ділає Церква сьв. у кождий празник. Годило би ся проте, щоби богослуженє і звеличенє найбільшого празника у церкві, Воскресеня Христового, сю ідею віддало в як найвеличавійший спосіб. Годило би ся, щоби факт воскресеня Христового, основа нашої віри і нашого євангелия, був темою пасхальних євангелий.

Тимчасом на пасхальній утрени не читає ся анї одного з одинайцяти воскресних євангелий, а літургійне євангелиє першого і другого сьвітлого дня Пасхи не оповідає про подію Христового воскресеня, але викладає високу науку о Бозі Слові, яка становить прольог до євангелия Йоана і початок рядових читань.

Само собою насуває ся питанє, чому наша церква в день так великого сьвята не читає так природно вижиданого, історичного оповіданя о воскресеню Христовім, - а місто него поклала читане науки о Бозї-Слові із прольога сьв. Йоана?

Розвиток і уклад всякої празничної служби, єї читань, молитов, пісний і обрядів є випливом одної внутреної сили жерела: богословскої основи історичної події. Богослуженє без богословя було би случайним сплетенєм думок без внутрішної основи і ціли. З другої знова сторони богословє празника є в силї вияснити нам неодно загадочне питанє обрядового характеру.