четвер, 13 грудня 2012 р.

Посланці-помисли у винограднику нашого життя Лк 20, 9-18


Сьогоднішнє євангеліє спонукало до кількох думок. Спробую записати. Звичайно, притча про злих виноградників і про наріжний камінь в першу чергу є образом приходу Христа у світ, стосується його безпосередніх слухачів, жителів Юдеї і Його самого. Коли читаємо ці рядки, перша реакція - дистанція від себе самих. Христос говорить до юдеїв, яких ототожнює із виноградарями, господар - небесний Отець, виноградник - обіцяна земля (заповіді закону,якщо вдатися до алегорії), слуги-посланці - пророки, син єдинородний - Ісус Христос, зазіхання на Його спадщину - ототожнення спасіння із виконанням все дрібніших приписів закону. Все дуже просто і ясно. Все ж, яким є, чи може бути, висновок для нас? Можливо все набагато глибше? Можливо слова звернені саме до нас? 
А що як виноградником є сама людина, якій Господь ввіряє її тіло і весь світ до господарювання? Що як посланцями господніми є думки всередині нас, які кличуть до звіту про плоди, можливо дуже прозаїчні, щоденні, над якими все ж треба довго працювати? Бути ввічливим до себе і навколишніх, уступити місце в громадському транспорті, сказати щось добре, уподібнюючись Богові, який творить і благословляє (говорить добре слово про своє творіння). Дбати про чистоту думок, висловлювати їх у чистоті мови. Стримуватись від надмірів, надпродукцій, виробництва задля виробництва - можливо найбільшого гріху сучасної споживацької "культури". Чи не цих посланців ми щоденно б'ємо цинізмом, висміюємо мудруваннями, вбиваємо байдужістю?
У таїнстві Хрещення небесний Отець посилає в наше серце свого єдинородного Сина. Чи не Його ми вбиваємо щодня, дбаючи про свій власний егоїзм, успіх у роботі, повагу серед друзів, визнання у світі, ігноруючи при цьому заклик Христа уподібнюватись Йому у всьому? Чи не Його - істинного наріжного каменя - ми відкидаємо будуючи замість дому молитви і перебування Божого для прослави Його імені,  вавилонську вежу, думаючи зробити своє ім'я вищим від небес?
У цьому світлі притча абсолютно актуальна для кожної людини, а передусім для кожного християнина, незалежно від рівня його духовного поступу. Господь щодня продовжує давати людям в оренду їх тіла і світ для господарювання. Він і надалі щоразу посилає слуг спитати про плоди нашої праці. А у таїнстві літургійної молитви посилає до нас свого єдинородного Сина. Добрі виноградарі і будівничі кладуть цей літургійний досвід Христа як наріжний камінь храму свого духовного життя і будують його для прослави імені Господнього. Саме у цьому сенсі треба розуміти підсумкові слова візантійській євхаристійної літургії та святкової вечірні: "Будь ім'я Господнє благословенне від нині і до віку". Ціллю і звершенням літургійного досвіду Христа є "день увесь звершений, святий, мирний і безгрішний", який ми маємо сприйняти як дар, відповідальність за звершення якого полягає у нашій співдії із благодаттю Того, якому належить слава, честь і поклоніння на віки віків.

вівторок, 11 грудня 2012 р.

Різдво разом


Хотів написати відразу, коли побачив як встановлюють різдвяний ярмарок на площі Ринок, але якось не виходило дотепер.
Різдво у Львові для мене викликає особливі відчуття вже кілька років. Ніяке інше свято не дає так відчути вселенськість церкви і гармонійність її святкувань із порами року. Різдво - родинне свято передусім тому, що являє святу родину. У Йосифа і Марії народжується дитина, для світу народжується Спаситель, у темряві невпевненості (Благовіщення - сумнів Йосифа - неможливість знайти нічліг) сяє Світло світу, у намагання світу зв'язати людей (перепис населення - гонитва за немовлям) приходить Той, який "у шостий день і час на хресті розірвав рукопис наших гріхів", зробив нас єдиною родиною Небесного Отця. 
Дні стають довшими, темрява відступає. І якраз у цей період глибинно відчувається прірва роз'єднаності, святкування якогось "свого", "особливого" Різдва, Різдва за старим стилем. У час, коли все творіння сходиться, щоб поклонитися Єдиному, церкви розходяться у "свої" традиції. Дві вітки католицької церкви святкують народження Того, який все поєднав у Собі у різні дні.
Римокатолики у цьому випадку, на мою думку, у кращому стані. Їх Різдво відкриває двері Новому рокові. Святкування йдуть своїм ходом, не руйнуючи пори приготування - різдвяного посту. Ми ж, грекокатолики,  мусимо придумувати диспензи від посту на Новий рік, святкувати опісля його ще раз, хоча насправді ніхто вже й не розуміє чому. Старостильне Різдво після католицького (можна сказати навіть вселенського, бо й більшість православних та протестантських церков його святкують разом)  та Нового року виглядає дивним. 
Згадуються минулорічні свята. На Стефана 9 січня різдвяний ярмарок вже не працював, будки на площі Ринок почали вже забирати. Було сумно. Сумно тому, що ми стаємо марґіналами, не вміємо відчитати знаки часу, стаємо непомітними. Сумно тому, що не даємо свідчення єдності і  навіть світ ігнорує нас за нашу зашореність. Сумно, що не вміємо цінувати здоровий глузд і заміняємо його приписами. Сумно тому, що ми їх, ці приписи, і так перепишемо, але зробимо це під тиском світу, економіки, глобалізації, боязні втратити вірних, підміни Рождества Христового попсовим кокакольним Сентаклосом.
Цікаво, коли заберуть різдвяний ярмарок цьогоріч?


четвер, 6 грудня 2012 р.

Коментарі до Святого Письма

Кожен коментар до Святого Письма є певним чином обмежений, є свого роду поживою для розуму. Святе ж Письмо є передусім спрямоване до серця людини, тому найкращою лектурою до нього є просто систематичне молитовне читання. Найціннішим є те, що Бог під час такого читання відкриває конкретній людині. Зазвичай воно мало пояснює історію, мораль чи навіть богослов'я, але в першу чергу ставить людину перед лице Бога, вчить її спілкуватися з Ним, любити Його і бути відкритим на Його неосяжність, невимовність, несподіваність і велич, яка перевершує будь яке наше уявлення про Нього.
Бажаю всім плідних студій!


понеділок, 3 грудня 2012 р.

Свято Введення в храм Пресвятої Богородиці


Свято Введення в храм Пресвятої Богородиці
Свято Введення належить до одного із найважливіших і водночас одного із найзагадковіших свят нашого літургійного року. Воно не має прямого біблійного обґрунтування. Більшість його джерел належать до апокрифічної літератури. До важливих його джерел належить навіть Коран — священна книга мусульман.
Дуже важко судити про його історичність. Входження Марії у святая-святих належить до основних каменів спотикання у трактуванні цього свята. Тут спробую дати кілька думок щодо цього.

суботу, 17 листопада 2012 р.

Діалоги екуменічні як дискусії про "віки вічні"

Поставили в фейсбуку оду митрополиту Алфеєву:
Не побачив нічого нового в словах цього шанованого в цілому світі ієрарха. Те саме говориться всюди від самих початків екуменічного руху. Не вірю я в діалоги. Я вірю в те, що церква є Тілом воскреслого Христа. 

четвер, 15 листопада 2012 р.

неділю, 30 вересня 2012 р.

Сила християн у Христі!

Христос не залишив нам жодної книги, жодної школи, жодної доктрини. Він залишив нам лише Самого Себе. Він залишився з нами Сам: "Я з вами по всі дні до скінчення віку" (Мт 28. 20). Сила християн в тому, що Христос - з ними. (о.А.Мень)

суботу, 22 вересня 2012 р.

Різдво Пресвятої Богородиці

Цього року якось особливо пережив це свято. Не думаючи особливо про його зміст якось само собою прийшло кілька думок. Вирішив записати.

середу, 19 вересня 2012 р.

Радість молитви (і кілька думок Орігена)


Вирвалось під час розмови про невислухані молитви: "Навіть якщо вам здається, що ваші молитви не вислухані Богом, вже сам факт, що ви говорили з Ним є достатньою причиною для радості!"
Про необхідність молитви із твору Орігена "Про молитву" (5-8):

неділю, 12 серпня 2012 р.

Мт 17, 14-23

Євангеліє навело на думку про абсолютну неможливість зцілення без Христа і узурпації духовної влади. Причому як з боку тих, хто просить про зцілення, так і тих, які зціляють.
Хлопця кидає в вогонь і в воду в новомісяччя - образ духовної нестабільності. 

середу, 8 серпня 2012 р.

Мт 14, 22-34

Уривок з євангелія від Матея чим не опис Церкви і літургії? Христос відсилає учнів на середину моря очікувати Його, поки Він відпустить народи. Він іде на гору, щоб побути на самоті, помолитись Отцеві. Він молиться Отцю, але не покидає своїх учнів. Він йде до них по воді саме тоді, коли човен - образ Церкви - кидають хвилі. Сьогодні Господь невидимий для нас так як Його колись бачили Його учні, але ми мало чим відрізняємось від них. Як і для них так і для нас Христос залишається таїнством - Тим, Кого можна сприйняти за привида, або побачити очима віри і стати таким як Він. Ми бачимо Його у літургії Церкви: у образі священика, у Його слові, у таїнствах та моліннях добового кола. Багато хто, тримаючи Його перед очима йде до Нього по хвилях довіряючи Йому як Петро.  Багато хто сумнівається і  тоне, але і тоді як Петрові Він готовий подати руку допомоги і скартати за невірство.
Він йде по розбурханих хвилях цього світу до нас, до Його переляканих учнів. Наскільки ми вправлятимемось у вірі, щоб могти побачити Його,впізнати, вийти назустріч і не почати потопати, залежить від нас.

четвер, 12 липня 2012 р.

Еклезіологія первоапостолів

Дві думки приходять на ум, коли думаю про проблеми сучсних розумувань про церковну єдність. По-перше, проблематичність еклезіології символу віри. Церква "єдина, свята, соборна, апостольська". Бракує визначення, що вона також є церквою Христовою.

понеділок, 9 липня 2012 р.

Дороге свинство Мт 8.28-34

Ісус приходить, для того, щоб вигнати бісів і звільнити від нечистот(свинства). Проблема в тому, що дуже часто нечистоти (свинства) настільки дорогі, що існує небезпека відмовитись від присутності Христа і надалі залишатись залежними від бісів.

суботу, 7 липня 2012 р.

Різдво Йоана Предтечі

Кожен з нас є предтечею когось або чогось. Ми предтечі нашої майбутньої влади, мовного питання в Україні, майбутнього нашої Церкви, її богослужбового життя. Ми предтечі екологічної ситуації, глобального потепління. Своїм словом, ділом, думками  ми готуємо майбутнє нас, нашої родини, країни та світу. Ми несемо відповідальність за майбутнє.
Йоан Предтеча був предтечею Христа. Це був вибір Бога, але також і його особистий вибір. Це особливий дар бути предтечею Бога, готувати йому дорогу.
Попри всі інші завдання, ми, християни, покликані бути предтечами повноти Царства небесного. Дароване нам у Христі, воно має зростати саме через нас предтеч цього Царства і саме про це нам щоразу нагадує свята літургія словами "Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків". А ми, в свою чергу, висловлюємо свою згоду на це величним "Амінь".

неділю, 24 червня 2012 р.

Причасна формула

В житії св.Онуфрія є цікава формула причастя: "Хай буде вам Їжею Нетлінною, Радістю Нескінченною і Життям Вічним Тіло і Кров Господа Ісуса Христа Бога нашого".

Мт. 6, 22-23 Світло тіла - око!

Світло тіла - око. Як, отже, твоє око ясне, все тіло твоє буде світле. А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то якою великою буде темрява! (Мт. 6, 22-23)
Уривок із євангелія від Матея, здається говорить про християнський світогляд. Дуже часто ми дивимось на світ ніби через якісь окуляри.

середу, 7 березня 2012 р.

Піст - школа благодарення

Більшість людей пов'язують період посту із відмовою від чогось. Не їсти м'яса, шоколаду, не говорити те, не робити сього. До мене промовив текст послання св.апостола Павла до Римлян, який у церквах візантійської традиції читають у сиропусну неділю якраз перед першим днем Великого посту. Павло дискутує із релігійними мінімалістами та максималістами, людьми, які хочуть встановлювати або ж відміняти правила. Ключовим у цьому тексті є термін "благодарення". Все, що людина робить у своєму житті вимірюється її розумінням необхідності благодарення та вмінням благодарити.

неділю, 12 лютого 2012 р.

Стрітенська свічка має згуртовувати домашню церкву

Ірина Кондратюк

Стрітенська свічка має згуртовувати домашню церкву

У свято Стрітення Господнього 15 лютого на Літургії віряни освячують та запалюють свічки як символ Світла Христа. А після молитви несуть освячену стрітенську свічку додому.
Цього дня Церква згадує Євангельську подію, за якою на 40-ий день після народження Христа Діва Марія та Святий Йосиф принесли Немовля Ісуса до єрусалимського храму. Адже за Законом Мойсея кожного первістка чоловічої статі євреї мали посвятити Богові.
Про свято Стрітення Господнього та значення стрітенської свічки «Газета» спілкувалася з Василем Рудейком, викладачем літургійного богослов’я Українського Католицького Університету.

середу, 4 січня 2012 р.

Парадокс як ключ до розуміння Різдва східною церквою


Д-р Ендрю Квінлан

Парсдокс як ключ до розуміння Різдва східною церквою1

Греки мають для цього окреме слово. З давніх-давен їх культура відрізнялась пристрастю найменування речей.

Якби треба було підсумувати одним словом підхід східної церкви до святкування Різдва, я б вжив саме те дивне слово, котре греки любязно надали багатьом іншим мовамслово «парадокс».