вівторок, 11 грудня 2012 р.

Різдво разом


Хотів написати відразу, коли побачив як встановлюють різдвяний ярмарок на площі Ринок, але якось не виходило дотепер.
Різдво у Львові для мене викликає особливі відчуття вже кілька років. Ніяке інше свято не дає так відчути вселенськість церкви і гармонійність її святкувань із порами року. Різдво - родинне свято передусім тому, що являє святу родину. У Йосифа і Марії народжується дитина, для світу народжується Спаситель, у темряві невпевненості (Благовіщення - сумнів Йосифа - неможливість знайти нічліг) сяє Світло світу, у намагання світу зв'язати людей (перепис населення - гонитва за немовлям) приходить Той, який "у шостий день і час на хресті розірвав рукопис наших гріхів", зробив нас єдиною родиною Небесного Отця. 
Дні стають довшими, темрява відступає. І якраз у цей період глибинно відчувається прірва роз'єднаності, святкування якогось "свого", "особливого" Різдва, Різдва за старим стилем. У час, коли все творіння сходиться, щоб поклонитися Єдиному, церкви розходяться у "свої" традиції. Дві вітки католицької церкви святкують народження Того, який все поєднав у Собі у різні дні.
Римокатолики у цьому випадку, на мою думку, у кращому стані. Їх Різдво відкриває двері Новому рокові. Святкування йдуть своїм ходом, не руйнуючи пори приготування - різдвяного посту. Ми ж, грекокатолики,  мусимо придумувати диспензи від посту на Новий рік, святкувати опісля його ще раз, хоча насправді ніхто вже й не розуміє чому. Старостильне Різдво після католицького (можна сказати навіть вселенського, бо й більшість православних та протестантських церков його святкують разом)  та Нового року виглядає дивним. 
Згадуються минулорічні свята. На Стефана 9 січня різдвяний ярмарок вже не працював, будки на площі Ринок почали вже забирати. Було сумно. Сумно тому, що ми стаємо марґіналами, не вміємо відчитати знаки часу, стаємо непомітними. Сумно тому, що не даємо свідчення єдності і  навіть світ ігнорує нас за нашу зашореність. Сумно, що не вміємо цінувати здоровий глузд і заміняємо його приписами. Сумно тому, що ми їх, ці приписи, і так перепишемо, але зробимо це під тиском світу, економіки, глобалізації, боязні втратити вірних, підміни Рождества Христового попсовим кокакольним Сентаклосом.
Цікаво, коли заберуть різдвяний ярмарок цьогоріч?


Немає коментарів:

Дописати коментар