середа, 29 квітня 2015 р.

Таїнство малої ектенії

Вирішив написати коротку нотатку, бо багато питають, чого в нас, мовляв, так багато тих малих єктеній, чи не мож їх скоротити?
Що це таке?
Малою ектенією у візантійському обряді називають коротку серію прошень яка завершується виголосом священика. Виголос священика зазвичай є завершенням молитви, яку він мав би мовити "тайно", поки диякон виголошує наступні прошення:
- Ще і ще в мирі Господеві помолімся.
- Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
- Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію з усіма святими пом'янувши самі себе і один одного і все життя наше Христу Богові віддаймо.
Звідки то взялся?

Почни розуміти Новий Завіт

Почати читати Святе Письмо хоча б Нового Завіту дуже часто перешкоджає недостатнє знання того, що то таке. Набір книг із чотирьох євангелій, діяння і послання святих апостолів до різних невідомих нам громад і осіб, інколи незрозумілі зв'язки між різними книгами чи навіть уривками тої самої книги, все це якось відлякує від інтенсивного читання Радісної Новини Христа. 
Саме для таких випадків написана книга о.Януша Черського "Вступ до книг Нового Завіту". У ній досвічений бібліст і душпастир дає дуже добру базову інформацію для тих, які хотіли б трошки глибше заглянути в таїнства священних книг християн.
У книзі знайдете і пояснення термінів таких як "євангеліє" і "євангелія", і зрозумієте структури поодиноких книг, розкриєте для себе краще їх авторів і контекст їх написання та й взагалі зможете, поринувши у світ Ісуса Христа та Його найближчих учнів, закохатись у нього і жити у ньому, носячи Христа у серці і щоденно живлячись Його Словом і прямуючи дорогою, кінцевою зупинкою якої є вічне життя у Бозі.
Рекомендую всім. Це одне із найкращих впроваджень у Новий Завіт.

вівторок, 21 квітня 2015 р.

Роздуми до літургійних читань книга 1

Книжка вл.Венедикта "Роздуми над літургійними читаннями Євангелія" цікава під багатьма оглядами. 
- Передусім вона - свідчення віри. Це не наукові дослідження на тему біблійного богослов'я. Це нотатки віруючого серця, натхнені і зроджені щоденним читанням Святого Письма. Щось, що насправді кожен християнин повинен робити для себе - слухати Слово Господнє і намагатися вловити його відгомін у своєму серці. Інколи він - банальний, як звук з відра, інколи, навпаки переливається пасхальним передзвоном душі, яку торкнув сам Господь.
- Книжка цінна тим, що її написав єпископ, але стиль її - стиль не наглядача і вчителя, а вірного учня. Вона не неповнена викладом догм, моральних повчань, чи закликів - всім тим, чого звичайно очікуємо від церковного достойника. Радше її стиль - стиль монаха, який вміє залишитись наодинці із Словом Божим, побачити передусім себе у світлі Слова Божого. Зробити світлину своєї душі у контексті літургійної молитви.

понеділок, 20 квітня 2015 р.

Проскомидія Вірменської Божественної Літургії

І коли хор співає піснеспів належнийдо дня, священик, цілуючи жертовник, приймає з рук диякона хліб і покладає його на дискос, кажучи: На спомин Господа нашого Ісуса Христа.
І, взявши вино, вливає в Чашу, роблячи ним знак хреста, мовлячи: На спомин, заради спасительного воплочення Господа, Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.
І потім читає тайно наступну молитву ст.Йоана Златоуста: Боже, Боже наш, Ти послав небесний хліб, поживу всьому світові – Господа нашого і Бога Ісуса Христа як Спасителя і Відкупителя і Благодійника, що благословляє і освячує нас; Сам благослови Предложення оце і прийми його в наднебесний Твій жертовник. Пом’яни, як благий і чоловіколюбець, тих, що принесли, і тих, за кого принесено, і нас неосудними збережи в священнодіянні божественних Твоїх Таїн. Бо святиться і прославляється всечесне і величне Ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
І покриває покровом, мовлячи:
Псалом 92: Господь воцарився, в красу зодягнувся , зодягнувся Господь силою і опоясався ; Він бо утвердив вселенну, і вона не похитнеться.
Готовий престол Твій з того часу, споконвіку Ти єси.
Піднесли ріки, Господи, піднесли ріки голоси свої.
Здіймуть ріки бистрини свої від розголосу вод великих.
Дивовижні буруни морські, дивовижний на висотах Господь.
Свідоцтва Твої достовірні вельми; домові Твоєму подобає святість, Господи, на многоту днів.
Потім священик благословляє хрестовидно Святі Дари тричі і мовить: Дух Святий зійде на тебе, і сила Вишнього отінить тебе.
Потім приймає від диякона кадило і, поклоняючись предложеним Дарам, кадить і говорить: Кадило Тобі приношу, Господи наш Христе, як аромат духовний. Прийми в святий, небесний і мисленний Твій Жерто­вник як приємний аромат; зішли нам благо­дать і дар Святого Духа; щоб славословили Тебе з Отцем і Святим Духом нині, і завжди, і на віки віків, амінь.

І, покадивши жертовник, сходить до предстоячих в храмі і кадить його навкруг

субота, 18 квітня 2015 р.

Особливості літургійного співу Александрійської традиції :)

За «Патериком» однієї редакції і розповіді Нікона Чорногорця, авва Памво († після 386 р.), відлюдник нітрійський, послав учня свого в Александрію; не знайшовши там пристановища, останній ночував в нартексі храму св. Марка і, слухаючи церковні служби, зацікавився тропарями. Коли він повернувся до старця, той помітив у ньому смуток і спитав про причину. Учень мовить: «нехлюйно, отче, проводимо ми життя наше в пустині, не знаємо ні канонів, ні тропарів». Старець відповів йому: «горе нам, чадо, близькі дні, коли іноки покинуть тверду їжу, вимовлену Духом Святим (Писання і між іншим псалми) і візьмуться за пісні і гласи. Яке може бути умиління і сльози від тропарів? Яке умиління буде іноку, коли він, стоячи в церкві чи келії, возвисить голос свій як віл? Якщо ми предстоїмо Богові, повинні стояти із великим умилінням, а не в глумі. Не для того іноки пішли із світу, щоб глумитись перед Богом, співати пісні, виводити гласи, трясти руками і тупотіти ногами, але потрібно нам з множеством страху і з трепетом, зі сльозами і зітханнями, з благоговінням і умилінням, кротким і смиренним гласом приносити Богу молитви. Кажу тобі, чадо, що прийдуть дні, коли християни занедбають книги св. Євангелій і св. апостолів, складаючи тропарі і елінські промови».

вівторок, 14 квітня 2015 р.

Священство П'ятдесятниці

Від недавна у західній традиції почали вітати священиків у Великий Четвер із "професійним святом". Мовляв, Христос відслужив першу Службу Божу, а тому це - день священства. Це перейшло також до певної міри і на УГКЦ. Деякі священики вітають один одного у Великий Четвер із святом.
Насправді ж таке ототожнення Великого Четверга із священством у римській традиції є лише даниною пануючій там євхаристійній монокультурі - феномену, згубному для літургійного благочестя церкви, наслідком якого є зведення всього священичого служіння до звершення євхаристії. Насправді ж священство - набагато ширше покликання і є немислимим без інших священнодій - уприсутнень Христа, так чудово описаних у 7 пункті конституції про святу літургію ІІ Ватиканського собору.

субота, 11 квітня 2015 р.

"Якщо Літургію св.Василія служать без вечірні"

У Апостолі Рим 1991 на сторінках 505, 508, на яких подані змінні текстии для Літургій св.Василія Великого у Великі Четвер і Суботу, подана рубрика: "На Літургії св.Василія Великого, якщо служиться без вечірні", але далі не вказується подальший устав цих літургій.
В принципі, з огляду на поширену нині практику звершувати ці літургії в Четвер і Суботу зранку, ця рубрика виглядає цілком корисною, бо молитись про те, що ми "на захід сонця прийшли" в 10:00 зранку, якось, не тойво. Все ж цікавим є чи існують якісь детальніші устави служіння, бо ці богослужіння мають цінні змінні тексти, опустити які було б дуже шкода, зокрема стихири "на Господи візвав" і читання з книг Виходу та Даниїла з завершуючими їх біблійними піснями, які є чи не найдавнішими елементами пасхального чування.

... розірвалася церковна завіса ...?

У недавньому дописі Андрій Протопсалт підняв тему катапетасми в УГКЦ. Я аж сам зацікавився в чому тут основна проблема. Трошки літератури, яку я переглянув з того часу дозволяють на лише коротку нотатку для блоґу. На щось більше зараз немає часу. Та й накопичення аргументів насправді мало додає до основної лінії.

Катапетасма-воздух
Здається первинно "катапетасмою" називали те, що ми нині звикли називати "воздухом" - покров для св.Дарів, основним призначенням якого є охороняти Дари від комах. Так, наприклад у Германа Константинопольського "катапетасмою" все ще називається "воздух" ПСО 1,373, 396.

четвер, 9 квітня 2015 р.

Маронітська анафора Петра ІІІ (Шарар)


Передмова та текст анафори за Beggiani S., The Divine Liturgy of the Maronite Church: history end commentary, NewYork 1988.

Маронітська анафора Петра ІІІ (Шарар)

Вступ

Цінним свідченням багатсва маронітської традиції є древня Анафора Третього Петра або Шарар ("шарар," сирійське слово для "потвердження", є першим словом вступної молитви), найдревніша анафора у вжитку католицької церкви. Вона знана також як Анафора учнів при смерті Матері Божої. Ця анафора та халдейська анафора Тадея і Марія мають спільне походження.

Місцем походження найдавнішої форми цієї анафори може бути сирійськомовне середовище антіохійського патріархату. Її початковий склад правдоподібно сформувався перед тринітарними суперечками четвертого стліття і можливо у час перед ефеським собором 431 р.1

Згідно із Макомбером цю анафору прийняли у халдейській церкві перед кінцем четвертого початком п'ятого століття у час, коли стосунки між східними і західними сирійськими церквами були добрими. Він припускає, що її могли прийняли перед синодом 410 року, коли халдейська церква заявляла, що приймає "східний обряд, якого навчили її єпископи Ісаак і Марута". Іншою можливістю може бути, що її впровадили випускники перської школи, яка була перенесена з Нісібісу до Едеси коротко після 363.

Щодо різниць між маронітською та халдейською версіями анафори, існує консенсус, що маронітський текст зберіг старшу традицію. Оскільки правдивим є теж те, що маронітська версія має багато додатків, однією із теорій є те, що маронітські автори намагались втілити побожне припущення, що анафора була укладена дванадцятьма апостолами, кожен з яких додав молитву на приклонення голови. Тому там прослідковується намагання мати хоча б це число (молитов).

пʼятниця, 3 квітня 2015 р.

ПСАЛОМ 22

Ліна Костенко
ПСАЛОМ 22

Боже, мій Боже, Боже! Душу врятуй від грабунку!
Далекі слова мого крику від снів мою порятунку!

Боже мій, я ж Тебе кличу! Що ж Ти робиш зі мною?
Що ж Ти мій голос, Боже, мені ж повертаєш луною?

Боже, хіба ж Ти пустка? Чом же Ти одвернувся?
Наші ж батьки Тебе кликали і Ти до них відгукнувся.

Ти ж їх визволив, Боже! Були вони, Боже, спасенні.
Були вони вільні, Боже, хоробрі були і пісенні.