вівторок, 24 лютого 2015 р.

МОЛИТВИ ТРЕТЬО-ШОСТОГО ЧАСУ У ВЕЛИКОМУ ПОСТІ

У літургійній традиції церков візантійського обряду у часі Великої чотиридесятниці існує особливий звичай читати уривки із книг старозавітніх пророків на богослужінні шостого часу, до якого часто додають також і третій. Проте мало хто знає, що корені цієї традиції набагато давніші за богослужіння, які ми знаємо сьогодні. 
В Константинополі аж до 12-13 століття читання уривків з пророчих книг відбувались на особливому богослужінні із назвою "Третьошостий час". Це богослужіння походить із часу, коли добове коло богослужінь константинопольської катедри налічувало лише чотири богослужіння - вечірню, опівнічну, утреню та третьошостий час (опівдні). 
У 9-му столітті у Константинополі такий порядок богослужінь зберігався лише у час Великого посту. Тут подаємо реконструкцію цього чину за давніми грецькими джерелами. Детальнішу інформацію щодо третьошостого часу можна почерпнути із поданої вкінці допису бібліографії. Протопсалту Андрієві Шкраб'юку величезна вдяка за літературну редакцію тексту.

МОЛИТВИ ТРЕТЬО-ШОСТОГО ЧАСУ
У ВЕЛИКОМУ ПОСТІ

[Священик і диякон починають на середині храму,
не входять у святилище.
Священик одягає єпітрахиль, якщо бажає – то й фелон.]

Диякон: Благослови, владико.
Священик: Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Антифон 1

Диякон: Господеві помолімся.
Вірні: Господи, помилуй.
Священик (молитва 1-го антифону): Боже, Ти царюєш на Херувимах, Тебе прославляють Серафими; споглянь на нас, смиренних і недостойних слуг Твоїх, і вознеси ум наш до прославлення Твоєї благости, ізбав нас від усякого ворожого нападу, щоб ми, просвічені Твоїм світлом і волею Твоєю до всякого доброго діла проваджені, удостоїлися Царства Твого небесного і були причислені до лику всіх вибраних Твоїх,
бо Ти Бог наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.

І співають пcалом 24 з приспівом Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас після кожного стиха. Якщо є час і бажання, можна співати цілий псалом, в іншому ж випадку – тільки виділені стихи, опускаючи всі інші, набрані звичайним шрифтом:

пʼятниця, 20 лютого 2015 р.

Богослужіння Великого посту як засіб євангелізації

На основі доповіді, виголошеної на Науковій конференції "Liturgia hodín ako prostriedok novej evanjelizácie" у Прешові (Словаччина) 25.03.2014

свящ.В.Рудейко, доктор богослов’я

Богослужіння Великого посту як засіб євангелізації

Справжня літургія стала можливою завдяки Воплоченню Божого Слова. Сáме Воплочення Ісуса Христа надало остаточного значення всім спробам Бога спасти упалу людину (Євр. 1.1-3). Народження в тілі, життя з людьми, страждання, смерть, похорон, воскресіння, вознесіння і сидіння праворуч Отця стало центром християнського святкування і жодна християнська літургія не має на меті нічого іншого окрім радісного проголошення радісної новини (євангелія) спасіння людини через участь у житті Воплоченого Слова.[1] Саме зараз, у час, коли Церква закликає до нової євангелізації, не зайвим буде подивитись на те, як відбувалась євангелізація вдавнину і чи не можемо ми запозичити певних «євангелізаційних» методів давнини для їх використання у сучасному контексті.
Літургійні традиції церков візантійського обряду особливо наповнені біблійною і проповідницькою складовою у час Великого посту – період, коли зазвичай готували до хрещення катехуменів - , тому вартує глянути саме на великопосні традиції під оглядом євангелізації. 

понеділок, 16 лютого 2015 р.

Сорок днів Чотиридесятниці

Великий піст у церквах візантійської традиції називають Чотиридесятницею. Але щодо того як вирахувати сорок днів посту, тут навіть фахівці літургійного богослов’я часто плутаються і найчастіше все зводиться до того, що число 40 визнають символічним, тобто таким, яке не має на меті вказати на реальних 40 днів посту, але радше означає певний цілісний відрізок часу. Ось як, до прикладу, про число 40 говорить у своїй книзі «Пізнай свій обряд» о.Юліан Катрій: «Хоч говоримо про 40-денний піст, але у Східній Церкві він триває тільки 36 з половиною днів. Сім тижнів посту без субот і неділь — це 35 днів. До цього числа треба ще додати Велику суботу і половину ночі перед празником Пасхи, що також уважається постним, і тоді наша 40-ця матиме 36 і пів дня, що становить одну десяту цілого року».

неділя, 15 лютого 2015 р.

Зустріч зі Світлом

Зустріч зі світлом. Саме так напевно можна окреслити нинішнє свято. Христос - Світло від Світла через воплочення увійшов у темряву життя людей. 40 днів  - у біблійному значенні це означення повноти - ми святкували перемогу світла над темрявою через пригадування переслідування младенця-Христа та Його учня-первомученика. 

пʼятниця, 13 лютого 2015 р.

Лк 15, 11-32 - Притча про святу сім'ю

Кожного разу, коли читаємо цю притчу виникає питання: Про кого ж вона "притча про блудного сина"?
Насправді у цій історії багато дійових осіб і кожна із них виглядає цікавішою і важливішою за іншу.
Отець
Як і наш небесний Отець, батько синів є причиною всього. Він збудував обійстя, родину, впорядкував родинні і економічні відносини. Він назбирав достатньо для того, щоб дати своїм дітям добрий старт у житті. Його діями протягом усього його життя керувала любов. Він осягнув сенс життя і має до всього підхід, який керується любов'ю. Він не придушує своїх дітей силою, готовий терпіти образи, готовий прощати. Він не забороняє зробити неправильний крок, завжди готовий прийняти сина, який гірким досвідом прийшов до розуміння життя.

четвер, 12 лютого 2015 р.

Тайно образующе ...

Ікона у нашій традиції - щось таїнственне і особливе. Це можна побачити у цих днях на вулицях Львова. Довжелезні черги паломників, бажаючих споглянути і, коли можна, торкнутись таємничого "нерукотворного" образа, який "100 років не покидав Ватикану", відображають жагу наших людей до таємничого, а також потребу чуда, особливо у ці буремні часи. А що насправді ж для нає є образом? Що (хто) у християнській вірі є образ нерукотворний?

середа, 11 лютого 2015 р.

Не злий Майдан

У передсвяття свят християни багатьох традицій намагаються приготуватись до святкування передусім тим, що розважають над їх суттю не у історичній, а у екзистенційній перспективі. Що дає подія, яка відбулась у історії для конкретно нас? Як її можна покласти у підвалину духовного життя, яким живу зараз я, моя спільнота, друзі? Чи має подія, особа, група осіб причетних до свята живу цінність саме зараз? 

Стовпництво Майдану 
Річниця (не роковини) Майдану для багатьох з нас - символ стійкості, бо люди там передусім стояли. Як у прямому так і у переносному значенні Майдан був передусім стоянням, своєрідним стовпництвом. Люди, які туди прийшли, хотіли показати собі і всім іншим передусім те, що вони здатні бути особистостями, впертюхами, у яких є власна думка і бачення і вони - думка і бачення - мають цінність, яку необхідно прийняти і поважати. Людей Майдану неможливо погнати, залякавши кийками і копняками. Їх, намагались гнати, нагинати, а вони, своєю чергою намагались довести, що встоять, на прогнуться, витримають, не купляться. Стійкість - перемога над страхом є першим духовним плодом Майдану. Зароджена Майданом стійкість нині приносить зрілі плоди відстоювання ілісності України, найкращим прикладом якої є подвиг героїв-захисників донецького аеропорту.

вівторок, 10 лютого 2015 р.

Чин літургії Апостольських Постанов

Оскільки за житієм Климент Римський уснув в Херсонесі, а Крим однозначно наш, гріхом було би не українізувати його літургію, яка, до речі, є однією із найдавніших пам'яток євхаристійного благочестя Антіохії.

Чин літургії Апостольських Постанов
Апостольські Постанови кн.VIII, гл. 5-15.
Гл. 5. Зранку хай посадять його інші єпископи на належне йому місце, привітавши його всі поцілунком у Господі. І після читань з закону і пророків, як також із послань наших і діянь і з євангелій, рукоположений хай вітає церкву словами:
Благодать Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога і Отця і причастя Святого Духа [хай буде] з усіма вами (2 Кор. XIII, 13).
І всі хай відповідають:
І з духом твоїм.
А після сього привітання хай він говорить до народу повчання, а по завершенні його учительного слова, коли всі встануть, диякон, зійшовши на певне підвищення, має виголосити:

середа, 4 лютого 2015 р.

Храм київського Майдану

Хочем ми того, чи ні, але київський Майдан став для тих, які там були, храмом. Справжнім храмом з притвором, храмом вірних, святилищем, престолом, освяченим кров'ю мучеників.
Знаком для всіх нас є побиття студентів під стелою, за логіою храму, на престолі.
Притвор київського майдану охороняє архистратиг Михаїл. Він вказує на святилище. Але насправді він вказує на те, що поза святилищем, на готель із назвою "Україна". Це надзвичайно сильний храмовий образ - для того, щоб жити-мешкати в Україні треба боротися, треба перейти через стелу незалежності, насправді через престіл.
Дуже гарний образ скляного "Глобусу" за стелою. Насправді це зворотня апсида. Якщо апсиди звичайного храму розширюється зверху донизу - відкритість неба до землі, то аписида київського Храму Гідності показує відкритість землі до неба. В класичних храмах по апсиді Бог збігає на землю, а вірні української Літургії Гідності вибігши апсидою майданного храму стали Небесною Сотнею - свідками цінності людської гідності і перемоги добра над злом.
Навмисне такого не придумаєш, його треба пережити і побачити очима віри.
Храм киїського Майдану "обезбашений", в прямому сенсі і в переносному він без башт, без того, що захищає від негоди, але і без того, що закиває перспективу неба.
Храм київського Майдану можливий лише внаслідок майданного каміння - людей, які приходять туди, щоб сповнити його, бути стінами і наповненням, творити пісню і образ.
Через сам центр того "обезбашеного" храму йде вулиця Хрещатик - центральна вулиця проходить поперек храму. Храм Майдану перехрещується з центром щоденного руху людей і освячує їх. Це надія того, що він буде "працювати" на щодень. Головне не забувати молитися там.