Кожного
разу, коли читаємо цю притчу виникає питання: Про кого ж вона "притча про
блудного сина"?
Насправді
у цій історії багато дійових осіб і кожна із них виглядає цікавішою і
важливішою за іншу.
Отець
Як і
наш небесний Отець, батько синів є причиною всього. Він збудував обійстя,
родину, впорядкував родинні і економічні відносини. Він назбирав достатньо для
того, щоб дати своїм дітям добрий старт у житті. Його діями протягом усього
його життя керувала любов. Він осягнув сенс життя і має до всього підхід, який
керується любов'ю. Він не придушує своїх дітей силою, готовий терпіти образи,
готовий прощати. Він не забороняє зробити неправильний крок, завжди готовий
прийняти сина, який гірким досвідом прийшов до розуміння життя.
Молодший син
Молодший
син є типовим зухвальцем, дитиною, на якій родина "відпочиває". Він
другий в сім'ї до нього ставляться поблажливо (бо ще малий). Він має більше
часу на забави і "філософування" тому він додумується піти туди
"де краще". Він не з тих, які прислухаються до батьків, він радше
повірить друзям і віддасть останнє задля пригоди. Але він також не є цілком
злим. Він пам'ятає отцівську любов і, вкінці, повертається в отцівські обійми.
Приятелі молодшого сина
Приятелі
молодшого сина - типовий образ світського життя. Це приятелі, які готові
зробити для нього все так довго, як за це не потрібно платити, а ще краще, якщо
їм за це заплатять. Вони приятелі тоді, коли йдеться про вигоди і зникають так
само як і з'явились. При першій же небезпеці вони стають невидимими.
Працедавець молодшого сина
Працедавець
молодшого сина є людиною черствого розрахунку. Він працює на своє збагачення.
Поняття милосердя і людського співчуття зовсім чуже йому. Він готовий
використати дешеву робочу силу так довго, як це буде можливо. Він ловить
наївних, які потерпіли і відіймає в них останнє. Мото його відношення до
працівника - "сам винен!"
Старший син
Як
первенець він відчуває себе спадкоємцем всього. Таке ж ставлення до нього і
його батька. Старший син працює через силу, щоб сподобатись отцеві. Зціпивши
зуби, він відмовляється від життєвих приємностей аби лишень не образити отця
своїм проханням. Насправді, він заздрить тому "малому покидьку", який
нагло забрав свої гроші і пішов робити те, що заманеться. Насправді, він гірший
від молодшого сина, бо, не маючи сміливості вголос заявити бажання розпоряджатись
маєтком, очікує "законного часу", тобто смерті батька. Саме тому він
огірчений любов'ю, яку батько як завжди виявляє до всіх - "чемних" і
"бешкетних" своїх дітей. Йому, який звик "чинити волю
Отця", важко зрозуміти "несправедливу отцівську любов".
Слуги
Слуги
у оповіданні представлені вірними слугами. Вони радіють, коли господар радіє,
сумують, коли його огортає сум. Вони не обговорюють наказів, але виконують їх.
Вони не є претендентами на спадкоємство і не мусять доводити свою лояльність.
Вони живуть любов'ю отця родини і розуміють вияв його любові до молодшого сина,
бо, як слуги, користають із неї завжди. Фактично вони, а не діти отця
представлені як ідеал відносин із ним.
Церква
ставить образи цієї притчі перед нами на початку посту недаремно. Насправді,
цим євангелієм Христос звертається до кожного з нас питанням: "А ким
відчуваєш себе ти у родині небесного Отця? Чи не відійшов ти задалеко із тим,
що тобі насправді ще не належить? Чи не збираєш ти часом бонусів, трудячись
надмірно і забувши про життя? Чи ти часом не долучився до зграї "приятелів
задля вигоди", паразитуючи на дитинності "недосвічених і зухвалих
юнаків"? Чи може є в тебе такі, яких ти вже не вважаєш назвати людиною і
записав їх до свиней, забувши навіть про належне утримання? Де ти, людино? Чи
не вартує тобі згадати про отцівське обійстя і приєднатись до слуг Отця
небесного, взиваючи разом із блудним сином словами літургійної молитви: (г.
2): Господи, хоч я сотворіння земнородне,* але, бувши твоєю подобою,*
насмілююся називати тебе, Сотворителя, моїм Отцем.* Живучи, як блудний син,*
через гріх втратив я ласку синівства* і, забувши твої дари, прогайнував багатство.*
Але ти, щоб мене не відректися,* дозволив своєму єдинородному Синові* хрест і
смерть тілесну за мене перетерпіти.* Тож ущаслив мене, прийнявши наново до
себе,* як свою власність, Чоловіколюбче."?
Немає коментарів:
Дописати коментар