четвер, 26 березня 2015 р.

Психологічна розцінка церковних гласів

Подаємо тут розцінку давніх грецьких мислителів (Платона, Арістотеля, Кассіодора і Птолемея). Свої спостереження робили вони на основі реакцій окремих темпераментів. В загальному ж їхня розцінка й досі дійсна. Подаємо найсуттєвіші риси:
ГЛАС 1 (дорійський): поважний, статечний, величавий; проганяє оспалість та лінивство; побуджує до чину. Відповідає темпераментові флеґматика.
ГЛАС 2 (лідійський): тихомирний, привітний, погідний; розвіює турботу, смуток, підбадьорює у зневірі. Відповідає темпераментові санґвініка.
ГЛАС 3 (фригійський): палкий, бойовий, поривистий; здатний викликати спалах міцних почуттів, зокрема любові. Відповідає темпераментові холерика.
ГЛАС 4 (міксолідійський): має легкий перехід від смутку до радості, від бездіяльності до чину; побуджує, наче подих ласки, до побожності. Відповідає темпераментові меланхоліка.
ГЛАС 5 (іподорійський): меланхолійний, заспокоює внутрішні терзання; мелодія благальна з нотками плачу та просьби про допомогу.
ГЛАС 6 (іполідійський): настроює духа до побожності, співчуття, любові ближнього; вплітаються в нього тужливі тони закоханої людини.
ГЛАС 7 (іпофригійський): м'який, пестливий, зворушливий; є начебто сповіщенням ласки помилування; є осолодою для серця, коли у ньому містяться гіркі почуття.
ГЛАС 8 (іпоміксолідійський): споріднений своєю тонацією з першим голосом; дає обіцянку майбутньої прослави; настроює до молитви людей скромних,вдумливих, побожних.
Розцінки ці стосуються старогрецького співу, тож не цілком будуть вони відповідати пізнішим церковним пісням, хоч зберегли основну тонацію.
(З книги Р.Головацького, Пояснення богослужінь, Львів 1998)

середа, 25 березня 2015 р.

Український екуменізм

Адам Кисіль, світський протектор Православної Церкви, у 1646 р. фундує католицький костьол у своєму маєтку Свойчів на Волині, обумовлюючи це у фундаційному акті так: «Всі ми, православні, визнаємо одну святу Вселенську Апостольську Церкву, неподільне містичне тіло якої створив Христос Господь, а найблаженніші мученики грецькі й латинські забарвили його найсвятішою кров'ю. Славиться один Бог, одна віра, одне хрещення, і так само не віра є подвійною, а подвійним є богослужіння, яке практикують грецький і латинський обряди, принесені несприятливими часами...»
[Omnes nos orthodoxi unam profitemur sanctam Catholicam Apostolicam Ecclesiam, cujus Christus Dominus formavit individuum misticum corpus, quod beatissimi martyres Graeci et Latini sacratissimo porpurarunt sanguine. Unus Deus, una fides, unum baptisma praedicatur, nec perinde duplex est fides, quod Latino et Graeco colitur ritu, sed religio duplex solą iniquitas temporum tulit...]
(З книги Н.Яковенко, Паралельний світДослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI-XVII ст. Київ 2002)

Неділя Цвітоношення: Ів 12:1-18

Дві перспективи у євангельській розповіді цвітоносної неділі особливо важливі у нинішній час. Наші очікування щодо певного позитивного героя можуть розбитись із особистістю героя. Спостерігаючи за цілістю його діянь ми створюємо собі певне уявлення його, бачення того як він би мав діяти в тій чи іншій ситуації за тих чи інших обставин. Ми моделюємо дії слова і вчинки нашого героя так, як він, на нашу думку, мав би зробити, знаємо, що для нього краще. Христос своїм дозволом Марії намастити себе олією нагадує нам передусім про те, що герой має право на свою волю, яка може не вписуватись у наше бачення його. Він має право скористати з дарів сам, так, як вважає за потрібне, бо це його дари. Він не мусить бути зв'язаним нашим уявленням про його скромність, жертовність, доброчинність. Він має право самостійно прийняти рішення і розпорядитись своїм життям і всім, що до нього належить. Нашим завданням є прийняти його у його свободі і не нав'язувати йому нашої свободи.

Інша перспектива - пізнання Христа. Вона не унікальна для нинішнього уривку, вона універсальна для всього євангелія. Натовп приймає Христа лише з особливими додатками - "сильного", "чудотворного", "власного", "царського". Це їх уявлення про Месію. Іншого вони не приймуть. Їх бачення правди - більшість і сила. Цвітоносна неділя є крахом демократії, вказівкою, що більшість має схильність помилятись, приймати рішення ситуативно. Христос же є воплоченням істини безумовної, істини, яка залишається в цілковитій меншості на хресті, але саме ця істина животворить. Можливо саме тому церква названа Христом саме малим стадом, стадом, яке ісповідує істину незалежно від кількості однодумців.

неділя, 8 березня 2015 р.

Віра друзів і правильне акцентування: Мр 2:1-12

Євангеліє про розслабленого подає подвійну перспективу, яка, здається, необхідна зараз саме українському суспільству.
Розслаблений - образ людини, яка втратила віру. Він не подає ознак бажання жити. Ми не чуємо його бажання уздоровитись, не чуємо звичного Христового - "віра ТВОЯ спасла тебе". Натомість євангеліє малює нам чотирьох, сповнених віри друзів розслабленого, які не втрачають надії, шуають нестандартних способів дістатись Учителя і домогтися від Нього зцілення для свого друга. ЇХ віра є визначальною для Христа для того, щоб зцілити розслабленого, на ЇХ віру відпускаються гріхи їх друга, ЇХ віра дарує йому інший шанс. Цей євангельський образ друзів збережений у Церкві при хрещенні немовлят. Віри хресних батьків достатня для отримання благодаті Христа.