неділя, 8 березня 2015 р.

Віра друзів і правильне акцентування: Мр 2:1-12

Євангеліє про розслабленого подає подвійну перспективу, яка, здається, необхідна зараз саме українському суспільству.
Розслаблений - образ людини, яка втратила віру. Він не подає ознак бажання жити. Ми не чуємо його бажання уздоровитись, не чуємо звичного Христового - "віра ТВОЯ спасла тебе". Натомість євангеліє малює нам чотирьох, сповнених віри друзів розслабленого, які не втрачають надії, шуають нестандартних способів дістатись Учителя і домогтися від Нього зцілення для свого друга. ЇХ віра є визначальною для Христа для того, щоб зцілити розслабленого, на ЇХ віру відпускаються гріхи їх друга, ЇХ віра дарує йому інший шанс. Цей євангельський образ друзів збережений у Церкві при хрещенні немовлят. Віри хресних батьків достатня для отримання благодаті Христа.
Іншою перспективою євангелія є наголошення на тому, що приховати істинний сенс події є злочином. Недостатньо вказати лише на наслідки - "візьми ложе і ходи". Необхідно бачити причину - "відпускаються тобі гріхи". Самого ствердження факту можливості ходіння недостатньо. Треба навчитись свідчити дію Бога в своєму житті.
Особисте зцілення має стати іконою зцілення інших навколо мене. Свідомість гріха як причини розслабленості має бути індикатором для інших, які лише стають на дорогу розслабленості, своєрідною пересторогою: Чи маєш ти чотирьох друзів, які готові занести тебе до Учителя? Чи є в тебе гарантія, що їх віри буде достатньо для твого зцілення? Чи може саме зараз час зупинити розслаблення і стати сповненим віри другом для когось, хто вже реально потребує Зцілителя?

Немає коментарів:

Дописати коментар