середа, 26 лютого 2014 р.

Спільна справа


для журналу КАНА
Розмовляла Іванка Рудакевич

Чи можу я як християнка кидати камінням у кого-небудь? Яку і чию свободу мала б відстоювати? І як досвід подій останніх місяців перенести у щоденне життя? Про це – в розмові з отцем Василем Рудейком, заступником голови Патріаршої літургійної комісії УГКЦ, священиком храму священномученика Климентія Шептицького у Львові.
 
Чим має керуватися християнин у ситуації, яка склалася у нашій країні, та й узагалі, коли щодня виникають різні гострі події?
Християнин ЗАВЖДИ і виключно повинен керуватися Духом. Святим Духом, звичайно. Це Він дарує нам гідність. Апостол Павло у своїх посланнях говорить про це дуже чітко: “Ваше тіло – храм Святого Духа”. І це не просто гарні слова. Це реальність. Ми отримуємо Святого Духа в таїнстві Хрещення і Миропомазання. Звичайно, треба знати Євангелія, знати вчення Церкви, щоб “іти” за Духом. І свідчити про дію Бога у Твоєму житті. Оце є справжня позиція християнина. Власне, християни унікальні тим, що їх веде Святий Дух. І якщо говорити про Майдан в Києві чи інших містах, то більшість християн вийшли туди, бо їх привів Дух Свободи. Звичайно, були і групи, які прийшли через свої політичні уявлення. Але з мого досвіду перебування у Києві, більшість із тих людей, які на Майдані, аполітичні. Якщо вони аполітичні, що ж їх туди привело?

неділя, 23 лютого 2014 р.

Не питай ... живи

Не питай чому я мусив вмерти
Не питай взагалі "чому?"
Моя кров зупинила смерті
Кров моя зупинила війну.
Не питай чому мав я вмерти
Взагалі "чому?" не питай.
Я помер, але ти мусиш жити
Захищати наш рідний край.
Не питай чому я мусив вмерти
Ти про смерть мене не питай
Я пройшов ворота смерті
Ти ж ворота життя відкривай.
Не питай чому мав я вмерти
Запитай мене про життя
Я вже воїн небесної сотні
І за ваше молюсь майбуття.

субота, 22 лютого 2014 р.

Майдан

Вперше в житті гордий за наш парламент. Яка однодумність! Яка злагоджена робота! Культура мовлення зашкалює! Ніхто не не блокує трибуни, не б'ється, не штовхається, не грубить один одному! Справжній парламент європейської країни. А все чому? Тому, що нарешті ми бачимо в дії статтю 5 Конституції України - джерелом влади в Україні є народ України. Думаю, всі ми навчилися того, що за нас ніхто нічого не вирішить, а доленосні рішення найкраще приймаються тоді, коли до них прикута ПИЛЬНА (за участі сотні Лева) увага українського народу, який через Майдан висловлює своє бачення життя у країні, а їх обранці, послушні їх волі, потверджують рішення відповідними постановами. Вчора і сьогодні ми бачимо справжнє віче у дії. Не те, що було дотепер, а справжнє віче, яке комунікує волю народу і ця воля не залишається непоміченою владою. Головне зараз, не забути механізм віча і ціну, заплачену за його функціонування! 
Слава Ісусу Христу! Слава навіки! 
Слава Україні! Героям слава!

понеділок, 10 лютого 2014 р.

Тест на істинність

Останньо для мене якось дуже важливим чинником виступає Істина у будь-якому її прояві. Не те, що вона для мене не була важливою, просто тепер це поняття якось само собою стало центральним. Я бачив людей на Майдані, які вийшли тому, що вони незгідні навіть з малими брехнями і почав багато про це думати. Мені здається, що ми на всіх наших рівнях занадто перейнялися "готовими схемами", які хтось визначив як істинні і ми навіть не думаємо піддавати їх тесту на "істинність". В нас є церква з її "істинними" традиціями, університет з його "істинними" традиціями, програмами, акредитаціями ітп., є суспільство з його "істинними" усторями. Я запитую себе останнім часом наскільки всі ці "істинні" речі осмислені нами. Інколи мені здається, що вони зовсім не осмислені або ж осмислені "делегованими" нами людьми згідно із якимись делегувальними пірамідами, які не до кінця звертають увагу на тих, які стоять в самому їх низу і є їх справжніми "носіями".

Відступ від гідності неможливий!


Для Львівської пошти
http://www.lvivpost.net/ukraine/n/23967
О. Василь Рудейко, викладач УКУ:
Сьогодні, та й взагалі, не можна вибирати між більшим і меншим злом. Зло є злом і навіть маленькі гріхи є переступом і злочином. Вбивство, чи крадіжка, неправдиве свідчення проти ближнього чи неповага до батьків – усе це порушення Декалогу. І нема різниці загинула людина від кулі чи була катована, очорнена чи позбавлена волі. Будь-яке насилля є гріхом. І ми християни повинні про це говорити.

Покровителем Євромайдану є св. Миколай, бо він — символ справедливості



Для РІСУ
http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/interview/55136/
Отець Василь Рудейко: покровителем Євромайдану є св. Миколай, бо він — символ справедливості

1. Отче Василю, чи були б зміни у церкві, якби влада підписала угоду із Європейським Союзом?
- Звичайно, оскільки вона суспільна організація, а не лише духовна. Було б легше провадити різноманітні гуманітарні проекти, що зараз ускладнює візовий режим. В умовах сучасної України церква живе не у повністю демократичному суспільстві. Це стосується рішень, які виносять суди чи організації щодо церковного майна, у нас вони можуть бути політично вмотивованими на користь якоїсь із конфесій. Проте, церква стикнулась би і з новими викликами, адже демократія Європейського Союзу означає також готовність до відстоювання інтересів християнських цінностей, особливо цінності людського життя у всіх його фазах.

Молитва за мудрість та примирення українців

Боже благий, довготерпеливий і многомилостивий, Ти завжди опікувався нашим українським народом. Ти землю нашу проповіддю апостола Андрея просвітив і пагорби київські благословенням його освятив. Ти через святого слугу свого Володимира святе хрещення нам дарував і вибрав нас як народ, щоб любов'ю Твоєю керований він міг прямувати до Тебе, єдиного Отця нашого. Ти князя Ярослава мудрістю сповнив, а він, як символ твердості віри та краси церковної храм св.Премудрості на славу імені Твого святого збудував. Ти посилав нам провідників мудрих, які будували і укріпляли християнський народ наш, який славить ім'я Твоє святе. 
Сам і нині, Владико Чоловіколюбче, зглянься на моління нас, грішних і непотрібних рабів Твоїх, які чварами людськими прогнівили милість Твою і втратили гідність синівську. Не відкинь нас, але як Отець милосердний сина блудного прийняв, так і Ти прийми нас, що молимось Тобі. Разом із слугою Твоїм митрополитом Андреєм благаємо Тебе: «Предвічний Боже, зішли на нас з високого неба твою святу мудрість; просвіти нею наші уми. Нехай мудрість Твоя поведе нас дорогами правди, нехай стереже нас від ложі й обману». Господи Вседержителю, нині даруй її провідникам нашим, щоб, керовані нею, мудро провадили народ твій, втихомир розбрат, єдність церкви і народу подай, даруй нам свободу, щоб, спасенні Тобою, ми Тобі славу возсилали Отцю, Сину і Святому Духові, в Тройці єдиному Богові навіки віків. Амінь.

Яке свято найбільше?

Мар'ян Соломія Качмар:
"Трохи дивно, що Різдво Христове стало настільки великим і популярним святом. Як не стараюсь, але логіка вперто по-древньому визнає Різдво складовою частиною Богоявлення, а не Богоявлення різдвяним святом. Та й неправильно оспівувати воплочення у Христовому Різдві, бо це діло свята Благовіщення і зачаття від Святого Духа. Як не крути, а вийшло якось натягнуто... Мар."
Думки в правильному руслі. До речі Вірменська Апостольська церква не піддалась цій давній "латинізації" - розділенню свята Богоявлення на Різдво і Хрещення. Як і в багато чому іншому вірмени зберегли здорову богословську і літургійну традицію - наприклад у традиції святкування Господських свят в неділі, а богородичних і святих у суботи, найближчі до "дати" свята і при тому не мають проблем із "конфліктом" неділі з святом. Все ж робити градацію свят виглядяє якось штучно. Врешті кожне свято є лише віддзеркаленням Пасхи Христової. Під цим оглядом святкування "св.Доримедонта і єже с ним" є найбільшим святом року - явлінням пасхальної перемоги Христа у Його святих. Не думаю, що Благовіщення є чимось "меншим" від Богоявлення чи Пасхи. У кожному з цих свят ми бачимо "таїнство чудне і преславне" в унікальний для кожного свята спосіб. Головне навчитись того, що свято не є лише історією, але метаісторією, історією спасіння і кожне з них може стати для нас точкою відліку шляху нашого навернення і крокування дорогою Отця.

неділя, 9 лютого 2014 р.

Все, шо не робиться НЕ РОБИТЬСЯ на краще ...


Наколінні записки для "Католицького вісника" стають традицією :) Тут "нецензурна" версія.
(Мт 25. 31-46)

Стосунок до Істини визначається діяльністю. Людина, керована пошуком Істини ніколи не буде бездіяти. Вся її сутність має бути спрямованою на придбання того, що для неї є найціннішим і прагнення це - безумовне. Голод, спрага, непевність, нагість, хвороба та позбавлення волі є чимось проти чого шукач Істини бореться безупинно і безумовно, бо саме вони затемнюють Істину. Голодна і спрагла людина є образом шукаючої людини, саме тому істинолюбців такі люди притягують. Вони спонукають до ділення тим, що я маю і тим самим уподібнюють мене до Бога, Який з Себе уділяючи, постійно творить світ і все у ньому. Напоїти і нагодувати для шукача Істини є способом поділитись життям, дати те, що уможливить життя.
Подорожуюча і нага людина є образом недовершеності, нагодою вдосконалити життя, тому такі люди притягують шукачів Істини. Допомогти звершитись, вдосконалитись, показати як живе творіння може бути кращим, гарнішим, отримати надію прихистку і миру - справи, які благословенні Отця роблять безупинно і безумовно на дорозі до осягнення Істини.