субота, 31 грудня 2011 р.

Принцип ad fontes у сучасних реформах літургійних структур часослова у словянських церквах візантійської традиції



Василь Рудейко, доктор богослов’я
Принцип ad fontes у сучасних реформах літургійних структур часослова у словянських церквах візантійської традиції
Історія літургійних реформ східних церков, незважаючи на вже існуючі напрацювання, все ще чекає на своїх дослідників.[1] Багато документів, котрі містять думки окремих єпископів чи локальних синодів щодо оновлення молитов часослову все ще потребують критичного опрацювання, а подекуди відкриття. Те саме стосується і документів, в котрих збережено думки та ідеї щодо стану та вигляду богослужінь добового кола звичайних рядових вірних тої чи іншої церкви.
Спробуймо зорієнтуватись у традиції літургійних оновлень у східнослов’янській візантійській літургійній традиції та показати приклади деяких таких оновлень у часи, ближчі до сучасності.

Степенні антифони у контексті недільної утрені


Василь Рудейко, доктор богослов’я

Степенні антифони у контексті недільної утрені

Однією з найвідоміших структур недільної та святкової утрені сьогодні є так звані степенні антифони. Вони передують читанню воскресного чи святкового Євангелія і завжди, хоча б у скороченому вигляді - одного антифону, присутні у цьому богослужінні. Більше того, у свій час вони були настільки популярними, що входили у структури більшості молебних піній, улюблених візантійських богослужінь з особливих нагод. Такий відомий візантійський коментатор богословських та літургійних текстів, як Никифор Ксантопул навіть написав обширні коментарі до степенних антифонів[1]. У слов'янській традиції були популярними ліствиці, складені на основі цих текстів, одну з яких наводить у своєму дослідженні до візантійського октоїха архиєпископ Модест Стрельбицький[2]. Все ж при всій цій їх популярності виглядає, що питань стосовно використання степенних антифонів у чині святкової Утрені набагато більше, ніж відповідей, котрі можна дати на них на основі відомих нам джерел.

У цьому короткому огляді хочемо підняти кілька питань щодо їх місця у недільній утрені.

неділя, 25 грудня 2011 р.

Календар московського Різдва


У жоден інший час так як у час наближення до Різдва не відчувається абсурдність подвійних різдвяних святкувань. Особливо, якщо взяти до уваги, що більшість православних церков вже пристосували свій календар до змін, встановлених Богом у природніх законах.
У цілому світі проходять передріздвяні приготування, а ми готуємося до новорічних святкувань. Новий Рік у нас фактично перебиває цей підготовчий період. Ялинка, святковий настрій, вечеря і решта святкової атрибутики повинні б мати свій початок у святкуванні Різдва Господнього. А в нас святкування Різдва бере свій початок у святкуванні нового року. Різдвяні святкування українців візантійського обряду вже є ніби вчорашнім борщем. У час існування телевізора, інтернету та інших засобів інформації всі вже мають можливість насолодитися різдвяною радістю всесвітнього Різдва. Його вже не можна називати католицьким у конфесійному значенні цього слова, внаслідок святкування його іншими православними церквами воно стало католицьким у значенні всесвітнім.

середа, 21 грудня 2011 р.

Пояснення про свято Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці


Джерело: Додатки до чинностей Львовского синода відбувшогося 1891 р.Б., 47-49 
Додаток IV
До Титулу І гл.ІІ.2
Про Непорочне зачаття Пресвятої Діви Марії
Хоча наука про непорочне зачаття Пресвятої Діви Марії виразно присутня у церковному переданні, особливо ж у літургійних книгах Східної Церкви, поза тим її не було Церквою представлено, як виголошений догмат віри аж до св. о. папи Пія IX. Перед виголошенням урочисто проголошеним згаданим папою, богослови справді вільно говорили про цей предмет, однак тим розмовам з часом було покладено міру практикою церкви, що встановила і святкує непорочне зачаття Пресв. Діви, настільки, що послідувала також заборона публічно голосити супротивну науку, а вкінці з’явилась цілковита певність у повному світлі, коли виголошенням Риму усунено всякий повід до сумніву. А сталося це через урочисте виголошення догмату про непорочне зачаття приснодіви Марії згаданим папою, наступним чином: “Виголошуємо, що наука, яка стверджує, що Преблагословенна Діва Марія була від першого моменту свого зачаття за особливою ласкою і перевагою Всемогутнього Бога з огляду на заслуги Ісуса Христа Спасителя людського роду, була збережена вільною від всякого пороку первородного гріха, є обявленою Богом, а тому всі вірні повинні у неї сильно і постійно вірувати”.1