Є випадки, коли священник не відрізняється від підданого,наприклад, коли слід причащатись страшних Таїнств. Ми всі однаково удостоюємось їх; не так, як у старому завіті, де одне споживав священник, а інше народ, і де народові не можна було причащатись того, чого причащався священник. Нині не так, але всім пропонується одне Тіло і одна Чаша. І в молитвах, як кожен може бачити, народ суттєво співдіє. Так, напр., за одержимих і за каяників звершують спільні молитви священник і народ, і всі мовлять одну молитву – молитву, сповнену милосердя.
Так само, коли виганяємо із священної кошари недостойних брати участь в святій трапезі, є потрібна інша молитва, – і ми всі разом падаємо на землю, і всі разом встаємо. Коли ж настає час давання і прийняття навзаєм [поцілунку] миру, всі так само цілуємо один одного. І при самому звершенні страшних Таїнств священник молиться за народ, а народ молиться за священника, бо слова «Із духом твоїм» не що інше як це означають. І молитви благодарення також спільні, бо не один священник возносить благодарення, а й весь народ. Отримавши спочатку відповідь від народу, а відтак і згоду, що достойним і праведним є звершуване, священник починає благодарення. І що дивного, якщо разом зі священником взиває і народ, коли він возносить ці священні пісні разом з самими херувимами і вишніми силами? Все ж це сказане мною для того, щоб кожен і із підданих чував, щоб ми знали, що всі ми – єдине тіло, і настільки різнимося один від одного, як один член тіла від іншого члена; і щоб ми не все покладали на самих священників, а й самі дбали про всю церкву, як про тіло, спільне для всіх нас. Це слугуватиме і більшому утвердженню, і нас спонукає до більшого поступу (в чесноті).
Послухай, як колись апостоли залучали до участі в своїх рішеннях підданих їм. Так, коли вони поставляли сім дияконів, то передше звістили про це народові. Коли Петро вибирав Матея, то запропонував це тоді всім тих, хто був з ним – і чоловікам, і жінкам. І це тому, що тут (в церкві) немає ані надимання керівників, ані підлабузництва підданих, а є влада духовна, яка знаходить для себе понад усе надбання в тому, щоб приймати більше праці і турботи за вас, а не в тому, щоб шукати більших почестей. В церкві служ жити, як в одному домі; як складові одного тіла, – всі мають бути прихильними один до одного, оскільки і хрещення одне, і трапеза одна, і джерело одне, і творіння одне, і Отець один. Відтак, для чого ж розділяємось, якщо так багато зв’язків, які нас єднають? Для чого розриваємося? Ось знову ми мусимо оплакувати те, над чим я вже багаторазово плакав. Наш нинішній стан достойний сліз. Ми так далеко віддалились один від одного, тоді як нам належало б являти собою союз одного тіла.
(св.Йоан Золотоустий, 18-а гомілія на 2-е послання до Коринтян)
