вівторок, 30 листопада 2010 р.

Вечірня молитва для родини


  Колись зробив для приватного вжитку коротку молитву, котру можна було б молитися вдома з родиною. Використав молитви "Апостольського передання" та "Апостольських постанов". Може кому стане в пригоді.
Вечірня молитва
Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.

Щоденне у літургії

Хоча літургію називають святкуванням і дійсно кожного дня ми святкуємо пам’ять якогось святого, все ж мені здається, що літургія живе незмінними частинами і щоденним ритмом. Такі думки мені прийшли сьогодні під час канону на утрені. Кожного дня щось нове, нові цінні ідеї про особисте життя якогось монаха у середньовічному монастирі студитів, а все ж чекаєш на ту останню пісню Богородиці, яка кожного дня та сама, на ту саму мелодію, з дуже скупим у порівнянні до "плетенія словес" канонів. Щось є такого у тій літургійній щоденності, що додає наснаги жити. І так з більшістю незмінних частин богослужіння: "Світло тихе", "Сподоби, Господи", "Нині відпускаєш", "Бог Господь", "Пісня Богородиці", Славослов’я утрені. Всі ці частини богослужіння однозначно є важливішими від всіх стихир, канонів ітд. Навіть у святковому боослужінні його сталі частини такі як "Блажен муж", "Полієлей", "Ангельський собор", "Воскресіння Христове" ітд. виглядають мені основними у порівнянні із безліччю змінних канонів навіть якщо вони і є богословськи і літературно ціннішими.
Зустріч людини з Богом можливо і нагадує багаті змінні літургійні тексти, але життя у Ньому точно є простим, але водночас глибоким і незмінним щоденним текстом. 
Думаю, що наша літургія повинна відновити побільше таких простих щоденних практик, залишивши складні канонні та стихирні тексти для приватного розважання.

понеділок, 29 листопада 2010 р.

Богоявленський піст

Спілкування з Богом у християнстві займає найважливіше місце і передбачає повну відданість християнина цій справі. Де б не був християнин, він повинен памятати про Бога і шукати Його присутності, а беручи до уваги те, що Бог всюдиприсутній, йому і шукати не дуже то треба, просто навчитися відкривати свої духовні очі і зріти Бога у всіх Його проявах, доступних людській природі.
Все ж, перш ніж зріти Його, християнин повинен навчитися абстрагуватися від себе, дати Богові обявити себе таким, яким Він є. Дати Йому явити Себе. 
Напевно цього нас і хоче навчити Церква у період перед Різдвом і Богоявленням. Заспокоїти свої уявлення про Бога, для того, щоб Він заповнив нашу уяву, віддати себе, свою уяву Богові, щоб Він міг її сформувати, так як Він формується в утробі Марії. Без дії мужа - нашого розумування, але дією Святого Духа Він зростає в нас і родиться як Слово. В цій духовній тиші очікування на прихід Божого Слова Він не являється нам як Кріпкий, але як Величний у своїй убогості. Його присутність, гонима непевностями Йосифа - нашого розуму, переписами кесаря, котрі ведуть нас часто у небезпечну дорогу, місце, де нас не очікують і не приймають, де не сонце і не відомі всім зорі просвітлюють дорогу, але нова зоря провадить невідомих людей до нашого серця, саме вона (присутність Христова) стає причиною співу ангелів про спасіння нашої душі у якій раждається Христос.
Приготуймо ж у ці дні Йому дорогу, не створенням нового його образу через інтенсивні читанна та навчання, але тишиною своєї душі. Даймо Богові шанс відкритися нам і внас так, як йому заманеться. В цьому полягає прошення молитви Отченаш про його волю.
Цього нас вчить і літургійна молитва Церкви. Щоразу збираючись ми відкладаємо наші зацікавлення і уяви, щоб через молитовне повторення-мовлення літургійних текстів прийняти досвід Христа, котрий церква хоче передати нам. Не наші потреби стоять на першому місці у літургійній молитві (це перевага особистої молитви), але наше бажання прийняти церковний досвід Христа, бажання засвоїти його, щоб жити ним і могти передати його іншим. В цьому полягає суть літургійної традиції, відмовившись від свого, прийняти досвід церкви, щоб, засвоївши його, передати далі. Передання не означає пасивного передавання інформації, передання є дар прийнятого, засвоєноого і збагаченого власним досвідом, церковного досвіду Христа. Літургійне передання не є і не повинно бути археологічним набором молитов та піснеспівів минулого, котре передається на строге збереження церковним дітям, радше передання є євангельським талантом, котрий вірний повинен не лише прийняти і віддати його в цілості, але прийняти, помножити і принести плід.
Цього бажаю всім у цьому різдвяно-богоявленському пості!

пʼятницю, 26 листопада 2010 р.

Утреня за уставом о.Боніфатія Люкса



Short Monastic
 Prayerbook: with music for use by families, California 1996, 1-22.
Переклад літургійних текстів за молитовником “Прийдіте поклонімся”
Український варіант підготував Василь Рудейко

Чин утрені
Предстоятель: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас і на віки віків.
Всі: Амінь.
Предстоятель: Прийдіте, поклонімся цареві нашому – Богу.
Царю небесний
Всі: Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.

четвер, 25 листопада 2010 р.

Анафора Іполита Римського 215

Колись давно, ше во время оно, перекладав з англійської пару статей о.Хуана Матеоса про Розвиток візантійської літургії: The Evolution of the Byzantine Liturgy. Part I-IV // John XXIII Lectures. Vol. I, NY, 1966, 76-112. Там він подавав текст анафори св.Іполита Римського як приклад древньої анафори (стт.98-99). Переклад потім був опублікований в видавництві "Свічадо": Хуан Матеос, Розвиток візантійської літургії, Львів 2008.  Вішаю переклад на блоґ.


Чин денної молитви за уставом о.Боніфатія Люкса


Short Monastic Prayerbook: with music for use by families, California 1996, 23-32.
Переклад літургійних текстів за молитовником “Прийдіте поклонімся”
Український варіант підготував Василь Рудейко

Чин денної молитви
Предстоятель: Благословен Бог наш завжди нині і повсякчас і на віки віків.
Всі: Амінь.
Предстоятель: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.
Молитва до Святого Духа
Всі: Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.

Анафора св.Григорія Вірменського


Цікава древня вірменська анафора, котра збереглася у ефіопському перекладі. Як вже вказував Борис Тураєв, цікавою вона є тим, що у ній використовується образ хліба розкиданого по горах і пагорбах і зібраного на євхаристії - образ, що використовується також у Дідахі та Анафорі Сарапіона Переклад зробив давно для студентів катехитично-педагогічного інституту і ще не мав часу остаточно поправити.

Тураев Б. А. Из армяно-абиссинских сношений // Записки Восточного отделения Императорского Русского археологического общества. СПб., 1911–1912. Т. 21. С. 012015.
Переклад: Василь Рудейко

Повечір’я з уставом о.Боніфатія Люкса

Short Monastic Prayerbook: with music for use by families, California 1996, 42-51.
Переклад літургійних текстів за молитовником “Прийдіте поклонімся”
Український варіант підготував Василь Рудейко

Чин Повечір’я
Предстоятель: Благословен Бог наш завжди нині і повсякчас і на віки віків.
Всі: Амінь.
Предстоятель: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.
Царю небесний
Всі: Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.

середу, 24 листопада 2010 р.

Вечірня за уставом о.Боніфатія Люкса

Short Monastic Prayerbook: with music for use by families, California 1996, 33-41.
Переклад літургійних текстів за молитовником “Прийдіте поклонімся”
Український варіант підготував Василь Рудейко

Чин вечірні
Предстоятель: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас і на віки віків.
Всі: Амінь.
Предстоятель: Прийдіте, поклонімся цареві нашому – Богу.
Царю небесний
Всі: Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.

вівторок, 23 листопада 2010 р.

Почитання мощей у другу неділю посту

У розмові із моїм добрим  другом, мелхітським священиком о.Хризостомом Канавакісом, взнав, що мелхітська церква мала традицію почитання мощей у другу неділю Великого Посту. Пішов в бібліотеку дивитися на мелхітські літургійні книги. Знайшов у "Byzantine Daily Worship" (Allendale 1969) видану архиєпископом Йозефом Рая (Raya) наступне:
"У році 1843, патріарх Максим ІІІ Мазлум антіохійський постановив, щоб у цей день (друга неділя посту) почитали мощі святих. Ці мощі повинні почитатись не як такі, що мають цінність самі в собі, але як представники тих осіб, з яких вони походять. Патріарх Максим сам створив гарну службу для цього свята." 

Літургійна життєва постава: Das Jahr des Heiles (Pius Parsch)

Ще один на скору руку зроблений перклад. Кілька цінних думок про літургійне благочестя. Мені було цікаво читати. Ділюся з спільнотою.


Pius Parsch, Das Jahr des Heiles, Band I, Klosterneuburg 1933, 7-17.
Переклад: Василь Рудейко 2010
Літургійна життєва постава
Літургія провадить нас не лише у вправляння відшліфованої тисячоліттями церквою Служби Божої, вона хоче також формувати і творити ціле наше життя, звичайно ж за умови, що ми слідуватимемо її внутрішнім законам та зробимо їх нормами нашого життя. Тому можна говорити про літургійну життєву поставу, котра відрізняється у певних пунктах від звичайної сучасної життєвої постави, яку ми називаємо суб’єктивною. Ця душевна постава у своєму суперництві із її молодшою сестрою може вказати на свій поважний вік та шляхетне походження. Саме вона є побожністю та життєвим стилем ранньої церкви та Біблії.

понеділок, 22 листопада 2010 р.

Святкування нового часу: Liturgie aus dem Urquell(Jean Corbon)

Переклав частинку класної книжки. На редакцію ше не було часу і не знаю чи буде, тому вішаю яка є.
Jean Corbon, Liturgie aus dem Urquell, Einsiedeln 1981, 145-151.
Переклад: Василь Рудейко 2010
XIII. Святкування нового часу
Святкування є ніби “моментами”, у яких спасительне провидіння останнього часу стає літургією. Але живі води потоку життя не знають перерв. Поки Вознесіння Господа не сповниться у Його другому приході, Він не перестане плекати світ у своєму Дусі. Як Воскреслий Він є Господом історії у якій ми змагаємось. “Він є і приходить”. Його переможний Прихід переповнює окремі “моменти” нашого святкування. Самі ці “моменти” можливі лише тому, що в них у наше смертне життя вривається життя живе, звільнене від смерті. Іншими словами: при витоках нашого святкування присутня сила Духа, з якої ми повинні безперервно живитися у новому воскресному житті. Вона вривається у наші дні, тижні, роки так довго, аж поки наш старий час всмокчеться нею повністю і смертна завіса розірветься. Вже тепер, “нині” можна взяти у цьому участь.

пʼятницю, 19 листопада 2010 р.

Айкідо проти агресивного богослов’я


Я думаю, що агресивним нападкам можна протистояти лише технікою айкідо - використання агресії противника проти нього самого. Не потрібно постійно звинувачувати когось, потрібно працювати над пропагандою українського. І це стосується всіх прошарків нашої культури. Світ повинен взнати, що одна з найвідоміших ікон не Владімірская, а Вишгородська, що Руський не є синонімом Российского, ітд.
Ми дуже часто втрачаємо наші позиції, поступаючись і тихенько відходячи в строрну, до своєї крайньої хатки. Таким чином не будують культуру, а віддають іншим свої культурні надбання.
Кирил не мав би такого успіху, та й все агресивне православ’я не мало б жодного успіху, якщо в Україні було б солідне богослов’я. Це стосується як конфесійного так і екуменічного богослов’я. Не богослов’я, яке відстоює свої "православні" позиції, але богослов’я, котре проповідує Христа у культурному українському світі, який шукає спасіння. А я переконаний, що наш народ його зараз дуже шукає.
І питання тут не стільки в тому, якою є кількість парафій чи "активних" вірних. Питання в тому ким для цих вірних, для кожного особисто, є Христос.

Щоденна вечірня за уставом монастиря New Skete 1976

Book of Prayers, 1976, 43-60.
Переклад літургійних текстів за молитовником “Прийдіте поклонімся”
Український варіант підготував Василь Рудейко
Чин щоденної вечірні
[МОНАША СЛУЖБА]
Священик одягає епітрахиль, стає на своє місце і виголошує: Слава святій і єдиносущній, і животворящій, і нероздільній Тройці, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.
Хор І: Прийдіте, поклонімся цареві нашому – Богу.
Хор ІІ: Прийдіте, поклонімся Христові, цареві нашому – Богу.
Хор І і ІІ: Прийдіте, поклонімся і припадім до самого Господа Ісуса Христа – царя і Бога нашого.

четвер, 18 листопада 2010 р.

Богородиця як тип християнина


Богородиця у візантійському літургійному богослов’ї являє собою певний прототип кожного християнина і церкви. Найкраще це видно з її іконографічних представлень. Вона завжди виступає разом з Христом. Вона лише тому і є Богородицею, оскільки носить Христа. Ікона Різдва Христового являє Богородицю, котра приймає Христа, а ікона Успіння Богородиці являє Христа, котрий приймає Богородицю.

Світло тихе

Надибав на віршований церковно-слов'янський текст піснеспіву Світло тихе в літургійному катехизмі Александра Духновича (Львів 1855, 128):

Щось сам пробував, вийшло то шо вийшло :)

Світ тихий слави пресвятої,
Отця небесного, безсмертного Творця,
Пучини жизні преблагої,
Христос Ісус! - дійшовши денного кінця,
На захід сонце ось приходить,
Світло узрівши, котре ввечер до нас сходить,
І Сина, і Отца, і Духа славим ми,
Достойний співу від всіх Ти;
Син Божий! Від Тебе все наше життя ллється,
За те Тобі від всіх невмовкна піснь поєтся.

Були колись в нас люди, які вірили в силу нашої мови та літургійної поезії!