Я думаю, що агресивним нападкам можна протистояти лише технікою айкідо - використання агресії противника проти нього самого. Не потрібно постійно звинувачувати когось, потрібно працювати над пропагандою українського. І це стосується всіх прошарків нашої культури. Світ повинен взнати, що одна з найвідоміших ікон не Владімірская, а Вишгородська, що Руський не є синонімом Российского, ітд.
Ми дуже часто втрачаємо наші позиції, поступаючись і тихенько відходячи в строрну, до своєї крайньої хатки. Таким чином не будують культуру, а віддають іншим свої культурні надбання.
Кирил не мав би такого успіху, та й все агресивне православ’я не мало б жодного успіху, якщо в Україні було б солідне богослов’я. Це стосується як конфесійного так і екуменічного богослов’я. Не богослов’я, яке відстоює свої "православні" позиції, але богослов’я, котре проповідує Христа у культурному українському світі, який шукає спасіння. А я переконаний, що наш народ його зараз дуже шукає.
І питання тут не стільки в тому, якою є кількість парафій чи "активних" вірних. Питання в тому ким для цих вірних, для кожного особисто, є Христос.
Немає коментарів:
Дописати коментар