середа, 25 березня 2015 р.

Неділя Цвітоношення: Ів 12:1-18

Дві перспективи у євангельській розповіді цвітоносної неділі особливо важливі у нинішній час. Наші очікування щодо певного позитивного героя можуть розбитись із особистістю героя. Спостерігаючи за цілістю його діянь ми створюємо собі певне уявлення його, бачення того як він би мав діяти в тій чи іншій ситуації за тих чи інших обставин. Ми моделюємо дії слова і вчинки нашого героя так, як він, на нашу думку, мав би зробити, знаємо, що для нього краще. Христос своїм дозволом Марії намастити себе олією нагадує нам передусім про те, що герой має право на свою волю, яка може не вписуватись у наше бачення його. Він має право скористати з дарів сам, так, як вважає за потрібне, бо це його дари. Він не мусить бути зв'язаним нашим уявленням про його скромність, жертовність, доброчинність. Він має право самостійно прийняти рішення і розпорядитись своїм життям і всім, що до нього належить. Нашим завданням є прийняти його у його свободі і не нав'язувати йому нашої свободи.

Інша перспектива - пізнання Христа. Вона не унікальна для нинішнього уривку, вона універсальна для всього євангелія. Натовп приймає Христа лише з особливими додатками - "сильного", "чудотворного", "власного", "царського". Це їх уявлення про Месію. Іншого вони не приймуть. Їх бачення правди - більшість і сила. Цвітоносна неділя є крахом демократії, вказівкою, що більшість має схильність помилятись, приймати рішення ситуативно. Христос же є воплоченням істини безумовної, істини, яка залишається в цілковитій меншості на хресті, але саме ця істина животворить. Можливо саме тому церква названа Христом саме малим стадом, стадом, яке ісповідує істину незалежно від кількості однодумців.

Немає коментарів:

Дописати коментар