середа, 11 лютого 2015 р.

Не злий Майдан

У передсвяття свят християни багатьох традицій намагаються приготуватись до святкування передусім тим, що розважають над їх суттю не у історичній, а у екзистенційній перспективі. Що дає подія, яка відбулась у історії для конкретно нас? Як її можна покласти у підвалину духовного життя, яким живу зараз я, моя спільнота, друзі? Чи має подія, особа, група осіб причетних до свята живу цінність саме зараз? 

Стовпництво Майдану 
Річниця (не роковини) Майдану для багатьох з нас - символ стійкості, бо люди там передусім стояли. Як у прямому так і у переносному значенні Майдан був передусім стоянням, своєрідним стовпництвом. Люди, які туди прийшли, хотіли показати собі і всім іншим передусім те, що вони здатні бути особистостями, впертюхами, у яких є власна думка і бачення і вони - думка і бачення - мають цінність, яку необхідно прийняти і поважати. Людей Майдану неможливо погнати, залякавши кийками і копняками. Їх, намагались гнати, нагинати, а вони, своєю чергою намагались довести, що встоять, на прогнуться, витримають, не купляться. Стійкість - перемога над страхом є першим духовним плодом Майдану. Зароджена Майданом стійкість нині приносить зрілі плоди відстоювання ілісності України, найкращим прикладом якої є подвиг героїв-захисників донецького аеропорту.
Віра і молитва
Християнське стовпництво немислиме без молитви. Без відчуття присутності "третьої сили" важко і стояти і відстоювати. Набат михайлівських дзвонів, нічна молитовна варта, священики різних конфесій і релігій, які разом із своїми вірними і вірними інших конфесій і релігій спільно молились за перемогу добра над злом. Хто пережив цей досвід, не може не вірити в Бога і в Його присутність. Неможливо без досвіду майданної молитви пояснити безстрашність людей перед озброєними беркутівцями і страх останніх перед беззбройними протестувальниками. Це зерно майданного посіву зросло зрілим духовним плодом у свідченні обного із комбатів на передовій, який на питання чи залишити кілька вервиць "якшо тут є віруючі", твердо відповів: "тут всі віруючі!". Цього переочити неможливо. І це вселяє надію. 
Свідомість присутності
Майдан спонукав до присутності. Не просто до співчуття (лайків і поширень в соцмережах із зручних канап), не просто одноразової допомоги "для годиться", а послідовної і активної присутності. Ті, хто увійшов в досвід Майдану, засіяли у серцях "зерно потреби присутності". Незалежно від мейнстрімів, прогнозів, перспектив, накреслених "фахівцями", було відчуття, що ти маєш бути там. Як нині звучать слова почуті біля "Львівської брами" Майдану: "Віча немає, але треба буть!" Це відчуття зрілої людини, яка розуміє, що без неї справа не вдасться, що вона не "гвинтик великої машини", а та, яка є рушієм, яка визначає хід подій, яка впливає на майбутнє. Бути і діяти, бо від цього залежить успіх справи - ось ще один духовний плід Майдану.
Не злий Майдан
Це було основним гаслом Майдану від самих його початків. Не злий Майдан означало боротись за побратима, стояти брат за брата і свій за свого. Не злий Майдан означало боротись до перемоги, не втекти звідти, де люди стоять за правду, підтримати тих, які починали сумніватись. Не злий Майдан означало стояти навіть якщо всі навколо не бачили сенсу, ЗМІ пророкували неуспіх, провокатори намагались посіяти паніку. Не злий Майдан означало не втрачати контролю над собою через озлоблення. Це завдання стоїть тепер перед нами - не злити Майдан. Не зневіритись, не втратити надію. Не злити Майдан нині означає постити правдиві пости. Поширювати надію, а не зневіру. Вподобувати перемогу, а не поразку. Не злити Майдан нині означає не злитись, а перемагати зло добром і боротьбою на боці істини.
(Писав для Католицького вісника)

Немає коментарів:

Дописати коментар