субота, 17 листопада 2012 р.

Діалоги екуменічні як дискусії про "віки вічні"

Поставили в фейсбуку оду митрополиту Алфеєву:
Не побачив нічого нового в словах цього шанованого в цілому світі ієрарха. Те саме говориться всюди від самих початків екуменічного руху. Не вірю я в діалоги. Я вірю в те, що церква є Тілом воскреслого Христа. 

Це Тіло носить рани рук, ніг і серця, але вони не мертвлять його. Навіть більше, вони є необхідними для істинного свідчення Тіла Христового і кожен, хто намагається затерти їх (створити церкву без проблем в тому числі і догматичного характеру) дає неправдиве свідчення. Я вірю в цілість Христового тіла незважаючи на те чи визнає голова руку, а рука ногу, нога око, а око вухо ітд., передусім тому, що це віра першого СТОЛІТТЯ, віра апостола екуменізму Павла. Найгіршим у всій цій екуменічній болтології є те, що при тому, що церкви навзаєм визнаючи присутність Христа в таїнствах, вважають що не беруть у них спільно участі. Будують штучні перепони до єдності, яку в принципі розірвати неможливо. Ти або з Христом і тоді вже вповні з ним навіть як найбільший грішник морально чи догматично, або ти не з Ним і теж незалежно від того які твої догматичні чи етичні знання. Я вірю, що слова людей не зможуть зцілити стигмати тіла Христового. Їх може зцілити Його Кров, яка пульсує в церкві і живить її. Якщо б превелебний і шанований ієрарх доріс до такої свідомості і, можливо, пророчо, чи навіть юродиво взяв участь у Літургії з католиками, ісповідуючи цим не єдність православ'я і католицизму, а віру у присутність Христа у цій Літургії, тоді був би якийсь поступ в екуменізмі. А так, це лише слова і діалоги. Їх можна оцінювати під оглядом текстуальної критики, але аж ніяк у вимірі свідчення віри.
Догматичні розбіжності будуть так довго, доки одні люди не втратять властивість мислити і висловлювати свій досвід Бога, а інші продовжуватимуть чіплятися за висловлювання цих досвідів і коментувати їх з огляду на свій досвід. Погодити ці досвіди можна лише на Літургії, коли богослови нарешті замикають рота, слухають Слово Боже і дають досвідові церкви говорити перед лицем Бога, а вкінці з Його рук приймають Його Тіло, яке і зціляє всі рани духовні, душевні і тілесні. 
Щодо імітування єдності в Євхаристії (дехто вважає, що кормитися Тілом Христовим перед погодженням догматичних розбіжностей є імітацією єдності) все залежить лише від щирості тих, які моляться. Люд давно вже мучиться через поділ і неможливість брати участь у спільній Вечері Господній. У догматиці ми теж знаємо такі імітування. Омоузіос на першому вселенському, наприклад, був терміном засудженим як єретичний на одному із попередніх помісних соборів, на нього цілковито не погоджувалась жодна із сторін. Це також можна назвати імітацією єдності. Вкінці, виявилось, що аж настільки нікому на термінах не залежало.

Немає коментарів:

Дописати коментар