четвер, 15 листопада 2012 р.

Лк 16, 19-31 (Притча про багача і Лазаря)

Ше два тижні тому (в неділю) хотів написати кілька думок, які попередньо не приходили мені в на ум, коли читав чи чув цю притчу.
Окрім соціального виміру, який тут показано - багаті мають привілей дбати за бідних - тут здається показаний також трохи глибший вимір. Передусім у описі персонажів подано крайні протилежності: один багатий, інший убогий; один одягається, інший роздягається навіть з власної шкіри (струпи); один їсть щодня, іншого їдять (пси лижуть рани). Один все робить сам (вдягається, бенкутує), інший безпомічний (лише бажає). У всіх цих випадках позитив, здається на  боці багатого.
Але від самого початку також є й інша протилежність: багач - це "хтось" (не має імені), убогий має конкретне ім’я іще й яке - "Лазар" (Ельазар (івр. אֶלְעָזָר‎) (буквально — Бог мені допоміг, אל «Бог» עזר «допоміг»). Тому притча окрім соціального тут набуває також виміру віри - не лише багатство чи убозтво, не лише піклування багатих про убогих, а уповання на Бога, на Його допомогу є визначальним. Пам’ять про Бога є визначальною для діяльності людини незалежно від її соціального стану. Анонімність багача по відношенню до Бога (не мав у Нього імені) позначає його відносини із Ним: "Помер убогий, і був віднесений ангелами на лоно Авраамове. Помер багач, і поховали його." Знову ця різниця - убогому у день смерті допомагає Бог (Його ангели несуть душу у місце, яке Він приготував для Своїх друзів), багатого "ховають" невідомо хто і невідомо де. Одного возносять (несуть на лоно Авраама) іншого понижують (ховають в землю, по якій він ходив).
Ніколи про це не думав, але безбожність багача продовжується в його стражданнях в пеклі. Він не звертається до Бога. Він бачить Авраама і Лазаря, але і надалі не бачить Бога. Він просить Авраама про те, щоб той послав Лазаря, але не кричить словами Йони: Із глибини аду ввізвав я до Бога. Авраам і Лазар звичайно ж не можуть переходити прірву між адом і лоном Авраама, але Бог може. Проблема в тому, що багач не Лазар. Він не надіється на допомогу Бога, не знає Бога як помічника.
Багач просить послати Лазаря в "дім його батька" (на землю), де залишились його "п’ять братів". Якось чисто випадково подумав про те, що "п’ятьма братами" багача є його чуття. Чуття людини, якими вона сприймає дійсність мав би, на думку багача, переконати досвід, який виходить поза межі їх сприйняття (хтось з мертвих прийде). Але досвід надприродного для наших чуттів абсолютно не замінить живої віри в Бога - закон і пророки нічим не гірше від приходу померлого спонукають нас до віри в Бога. І навпаки, якщо Слово Боже не має для нас достатнього авторитету довіри, то "навіть якщо хто з померлих прийде, не увіруємо".
Ми надто часто очікуємо надприродних досвідів Бога і їх мнимою відсутністю оправдуємо своє невірство. Їздимо по Єрусалимах, відпустових місцях, старцях, проповідниках, ворожках, мольфарах ітд. Натомість ми б мали разом із однією із студенток УКУ мали б вигукнути: "Покажіть, що не є чудом і розірву на собі одіж!!!"

Немає коментарів:

Дописати коментар