неділя, 12 серпня 2012 р.

Мт 17, 14-23

Євангеліє навело на думку про абсолютну неможливість зцілення без Христа і узурпації духовної влади. Причому як з боку тих, хто просить про зцілення, так і тих, які зціляють.
Хлопця кидає в вогонь і в воду в новомісяччя - образ духовної нестабільності. 

Цікаво, що батько спочатку звертається до учнів, а вже згодом, коли цей метод не допомагає, до самого Христа.
Апостоли не можуть зцілити юнака, бо їм бракує віри. Недостатньо знати методологію духовного зцілення, треба бути свідомим того, що Христос є Тим, який спасає. А з іншого боку, неможливо зцілити духовну неміч не використовуючи молитви і посту - спілкування з Богом та самовідречення.
Те, що Христос дає владу виганяти бісів, не робить когось самодостатнім. Ця влада є можливою лише у постійній пам'яті про Того, Хто цю владу дав і владою Кого відбувається очищення душі.
Занадто часто ми маємо спокусу звертатись по допомогу до когось іншого ніж до Христа, навіть якщо це Його учні. Занадто часто ми намагаємось використовувати дані нам через Святого Духа дари як ті, які нам по праву належать. Саме тоді ми стаємо маловірами - людьми, які не можуть зцілити душі.

Немає коментарів:

Дописати коментар