Більшість людей пов'язують період посту із відмовою від чогось. Не їсти м'яса, шоколаду, не говорити те, не робити сього.
До мене промовив текст послання св.апостола Павла до Римлян, який у церквах візантійської традиції читають у сиропусну неділю якраз перед першим днем Великого посту.
Павло дискутує із релігійними мінімалістами та максималістами, людьми, які хочуть встановлювати або ж відміняти правила. Ключовим у цьому тексті є термін "благодарення". Все, що людина робить у своєму житті вимірюється її розумінням необхідності благодарення та вмінням благодарити.
Навчитись сприймати життя як єдиний піснеспів подяки за дар Христа, за Його життя в якому ми можемо брати участь. Чи ми їмо м'ясо чи не їмо не так важливо. Важливо те, чи ми робимо це з відчуттям подяки за його дар. Протягом Великого посту давня церква закликала вірних до інтенсивного євхаристійного життя. Літургія Передосвячених Дарів була щоденим богослужінням якраз у пості на відміну від решти року, коли причастя могло бути лише у неділі та свята. Закликаючи відмовитись від м'яса тварин, церква дає натомість Тіло і Кров Спасителя під спів 33-го псалма: Вкусіте і видіте який добрий Господь. Збираючи вірних на щоденну євхаристійну вечірю, церква нагадує, що наш щодень повинен починатись із благодарення, не благодарення яке ми самі творимо, але передусім благодарення, яке подається нам у Христі як дар. Ми не заслужили його, ніхто його не достоїн, все ж Христос "сподобляє нас бути причасниками Його пречисного Тіла і чесної Крові". Піст - школа благодарення. Піст є також можливістю розстановки акцентів у нашому євхаристійному житті. Особливо у суспільстві "євхаристійної монокультури" вартує, підхопленим логікою постових богослужінь, усвідомити вартість євхаристійної молитви. Чи не стала вона для нас чимось щоденим, буденним, "відправою", яку ми "відбуваємо" чи "відправляємо". Вкусіте не тіла, якому відійняли життя, але життєдайного Тіла. Видіте - Господь благий, Він добровільно віддався за життя світу і це є підставою нашого благодарення, ідеалу християнської постави навчанню якої церква присвячує період приготування до участі у таїнстві смерті та воскресіння Христа.
Навчитись сприймати життя як єдиний піснеспів подяки за дар Христа, за Його життя в якому ми можемо брати участь. Чи ми їмо м'ясо чи не їмо не так важливо. Важливо те, чи ми робимо це з відчуттям подяки за його дар. Протягом Великого посту давня церква закликала вірних до інтенсивного євхаристійного життя. Літургія Передосвячених Дарів була щоденим богослужінням якраз у пості на відміну від решти року, коли причастя могло бути лише у неділі та свята. Закликаючи відмовитись від м'яса тварин, церква дає натомість Тіло і Кров Спасителя під спів 33-го псалма: Вкусіте і видіте який добрий Господь. Збираючи вірних на щоденну євхаристійну вечірю, церква нагадує, що наш щодень повинен починатись із благодарення, не благодарення яке ми самі творимо, але передусім благодарення, яке подається нам у Христі як дар. Ми не заслужили його, ніхто його не достоїн, все ж Христос "сподобляє нас бути причасниками Його пречисного Тіла і чесної Крові". Піст - школа благодарення. Піст є також можливістю розстановки акцентів у нашому євхаристійному житті. Особливо у суспільстві "євхаристійної монокультури" вартує, підхопленим логікою постових богослужінь, усвідомити вартість євхаристійної молитви. Чи не стала вона для нас чимось щоденим, буденним, "відправою", яку ми "відбуваємо" чи "відправляємо". Вкусіте не тіла, якому відійняли життя, але життєдайного Тіла. Видіте - Господь благий, Він добровільно віддався за життя світу і це є підставою нашого благодарення, ідеалу християнської постави навчанню якої церква присвячує період приготування до участі у таїнстві смерті та воскресіння Христа.
Немає коментарів:
Дописати коментар