ПСАЛОМЪ 22

ПСАЛОМЪ 22

Господь пастыръ мôй; пригоды 

Не знавати менѣ зъ Нимъ;

Вôнъ жене на тихѝ воды,

 Вôнъ веде къ полямъ травнимъ;

И душі моêй одрада

 Неcказáнна одъ Ёго;

Вóдить Вôнъ путями правды 

 Ради имени Свого.

Хоть бы темнымъ доломъ смерти 

 Довелось менѣ итти:

Зла и тамъ я не вбоюся,

 Бо зо мною будешъ Ты;

Твоя палиця и жезлъ Твôй 

 Оборонять одъ бѣди.

Мені страву Ты поставивъ 

 Пôдъ очима ворогôвъ;

Мені голову єлеємъ

 Благовоннимъ умастивъ;

Мені чашу мою повну

 Питіємъ Твоѝмъ наливъ.

Такъ Твоя, о Боже, милость

 Проважа всѣ днѝ моѝ;

У Твою святу госпóду

 Я вселюсь на довгѝ диѝ.