Відчути передсмак Різдва

Ольга Хворостовська №133 (1458), субота, 30 листопада 2013

Отак непомітно за щоденними клопотами ми знову підійшли до часу, коли прийнято підбивати підсумки року, що минає, застановитися, що придбали, а що втратили, де недопрацювали, що ще треба у собі змінити, аби наш світ став кращим, добрішим. 

Саме таку нагоду дає нам Різдвяний піст, знаний як Пилипівка, оскільки починається наступного дня після вшанування Церквою пам’яті апостола Пилипа. Триватиме він до самого Різдва. Тож за вже усталеним звичаєм у четвер, 28 листопада, християни східного обряду, що дотримуються юліанського календаря, ввійшли у Різдвяний піст, аби, витривавши у обмеженнях, відчути передсмак Різдва і достойно зустріти прихід Спасителя. У католиків західного обряду, незважаючи на те, що вони святкуватимуть Різдво майже на два тижні швидше, 25 грудня, Адвент (саме так називається у них цей піст) розпочнеться 1 грудня.

Як розповідає в своєму інтерв’ю департаменту інформації УГКЦ доктор богослов’я, заступник голови Патріаршої літургійної комісії УГКЦ, священик храму священномученика Климентія Шептицького у Львові отець Василь Рудейко, Різдвяний піст пов’язаний із розвитком богослужіння на свято Богоявлення та виникненням свята Різдва Христового. Якщо подивитися на богослужіння обох свят – Різдва та Богоявлення – і порівняти їх із пасхальними, то побачимо, що всі три свята мають практично одні й ті ж богослужіння: є служба свята, літургійний тиждень, який передує святу, і строгий піст перед святом.

Пилипівка чи Андріївка?

 “Піст перед Різдвом, на відміну від латинського Адвенту, що є очікуванням приходу Спасителя, назвали Чотиридесятницею. Тобто за тривалістю він подібний до сорокаденного Великого посту і має відбиток розважання над воплоченням Христа. Це не просто очікування народження Спасителя – це очікування цілковитої зміни всього світу внаслідок Воплочення. Піст, можна сказати, набагато більше передбачає очікування зміни людської природи внаслідок таїнства страждання та воскресіння, аніж просто факту історичного народження Спасителя світу. Бо літургійні тексти  Різдва розкривають саме богословський, а не історичний зміст свята. Цей зміст полягає у тому, що в Різдві Христовому вже відбувається спасіння людського роду”, – пояснює отець Василь.

З його слів, назва “Пилипівка” відображає завершальний етап розвитку посту. Подібно до Великої чотиридесятниці перед Пасхою Різдвяний піст розвивався поступово: спочатку було лише передсвяття, потім до нього додався тиждень, а згодом ще два. Таким чином, це вже був період, який передбачав не 40, а 25 днів посту. І вже як завершальний період для того, аби піст тривав таки  40 днів, вибрали його початок як день після святкування пам’яті апостола Пилипа (27 листопада).

Найкращою підготовкою до Різдвяного посту, до його дотримання є щоденне читання Святого Письма 

На думку літургіста такий збіг – випадковість, бо в день святого Пилипа немає жодних натяків на початок посту. Натомість перші літургійні тексти, які вказують на свято Різдва ГНІХ і на період перед святом як підготовку до нього, з’являються аж на свято Введення до храму Пресвятої Богородиці (4 грудня). Зокрема, цього свята починають співати ірмоси Різдва Христового. А ще інші літургійні вказівки до святкування приходу в світ Спасителя з’являються на свято апостола Андрія Первозваного (13 грудня). 

“Думаю, правильно було б назвати цей піст не Пилипівкою, а Андріївкою, – каже священик. – Бо народні святкування на Андрія нагадують запусти перед Великим постом. І справді, в день після свята Андрія починають співати на богослужіннях “Алилуя!”, як і під час Великого посту. А самі літургійні відправи набувають зовсім іншого виміру. На великі свята, як-от Миколая Чудотворця, святого Даниїла, у текстах вже з’являється згадка про народження Ісуса”.

Піст – не час смутку!

Як пояснює отець Василь, першими літургійними текстами, що вказують на наближення народження Христа, є тексти на вечірні свята апостола Андрія. У них показано, що передумовою покликання цього апостола було його знання про народження Спасителя. Дізнав­шись про появу на світ Божого дитятка, Андрій пішов за Ним. А ще наближення Христа видно у піснеспівах “Алилуя”, які вказують на те, що піст – не час смутку, а навпаки, радість і період в житті Церкви, коли вона повинна відмовитися від всього задля святкування Різдва. 

“На Миколая, на свято пророка Даниїла є подібні літургійні тексти. А у дві неділі, які передують Різдву, найбільш представлене це різдвяне таїнство. Однак особливим є тиждень перед самим святом. Є повечір’я Різдва, яке супроводжується текстами тріоді, що тематично відповідають тріодям Великого тижня після Пасхи. Це означає, що рання Церква і зародження святкувань Богоявлення та Різдва тісно пов’язані з найбільшим святом християнського календаря – Великоднем”.

Як постити?

Щодо того, як належить дотримуватися посту, до християн різних конфесій різні вимоги. Приміром, православні священнослужителі радять додержувати давньої традиції – впродовж посту відмовитися від усіх продуктів тваринного походження: м’яса, молока, яєць та тих, що їх містять. А оскільки цей піст не  належить до суворих, то дозволяється споживати рибу та олію. Не можна вживати спиртних напоїв – горілки і коньяку, лиш у суботу та неділю можна випити трохи вина. 

Натомість УГКЦ мінімізувала вимоги до своїх вірних щодо посту, уподіб­нивши їх загальній практиці Католицької церкви: не споживати м’яса в усі п’ятниці, крім загальниць. Але водночас зробила наголос на позитивному аспекті: піст – це не лише стриманість “від” але й зусилля “для”. Тому в цей час священики заохочують вірян до частішої молитви та діл милосердя. Ключовим питанням не є “Чого мені не можна?”, а “Що слід робити?” задля будування стосунків із Богом та з ближнім. Водночас повний шлунок і молитва – не зовсім сумісні речі. Відчуття півголоду потрібне, аби відкривати себе для чогось іншого, більшого, що є голодом духовним, який не завжди усвідомлюємо.

Якщо святкування Нового року стане причиною, аби забути про Різдво Христове і про ту жертву, яку зробив для нас Спаситель, тоді воно буде неправильним!

Звичайно, важливим аспектом приготування до свята є примирення з Богом через таїнство сповіді. “Вся лірика різдвяного періоду спонукає нас, щоби приготувати ясла своєї душі, щоби вони були чисті, прибрані, щоби Христос, який народився колись, більш ніж 2000 років тому в Вифлеємі, міг також народитися в моїй душі, – зазначив “Пошті” духівник Українського католицького університету Ігор Пецюх. –  І сповідь є необхідним елементом цих приготувань”.

На переконання Василя Рудейка, найкращою підготовкою і проведенням цього посту є розкриття для себе Божого слова. Бо свято Різдва означає те, що Слово стало Тілом. “Ми повинні наново розкрити для себе Боже слово, воплотити його в собі. Вважаю, що найкращою підготовкою до Різдвяного посту, до його дотримання є щоденне читання Святого Письма. Потрібно поставити собі мету – читати Біблію. Корисно читати й літургійні тексти”, – каже він.

Щодо споживання їжі, то священик звертає увагу на загальні закони, представлені святим апостолом Павлом у його посланнях, які читають на богослужіннях перед початком Великого посту: “Хто їсть – нехай їсть і дякує, хто не їсть – нехай не їсть і дякує”, “Бо важливим є не їсти чи не їсти, а дякувати, – пояснює він. – Христос воплотився для того, аби життя християнина стало вічною подякою Богові за те, що Він дбає про своїх людей”.

Утримуватися від гучних забав, зі слів отця Василя, варто лише для того, щоб показати, що набагато більшим святом, ніж наші традиційні дні народження та різні світські забави, є свято Воплочення Господа. Що ж стосується утримування від страв, то тут нема особливих обмежень. Людина повинна сама для себе встановити той мінімум утримання від чогось задля поглиблення в собі християнської дійсності.

Новий рік по-християнськи

Саме на цей піст припадає одне з найпопулярніших світських свят – Новий рік. Як і щодо Дня Незалежності, 24 серпня, Синод єпископів УГКЦ постановив певні полегшення в ці дні державних свят. Зі слів священика, християни не мусять бути осторонь у цей день, проте повинні не втрачати своєї ідентичності.

“Християнинові найкраще святкувати цей день, зробивши акцент на тому, що цього дня з новим роком розпочинається нове життя, яке нам дарував своїм воплоченням Христос. Якщо святкування Нового року не “притемнить” таїнства Христа, то проходитиме у тому ж намірі, в якому зробили нам полегшення єпископи УГКЦ. Якщо святкування Нового року супроводжуватиметься колядами, які можна співати вже від свята Андрія, тоді це буде добрим святкуванням. Натомість якщо святкування Нового року стане причиною, аби забути про Різдво Христове і про ту жертву, яку зробив для нас Спаситель, тоді воно буде неправильним!” – застерігає Василь Рудейко