неділю, 24 листопада 2013 р.

Надгробна учта

Добрий лікар знає ціну життя людини. Особливо той, який взорується на єдиного Лікаря, який здатен зціляти по-справжньому.
Сьогодні дивний день. Пам'ять жертв Голодомору співпала із читанням притчі про Багача і Лазаря. І тут і там лежала людина, яа була б вдячна за кришки, які падали із столів, але й їх не давали.
Після літургії панахида. Вже 30 років поспіль друзі-лікарі щорічно збираються на Янівському цвинтарі, щоб церковно, з предстоячим священиком, помолитися за упокій душі своєї подруги. Подивугідна віра, незабобонна, свідома. Не відбувальщина, але бажання побути з усопшою. Було надзвичайно молитися. Гарний пам'ятник. Подумалось, що він сповнений присутністю тих, які його збудували. Гранітні плити гробу уподібнюють його до стола. Не міг не сказати зібраним вірним, що відчуваю себе наа учті, де лежачому не лише крихти, але й багату поживу приготували друзі. Хтось заплакав. Через 30 років. Напевно так само як і тоді, коли взнав про смерть. Це для мене було свідченням справжнього християнства і знання ціни людського життя.

Немає коментарів:

Дописати коментар