вівторок, 11 січня 2011 р.

Життя вифлеємських немовлят


Пам’ять вифлеємських немовлят святкувати якось дуже важко. Важко змиритися з тим, що образ чистоти не радував нас якийсь час. З іншого боку побиття младенців є дуже сильним образом оновленого життя людини у Христі. Христос народжується і першими громадянами Його Царства стають немовлята – образ кожного з нас. Із дітей людини вони в оду мить стають дітьми Божими. Дорога вифлеємських отроків є дорогою кожного християнина. Чи не дітьми ми повинні входити в Царство Боже. Немає жодної іншої дороги у Царство Боже як через смерть.
У літургійних текстах нинішнього свята Рахиль плаче за дітьми у час їх смерті, але радіє тут же бачачи їх Різдво у небесних обителях. Вона плаче, бачучи їх на вулицях Вифлеєму, але також радіє бачучи їх на лоні Авраама.
Побиття вифлеємських немовлят уподібнюється народженню дитини. Народження є болісним досвідом як для матері так і для дитини, але якщо цього не відбудеться не буде радості Різдва.
Ірод тут уподібнюється адові під час богослужінь Пасхи. Він шукає вбити Христа, поглинути Його, натомість відкриває вхід до місця радості. Його вбивство животворить, його жага самотнього царювання дарує Царство Небесне. Смерть полонена умертвленням младенців.
Ось кілька текстів днешньої служби

Скарбу схованого шукав пребеззаконний, незлобних отроків вбиває днесь, і Рахиль була невтішною, бачучи неправедне заколення і передчасну смерть, плачучи за ними серцем побивалася. Тепер же веселиться бачучи їх на лоні Авраамовім.
Царя надчасового, що в час ввійшов, цар беззаконний шукав і не змігши його вбити, пожав младенців незлобних множество, яких не хотячи зробив мучениками і громадянами царства вишнього, які викривають ввіки його надбезумство.
Коли Ти народився від діви і через благість немовлям був, лик немовлят привели тобі, просвітивши праведно чисту душу, їх вселив Ти у обителі вічноживучих, викриваючи злобу Ірода і найгрізніше надбезумство.

Немає коментарів:

Дописати коментар