середа, 19 січня 2011 р.

Велике повечір'я у навечір'я великих свят

Три свята у нашому літургійному році - Благовіщення, Різдво та Богоявлення - у їх навечір'я передбачають особливе святкове богослужіння - Велике повечір'я з литією. Будучи сам великим прихильником цих богослужінь саме з цієї любові до них не можу не сказати кілька слів з метою поглиблення розуміння їх та покращення їх майбутнього звершення на парохіях.

Η λογικη λατρεια = Логічна служба
За багато років дослідження літургійних структур переконався у подивугідній їх логічності. Як кажуть греки, створивші їх: «Η Θεία Λατρεία είναι λογική, όχι μαγική» (Божественна служба є логічною, а не магічною). Кожна богослужбова структура та її текстуальне наповнення створені не лише як рамки для літургійної молитви церкви, їх завданням є також впровадження вірних у літургійну молитву, передання віри церкви, богослов'я того чи іншого свята, їх покликанням є зробити оспівування Бога „розумним”, як про це гарно говорить кондак Богоявлення: „Явився єси днесь вселенній і світло Твоє, Господи, знаменувалося на нас, що із розумінням оспівуємо Тебе: "прийшов єси і явився єси, Світло неприступне!"”.
З огляду на це кілька мобільних міркувань.
Велике повечір'я
Богослужіння, яке нині називають повечір'ям насправді є давнішим чином утрені, правдоподібно єрусалимького походження. Вперше воно зустрічається у палестинських часословах, у яких немає особливого чину утрені, натомість є чин повечір'я і чин першого часу. Сучасна традиція церков візантійського обряду знає дві структури повечерій - Велике та мале.
Структура великого повечір'я у сучасній візантійській традиції є структурою щоденного богослужіння з особливим наголосом на покаяння. Можливо це тому, що тут мається на увазі постове щоденне богослужіння (саме тоді сучасний устав приписує використовувати його), можливо тому, що тут „попрацювали” монахи (вперше це богослужіння зустрічається саме в монаших уставах).
Навіть у навечір'я Благовіщення, Різдва та Богоявлення структура цих богослужінь у цілому зберігається, змінюються лише малі за обсягом піснетворчі частини.
Велике повечір'я можна умовно поділити на кілька частин: "північну", "покаянну литію", "утреню" та монастирські відпустительні молитви, які як і у сучасній утрені історично зрослись у одне ціле. Друга його частина - покаянна литія - складається із псалмів 50, 101 та молитви Манасії після яких слідує 40-разове „Господи, помилуй”, Трисвяте-Отченаш, кондак свята та відпуст з молитвою св.Мардарія. Ця частина дуже добре пасує для для часу посту чи для „монастирів строгого режиму”, натомість дуже складно "вписується" у святковий настрій Благовіщення, Різдва чи Богоявлення.

Забуте "середнє" повечір'я
У своїх працях Алексій Дмітрєвський часто згадує про т.зв. "середнє" повечір'я, яке часто можна побачити саме у слов'янських джерелах ранньої доби (він вважає їх залишками давнього студійського уставу). Згідно із ним це богослужіння звершували від Вознесіння до Неділі Всіх святих, у суботи ввечір, у господські свята та напередодні пам'яті великих святих, зокрема свята св.Теодоора Студита. Із переходом на єрусалимський устав це богослужіння було втрачене, хоча його сліди все ще є у першодрукованому словянському часослові Швайпольта Фіоля з Кракова 1491 р. Ось його перебіг:
- Начало обичне
- псалом 90
- З нами Бог
- Тропарі "День пройшовши"
- Символ віри
- Літанія "Пресвята Владичице Богородице"
- Трисвяте-Отченаш
- Тропар дня з богородичним
- Господи помилуй 40х
- Чеснішу
- Молитвами святих отців наших
- Молитва св.Василія "Господи, Ти ізбавив"
- Прийдіте, поклонімся
- Псалми 50, 62, 142
- Слава в вишніх Богу
- Канон, Достойно і решта як в сучасному повечір'ї.

Із вигляду та наповнення цього богослужіння видно навіть неозброєним оком, що воно набагато краще відповідає святковому чуванню, ніж сучасна громіздка структура постового великого повечір'я.


Нижче спробую унаочнити уклавши на основі цього "середнього" повечір'я службу навечір'я на свято Різдва Христового. Тексти використовуватиму у перекладі групи "Трипіснець".



ЧИН ПОВЕЧЕРІЯ З ЛИТІЄЮ У НАВЕЧІР’Я РІЗДВА ХРИСТОВОГО
  О 10-ій годині ночі по благовісті дзвониться у всі дзвони. Ієрей одягає на себе тільки епітрахиль, диякони ж зодягають усі свої облачення. І відчинивши царські врата, кадять усе, як перед початком великої вечірні на Всенічному. По кадінні диякон мовить: Благослови́, влади́ко.
Ієрей: Благослове́н Бог наш за́вжди, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.
Вірні: Амінь. І початок звичайний:
Сла́ва Тобі, Бо́же наш, сла́ва Тобі.
Ца́рю Небе́сний, Утіши́телю, Ду́ше істини, що всю́ди єси́ і все наповня́єш, Скарбни́це благ і життя́ Пода́телю, прийди́ і всели́ся в нас, і очи́сти нас від уся́кої скве́рни, і спаси́, Благи́й, ду́ші на́ші.
Святи́й Бо́же, Святи́й Кріпкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (Тричі)
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.
Пресвята́я Тро́йце, поми́луй нас; Го́споди, очи́сти гріхи́ на́ші; Влади́ко, прости́ беззако́ння на́ші; Святи́й, навідай і зціли́ не́мочі на́ші, Імені Твого́ ра́ди.
Господи, помилуй. (3)
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.
Отче наш, Ти, що єси́ на небеса́х, неха́й святи́ться Ім’я́ Твоє́, неха́й при́йде Ца́рство Твоє́, неха́й бу́де во́ля Твоя́, як на не́бі, так і на землі. Хліб наш насу́щний дай нам днесь; і прости́ нам довги́ на́ші, як і ми проща́ємо довжника́м на́шим; і не введи́ нас у споку́су, але́ ізба́в нас від лука́вого.
Ієрей: Бо Твоє́ єсть Ца́рство, і си́ла, і сла́ва, Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Го́споди, поми́луй (12). Слава, і нині:
Прийдіте, поклонімся Царе́ві на́шому Бо́гу.
Прийдіте, поклонімся Христо́ві, Царе́ві на́шому Бо́гу.
Прийдіте, поклонімся і припадім до само́го Го́спода Ісу́са Христа́, Царя́ і Бо́га на́шого.
Псалом 90
Хто живе́ під опікою Ви́шнього, * під покро́вом Бо́га Небе́сного осе́литься.
Ска́же Го́сподеві: «Засту́пник мій єси́ і Прибіжище моє́, Бог мій, * і упова́ю на Ньо́го».
Бо Він ви́зволить тебе́ од сіті лове́цької * і од вісті триво́жної.
Плечи́ма Своїми отінить тебе́, * і під крильми́ Його́ безпе́чний бу́деш, –
Броне́ю ото́чить тебе́ істина Його́. * Не побоїшся ні жа́ху нічно́го, ні стріли́, що літа́є удень,
Ні загро́зи, що бро́дить у те́мряві, * ні напа́сти і біса полуде́нного.
Впаде́ по́біч те́бе ти́сяча і де́сять ти́сяч – право́руч те́бе, * але́ до те́бе не набли́зиться.
Тільки очи́ма твоїми погля́неш * – і відпла́ту грішникам поба́чиш.
Бо Ти, Го́споди, упова́ння моє́! * Ви́шнього обра́в єси́ за прибіжище твоє́.
Не підсту́пить до те́бе зло, * і ка́ра не набли́зиться до шатра́ твого́,
Бо Ангелам Своїм Він заповість про те́бе * берегти́ тебе́ на всіх путя́х твоїх, –
На рука́х понесу́ть тебе́, * аби́ ти не спіткну́вся об ка́мінь ного́ю твоє́ю.
На га́спида і василіска насту́пиш, * і пото́пчеш ле́ва і драко́на.
«Бо на Ме́не упова́в він, і Я ви́зволю його́; * покри́ю його́, бо він пізна́в Ім’я́ Моє́.
Призове́ Мене́ – і почу́ю його́, * з ним Я в скру́ті, ізба́влю його́ і просла́влю його́.
Довгото́ю днів спо́вню його́ * і явлю́ йому́ спасіння Моє́».
Слава, і нині:
Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі, Бо́же. (3)
Го́споди, поми́луй. (3)
Слава, і нині:
І співаємо стихи антифонно, з приспівом після кожного.
З НАМИ БОГ
(Іс 8: 8б–10; 12б–14а; 18а; 9: 2, 6)
Відтак ієрей: З на́ми Бог, розумійте, наро́ди, і покоря́йтеся, бо з на́ми Бог.
Вірні: З на́ми Бог, розумійте, наро́ди, і покоря́йтеся, бо з на́ми Бог.
Відтак ієрей до половини: З на́ми Бог, розумійте, наро́ди. І закінчує лик: І покоря́йтеся, бо з на́ми Бог.
Потім ієрей заспівує стихи.
Почу́йте аж до кра́ю землі.
Вірні: З на́ми Бог, розумійте, наро́ди, і покоря́йтеся, бо з на́ми Бог.
Могу́тні, покоря́йтеся.
Вірні: З на́ми Бог, розумійте, наро́ди, і покоря́йтеся, бо з на́ми Бог.
Бо якщо́ зно́ву зміцнієте, зно́ву і перемо́жені бу́дете.
Вірні: З на́ми Бог, розумійте, наро́ди, і покоря́йтеся, бо з на́ми Бог.
І хоч би яки́й за́дум ви заду́мали, зруйну́є Госпо́дь.
Вірні: З на́ми Бог, розумійте, наро́ди, і покоря́йтеся, бо з на́ми Бог.
І хоч би яке́ сло́во ви промо́вили, не зоста́неться у вас.
Вірні: З на́ми Бог, розумійте, наро́ди, і покоря́йтеся, бо з на́ми Бог.
Стра́ху ж ва́шого не зляка́ємося і не збенте́жимося.
Вірні: З на́ми Бог, розумійте, наро́ди, і покоря́йтеся, бо з на́ми Бог.
Го́спода ж, Бо́га на́шого, Його́ вшану́ємо як Свято́го, і Він бу́де нам стра́хом.
Вірні: З на́ми Бог, розумійте, наро́ди, і покоря́йтеся, бо з на́ми Бог.
І якщо́ на Ньо́го надіятимуся, Він бу́де мені освя́ченням.
Вірні: З на́ми Бог, розумійте, наро́ди, і покоря́йтеся, бо з на́ми Бог.
І упова́тиму на Ньо́го, і спасу́ся Ним.
Вірні: З на́ми Бог, розумійте, наро́ди, і покоря́йтеся, бо з на́ми Бог.
Ось я і діти, яки́х дав мені Бог.
Вірні: З на́ми Бог, розумійте, наро́ди, і покоря́йтеся, бо з на́ми Бог.
Наро́д, що ходи́в у пітьмі, поба́чив світло вели́ке.
Вірні: З на́ми Бог, розумійте, наро́ди, і покоря́йтеся, бо з на́ми Бог.
Ви, що живете́ в країні і тіні сме́ртній, світло зася́є на вас.
Вірні: З на́ми Бог, розумійте, наро́ди, і покоря́йтеся, бо з на́ми Бог.
Бо Дитя́ народи́лося нам, Син, і да́лося нам.
Вірні: З на́ми Бог, розумійте, наро́ди, і покоря́йтеся, бо з на́ми Бог.
Яко́го влада́рство було́ на плечі Його́.
Вірні: З на́ми Бог, розумійте, наро́ди, і покоря́йтеся, бо з на́ми Бог.
І ми́рові Його́ нема́є кра́ю.
Вірні: З на́ми Бог, розумійте, наро́ди, і покоря́йтеся, бо з на́ми Бог.
І наріка́ється ім’я́ Його́: Вели́кої Ра́ди Ангел.
Вірні: З на́ми Бог, розумійте, наро́ди, і покоря́йтеся, бо з на́ми Бог.
Чуде́сний Дора́дник.
Вірні: З на́ми Бог, розумійте, наро́ди, і покоря́йтеся, бо з на́ми Бог.
Бог Кріпкий, Воло́дар, Князь ми́ру.
Вірні: З на́ми Бог, розумійте, наро́ди, і покоря́йтеся, бо з на́ми Бог.
Оте́ць майбу́тнього віку.
Вірні: З на́ми Бог, розумійте, наро́ди, і покоря́йтеся, бо з на́ми Бог.
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові.
Вірні: З на́ми Бог, розумійте, наро́ди, і покоря́йтеся, бо з на́ми Бог.
І ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.
Вірні: З на́ми Бог, розумійте, наро́ди, і покоря́йтеся, бо з на́ми Бог.
Відтак ієрей, до половини: З на́ми Бог, розумійте, наро́ди. І лик, до кінця: І покоря́йтеся, бо з на́ми Бог.
Й одразу наступні тропарі. Ієрей повертається у святилище.
Вірні: День скінчи́вши, благодарю́ Тебе́, Го́споди; ве́чір з ніччю, про́шу, без гріха́ пода́й мені, Спа́се, і спаси́ мене́.
Слава: День пройшо́вши, славосло́влю Тебе́, Влади́ко; ве́чір з ніччю, про́шу, без падіння пода́й мені, Спа́се, і спаси́ мене́.
І нині: День прожи́вши, в пісня́х сла́влю Тебе́, Святи́й; ве́чір з ніччю, про́шу, без підступу пода́й мені, Спа́се, і спаси́ мене́.
І одразу:
Вірую в єди́ного Бо́га Отця́, Вседержи́теля, Творця́ не́ба і землі, і всьо́го ви́димого і неви́димого. І в єди́ного Го́спода Ісу́са Христа́, Си́на Бо́жого, Єдиноро́дного, від Отця́ ро́дженого пе́ред усіма́ віка́ми, – світло від світла, Бо́га істинного від Бо́га істинного, ро́дженого, несотво́реного, єдиносу́щного з Отце́м, що че́рез Ньо́го все ста́лося. Він за́для нас, люде́й, і на́шого ра́ди спасіння зійшо́в із небе́с, і воплоти́вся з Ду́ха Свято́го і Марії Діви, і ста́вся чоловіком. І був розп’я́тий за нас за По́нтія Пила́та, і стражда́в, і був похо́ваний. І воскре́с у тре́тій день, згідно з Писа́нням. І вознісся на не́бо, і сиди́ть право́руч Отця́. І вдру́ге при́йде зо сла́вою суди́ти живи́х і ме́ртвих, а Його́ Ца́рству не бу́де кінця́. І в Ду́ха Свято́го, Го́спода Животворя́щого, що від Отця́ ісхо́дить, що з Отце́м і Си́ном рівнопоклоня́ємий і рівносла́вимий, що говори́в че́рез проро́ків. В єди́ну, святу́, собо́рну й апо́стольську Це́ркву. Ісповідую одне́ хре́щення на відпу́щення гріхів. Очікую воскресіння ме́ртвих  і життя́ буду́чого віку. Амінь.
І одразу:
Всесвята́я Влади́чице Богоро́дице, моли́ за нас, грішних.
Всі Небе́сні Си́ли святи́х Ангелів і Арха́нгелів, моліте за нас, грішних.
Святи́й Йоа́не, Проро́че і Предте́че і Хрести́телю Го́спода на́шого Ісу́са Христа́, моли́ за нас, грішних.
Святі сла́вні Апо́столи, Проро́ки, і всі Святі, моліте за нас, грішних.
Преподо́бні і богоно́сні отці на́ші, па́стирі й учителі вселе́нної, моліте за нас, грішних.
Тут поминається і святий храму:
Неперемо́жна, і нездола́нна, і боже́ственна си́ло чесно́го і животворя́щого Хреста́, не зали́ш нас, грішних.
Бо́же, ми́лостивий будь до нас, грішних.
Бо́же, ми́лостивий будь до нас, грішних, і поми́луй нас.
Святи́й Бо́же, Святи́й Кріпкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (Тричі)
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.
Пресвята́я Тро́йце, поми́луй нас; Го́споди, очи́сти гріхи́ на́ші; Влади́ко, прости́ беззако́ння на́ші; Святи́й, навідай і зціли́ не́мочі на́ші, Імені Твого́ ра́ди.
Господи, помилуй. (3)
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.
Отче наш, Ти, що єси́ на небеса́х, неха́й святи́ться Ім’я́ Твоє́, неха́й при́йде Ца́рство Твоє́, неха́й бу́де во́ля Твоя́, як на не́бі, так і на землі. Хліб наш насу́щний дай нам днесь; і прости́ нам довги́ на́ші, як і ми проща́ємо довжника́м на́шим; і не введи́ нас у споку́су, але́ ізба́в нас від лука́вого.
Ієрей: Бо Твоє́ єсть Ца́рство, і си́ла, і сла́ва, Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
І тропар свята, глас 4:
Різдво́ Твоє́, Хри́сте Бо́же наш, * возсія́ло світові світлом знання́, * в ньо́му бо ті, що звізда́м служи́ли, од звізди́ навчи́лися * поклоня́тися Тобі – Со́нцю пра́вди, * і пізнава́ти Тебе́ – Схід з висоти́. * Го́споди, сла́ва Тобі!
Також і богородичний за гласом тропаря.
Го́споди, поми́луй (40)Слава, і нині:
Чеснішу від Херуви́мів і незрівня́нно славнішу від Серафи́мів, що без зотління Бо́га Сло́во породи́ла, су́щу Богоро́дицю, Тебе́ велича́ємо.
Іменем Госпо́днім благослови́, о́тче.
Ієрей, вийшовши перед царські врата: Моли́твами святи́х отців на́ших, Го́споди Ісу́се Хри́сте, Бо́же наш, поми́луй нас.
Вірні: Амінь.
Молитва святого Василія Великого
Го́споди, Го́споди, що ізба́вив нас од уся́кої стріли́, що літа́є удень, ізба́в нас і од уся́кої загро́зи, що бро́дить у те́мряві. Прийми́ же́ртву вечірню – рук на́ших здійма́ння. Удосто́й же нас і нічни́й шлях бездога́нно пройти́, не досвідчивши зла, і ви́зволь нас од уся́кого сум’я́ття і боя́зні, що од дия́вола нам луча́ються. Дару́й ду́шам на́шим розкая́ння і по́мислам на́шим уболіва́ння про іспит на страшно́му і пра́ведному суді Твоє́му. Пройми́ стра́хом пе́ред Тобо́ю пло́ті на́ші й умертви́ земні чле́ни наші, щоб ми і в со́нній безмо́вності просвіща́лися спогляда́нням судів Твоїх. Віддали́ ж від нас уся́ке мріяння неподо́бне і пожада́ння згу́бне. І підніми́ нас у по́ру моли́тви утве́рдженими у вірі і зда́тними до по́ступу в за́повідях Твоїх благоволінням і бла́гістю Єдиноро́дного Си́на Твого́, з Яки́м благослове́н єси́ зі Всесвяти́м, і Благи́м, і Животворя́щим Твоїм Ду́хом, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.
Вірні: Амінь. Ієрей відходить до святилища. Вірні одразу:
Прийдіте, поклонімся Царе́ві на́шому Бо́гу.
Прийдіте, поклонімся Христо́ві, Царе́ві на́шому Бо́гу.
Прийдіте, поклонімся і припадім до само́го Го́спода Ісу́са Христа́, Царя́ і Бо́га на́шого.
Псалом 50
Поми́луй мене́, Бо́же, по вели́кій ми́лості Твоїй, * і по мно́жеству щедро́т Твоїх загла́дь беззако́ння моє́.
Упо́вні обми́й мене́ від беззако́ння мого́, * і від гріха́ мого́ очи́сть мене́.
Бо беззако́ння моє́ я зна́ю, * і гріх мій пе́редо мно́ю за́вжди.
Про́ти Те́бе, Єди́ного, я згріши́в і лука́ве пе́ред Тобо́ю вчини́в, * тож опра́вданий Ти бу́деш у слова́х Твоїх і перемо́жеш, коли́ всту́пиш у суд.
Ось бо, в беззако́ннях я зача́тий, * і в гріха́х породи́ла мене́ ма́ти моя́.
Ось бо, істину возлюби́в єси́, * незвідане і тає́мне му́дрости Своє́ї яви́в Ти мені.
Окро́пиш мене́ іссо́пом – і буду очи́щений; * обми́єш мене́ – і ста́ну біліший від снігу,
Даси́ мені відчу́ти ра́дість і весе́лість * – возра́дуються ко́сті упоко́рені.
Відверни́ лице́ Твоє́ від гріхів моїх * і всі беззако́ння мої зітри́.
Се́рце чи́сте сотвори́ в мені, Бо́же, * і дух пра́вий обнови́ в нутрі моїм.
Не відки́нь мене́ від лиця́ Твого́ * і Ду́ха Твого́ Свято́го не відійми́ від ме́не.
Поверни́ мені ра́дість спасіння Твого́ * і ду́хом владу́щим утверди́ мене́.
Навчу́ беззако́нників доріг Твоїх, * і нечести́ві до Те́бе наве́рнуться.
Звільни́ мене́ від вини́ кро́ви, Бо́же, Бо́же спасіння мого́, * возра́дується язи́к мій пра́вді Твоїй.
Го́споди, гу́би мої відкри́єш, * і уста́ мої сповістя́ть хвалу́ Твою́.
Бо якби́ Ти же́ртви захотів, я дав би її, * – та всепа́лення Тобі не до вподо́би.
Же́ртва Бо́гові – дух сокруше́нний, * се́рцем сокруше́нним і смире́нним Бог не погорди́ть.
Облагодій, Го́споди, благоволінням Твоїм Сіо́н, * і хай відбуду́ються стіни єрусали́мські, –
Тоді вподо́баєш Собі же́ртву пра́вди, возно́шення і всепа́лення, * тоді покладу́ть на вівта́р Твій тельців.
Псалом 62
Бо́же, Бо́же мій,* до Те́бе від до́світку ли́ну:
Жада́є Тебе́ душа́ моя́.* Як ча́сто в’я́не за Тобо́ю плоть моя́ в землі пусти́нній, і непрохідній, і безво́дній!
Так би у святи́ні яви́вся я пе́ред Тобо́ю* – ви́діти си́лу Твою́ і сла́ву Твою́!
Бо ліпша ми́лість Твоя над життя́;* гу́би мої похва́лять Тебе́.
Так благословлю́ Тебе́ в житті моїм,* в Імені Твоїм вознесу́ ру́ки мої.
Немо́в ту́ком і ома́стою хай спо́вниться душа́ моя́,* і губа́ми ра́дости восхва́лять Тебе́ уста́ мої.
Спомина́в я Тебе́ на посте́лі моїй,* вдо́світа розду́мував про Те́бе.
Бо став єси́ Помічнико́м моїм,* і в тіні крил Твоїх возра́дуюся.
Пригорну́лася душа́ моя́ до Те́бе,* мене́ ж прихисти́ла десни́ця Твоя́.
А ті, що даре́мно шука́ли ду́шу мою́,* зійдуть у безо́дні землі.
Бу́дуть віддані вістрю меча́,* здо́биччю лиси́цям ста́нуть!
Цар же возвесели́ться в Бо́зі, похва́литься всяк, хто Ним кляне́ться,* бо загоро́джено уста́ неправдомо́вців.
Вдо́світа розду́мував я про Те́бе, бо став єси́ Помічнико́м моїм,* і в тіні крил Твоїх возра́дуюся.
Пригорну́лася душа́ моя́ до Те́бе,* мене́ ж прихисти́ла десни́ця Твоя́.
Псалом 142
Го́споди, почу́й моли́тву мою́, * прийми́ моління моє в істині Твоїй, * почу́й мене́ в пра́вді Твоїй;
І не входь у суд з рабо́м Твоїм, * бо не оправда́ється пе́ред Тобо́ю ніхто́ з живи́х.
Бо пригноби́в во́рог ду́шу мою́, * втопта́в у землю життя́ моє́, * поса́див мене́ в те́мряві, як поме́рлих одвіку.
І пони́к у мені дух мій, * в мені стриво́жилося се́рце моє́.
Спом’яну́в я дні прада́вні, * вду́мався в усі діла́ Твої, * над тво́рами рук Твоїх розду́мував.
Простягну́в я до Те́бе ру́ки мої, * душа́ моя́ – мов земля́ безво́дна пе́ред Тобо́ю.
Ско́ро почу́й мене́, Го́споди, * знемігся дух мій;
Не відверта́й лиця́ Твого́ від ме́не, * бо уподібнюся до тих, що схо́дять до ро́ву.
Відчу́тною вчини́ мені вра́нці ми́лість Твою́, * бо на Те́бе упова́ю;
Вкажи́ мені, Го́споди, путь, по якій мені йти, * бо до Те́бе возніс я ду́шу мою́.
Віддали́ мене́ від ворогів моїх, Го́споди, * бо до Те́бе прибіг я.
Навчи́ мене́ твори́ти во́лю Твою́, * бо Ти єси́ Бог мій;
Дух Твій благи́й ви́веде мене́ * на зе́млю рівну.
За́для Імені Твого́, Го́споди, живи́тимеш мене́, * у пра́вді Твоїй ви́ведеш із печа́лі ду́шу мою́,
І в ми́лості Твоїй ви́нищиш ворогів моїх, * і ви́губиш усіх гноби́телів душі моє́ї, * бо я – раб Твій.
Вірні співають велике славослов’я.
(Ієрей зодягає фелон)
Сла́ва во ви́шніх Бо́гу, і на землі мир, в лю́дях благовоління.
Хва́лимо Тебе́, благословимо́ Тебе́, поклоня́ємося Тобі, славосло́вимо Тебе́,
благодаримо́ Тебе́ ра́ди вели́кої Твоє́ї сла́ви.
Го́споди, Ца́рю Небе́сний, Бо́же Отче Вседержи́телю, Го́споди, Си́ну Єдиноро́дний Ісу́се Хри́сте, і Святи́й Ду́ше!
Го́споди Бо́же, Агнче Бо́жий, Си́ну Отця́, що бере́ш гріхи́ світу – поми́луй нас.
Ти, що бере́ш гріхи́ світу – прийми́ моли́тву на́шу,
що сиди́ш право́руч Отця́ – поми́луй нас.
Бо Ти єси́ єди́н Свят, Ти єси́ єди́н Госпо́дь, Ісу́с Христо́с, на сла́ву Бо́га Отця́. Амінь.
На всяк день благословлю́ Тебе́ і восхвалю́ Ім’я́ Твоє́ повік і повік-віку.
Сподо́би, Го́споди, в день сей без гріха́ зберегти́ся нам.
Благослове́н єси́, Го́споди, Бо́же отців на́ших, і хва́льне і просла́влене Ім’я́ Твоє́ повіки. Амінь.
Хай бу́де, Го́споди, ми́лість Твоя́ на нас так, як ми упова́ємо на Те́бе.
Благослове́н єси́, Го́споди, навчи́ мене́ уста́вів Твоїх.
Благослове́н єси́, Влади́ко, врозуми́ мені уста́ви Твої.
Благослове́н єси́, Святи́й, просвіти́ мене́ уста́вами Твоїми.
Го́споди, Ти став для нас пристано́вищем з ро́ду в рід.
Я сказа́в: «Го́споди, поми́луй мене́, зціли́ ду́шу мою́, бо я згріши́в пе́ред Тобо́ю!».
Го́споди, до Те́бе прибіг я, навчи́ мене́ твори́ти во́лю Твою́, бо Ти єси́ Бог мій.
Бо в Те́бе – джерело́ життя́, у світлі Твоє́му у́зримо світло.
Продо́вж ми́лість Твою́ на тих, що зна́ють Тебе́.
Святи́й Бо́же, Святи́й Кріпкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. Тричі.
Слава, і нині:
Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас.
Святи́й Бо́же, Святи́й Кріпкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас.
Ієрей відчиняє царські врата. І виходимо в притвор, співаючи литійні стихири свята. Ієрей, маючи ручний хрест у правиці, виходить царськими вратами, диякони – своїми. Перед духовенством ідуть свічоносці і лики. І стають у притворі: ієрей серед дияконів, лики ж напроти один одного. Диякони, прийнявши од ієрея благословення кадила, як на Господи, взиваю, починають по приході у притвор кадіння: кадять ієрея обидва разом, потім кожен – ікони, якщо вони є в притворі і опісля народ, що в храмі молиться. 
ЛИТІЯ НА РІЗДВО ХРИСТОВЕ
Стихири на Литії, глас 1. Йоана Дамаскина: 
Не́бо і земля́ днесь по проро́цтву хай возвеселя́ться. * Ангели і лю́ди, духо́вно торжеству́ймо, * бо Бог у пло́ті яви́вся * тим, що в пітьмі і тіні сиділи, * рожде́нний від Діви! * Верте́п і я́сла прийняли́ Його́. * Па́стирі чу́до звіща́ють; * волхви́ зі схо́ду в Вифлеє́м дари́ прино́сять; * ми ж хвалу́ недосто́йними уста́ми * з а́нгелами Йому́ принесім: * «Сла́ва во ви́шніх Бо́гу, * і на землі мир, * прийшло́ бо Очікування наро́дів; * прийшо́вши, спас нас від ра́бства во́рогові!»
Не́бо і земля́ днесь злучи́лися * в наро́дженні Христа́. * Днесь Бог на зе́млю прийшо́в * і люди́на на небеса́ зійшла́. * Днесь ви́димий пло́ттю Неви́димий по приро́ді * – зара́ди люди́ни. * За́для сьо́го і ми, славосло́влячи, воскли́кнім Йому́: * «Сла́ва во ви́шніх Бо́гу, і на землі мир: * дарува́ло його́ нам прише́стя Твоє́, * Спа́се наш, сла́ва Тобі!»
«Сла́ва во ви́шніх Бо́гу», * – в Вифлеє́мі чу́ю днесь від Безтіле́сних, * – «Яки́й благоволи́в, щоб на землі мир наста́в!» * Ни́ні Діва – від небе́с просто́ріша, * возсія́ло бо Світло затьма́реним * і прини́жених ви́вищило, * ра́дих з а́нгелами співа́ти: * «Сла́ва во ви́шніх Бо́гу!»
На о́браз і на подо́бу сотво́реного * поба́чивши заги́блим від пере́ступу, * Ісу́с, прихили́вши небеса́, зійшо́в, * і всели́вся в утро́бу дівственну безперемінно, * щоб у ній відбудува́ти зотлілого Ада́ма, ра́дого кли́кати: * «Сла́ва явлінню Твоє́му, Відкупи́телю мій і Бо́же!»
Його ж. Глас 5:
Слава: Волхви́, ** пе́рські царі, * спізна́вши я́сно * на землі наро́дженого Царя́ Небе́сного, * світлою звіздо́ю ве́дені, * приспіли до Вифлеє́му, * дари́ несучи́ добірні: * зло́то, і ліва́н, і сми́рну; * і впа́вши, поклони́лися: * бо поба́чили, що у верте́пі, * як Младе́нець, лежи́ть Су́щий по́за ча́сом.
Патріарха Германа. Глас 6:
І нині: Лику́ють а́нгели всі на небеса́х * і радіють лю́ди днесь, * виграва́є ж усе́ творіння ра́ди зро́дженого в Вифлеє́мі Спа́са, Го́спода: * бо вся́ка ома́на ідольська припини́лася, * і царю́є Христо́с навіки!
По закінченні стихир диякони поперемінно виголошують прошення литійної єктенії:
Спаси́, Бо́же, наро́д Твій і благослови́ спадкоє́мство Твоє́, навідай світ Твій ми́лістю і щедро́тами, вознеси́ ріг христия́н правосла́вних і зішли́ на нас бага́ті Твої ми́лості: моли́твами всепречи́стої Влади́чиці на́шої Богоро́диці і Приснодіви Марії, си́лою чесно́го і животворя́щого Хреста́, засту́пництвом чесни́х Небе́сних Сил безтіле́сних, чесно́го, сла́вного проро́ка, Предте́чі і Хрести́теля Йоа́на, святи́х сла́вних і всехва́льних Апо́столів (або свято́го апо́стола і євангеліста ім’я та інших святи́х сла́вних і всехва́льних Апо́столів); святи́х отців на́ших і вселе́нських вели́ких учителів і святи́телів Васи́лія Вели́кого, Григо́рія Богосло́ва та Йоа́на Золотоу́стого; Атана́сія і Кири́ла; свято́го отця́ на́шого Микола́я, архиєпи́скопа Мир Лікійських, чудотво́рця; святи́х рівноапо́стольних Кири́ла і Мето́дія, учителів слов’я́нських; свято́го благовірного і рівноапо́стольного вели́кого кня́зя Володи́мира і блаже́нної вели́кої княги́ні Ольги; свято́го священному́ченика Йосафа́та; святи́х сла́вних і добропобідних му́чеників; блаже́нних новому́чеників та ісповідників українських; преподо́бних і богоно́сних отців на́ших Антонія і Теодо́сія Пече́рських та інших преподо́бних і богоно́сних отців на́ших; святи́х і пра́ведних богоотців Йоаки́ма і Анни; і свято́го (ім’я, що його́ є храм цей), і всіх Святи́х: мо́лимо Тебе́, многоми́лостивий Го́споди, ви́слухай нас грішних, що мо́лимось Тобі, і поми́луй нас.
Вірні: Го́споди, поми́луй. (12)
Ще мо́лимось за святішого вселе́нського архиєре́я ім’я, Па́пу Ри́мського, і за блаже́ннішого Патріа́рха на́шого ім’я, і за преосвяще́ннішого архиєпи́скопа і митрополи́та на́шого кир ім’я, і за боголюби́вого єпи́скопа на́шого кир ім’я, [іноки ж додають: і за всечесніших отців на́ших, протоархимандри́та ім’я, архимандри́та ім’я, протоігу́мена ім’я, ігумена ім’я], за отців на́ших духо́вних, і все у Христі бра́тство на́ше; і за вся́ку ду́шу христия́нську, скорбо́тну і пригно́блену, що потребу́є ми́лости і допомо́ги Бо́жої; за опіку над містом (або: село́м) цим і ти́ми, що живу́ть у ньо́му (або: над оби́теллю ціє́ю свято́ю і ти́ми, що живу́ть у ній); за мир і благоустро́єність усьо́го світу; за до́бре стоя́ння святи́х Бо́жих Церко́в; за спасіння і допомо́гу отця́м і брата́м на́шим, що пи́льно і зо стра́хом Бо́жим тру́дяться і слу́жать; за відсу́тніх і на чужині су́щих; за зцілення тих, що в не́мочах лежа́ть; за упоко́єння, поле́гшу, блаже́нну па́м’ять і відпу́щення гріхів усім правосла́вним отця́м і брата́м на́шим, що раніше спочи́ли і тут та повсю́ди похо́вані; за ви́зволення полоне́них і за братів на́ших на служіннях, і за всіх, що слу́жать і послужи́ли у святім хра́мі цім (якщо в обителі: у святій оби́телі цій), промо́вмо всі:
Вірні: Κύριε, ἐλέησον. (12)
Ієрей виголошує:
Ви́слухай нас, Бо́же, Спаси́телю наш, упова́ння всіх країв землі і су́щих у мо́рі дале́ко, і ми́лостивий, ми́лостивий будь, Влади́ко, до гріхів на́ших, і поми́луй нас. Ми́лостивий бо і чоловіколю́бний Бог єси́, і Тобі сла́ву возсила́ємо, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Ієрей (благословляє народ правицею хрестовидно): Мир всім.
Вірні: І ду́хові твоє́му.
Диякон: Го́лови на́ші пе́ред Го́сподом приклонім.
Вірні: Тобі, Господи.
Ієрей молиться чутно для всіх, а всі стоять з приклоненими головами аж до кінця молитви:
Влади́ко многоми́лостивий, Го́споди Ісу́се Хри́сте, Бо́же наш! Моли́твами всепречи́стої Влади́чиці на́шої Богоро́диці і Приснодіви Марії, си́лою чесно́го і животворя́щого Хреста́, засту́пництвом чесни́х Небе́сних Сил безтіле́сних, чесно́го, сла́вного проро́ка, Предте́чі і Хрести́теля Йоа́на, святи́х сла́вних і всехва́льних Апо́столів (або свято́го апо́стола і євангеліста ім’я та інших святи́х сла́вних і всехва́льних Апо́столів); святи́х отців на́ших і вселе́нських вели́ких учителів і святи́телів Васи́лія Вели́кого, Григо́рія Богосло́ва та Йоа́на Золотоу́стого; Атана́сія і Кири́ла; свято́го отця́ на́шого Микола́я, архиєпи́скопа Мир Лікійських, чудотво́рця; святи́х рівноапо́стольних Кири́ла і Мето́дія, учителів слов’я́нських; свято́го благовірного і рівноапо́стольного вели́кого кня́зя Володи́мира і блаже́нної вели́кої княги́ні Ольги; свято́го священному́ченика Йосафа́та; святи́х сла́вних і добропобідних му́чеників; блаже́нних новому́чеників та ісповідників українських; преподо́бних і богоно́сних отців на́ших Антонія і Теодо́сія Пече́рських та інших преподо́бних і богоно́сних отців на́ших; святи́х і пра́ведних богоотців Йоаки́ма і Анни; і свято́го (ім’я, що його́ є храм цей), і всіх Святи́х, – благоприє́мною вчини́ моли́тву на́шу, дару́й нам про́щення прогрішень на́ших, покри́й нас покро́вом крил Твоїх, віджени́ від нас уся́кого во́рога і супоста́та, умиротвори́ на́ше життя́, Го́споди, поми́луй нас і світ Твій і спаси́ ду́ші на́ші, як благи́й і Чоловіколю́бець.
Вірні: Амінь. І, повертаючись у храм, співають стиховню.
Повернувшись на середину храму, священнослужителі стають в один ряд перед тетраподом, вірні, співаючи, за ними.
Стихири на стиховні
Самогласні. Глас 2. Патріарха Германа:
Вели́ке і неможли́ве чу́до днесь зверши́лося: * Діва наро́джує – і утро́ба не ушко́джується, * Сло́во вопло́чується – і з Отце́м не розлуча́ється; * а́нгели з па́стирями сла́влять, * і ми з ни́ми воззовім: * «Сла́ва во ви́шніх Бо́гу і на землі мир!»
Глас 3:
Стих: Сказа́в Госпо́дь Го́сподеві моє́му: «Сиди́ право́руч ме́не, до́ки не положу́ ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх». (Пс 109:1)
Днесь наро́джує Діва Творця́ всіх, * Еде́м прино́сить пече́ру * і звізда́ пока́зує Христа́ – Со́нце су́щим у те́мряві. * Волхви́ з дара́ми поклони́лися, вірою просвічувані, * і пастухи́ узріли чу́до: * а́нгелів, що виспівували і промовля́ли: * «Сла́ва во ви́шніх Бо́гу!»
Анатолієве:
Стих: «Із ло́на пе́ред зірни́цею зроди́в я Тебе́», – кля́вся Госпо́дь і не розка́ється. (Пс 109:3-4)
Коли́ Госпо́дь Ісу́с народи́вся в Вифлеє́мі Юде́йському, * волхви́, зі Схо́ду прийшо́вши, поклони́лися Бо́гові, що вочоловічився, * і, скарбни́ці свої ра́до відкри́вши, * дари́ многоцінні прино́сили: * щи́ре зо́лото – як Царю́ віків * і ліва́н – як Бо́гові все́світу, * а як тридне́вному мерцю́ – сми́рну Безсме́ртному. * Всі наро́ди, прийдіте, поклонімся * То́му, Хто народи́вся, щоб спасти́ ду́ші на́ші.
Глас 4. Йоана Дамаскина:
Слава: Весели́ся, Єрусали́ме, * і торжеству́йте, всі, що лю́бите Сіо́н! * Днесь розв’я́зані прада́вні у́зи засу́дження Ада́мового. * Рай нам відчини́вся, * змій став безвла́дним, * бо ту, яку́ обману́в він пе́ршою, * ни́ні узрів Ма́тір’ю Зверши́теля. * О глибінь бага́тства, і прему́дрости, і відання Бо́жого! * Та, що загости́ла смерть уся́кій пло́ті, гріха́ знаря́ддя, * ста́ла для всьо́го світу поча́тком спасіння че́рез Богоро́дицю. * Адже́ Младе́нець наро́джується з Не́ї, Вседове́ршений Бог, * і наро́дженням дівство запеча́тує, * пу́та гріхів розв’я́зуючи пелена́ми, * і младе́нством виліко́вує Єву від родови́х печа́льних бо́лів. * Тож неха́й лику́є все творіння і неха́й танцю́є, * бо відроди́ти його́ прийшо́в Христо́с * і спасти́ ду́ші на́ші!
Анатолієве:
І нині: У верте́пі осели́вся Ти, Хри́сте Бо́же, * я́сла прийняли́ Тебе́, * пастухи́ ж і волхви́ поклони́лися. * Тоді проро́че здійсни́лося провіщення, * і Ангельські Си́ли чудува́лися, взива́ючи і промовля́ючи: * «Сла́ва схо́дженню Твоє́му, * Єди́ний Чоловіколю́бче!»
Нині відпуска́єш раба́ Твого́, Влади́ко, за сло́вом Твоїм, у ми́рі, бо ви́діли о́чі мої спасіння Твоє́, яке́ Ти угото́вив пе́ред лице́м усіх людей: Світло на одкрове́ння наро́дам і сла́ву лю́ду Твого́, Ізра́їля.
Святи́й Бо́же, Святи́й Кріпкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (Тричі)
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.
Пресвята́я Тро́йце, поми́луй нас; Го́споди, очи́сти гріхи́ на́ші; Влади́ко, прости́ беззако́ння на́ші; Святи́й, навідай і зціли́ не́мочі на́ші, Імені Твого́ ра́ди.
Господи, помилуй. (3)
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.
Отче наш, Ти, що єси́ на небеса́х, неха́й святи́ться Ім’я́ Твоє́, неха́й при́йде Ца́рство Твоє́, неха́й бу́де во́ля Твоя́, як на не́бі, так і на землі. Хліб наш насу́щний дай нам днесь; і прости́ нам довги́ на́ші, як і ми проща́ємо довжника́м на́шим; і не введи́ нас у споку́су, але́ ізба́в нас від лука́вого.
Ієрей: Бо Твоє́ єсть Ца́рство, і си́ла, і сла́ва, Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Коли почнуть співати тропар свята, ієрей бере кадильницю, 1-й диякон мовить: Благослови́, влади́ко, кади́ло: тоді ієрей, вложивши в кадильницю тиміам і мовивши: Благослове́н Бог наш: кадить хліби, поставлені на тетраподі, з чотирьох сторін, спершу з передньої, потім з південної, східної і, в кінці, з північної.
Тропар свята тричі, глас 4:
Різдво́ Твоє́, Хри́сте Бо́же наш, * возсія́ло світові світлом знання́, * в ньо́му бо ті, що звізда́м служи́ли, од звізди́ навчи́лися * поклоня́тися Тобі – Со́нцю пра́вди, * і пізнава́ти Тебе́ – Схід з висоти́. * Го́споди, сла́ва Тобі. 
Диякон: Го́сподеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
Ієрей бере один хліб і благословляє ним інші хліби, а потім кладе його на місце і піднесеним голосом виголошує:
Го́споди Ісу́се Хри́сте, Бо́же наш, що благослови́в п’ять хлі-бів і п’ять ти́сяч наро́ду насити́в! Сам благослови́ † і хліби́ ці †, пшени́цю †, вино́ † і єле́й, і примно́ж їх у місті цьо́му (або в селі цьо́му, або у святій оби́телі цій) і у всьо́му світі Твоє́му, і вірних, що їх спожива́ють, освяти́.
Бо Ти благословля́єш і освя́чуєш усе́, Хри́сте Бо́же наш, і Тобі сла́ву возсила́ємо, з Безнача́льним Твоїм Отце́м, і Всесвяти́м, і Благи́м, і Животворя́щим Твоїм Ду́хом, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.
Вірні: Амінь. І співають:
Будь Ім’я́ Госпо́днє благослове́нне від ни́ні і до віку. (3)
Коли вірні почнуть стихословити 33 псалом (до половини його), один з дияконів бере блюдо з благословенними хлібами. Вірні повертаються на своє місце, священнослужителі входять у святилище, ієрей – царськими, а диякони своїми вратами.
І псалом 33 до половини:
Благословлю́ Го́спода на вся́кий час, * завжди́ хвала́ Йому́ – в уста́х моїх.
У Го́споді похва́литься душа́ моя́, * – хай почу́ють ла́гідні і возвеселя́ться.
Возвели́чте Го́спода зо мно́ю * і вознесімо Ім’я́ Його́ спільно.
Шука́в я Го́спода – і Він почу́в мене́, * і від усіх поневіря́нь моїх звільни́в мене́.
Приступіте до Ньо́го і просвітітеся, * і ли́ця ва́ші не осоро́мляться.
Сей убо́гий візва́в – і Госпо́дь почу́в його́, * і від усіх скорбо́т його́ спас його́.
Ополчи́ться Ангел Госпо́дній довкру́г тих, що боя́ться Його́, * і ви́зволить їх.
Скушту́йте і спізна́йте, що благи́й Госпо́дь, * – блаже́н муж, що упова́є на Ньо́го.
Бійтеся Го́спода, всі святі Його́, * бо нема́ неста́тку в тих, що боя́ться Його́.
Бага́ті зубожіли й голоду́ють, * а тим, що шука́ють Го́спода, не забра́кне нія́кого добра́.
 Як виконають псалом, ієрей, обернувшись до народу і благословляючи його десницею хрестовидно, виголошує:
 Благослове́ння Госпо́днє на вас, Його́ благода́ттю і чоловіколю́б’ям, за́вжди, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Великий відпуст 
Диякон: Прему́дрість!
Вірні: Благослови́.
Ієрей: Благослове́н Су́щий – Христо́с Бог наш, за́вжди: ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.
Вірні: Амінь. Утверди́, Бо́же, святу́ правосла́вну віру на віки віків.
Ієрей: Пресвята́я Богоро́дице, спаси́ нас.
Вірні: Чеснішу від Херуви́мів і незрівня́нно славнішу від Серафи́мів, що без зотління Бо́га Сло́во породи́ла, су́щу Богоро́дицю, Тебе́ велича́ємо.
Ієрей: Сла́ва Тобі, Хри́сте Бо́же, упова́ння на́ше, сла́ва Тобі.
Вірні: Слава, і нині: Го́споди, поми́луй. (3) Влади́ко, благослови́.
Ієрей творить відпуст:
Христо́с, істинний Бог наш, що народи́вся в верте́пі у Вифлеє́мі Юде́йськім і в я́слах возліг спасіння на́шого ра́ди, моли́твами пречи́стої Своє́ї Мате́рі, святи́х сла́вних і всехва́льних апо́столів, преподо́бних і богоно́сних отців на́ших, і всіх святи́х, поми́лує і спасе́ нас, як благи́й і чоловіколю́бець.
Вірні: Амінь. І кондак свята (або величання), глас 3 самоподібний:

Діва днесь Понадсу́щного ро́дить, * і земля́ верте́п Непристу́пному прино́сить; * а́нгели з па́стирями славосло́влять, * а волхви́ зо звіздо́ю подорожу́ють, * за́для нас бо роди́лося Дитя́ мале́ – Предвічний Бог.

Немає коментарів:

Дописати коментар