неділя, 27 лютого 2011 р.

Мр 15, 28 (Храмова завіса)

На вечірньому молитвослов'ї минулого четверга читали з о.Юрієм страсті за св.Марком. Оскільки його так і не допросишся припинити „гидоту запустіння” у блозі slovobozhe.blogspot.com буду пробувати писати сам :)
Мр 15.28: І завіса у храмі роздерлася надвоє від верху аж до низу.

Ніколи не думав над цим уривком у стосунку до себе і до церкви. Думаю, тут йдеться передусім про церкву та літургію, а також про наше християнське життя, якого церква є досконалим образом. Дуже часто ми скриваєм своє святилище різними завісами. Це може бути особиста побожність, це можуть бути наші „таїнственні” літургійні богослужби, це може бути будь-що, що унеможливлює комусь, і нам в тому числі, заглянути туди, де мав би перебувати образ Бога.
Смерть Сина Божого розриває завісу нашого храму, Бог „зверху аж донизу” нищить все, що закриває Його образ і горе нам, якщо ми зшиваємо її докупи.
У смерті Христа святилище покликане бути відкритим, наше життя, життя церкви повинне стати безперестанним свідченням присутності Бога. Храм Ірода, про який йдеться у євангелії мав порожнє святилище. Не треба боятись побачити порожнечу у святилищах нашої душі. Господь щедро подає Свого Духа всім, хто просить. Гірше, коли ми залишимось порожніми, коли Господь прийде вдруге. Тому шукаймо Божої дії у смерті Його Сина, сповнюймося Святим Духом для правдивого свідчення Христа.
Кожна літургія, як святкування смерті і воскресіння Христа, є нагодою для молитви про розірвання завіс нашої псевдопобожності і явління істинного Христа у Якого ми зодягнулися у таїнстві святого Хрещення.

1 коментар: