У церквах Галичини існує традиція колядувати та вітатися різдвяним привітанням "Христос ся раждає!" аж до свята Стрітення Господнього. Серед знавців літургіки існує багато дискусій щодо доцільності цих традицій. І свято Різдва і свято Богоявлення вже мали свої віддання. Для чого тоді коляди і різдвяне вітання?
Відповідь криється у розумінні розвитку свят Різдва і Богоявлення. У давній традицій церкви свята Різдва і Богоявлення святкували як спільне свято. Лише після 4-го століття існують свідчення про їх розділення. Це свято називали свято світла або свято об’явлення. Свято світла або об’явлення було зимовим відповідником свята Пасхи. Літургійні традиції цих свят майже точно відображали одне одного. Їм обидвом передували періоди посту "чотиридесятниці", а також періоди посвяття також числом 40 днів. Вже в 4-му столітті можна зустріти у описі єрусалимських богослужінь Етерією, що 40-ий день після Богоявлення святкували особливо урочисто "як на Пасху". З часом свято світла розділилось на два - Різдво та Богоявлення - і тим зруйнувало сорокаденний період посвяття. Все ж свято Стрітення з його прив’язанням до колишнього свята світла (посвячення свічок) залишилось як в літургійній традиції так і в народному благочесті.
Особливо гарною є традиція віддання колядки, яка була впроваджена о.Богданом Щуром і продовжується його наступником о.Палом Худом. У віддання колядки співають особливу вечірню, основним складом якої є співання коляд цілою церквою. Ось її структура:
Початок звичайний
Пс. 103/або колядка
Мирна єктенія
Господи взиваю я (два стихи)
Колядки
Світло тихе
Прокімен
Сподоби Господи
Єктенія
Колядки
Нині відпускаєш
Тропарі по Отче наш
Відпуст
Колядки
Така вечірня є дуже добрим прикладом інкультурації літургійної традиції та залученням до літургійного життя церкви цілої спільноти. Дуже добре було б якщо б такі вечірні молились частіше і у більшій кількості наших храмів. Можливо тоді наша літургія стала б ближчою до ментальності нашого народу, увібрала б його дух, красу та поезію для прослави Господа.
Відповідь криється у розумінні розвитку свят Різдва і Богоявлення. У давній традицій церкви свята Різдва і Богоявлення святкували як спільне свято. Лише після 4-го століття існують свідчення про їх розділення. Це свято називали свято світла або свято об’явлення. Свято світла або об’явлення було зимовим відповідником свята Пасхи. Літургійні традиції цих свят майже точно відображали одне одного. Їм обидвом передували періоди посту "чотиридесятниці", а також періоди посвяття також числом 40 днів. Вже в 4-му столітті можна зустріти у описі єрусалимських богослужінь Етерією, що 40-ий день після Богоявлення святкували особливо урочисто "як на Пасху". З часом свято світла розділилось на два - Різдво та Богоявлення - і тим зруйнувало сорокаденний період посвяття. Все ж свято Стрітення з його прив’язанням до колишнього свята світла (посвячення свічок) залишилось як в літургійній традиції так і в народному благочесті.
Особливо гарною є традиція віддання колядки, яка була впроваджена о.Богданом Щуром і продовжується його наступником о.Палом Худом. У віддання колядки співають особливу вечірню, основним складом якої є співання коляд цілою церквою. Ось її структура:
Початок звичайний
Пс. 103/або колядка
Мирна єктенія
Господи взиваю я (два стихи)
Колядки
Світло тихе
Прокімен
Сподоби Господи
Єктенія
Колядки
Нині відпускаєш
Тропарі по Отче наш
Відпуст
Колядки
Така вечірня є дуже добрим прикладом інкультурації літургійної традиції та залученням до літургійного життя церкви цілої спільноти. Дуже добре було б якщо б такі вечірні молились частіше і у більшій кількості наших храмів. Можливо тоді наша літургія стала б ближчою до ментальності нашого народу, увібрала б його дух, красу та поезію для прослави Господа.
Немає коментарів:
Дописати коментар