понеділок, 6 грудня 2010 р.

Різдвяний піст

Признаюся чесно, в основі лежав текст Шмемана, але після моєї редакції шось його тут не дуже стало видно :) Редагував для журналу "Дорогою молитви".

Святкування Різдва Христового починається із підготовчого періоду. Сорокаденний піст перед святкуванням Різдва Господа повинен підготувати нашу душу і тіло для прийняття Слова, що йде родитися, щоб визволити людину від безсловесся — у літургійній мові це відповідник тваринності — і піднести її на рівень божества.
Оскільки довгий сорокаденний піст перед Різдвом формувався дуже довго, годі очікувати від нього літургійних текстів, подібних до тріодей великого посту. Перші “різдвяні” тексти з’являються на свято Введення в храм пресвятої Богородиці на каноні утрені - «Христос раждається!Славіте!» звучатиме кожного дня наприкінці першої пісні канону. Ці ірмоси відтепер будуть присутні у кожній утрені аж до свята Різдва Христового.
Від першого (чотирнадцятого) грудня починаємо святкувати пам’ять пророків і літургійно входимо у святкування посту через особливий спів Алилуаріїв на вечірні та утрені. Спів Алилуаріїв у візантійській традиції особливо підкреслює постові богослужіння, на знак того, що піст не є часом смутку, але цілковитого віддання слави Богові, устами — через спів Алилуя (Хваліте Господа)—, але також і цілим нашим життям. Воно повинно стати Алилуєю — хвалою Господньою.
Наступним кроком у інтенсивності святкування передсвяття Різдва Христового є дві неділі перед Різдвом — Праотців (Авраама, Ісаака, Якова, пророка Даниїла та трьох отроків) та Отців (всіх хто долучився до історії нашого спасіння від Адамі аж донині).
Тиждень перед Різдвом відповідає Великому тижневі перед святом Воскресіння. У ці дні особливі святкування: стихири, канони все закликає нас остаточно приготуватися до приходу Христа. Повечір’я цього тижня містять особливі канони — тріоді, створені на зразок тріодей Великого Тижня перед святом Воскресіння.
В день Навечір’я Різдва – 6 січня (24 грудня за старим стилем) маємо строгий піст до Святої Вечері. А в ніч перед Різдвом (зазвичай в дуже ранню годину) починаються Різдвяні богослужіння. Перш за все це Царські Часи. У спеціальних для кожного Часу псалмах, гімнах і біблійних читаннях проголошується радість і сила Христового пришестя. Особливу увагу треба приділити стихирам, котрі співають на кожному з цих часів. Ці піснеспіви, згідно з традицією, уклав св. Софроній Єрусалимський. Всі вони пов’язані між собою основною ідеєю — представити драму Різдва Христового, Його воплочення, Його приниження задля нашого обоження.
Вечірня, яка зазвичай слідує за Часами, починає безпосереднє святкування Різдва. Тон свята задається стихирами на «Господи воззвах». Вони є справжнім вибухом радості про дар Христового втілення, яке здійснилося нині.
Одразу після Вечірні починається Літургія св. Василія Великого.
«Різдво Твоє, Христе Боже наш,
Засвітило світові світло розуміння.
В ньому бо ті, що звіздам служили, від звізди навчилися
Поклонятися Тобі - Сонцю правди
І пізнавати Тебе - Схід з висоти.
Господи, слава Тобі!»
Наступного дня здійснюється святкування Собору Пресвятої Богородиці. Сполучаючи різдвяні гімни із співами, що прославляють Мати Божу, Церква вказує на Марію як на ту людину, завдяки якій стало можливим Боговоплочення. Свято Собору Пресвятої Богородиці, ймовірно, є в християнській традиції найбільш стародавнім святом на честь Діви Марії, початком Її церковного шанування.
Шість днів попразденства завершують різдвяний період. Протягом цих днів на богослужіннях Церква повторює гімни і співи, що прославляють втілення Христа, нагадуючи, що джерело і підставу нашого спасіння можна відшукати тільки в Тому, Хто, будучи передвічним Богом, ради нас прийшов в світ і народився як маленьке Немовля.
Завершенням Різдвяних святкувань є Неділя по Різдві — літургійне святкування безпосередніх родичів Христа по плоті — Йосифа-Обручника, царя Давида та Якова, брата Господнього.

Немає коментарів:

Дописати коментар