Моилтва на постриг бороди BAR-336

Цікава молитва з найдавнішого візантійського євхологіону :) 

210. 1) Молитва на постриг бороди: Господи Боже сил, Отче Господа нашого Ісуса Христа, твоїм промислом вибрав ти нас смиренних і грішних на служіння твоєму священству, щоб через нас вірний народ почитав благоговійно твоє ім’я, молимся тобі і благаємо, Господи Боже наш вседержителю, благослови діло рук наших, і як благословення, яке зійшло на голову Аарона і на бороду його, і як роса Єрмонська, що сходить на гори Сіонські, так і твоє благословення хай зійде на голову твого раба ім’ярек і на його бороду. Бо подобає тобі всяка слава, честь і поклоніння, Отцю і Сину…

Досвід - лом проти стереотипа

Євангельський уривок Світлої Середи цікавий потрійним ламанням стереотипів. Передусім стереотипу вчителя. Насправді дуже важко змінити того, кому ти довірився, хто став для тебе авторитетом. Цінність Йоана як авторитета полягала у відв'язаності від нього як авторитета. Йоан готував своїх учнів до приходу Агнця. Його авторитет як вчителя полягав у тому, що справжнім Вчителем є не він. Він вчив своїх учнів прислухатися до голосу Вчителя. Тому Андрієві було легко відв'язатись від Йоана і пристати до Христа на вказівку вчителя слідувати Вчителю.
Другим стереотипом є стереотип "молодшого брата". Молодший брат є той, яким опікуються, займаються. Він - ідеаліст, якому не дуже довіряють старші, які вже "бачили життя". Але саме вони, молодші брати, ідеалісти і легковіри, приводять до Ісуса старших. Вони здатні піти за покликом серця, побачити і засвідчити Христа там, де "старші" капітулюють перед розумом, перед "життєвим досвідом". Петро - тверда скеля, на якій Христос будує свою церкву, незламну перед воротами аду, але до Христа цю твердість приводить молодший брат, учень упокореного вчителя.

Емауська подорож літургії

Євангеліє Світлого вівторка радує оповіданням про подорожуючих в Емаус учнів Ісуса.

У цьому євангельському уривку, який читаємо кожну 11 неділю всього літургійного року, є кілька ключових думок.

Передовсім подорож. Подорож є рухом, своєрідним пошуком. Подорож - життя. Не дарма вдавнину кожне літургійне богослужіння передбачало рух-подорож. Вірні збирались і притворі, очікуючи предстоятеля. Тоді разом із ним входили у храм вірних, де разом слухали Слова Святого Писання. Далі, предстоятель з клиром входив у святилище, являючи образ небесної церкви, яка завершила свою подорож і предстоїть Богові за світ подорожуючих. На жаль в більшості сучасних богослужінь тепер залишились лише так звані "входи", які є радше обходами лівої частини іконостасу. Все ж, кілька богослужінь, зокрема таїнства Втаємничення і Вінчання все ще зберегли автентичний літургійний рух-подорож. Його вартує відновити також у інших богослужіннях. 

Чим важлива літургійна подорож? Саме тим, що дає нам усвідомлення, що Христос долучається до нас у нашій подорожі кожного разу, коли ми зустрічаємось і обговорюємо наші сподівання на Нього, навіть тоді, коли вони песимістичні: "А ми думали, що Він відбудує..."

Невидимий Бог у видимому тілі Церкви

 Євангеліє Світлого Понеділка ставить перед нами дві основних ідеї.

Передовсім ідею Бога. Його ніхто ніколи не бачив і єдиним джерелом знання про Нього є єдинородний Син Божий - воплочене Слово Христос. Ніякі видіння, ніякі дослідження природи, ніякі пости, богомудрствування не зрівняються з цим єдиним і остаточним об'явленням. Бог не охоплюється нашими можливостями, але об'являється нам з власної волі через власного Сина. Найкращий і певний досвід Бога - впущення в серце Слова Божого і життя Ним.

Чин часів святої Пасхи

Чин Часів Святої Пасхи

Перший, третій, шостий та дев’ятий часи, а також Повечер’я та Північна від Світлої Неділі Пасхи до Світлої Суботи включно відправляються за таким чином:

Ієрей: Благословен Бог наш завжди нині і повсякчас, і на віки віків. Лик: Амінь. І тропар Пасхи тричі: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував.  
Тоді промовляємо тричі: Воскресіння Христове видівши,* поклонімся Святому Господу Ісусу,* єдиному безгрішному.* Хресту Твоєму поклоняємося, Христе,* і святеє Воскресіння Твоє оспівуємо і славимо,* Ти бо єси Бог наш,* крім Тебе, іншого не знаємо,* Ім’я Твоє іменуємо.* Прийдіте, всі вірнії,* поклонімся святому Христовому воскресінню,* ось бо прийшла через Хрест радість усьому світові.* Завжди благословляючи Господа,* оспівуємо воскресіння Його,* бо, перетерпівши розп’яття,* Він смертю смерть зруйнував.

Пасхальні думки

Три думки з пасхальнго євангелія.
Христос приходить в цей світ, щоб просвітити кожну людину і дає нам в принципі три непоганих можливості "просвітитися" Ним.
Передусім він приходить як Слово, як Бог звіщаючий і промовляючий до людини. Промовляючий через різні способи - видіння, ангелів, природу, людей, але передусім через Святе Письмо, яке є Його "прямою мовою". Святе Письмо не для інформації, воно - таїнственним способом "входить" у серця тих, які мають вуха, щоб слухати і очі, щоб бачити. Переконайтесь в цьому, почніть вслухатися і вдивлятися в Слово Святого Письма і відчуєте, як в душі вимальовується образ Христа. Слова Святого Письма не є спасінням, вони свідчать про Христа.

Літургійне воскресіння

Написати про необхідність літургійного оновлення чи радше оновлення візантійської літургійної традицій мене надихає багато чого. Передовсім купа різноманітних досліджень, серед яких і сам присвятив багато дечого саме оновленню літургійної реформи. Останньо ж мені про стан нашої літургії та необхідність її воскресіння щоденно (бо більше співаю у крилосі) нагадує одна із чудесних ікон у нашій церкві сщмч.Климентія на вул. Кривоноса 1. 

Лише реставратор може сказати, що у цій іконі до чого. Тут переплелись чудесні мистецькі надбання багатьох поколінь. Ікона втратила своє обрамлення, про красу якого лише можна здогадуватися. Вона також має кілька пластів - знизу написана в одному стилі, зверху в іншому. Частина іконопису взагалі знищена. Звичайно, якщо добрий богослов сяде на кілька днів на хліб і воду і почне богомудрствувати, він за якийсь час знайде всьому цьому певне "оправдання" і "значення", але навіть неозброєним оком можна побачити, що ця ікона не є цілісною і, як наслідок, не дуже придатною до її основного призначення - провадження вірних до Бога через споглядання. Така ікона є радше добрим цінним музейним експонатом та прекрасним об'єктом для наукових досліджень, ніж справді іконою Богоматері.

Відчуття вини - зародок відчуття відповідальності

Говорив нині про духовний майдан з працівниками львівського Музею Історії Релігії. В дискусії пролунало запитання чи було відчуття вини за смерть героїв Небесної сотні?
Було. Було відчуття, шо ми не все зробили для того, щоб врятувати їх життя. Не знайшли слів і аргументів для того, щоб вивести на Майдан мільйони людей, яких би злякались провладні боягузи.
Все ж, для того, щоб відчуття вини не стало причиною деструктивних депресій, воно має перерости у відчуття конструктивної відповідальності робити все, щоб такі жертви більше не були потрібні.
Відчуття вини пов'язане з історією, відчуття ж відповідальності із сьогоденням. Відчуття вини - зерно, з якого може вирости щось прекрасне, якщо над ним відповідально працювати. Жертва Небесної сотні варта цієї відповідальної праці!
P.S. На знимці могила героя небесної сотні Віталія Коцюби. Слава Укріїні! Героям слава!

Беззаконня задля меншого зла

Написав я в ФБ пост про стихійний ринок піля привокзального у Львові. Суть полчгала в тому, що з 1-го квітня міліціонери не дозволяли перекупкам і бабулькам блокувати тротуар своєю "підприємницькою" діяльністю. Якщо чесно, був вражений тим, що міліціонери, виконуючи свою роботу поводились досить кулькурно, чого не можна сказати про "підприємців". Переважна кількість ФБ-дискутантів відразу стали на захист бабульок, мовляв, а шо їм робити, жити треба. Тут хочу підсумувати передусім для себе, шоб не забути.
Написав я про всі ці розгони ось чому. Хто не помітив, у нас відбулась революція, яку називають революцією гідності. На цій революції загинули люди, дехто став калікою, дехто просто добряче дістав, втратив роботу, родину ітд. Вони це зробили не для того, шоб ми залишили в спокої все як було. Вони хотіли якісних змін. Вони хотіли і хочуть, шоб закони діяли для ВСІХ, включно з бабульками! Вони вийшли боротися і закликали до боротьби всіх нас. Якшо б ми всі відкликнулись, можливо, вони не мусіли б загинути. Але ми вибрали легший шлях, негідний шлях. Ми далі готові переходити на червоне і радше виходити на автошлях, наражаючись на небезпеку ніж боротись за те, шоб бабульки є мусіли принижуватись, стоячи на тротуарах і продаючи в антисанітарних умовах, недолугі продукти свого виробництва, шоб "якось" вижити. Ми готові захищати беззаконня заради меншого зла. Це для мене є страшним у цій дискусії. Ми, номінальні християни, миряни, які разом із цим світом "полюбили темряву більше, ніж світло", яке "прийшло просвітити кожну людину, яка приходить у світ". Боротись із зауваженим злом можна лише через пропозицію радикального добра. Революція гідності є вибір радикального добра більшими зусиллями, тоді, коли є можливість вибору меншого зла меншими зусиллями.
Самоокупним виглядає лише добре замасковане зло. Добро завжди дотується, передусім нашою любов'ю. Добро взагалі можливе через зусилля "відтепер Царство Боже здобувається силою і лише ті, які докладають зусилля, здобувають його".

Лице зла

Зло як і добро не буває безликим. Воно має лице і лише наївна людина може вважати, що це лице "цапоподібне і з ріжками". Лице зла як і добра може мати різний вигляд інколи навіть дуже привабливий. І в тому немає нічого нового. Перший гріх був вчинений якраз за допомогою плоду, який був "приємний на вигляд". Піст дає нам можливість стриматись від осуду зовнішності, яка є поверховою і дається порівняно легко. Піст означає затриматись на лише на зовнішності, але й заглянути всередину. Передусім всередину себе. І якщо, не дай Боже, там повно нечистоти, то піст є якраз найкращим способом позбутися її, очистити внутрішність гробів нашого тіла, щоб вони були свідченням воскресіння, а не смерті.

Продовжуймо боротьбу

Із львівським священиком Василем Рудейком ми робили інтерв’ю до березневого номера “Кани”. Проте після нашої розмови отець знову поїхав до Києва і був там у трагічні дні 18 ‒ 20 лютого. Ми попросили його поділитися з нами тим, що він пережив на Майдані у ті дні... Отець розказав також про те, як прощати тим, хто вбивав і як нам цього року святкувати Воскресіння...

- Через тиждень після трагічних подій на Майдані я поїхала до Києва. Пішла на вулицю Інститутську. Зізнаюся, духовно мені там було дуже важко... Мої друзі ділилися таким ж відчуттями...

- Це нормально, тому що там цвинтар. А на цвинтарі завжди важко. Неважко там буває тільки на Пасху, якщо, звичайно, ви вірите у воскресіння. Майдан Незалежності, вулиця Інститутська, Грушевського ‒ це місця в центрі Києва, де лежали тіла мертвих. Їх звідти забрали, на це місце принесли оберемки квітів, позапалювали свічки. І все це відбулося зовсім недавно. Там живі спогади. Це дуже складна територія, передусім тому, що там загинули прості люди. Думаю, більшість із них не були навіть у сотнях самооборони, а носили воду, роздавали канапки.

Німий біс міщанства

Нинішнє євангеліє (Мр 9. 17-31) ставить перед нами кілька образів, над якими якраз час працювати у великому пості. Передусім це біс німоти. Вважаю, що цим бісом опановані саме міщани, інтелігенція, люди які претендують на відчуття культури і причетності до неї. Біс німоти не дає говорити саме тоді, коли любов цього вимагає. Залишає скаженіти через несказане, чи недоказане. Він кидає у вогонь і у воду, б'є об землю кожного, хто піддасться його опануванню. Він використовує проти людини її "порядність", підмовляє змовчати з "чемності", поступитися у "мудрості", недоговорити з "делікатності", а коли людина піддасться на цю спокусу, біс розпалює весь негатив всередині - злість, заздрість, обмову, бажання вбити ітд. і зжирає зсередини.

Світлі сороковини Небесної Сотні

Нині сороковини Небесної Сотні. Важко пробувати осмислювати те, що сталося. Так само як важко було тоді, коли їх, бездиханних, забирали з вулиць. Так само, як важко було тоді, коли панахидами супроводжували їх додому. До небесного дому.
Вважаю, що нині час остаточно змінити аватарки з чорних на кольорові. Те саме треба зробити і з бігбордами. Чорне полотно із написом "Небесна сотня" не є найкращою пам'яттю тих, які боролись на боці світла.
Я пам'ятаю людей, які боролись за життя у новому світі, позбавленому темряви. Пам'ятаю людей, які із захватом співали гімн надії: "запануєм і ми, браття, у нашій сторонці". Я пам'ятаю людей, які брали благословення у священиків, коли заступали на чергування на барикадах. Пам'ятаю людей, які питали про Бога і Його провидіння для України.

Дух Божий на Майдані

Вважаю, що людей на Майдан привів Дух Божий. В певний момент він прорвався через нашу оспалість і "толерантність" і виступив як Дух Істини проти духа брехні.
Мені шкода, що зараз цього Духа всіляко намагаються загнати у шаблони національності, мови, партій, бездіяльності і нагнітання злоби, але на Майдані Він був і всі Його бачили.
Дух Майдану той самий, який пророкував через Йоана Хрестителя і через Каяфу, який дав людям можливість пізнати Істину. Поведінка їх була різною після того - Йоан був вбитий за Істину, Каяфа вирішив вбити Істину, але Дух в них обох діяв той самий.
Згадайте проповіді отців на Майдані. Більшість з них були про Істину. Це не просто так. Паралелі: Майдан як Різдво Істини, побиття студентів як побиття младенців, Яник як Ірод. Все це не просто так. Це були явні прояви Святого Духа. Зараз головне не загубити цей досвід, а всіляко осмислювати його, "стяжати Духа" в щоденному житті, говорячи словами св.Серафима.

Свобода як самоцінь!

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=750025488364512&id=100000712037223 

альфред кох

Как же так? - спрашивают меня многие юзеры. Ты идешь против большинства в своей стране! Разве может так быть, что они неправы, а ты прав?

Я не знаю. Честно. Может и я неправ... Я ни за русских, ни за украинцев. Я за свободу. Где больше свободы там и мой голос. Я хотел бы разделись с моим народом его радость от близкой добычи. А не могу. Нет радости. Я не умею этому радоваться и вожделеть этого.

Зато я умею радоваться свободе. Я ее чувствую всеми своими клетками. Откуда это? Не знаю...

Единственное, что я знаю твердо, так это то, что правда там, где свобода. Свобода - это самоценность. Сегодня Украина более свободна, чем моя страна. А значит мое сердце на Украине.

Некоторые не умеют радоваться свободе и не чувствуют ее аромат. Ну уж такие они уродились. Они не знают радости свободы, я не знаю радости от величия державы.

В каком-то смысле мы квиты...

Піст - анамнеза хрещення

Не задумувався над тим серйозніше донині. Піст всюди представляється як період підготування до таїнства хрещення. Все ж масові хрещення давно перестали бути частиною літургійного життя церкви, а богослужіння залишлись. Більше того, ті які робили остаточну версію нашого обряду не змінили їх на нібито більш підходящі. Тема хрещення і надалі залишається центральною. Здається це не просто так. Не просто так кожної вечірні лунають читання з історичних книг та книг мудрості. Не просто так в шостий час надалі віщають пророки. Вони нагадують, що справді вільною є людина, яка відмовилась від світу задля одягнення в Христа. Вона стала на дорогу світла і дня, щоб не ходити в темряві. Вона унезалежнилась від навколишнього середовища, не звертає увагу на те, що робить хтось. Це людина на голову вища духовно від апостола Петра, яка не питає "Господи, а цей що?", а вдягшись у Христа не дбає про справи світу.
Піст закликає пробудитись від сну темряви, щоб озброївшись світлом зануритись у день невечірній - пасху Христа. Особливо зараз корисно мати перед очима кінцеву зупинку подорожі - входженння в воскресіння Христове, тісніше поєднуватись із Ним у невечірньому дні Цого Царства. До цього кличе основна молитва посту "Господи і Владико життя мого!" - пасхальне визнання апостола Томи, здобуте дотиком до відкритого списом для ділення любов'ю серця Христового.

Піст - створення умов для плодоносіння

Святі отці церкви час посту ілюструють образом весни. Весна постова. У чому вона полягає? Передусім в тому, що робимо прибирання після неймовірно чистої і красивої (але, на жаль, мертвотної) зими. З землі сповзає гарний сніговий покров, оголюється все те, що було скрите під ним, під цими багаторазовими покривалами, кожен з яких містить також багато неприбраного щоденного сміття. Саме його треба зібрати і спалити.
Весна є часом перегляду дерев, передусім плодових дерев. Весна - час для застосування методології з євангелія від Луки 13.6-9. Зробити зусилля над обкопуванням нашої духовної смоковниці і передусім тої, яка, на перший погляд, не приносить плоду і підлягає викоріненню. Чи не час глянути що з тими кореняи? Чи необхідне добриво для плодоносіння було застосоване? Чи може ця смоковниця занедбала своє плодоносіння якраз через те, що сама цілком занедбана? Чи маємо садівників - друзів, з якими можемо поговорити про духовне життя, тих, які підкажуть як бути з неплідною смоковницею?

Чистота для чесноти

Постовий заклик до очищення починаєш розуміти тоді, коли робиш прибирання, особливо на робочому столі. Купа паперів, невиконаних справ, нездійснених ідей або навпаки, вже виконаних завдань, які просто хламом лежать і не дають сконцентруваися на тому, шо мав би робити конкретно в цю хвилину. Багаторазово беремось до здійснення цього прибирання, але завжди з'являються різноманітні "важливіші" причини чому не робити це зараз. Результат - захламлений стіл. Щойно розбираючи хлам, впорядковуючи його починаєш розуміти скільки речей, які здавались важливими насправді такими не є. Дещо переплановуєш, дещо відправляєш у смітник, дещо з усмішкою відкладаєш на потім, про дещо нагадуєш з сумом. 

Діло посту

Абсолютно нехристиянські терміни "неділя" (неробочий) і "празник" (пόрожнень) на означення церковних святкувань породили у свідомості згубне для душі розуміння духовного життя як чогось притишеного, недіяльного, ненаповненого. Духовість являється як щось в'яле, нединамічне, сонно-котяче.

Натомість літургійна традиція підштовхує до дієвості, до духовної праці. Свято, церковне святкування це передусім справа. Більше того це - спільна справа, спільна настільки, що з неї користають всі. Духовне життя кожного спрямоване на користь всієї спільноти і дуже добрим є не втрачати саме цього виміру духовного діяння. Працюючи духовно над своїм вдосконаленням, над своїми відносинами з Богом стаємо місцем Богоявління у світі, точкою дотику Бога із світом.

Постити словом

В останні місяці особливо відчув важливість слова. У час медійних просторів, можливостей висловлюватись, існує величезна небезпека гріху словоблуддя. Є велика спокуса сказати, висловити, проявитися, витиснути з себе максимальну кількість слів, поділитися όбразами, явитися світові мислячою компетентною людиною. 

У поспіху, у відсутності часу на ґрунтовне осмислення сприйнятого, почутого, побаченого у світ ллються потоки легковажної (а тому й не дуже то вартої уваги) інформації. Бездумні перепости недочитаних і неосмислених писанин у соцмережах, поширення "незлісної" неправдивої інформації чи навіть помноження злісної брехні, яка ранить серця і затуманює очі - ось найбільші гріхи, з якими слід боротися цілий піст, а відтак, усе життя, починаючи з нинішнього дня. 

Таким чином станемо слухачами і виконавцями Слова у яке ми зодяглися у день хрещення. Відкрити у собі Слово, дати Йому відкритись у серці - ось справжній подвиг Великого посту. Зробити це можна лише тоді, коли ми даватимемо можливість Слову осмислюватись у нас і, таким чином, осмислювати нас, робити із безсловесних словесними.

Піст - подвиг свідчення справжнього покаяння і єдності

"Роздуми" щодо врегулювання кризи в Криму та призначення Сех за "квотою" "Свободи" у Львові, всупереч думки громадськості, показують, що до президентських та парламентських виборів треба дуже добре готуватись. Старий уряд може бути лише технічним урядом. Справжній український уряд нам ще належить вибрати. Важливим зараз є єдність народу України. Це і повинно стати нашим постовим подвигом, який починаємо нині.

Спільна справа

для журналу КАНА

Розмовляла Іванка Рудакевич

Чи можу я як християнка кидати камінням у кого-небудь? Яку і чию свободу мала б відстоювати? І як досвід подій останніх місяців перенести у щоденне життя? Про це – в розмові з отцем Василем Рудейком, заступником голови Патріаршої літургійної комісії УГКЦ, священиком храму священномученика Климентія Шептицького у Львові.

 

Чим має керуватися християнин у ситуації, яка склалася у нашій країні, та й узагалі, коли щодня виникають різні гострі події?

– Християнин ЗАВЖДИ і виключно повинен керуватися Духом. Святим Духом, звичайно. Це Він дарує нам гідність. Апостол Павло у своїх посланнях говорить про це дуже чітко: “Ваше тіло – храм Святого Духа”. І це не просто гарні слова. Це реальність. Ми отримуємо Святого Духа в таїнстві Хрещення і Миропомазання. Звичайно, треба знати Євангелія, знати вчення Церкви, щоб “іти” за Духом. І свідчити про дію Бога у Твоєму житті. Оце є справжня позиція християнина. Власне, християни унікальні тим, що їх веде Святий Дух. І якщо говорити про Майдан в Києві чи інших містах, то більшість християн вийшли туди, бо їх привів Дух Свободи. Звичайно, були і групи, які прийшли через свої політичні уявлення. Але з мого досвіду перебування у Києві, більшість із тих людей, які на Майдані, аполітичні. Якщо вони аполітичні, що ж їх туди привело?

Не питай ... живи

Не питай чому я мусив вмерти
Не питай взагалі "чому?"
Моя кров зупинила смерті
Кров моя зупинила війну.
Не питай чому мав я вмерти
Взагалі "чому?" не питай.
Я помер, але ти мусиш жити
Захищати наш рідний край.
Не питай чому я мусив вмерти
Ти про смерть мене не питай
Я пройшов ворота смерті
Ти ж ворота життя відкривай.
Не питай чому мав я вмерти
Запитай мене про життя
Я вже воїн небесної сотні
І за ваше молюсь майбуття.

Майдан

Вперше в житті гордий за наш парламент. Яка однодумність! Яка злагоджена робота! Культура мовлення зашкалює! Ніхто не не блокує трибуни, не б'ється, не штовхається, не грубить один одному! Справжній парламент європейської країни. А все чому? Тому, що нарешті ми бачимо в дії статтю 5 Конституції України - джерелом влади в Україні є народ України. Думаю, всі ми навчилися того, що за нас ніхто нічого не вирішить, а доленосні рішення найкраще приймаються тоді, коли до них прикута ПИЛЬНА (за участі сотні Лева) увага українського народу, який через Майдан висловлює своє бачення життя у країні, а їх обранці, послушні їх волі, потверджують рішення відповідними постановами. Вчора і сьогодні ми бачимо справжнє віче у дії. Не те, що було дотепер, а справжнє віче, яке комунікує волю народу і ця воля не залишається непоміченою владою. Головне зараз, не забути механізм віча і ціну, заплачену за його функціонування! 

Слава Ісусу Христу! Слава навіки! 

Слава Україні! Героям слава!

Тест на істинність

Останньо для мене якось дуже важливим чинником виступає Істина у будь-якому її прояві. Не те, що вона для мене не була важливою, просто тепер це поняття якось само собою стало центральним. Я бачив людей на Майдані, які вийшли тому, що вони незгідні навіть з малими брехнями і почав багато про це думати. Мені здається, що ми на всіх наших рівнях занадто перейнялися "готовими схемами", які хтось визначив як істинні і ми навіть не думаємо піддавати їх тесту на "істинність". В нас є церква з її "істинними" традиціями, університет з його "істинними" традиціями, програмами, акредитаціями ітп., є суспільство з його "істинними" усторями. Я запитую себе останнім часом наскільки всі ці "істинні" речі осмислені нами. Інколи мені здається, що вони зовсім не осмислені або ж осмислені "делегованими" нами людьми згідно із якимись делегувальними пірамідами, які не до кінця звертають увагу на тих, які стоять в самому їх низу і є їх справжніми "носіями".

Відступ від гідності неможливий!

Для Львівської пошти
http://www.lvivpost.net/ukraine/n/23967

О. Василь Рудейко, викладач УКУ:

Сьогодні, та й взагалі, не можна вибирати між більшим і меншим злом. Зло є злом і навіть маленькі гріхи є переступом і злочином. Вбивство, чи крадіжка, неправдиве свідчення проти ближнього чи неповага до батьків – усе це порушення Декалогу. І нема різниці загинула людина від кулі чи була катована, очорнена чи позбавлена волі. Будь-яке насилля є гріхом. І ми християни повинні про це говорити.

Покровителем Євромайдану є св. Миколай, бо він — символ справедливості

Для РІСУ

http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/interview/55136/

Отець Василь Рудейко: покровителем Євромайдану є св. Миколай, бо він — символ справедливості

1. Отче Василю, чи були б зміни у церкві, якби влада підписала угоду із Європейським Союзом?

- Звичайно, оскільки вона суспільна організація, а не лише духовна. Було б легше провадити різноманітні гуманітарні проекти, що зараз ускладнює візовий режим. В умовах сучасної України церква живе не у повністю демократичному суспільстві. Це стосується рішень, які виносять суди чи організації щодо церковного майна, у нас вони можуть бути політично вмотивованими на користь якоїсь із конфесій. Проте, церква стикнулась би і з новими викликами, адже демократія Європейського Союзу означає також готовність до відстоювання інтересів християнських цінностей, особливо цінності людського життя у всіх його фазах.

Молитва за мудрість та примирення українців

Боже благий, довготерпеливий і многомилостивий, Ти завжди опікувався нашим українським народом. Ти землю нашу проповіддю апостола Андрея просвітив і пагорби київські благословенням його освятив. Ти через святого слугу свого Володимира святе хрещення нам дарував і вибрав нас як народ, щоб любов'ю Твоєю керований він міг прямувати до Тебе, єдиного Отця нашого. Ти князя Ярослава мудрістю сповнив, а він, як символ твердості віри та краси церковної храм св.Премудрості на славу імені Твого святого збудував. Ти посилав нам провідників мудрих, які будували і укріпляли християнський народ наш, який славить ім'я Твоє святе. 

Сам і нині, Владико Чоловіколюбче, зглянься на моління нас, грішних і непотрібних рабів Твоїх, які чварами людськими прогнівили милість Твою і втратили гідність синівську. Не відкинь нас, але як Отець милосердний сина блудного прийняв, так і Ти прийми нас, що молимось Тобі. Разом із слугою Твоїм митрополитом Андреєм благаємо Тебе: «Предвічний Боже, зішли на нас з високого неба твою святу мудрість; просвіти нею наші уми. Нехай мудрість Твоя поведе нас дорогами правди, нехай стереже нас від ложі й обману». Господи Вседержителю, нині даруй її провідникам нашим, щоб, керовані нею, мудро провадили народ твій, втихомир розбрат, єдність церкви і народу подай, даруй нам свободу, щоб, спасенні Тобою, ми Тобі славу возсилали Отцю, Сину і Святому Духові, в Тройці єдиному Богові навіки віків. Амінь.

Яке свято найбільше?

Мар'ян Соломія Качмар:
"Трохи дивно, що Різдво Христове стало настільки великим і популярним святом. Як не стараюсь, але логіка вперто по-древньому визнає Різдво складовою частиною Богоявлення, а не Богоявлення різдвяним святом. Та й неправильно оспівувати воплочення у Христовому Різдві, бо це діло свята Благовіщення і зачаття від Святого Духа. Як не крути, а вийшло якось натягнуто... Мар."

Думки в правильному руслі. До речі Вірменська Апостольська церква не піддалась цій давній "латинізації" - розділенню свята Богоявлення на Різдво і Хрещення. Як і в багато чому іншому вірмени зберегли здорову богословську і літургійну традицію - наприклад у традиції святкування Господських свят в неділі, а богородичних і святих у суботи, найближчі до "дати" свята і при тому не мають проблем із "конфліктом" неділі з святом. Все ж робити градацію свят виглядяє якось штучно. Врешті кожне свято є лише віддзеркаленням Пасхи Христової. Під цим оглядом святкування "св.Доримедонта і єже с ним" є найбільшим святом року - явлінням пасхальної перемоги Христа у Його святих. Не думаю, що Благовіщення є чимось "меншим" від Богоявлення чи Пасхи. У кожному з цих свят ми бачимо "таїнство чудне і преславне" в унікальний для кожного свята спосіб. Головне навчитись того, що свято не є лише історією, але метаісторією, історією спасіння і кожне з них може стати для нас точкою відліку шляху нашого навернення і крокування дорогою Отця.

Все, шо не робиться НЕ РОБИТЬСЯ на краще ...

Наколінні записки для "Католицького вісника" стають традицією :) Тут "нецензурна" версія.
(Мт 25. 31-46)

Стосунок до Істини визначається діяльністю. Людина, керована пошуком Істини ніколи не буде бездіяти. Вся її сутність має бути спрямованою на придбання того, що для неї є найціннішим і прагнення це - безумовне. Голод, спрага, непевність, нагість, хвороба та позбавлення волі є чимось проти чого шукач Істини бореться безупинно і безумовно, бо саме вони затемнюють Істину. Голодна і спрагла людина є образом шукаючої людини, саме тому істинолюбців такі люди притягують. Вони спонукають до ділення тим, що я маю і тим самим уподібнюють мене до Бога, Який з Себе уділяючи, постійно творить світ і все у ньому. Напоїти і нагодувати для шукача Істини є способом поділитись життям, дати те, що уможливить життя.
Подорожуюча і нага людина є образом недовершеності, нагодою вдосконалити життя, тому такі люди притягують шукачів Істини. Допомогти звершитись, вдосконалитись, показати як живе творіння може бути кращим, гарнішим, отримати надію прихистку і миру - справи, які благословенні Отця роблять безупинно і безумовно на дорозі до осягнення Істини.

Майдан у молитві

Відеорепортаж

Про лист Мінкультури та служіння на Майдані

Відео-інтерв'ю

Hostis Herodes impie

Написаний Целієм Седулієм (Caelius Sedulius) (бл. 450). Цей піснеспів є продовженням піснеспіву A solis ortus cardine і використовується для вечірні Богоявлення. Походить ше з тих часів, коли свято Богоявлення поєднувало у собі Різдво, Поклоніння волхвів, Хрещення і Весілля в Кані Галилейській. Колись пробував його українською переспівати. 

Христос непатріотичний і неправославний

Писав на коліні для "Католицького вісника"  ;)
Мт 4.12-17
Істина не чекає зрілості її слухача. Істина не прив'язується до місця чи народу. Істина мусить сяяти. У цьому її суть. Там, де її приймають, з'являється свобода, де її відкидають приходить темрява і розруха.
Істина не силує людей приймати її, вона не гребує, тим, що люди означили як скверне і негідне. Істина не може перебувати у замкненому просторі, якою б православною і патріотичною була огорожа, істина рватмметься назовні, оскільки суть її - бути світлом!

Мій досвід Антимайдану

Інтерв’ю для газети "Патріархат". "Нецензурний" варіант :)

Отче Василю, знаю, що велику частину з того часу, який Ви провели у Києві був час проведений на Антимайдані. Розкажіть про цей досвід.

«Я приїхав на Євромайдан на другий день, після того, як побили студентів. Перебуваючи там, переважно ніс нічну варту з півночі до восьмої години ранку. Вона полягає у тому, що кожної години після національного гімну України відбувається коротка молитва: Отче наш, Богородице Діво після або перед якою священики говорять коротке духовне слово. А поміж молитвами я просто ходив або по Євромайдані або по Антимайдані. Каплиці там не було, була імпровізована молільня — стінка з іконами.