Писав на коліні для "Католицького вісника" ;)
Мт 4.12-17
Істина не чекає зрілості її слухача. Істина не прив'язується до місця чи народу. Істина мусить сяяти. У цьому її суть. Там, де її приймають, з'являється свобода, де її відкидають приходить темрява і розруха.
Істина не силує людей приймати її, вона не гребує, тим, що люди означили як скверне і негідне. Істина не може перебувати у замкненому просторі, якою б православною і патріотичною була огорожа, істина рватмметься назовні, оскільки суть її - бути світлом!
Почувши про ув'язнення свого проповідника у народі, споконвіку призначеному прийняти її, Істина вирушає до народів, які мали б бути євангелізовані Народом Божим для того, щоб через них євангелізувати Народ. "Світло на просвіту поганам і слава людей Ізраїля" возсіяло в народі, який сидів у темряві язичництва і смертній тіні беззаконня, щоб просвітити тих, які називали себе хранителями Закону і Слави Ізраїля.
Істина не змінила начал своєї проповіді, бо проповідь її незмінна. Істина змінила слухачів. Зв'язаних Законом на розв'язаних беззаконням, зв'язаних Славою Ізраїля на вільних безслав'ям язичництва. Традиція патріотизму і православ'я ув'язнили проповідника істини, а свобода від них стала спроможною прийняти її.
"Покайтеся, бо наблизилось Царство небесне!" - переходить кордони патріотизму і православ'я, бо вимагає відкритості цих кордонів, готовності визнати їх підпорядкованими Істині. Кожне намагання ув'язнити Істину будь-якими кордонами безапеляційно веде до того, що вона возсіяє там, де цього найменше очікують. У цьому послання Різдва - Істина народжується там, і лише там, де двері відкриті для того, щоб прийняти Її! Все решта - другорядності.
Мт 4.12-17
Істина не чекає зрілості її слухача. Істина не прив'язується до місця чи народу. Істина мусить сяяти. У цьому її суть. Там, де її приймають, з'являється свобода, де її відкидають приходить темрява і розруха.
Істина не силує людей приймати її, вона не гребує, тим, що люди означили як скверне і негідне. Істина не може перебувати у замкненому просторі, якою б православною і патріотичною була огорожа, істина рватмметься назовні, оскільки суть її - бути світлом!
Почувши про ув'язнення свого проповідника у народі, споконвіку призначеному прийняти її, Істина вирушає до народів, які мали б бути євангелізовані Народом Божим для того, щоб через них євангелізувати Народ. "Світло на просвіту поганам і слава людей Ізраїля" возсіяло в народі, який сидів у темряві язичництва і смертній тіні беззаконня, щоб просвітити тих, які називали себе хранителями Закону і Слави Ізраїля.
Істина не змінила начал своєї проповіді, бо проповідь її незмінна. Істина змінила слухачів. Зв'язаних Законом на розв'язаних беззаконням, зв'язаних Славою Ізраїля на вільних безслав'ям язичництва. Традиція патріотизму і православ'я ув'язнили проповідника істини, а свобода від них стала спроможною прийняти її.
"Покайтеся, бо наблизилось Царство небесне!" - переходить кордони патріотизму і православ'я, бо вимагає відкритості цих кордонів, готовності визнати їх підпорядкованими Істині. Кожне намагання ув'язнити Істину будь-якими кордонами безапеляційно веде до того, що вона возсіяє там, де цього найменше очікують. У цьому послання Різдва - Істина народжується там, і лише там, де двері відкриті для того, щоб прийняти Її! Все решта - другорядності.
Немає коментарів:
Дописати коментар