середа, 8 січня 2014 р.

Блукання дитяти Христа

(Писав на коліні для "Католицкого вісника")
(Мт 2. 13-23) Євангеліє від Матея, як зрештою і всі євангелія дитинства Ісуса Христа до певної міри являють народження Сина Божого, як своєрідну модель історії вибраного народу. У історії цього народу вже було прообразоване спасіння світу. Його блукання пустелею, непевність щодо майбутнього і щодо присутності Бога всередині нього, його віру в те, що, незважаючи на непевність і невидимість конкретної дії таїнтво все ж відбудеться і спасіння з обітниці стане сповненням.


Господь спілкується з людиною через ангелів-посланців. Цей аспект історії дуже важливий для нас, для того, щоб ми навчились тримати наші очі, вуха і серце відкритими. Ми бажаємо особисто спілкуватись з Богом, але Він вчить нас довіряти неперевіреному, довіряти незнаному, неосмисленому, тому, що виглядає наче уві сні. Ангел з'являється уві сні і каже Йосифу діяти - втікати в Єгипет, щоб звідти, з язичництва покликати Свого Сина, який приходить "всяку оману ідольську знищити".
Євангеліє вчить нас не оманювати себе сподіваннями щодо мирного розв'язання конфлікту із злом. Із злом неможливо домовитись не увійшовши в його оману. Вихід із неволі гріха є болючим, при ньому страждають і гинуть невинні люди, навіть невинні діти. Неправда не знає пощади ні для старості ні для немовлят. Неправда поширює навколо себе смерть і основними її мішенями є саме малі діти. Але - "Не плач, Рахиле, глянь, діти цілі! Не умирають, а оживають". Це послання для нас, які йдуть стопами Христа. Задля народження Слова Божого нам можливо треба буде відмовитись від власних амбіцій, від домів, від статків і увійти в мнимий полон, з якого Господь нас виведе.
Відкликатися на заклик Господа йти туди, куди Він вкаже, не боятися змінити місце, стан, світогляд. Це - послання євангелія дитинства Христа.
Йосиф представлений у євангелії не просто, як робот, який виконує накази ангелів. Йосиф бере на себе відповідальність за Боже Слово. Він оцінює ситуацію і плекає Слово там, де йому буде найбезпечніше. Це приклад для нас - брати відповідальність, оцінювати ситуацію і діяти відповідно до неї і добра всіх.
Вкінці ця відкритість до Божого діяння є щиро винагороджена - Йосиф стає Богоотцем. Не розуміючи до кінця таїнства, він слідує покликові Господньому, бере відповідальність і діє! Такими повинні бути і наші дії, якщо ми бажаємо божественному життю засіяти в нашому житті.

Немає коментарів:

Дописати коментар