Євангеліє Світлого вівторка радує оповіданням про подорожуючих в Емаус учнів Ісуса.
У цьому євангельському уривку, який читаємо кожну 11 неділю всього літургійного року, є кілька ключових думок.
Передовсім подорож. Подорож є рухом, своєрідним пошуком. Подорож - життя. Не дарма вдавнину кожне літургійне богослужіння передбачало рух-подорож. Вірні збирались і притворі, очікуючи предстоятеля. Тоді разом із ним входили у храм вірних, де разом слухали Слова Святого Писання. Далі, предстоятель з клиром входив у святилище, являючи образ небесної церкви, яка завершила свою подорож і предстоїть Богові за світ подорожуючих. На жаль в більшості сучасних богослужінь тепер залишились лише так звані "входи", які є радше обходами лівої частини іконостасу. Все ж, кілька богослужінь, зокрема таїнства Втаємничення і Вінчання все ще зберегли автентичний літургійний рух-подорож. Його вартує відновити також у інших богослужіннях.
Чим важлива літургійна подорож? Саме тим, що дає нам усвідомлення, що Христос долучається до нас у нашій подорожі кожного разу, коли ми зустрічаємось і обговорюємо наші сподівання на Нього, навіть тоді, коли вони песимістичні: "А ми думали, що Він відбудує..."
Подорож важлива тому, що дає відчуття, що кожен "відхід" Христа, відчуття, що Він нас покинув, зник, є лише для того, щоб заступатися за нас перед небесним престолом Отця, але також і для зростання в нас самостійності, віри блаженних, "які не бачать і вірують".
Христос постійно вдає, що хоче прямувати далі і нашим завданням є не проґавити цей момент, а запросити Його в наш дім, де Він переламає хліб і дарує вічну радість воскресіння.
Заключна думка євангелія Світлого Вівторка у тому, що остаточно Христос являє себе у особистому досвіді. Читання свідчень Писання і Пророків, Апостолів і Євангелистів є лише приготуванням до ламання хліба нашого життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар