неділя, 30 березня 2014 р.

Світлі сороковини Небесної Сотні

Нині сороковини Небесної Сотні. Важко пробувати осмислювати те, що сталося. Так само як важко було тоді, коли їх, бездиханних, забирали з вулиць. Так само, як важко було тоді, коли панахидами супроводжували їх додому. До небесного дому.
Вважаю, що нині час остаточно змінити аватарки з чорних на кольорові. Те саме треба зробити і з бігбордами. Чорне полотно із написом "Небесна сотня" не є найкращою пам'яттю тих, які боролись на боці світла.
Я пам'ятаю людей, які боролись за життя у новому світі, позбавленому темряви. Пам'ятаю людей, які із захватом співали гімн надії: "запануєм і ми, браття, у нашій сторонці". Я пам'ятаю людей, які брали благословення у священиків, коли заступали на чергування на барикадах. Пам'ятаю людей, які питали про Бога і Його провидіння для України.

Небесна Сотня не залишалась в тіні. Навіть вночі вони були на світлі. Вони не хотіли бути безликими, тому не ховали своїх облич. Вони хотіли кращого життя для себе і для нас. Вони поклали душу і тіло за нашу свободу і такими (не чорним тлом) вони мають бути в нашій пам'яті. Їх обличчя мають бути іконою, на яку ми дивитимемось, коли перебуватимемо у спокусі неготовості покласти душу і тіло за свободу. Їх лики на бігбордах мають оберігати нас від спокуси безликості, неважливості питання української ідентичності. Їх молитви перед Господом хай захищають нас від спокуси безликої глобалізації. Їх прикад хай буде запорукою стійкості у переконанні, що світ можна змінити на кращий і це є справою життя.

Немає коментарів:

Дописати коментар