вівторок, 30 листопада 2010 р.

Вечірня молитва для родини


  Колись зробив для приватного вжитку коротку молитву, котру можна було б молитися вдома з родиною. Використав молитви "Апостольського передання" та "Апостольських постанов". Може кому стане в пригоді.
Вечірня молитва
Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.

Щоденне у літургії

Хоча літургію називають святкуванням і дійсно кожного дня ми святкуємо пам’ять якогось святого, все ж мені здається, що літургія живе незмінними частинами і щоденним ритмом. Такі думки мені прийшли сьогодні під час канону на утрені. Кожного дня щось нове, нові цінні ідеї про особисте життя якогось монаха у середньовічному монастирі студитів, а все ж чекаєш на ту останню пісню Богородиці, яка кожного дня та сама, на ту саму мелодію, з дуже скупим у порівнянні до "плетенія словес" канонів. Щось є такого у тій літургійній щоденності, що додає наснаги жити. І так з більшістю незмінних частин богослужіння: "Світло тихе", "Сподоби, Господи", "Нині відпускаєш", "Бог Господь", "Пісня Богородиці", Славослов’я утрені. Всі ці частини богослужіння однозначно є важливішими від всіх стихир, канонів ітд. Навіть у святковому боослужінні його сталі частини такі як "Блажен муж", "Полієлей", "Ангельський собор", "Воскресіння Христове" ітд. виглядають мені основними у порівнянні із безліччю змінних канонів навіть якщо вони і є богословськи і літературно ціннішими.
Зустріч людини з Богом можливо і нагадує багаті змінні літургійні тексти, але життя у Ньому точно є простим, але водночас глибоким і незмінним щоденним текстом. 
Думаю, що наша літургія повинна відновити побільше таких простих щоденних практик, залишивши складні канонні та стихирні тексти для приватного розважання.

понеділок, 29 листопада 2010 р.

Богоявленський піст

Спілкування з Богом у християнстві займає найважливіше місце і передбачає повну відданість християнина цій справі. Де б не був християнин, він повинен памятати про Бога і шукати Його присутності, а беручи до уваги те, що Бог всюдиприсутній, йому і шукати не дуже то треба, просто навчитися відкривати свої духовні очі і зріти Бога у всіх Його проявах, доступних людській природі.
Все ж, перш ніж зріти Його, християнин повинен навчитися абстрагуватися від себе, дати Богові обявити себе таким, яким Він є. Дати Йому явити Себе. 
Напевно цього нас і хоче навчити Церква у період перед Різдвом і Богоявленням. Заспокоїти свої уявлення про Бога, для того, щоб Він заповнив нашу уяву, віддати себе, свою уяву Богові, щоб Він міг її сформувати, так як Він формується в утробі Марії. Без дії мужа - нашого розумування, але дією Святого Духа Він зростає в нас і родиться як Слово. В цій духовній тиші очікування на прихід Божого Слова Він не являється нам як Кріпкий, але як Величний у своїй убогості. Його присутність, гонима непевностями Йосифа - нашого розуму, переписами кесаря, котрі ведуть нас часто у небезпечну дорогу, місце, де нас не очікують і не приймають, де не сонце і не відомі всім зорі просвітлюють дорогу, але нова зоря провадить невідомих людей до нашого серця, саме вона (присутність Христова) стає причиною співу ангелів про спасіння нашої душі у якій раждається Христос.
Приготуймо ж у ці дні Йому дорогу, не створенням нового його образу через інтенсивні читанна та навчання, але тишиною своєї душі. Даймо Богові шанс відкритися нам і внас так, як йому заманеться. В цьому полягає прошення молитви Отченаш про його волю.
Цього нас вчить і літургійна молитва Церкви. Щоразу збираючись ми відкладаємо наші зацікавлення і уяви, щоб через молитовне повторення-мовлення літургійних текстів прийняти досвід Христа, котрий церква хоче передати нам. Не наші потреби стоять на першому місці у літургійній молитві (це перевага особистої молитви), але наше бажання прийняти церковний досвід Христа, бажання засвоїти його, щоб жити ним і могти передати його іншим. В цьому полягає суть літургійної традиції, відмовившись від свого, прийняти досвід церкви, щоб, засвоївши його, передати далі. Передання не означає пасивного передавання інформації, передання є дар прийнятого, засвоєноого і збагаченого власним досвідом, церковного досвіду Христа. Літургійне передання не є і не повинно бути археологічним набором молитов та піснеспівів минулого, котре передається на строге збереження церковним дітям, радше передання є євангельським талантом, котрий вірний повинен не лише прийняти і віддати його в цілості, але прийняти, помножити і принести плід.
Цього бажаю всім у цьому різдвяно-богоявленському пості!

пʼятниця, 26 листопада 2010 р.

Утреня за уставом о.Боніфатія Люкса



Short Monastic
 Prayerbook: with music for use by families, California 1996, 1-22.
Переклад літургійних текстів за молитовником “Прийдіте поклонімся”
Український варіант підготував Василь Рудейко

Чин утрені
Предстоятель: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас і на віки віків.
Всі: Амінь.
Предстоятель: Прийдіте, поклонімся цареві нашому – Богу.
Царю небесний
Всі: Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.

четвер, 25 листопада 2010 р.

Анафора Іполита Римського 215

Колись давно, ше во время оно, перекладав з англійської пару статей о.Хуана Матеоса про Розвиток візантійської літургії: The Evolution of the Byzantine Liturgy. Part I-IV // John XXIII Lectures. Vol. I, NY, 1966, 76-112. Там він подавав текст анафори св.Іполита Римського як приклад древньої анафори (стт.98-99). Переклад потім був опублікований в видавництві "Свічадо": Хуан Матеос, Розвиток візантійської літургії, Львів 2008.  Вішаю переклад на блоґ.


Чин денної молитви за уставом о.Боніфатія Люкса


Short Monastic Prayerbook: with music for use by families, California 1996, 23-32.
Переклад літургійних текстів за молитовником “Прийдіте поклонімся”
Український варіант підготував Василь Рудейко

Чин денної молитви
Предстоятель: Благословен Бог наш завжди нині і повсякчас і на віки віків.
Всі: Амінь.
Предстоятель: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.
Молитва до Святого Духа
Всі: Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.

Анафора св.Григорія Вірменського


Цікава древня вірменська анафора, котра збереглася у ефіопському перекладі. Як вже вказував Борис Тураєв, цікавою вона є тим, що у ній використовується образ хліба розкиданого по горах і пагорбах і зібраного на євхаристії - образ, що використовується також у Дідахі та Анафорі Сарапіона Переклад зробив давно для студентів катехитично-педагогічного інституту і ще не мав часу остаточно поправити.

Тураев Б. А. Из армяно-абиссинских сношений // Записки Восточного отделения Императорского Русского археологического общества. СПб., 1911–1912. Т. 21. С. 012015.
Переклад: Василь Рудейко

Повечір’я з уставом о.Боніфатія Люкса

Short Monastic Prayerbook: with music for use by families, California 1996, 42-51.
Переклад літургійних текстів за молитовником “Прийдіте поклонімся”
Український варіант підготував Василь Рудейко

Чин Повечір’я
Предстоятель: Благословен Бог наш завжди нині і повсякчас і на віки віків.
Всі: Амінь.
Предстоятель: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.
Царю небесний
Всі: Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.

середа, 24 листопада 2010 р.

Вечірня за уставом о.Боніфатія Люкса

Short Monastic Prayerbook: with music for use by families, California 1996, 33-41.
Переклад літургійних текстів за молитовником “Прийдіте поклонімся”
Український варіант підготував Василь Рудейко

Чин вечірні
Предстоятель: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас і на віки віків.
Всі: Амінь.
Предстоятель: Прийдіте, поклонімся цареві нашому – Богу.
Царю небесний
Всі: Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.

вівторок, 23 листопада 2010 р.

Почитання мощей у другу неділю посту

У розмові із моїм добрим  другом, мелхітським священиком о.Хризостомом Канавакісом, взнав, що мелхітська церква мала традицію почитання мощей у другу неділю Великого Посту. Пішов в бібліотеку дивитися на мелхітські літургійні книги. Знайшов у "Byzantine Daily Worship" (Allendale 1969) видану архиєпископом Йозефом Рая (Raya) наступне:
"У році 1843, патріарх Максим ІІІ Мазлум антіохійський постановив, щоб у цей день (друга неділя посту) почитали мощі святих. Ці мощі повинні почитатись не як такі, що мають цінність самі в собі, але як представники тих осіб, з яких вони походять. Патріарх Максим сам створив гарну службу для цього свята." 

Літургійна життєва постава: Das Jahr des Heiles (Pius Parsch)

Ще один на скору руку зроблений перклад. Кілька цінних думок про літургійне благочестя. Мені було цікаво читати. Ділюся з спільнотою.


Pius Parsch, Das Jahr des Heiles, Band I, Klosterneuburg 1933, 7-17.
Переклад: Василь Рудейко 2010
Літургійна життєва постава
Літургія провадить нас не лише у вправляння відшліфованої тисячоліттями церквою Служби Божої, вона хоче також формувати і творити ціле наше життя, звичайно ж за умови, що ми слідуватимемо її внутрішнім законам та зробимо їх нормами нашого життя. Тому можна говорити про літургійну життєву поставу, котра відрізняється у певних пунктах від звичайної сучасної життєвої постави, яку ми називаємо суб’єктивною. Ця душевна постава у своєму суперництві із її молодшою сестрою може вказати на свій поважний вік та шляхетне походження. Саме вона є побожністю та життєвим стилем ранньої церкви та Біблії.

понеділок, 22 листопада 2010 р.

Святкування нового часу: Liturgie aus dem Urquell(Jean Corbon)

Переклав частинку класної книжки. На редакцію ше не було часу і не знаю чи буде, тому вішаю яка є.
Jean Corbon, Liturgie aus dem Urquell, Einsiedeln 1981, 145-151.
Переклад: Василь Рудейко 2010
XIII. Святкування нового часу
Святкування є ніби “моментами”, у яких спасительне провидіння останнього часу стає літургією. Але живі води потоку життя не знають перерв. Поки Вознесіння Господа не сповниться у Його другому приході, Він не перестане плекати світ у своєму Дусі. Як Воскреслий Він є Господом історії у якій ми змагаємось. “Він є і приходить”. Його переможний Прихід переповнює окремі “моменти” нашого святкування. Самі ці “моменти” можливі лише тому, що в них у наше смертне життя вривається життя живе, звільнене від смерті. Іншими словами: при витоках нашого святкування присутня сила Духа, з якої ми повинні безперервно живитися у новому воскресному житті. Вона вривається у наші дні, тижні, роки так довго, аж поки наш старий час всмокчеться нею повністю і смертна завіса розірветься. Вже тепер, “нині” можна взяти у цьому участь.

пʼятниця, 19 листопада 2010 р.

Айкідо проти агресивного богослов’я


Я думаю, що агресивним нападкам можна протистояти лише технікою айкідо - використання агресії противника проти нього самого. Не потрібно постійно звинувачувати когось, потрібно працювати над пропагандою українського. І це стосується всіх прошарків нашої культури. Світ повинен взнати, що одна з найвідоміших ікон не Владімірская, а Вишгородська, що Руський не є синонімом Российского, ітд.
Ми дуже часто втрачаємо наші позиції, поступаючись і тихенько відходячи в строрну, до своєї крайньої хатки. Таким чином не будують культуру, а віддають іншим свої культурні надбання.
Кирил не мав би такого успіху, та й все агресивне православ’я не мало б жодного успіху, якщо в Україні було б солідне богослов’я. Це стосується як конфесійного так і екуменічного богослов’я. Не богослов’я, яке відстоює свої "православні" позиції, але богослов’я, котре проповідує Христа у культурному українському світі, який шукає спасіння. А я переконаний, що наш народ його зараз дуже шукає.
І питання тут не стільки в тому, якою є кількість парафій чи "активних" вірних. Питання в тому ким для цих вірних, для кожного особисто, є Христос.

Щоденна вечірня за уставом монастиря New Canaan 1965

Book of Hours, 1965, 43-60.
Переклад літургійних текстів за молитовником “Прийдіте поклонімся”
Український варіант підготував Василь Рудейко
Чин щоденної вечірні
[МОНАША СЛУЖБА]
Священик одягає епітрахиль, стає на своє місце і виголошує: Слава святій і єдиносущній, і животворящій, і нероздільній Тройці, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.
Хор І: Прийдіте, поклонімся цареві нашому – Богу.
Хор ІІ: Прийдіте, поклонімся Христові, цареві нашому – Богу.
Хор І і ІІ: Прийдіте, поклонімся і припадім до самого Господа Ісуса Христа – царя і Бога нашого.

четвер, 18 листопада 2010 р.

Богородиця як тип християнина


Богородиця у візантійському літургійному богослов’ї являє собою певний прототип кожного християнина і церкви. Найкраще це видно з її іконографічних представлень. Вона завжди виступає разом з Христом. Вона лише тому і є Богородицею, оскільки носить Христа. Ікона Різдва Христового являє Богородицю, котра приймає Христа, а ікона Успіння Богородиці являє Христа, котрий приймає Богородицю.

Світло тихе

Надибав на віршований церковно-слов'янський текст піснеспіву Світло тихе в літургійному катехизмі Александра Духновича (Львів 1855, 128):

Щось сам пробував, вийшло то шо вийшло :)

Світ тихий слави пресвятої,
Отця небесного, безсмертного Творця,
Пучини жизні преблагої,
Христос Ісус! - дійшовши денного кінця,
На захід сонце ось приходить,
Світло узрівши, котре ввечер до нас сходить,
І Сина, і Отца, і Духа славим ми,
Достойний співу від всіх Ти;
Син Божий! Від Тебе все наше життя ллється,
За те Тобі від всіх невмовкна піснь поєтся.

Були колись в нас люди, які вірили в силу нашої мови та літургійної поезії!

середа, 20 жовтня 2010 р.

Оновлення благодаті

Вже третій раз сідаю написати і третій раз не виходить.
Був в Ужгороді на архимандритських свяченнях свого колишнього німецького ректора. Свято було дуже цікавим, а для мене особливо цікавою була проповідь вл.Мілана Шашіка. Він говорив про Авраама, його радість і прив'язаність до сина, народженого через Божу обіцянку. Бог оновлює вимогою принести в жертву Ісаака віру Авраама. Ми часто, втішаючись Божими благодатними дарами, захоплюємося ними і стаємо їх рабами. Бог пропонує нам принести їх в жертву, щоб наново їх нам подарувати. Це можна назвати оновленням благодаті.
Літургія церкви є постійним оновленням Божої благодаті в нас. Господь просить нас принести в жертву все, що пииносить нам задоволення жля того, щоб звільнити нас від ідолопоклонства. Бог дарує далі і далі, оновлюючи благодать радості. Кожний раз, приносячи Господеві наш час, нашу любов, наше примирення, ми отиимуємо все це від Нього назад, сповнене благодаттю.

пʼятниця, 3 вересня 2010 р.

Галицька традиція

Історія розвитку літургійних структур - дуже важка справа. Дозволю собі це сказати, оскільки потратив трохи часу на те, щоб в цьому пересвідчитись. Такі літургісти, як Матеос, наприклад, потратили пів свого життя на дослідження окремого обряду в якійсь сирійській провінції і не спішили ототожнювати його з загальносирійським ітд. Я вважаю, що історія богослужбового життя в західній Україні ще занадто мало вивчена, щоб дати остаточну ствердну чи заперечну відповідь на питання, чи існує "галицький обряд". Християнство проникало в Русь різними шляхами і впливи метрополій на підопічні їм єпархії чи парохії ще недостатньо вивчені. Перш ніж говорити про київський чи московський обряд в Галичині, треба відповісти на ряд питань, зокрема:

а) звідки і коли прийшло християнство в землі, котрі ми сьогодні окреслюємо як Галичина?
б) чи існували якісь етапи християнізації?
в) якими були впливи різних конфесій одна на одну і як культурне середовище адаптувало християнство?
г) який вплив мала київська, а згодом московська метрополія на периферійні галицькі землі?
д) як швидко адаптовувались нововведення того чи іншого літургійного центру (літургійні реформи) і чи ця рецепція була повною чи частковою?
е) скільки архівного матеріалу (рукописів, описів очевидців, єпископських листів ітд) вже опрацьовано?
є) чому тетрапод (1 приклад, але є ще інші) притаманний церквам Галичини, Словаччини, Румунії та Індії !!! (в деяких селах, що служать за малабарським обрядом), але не Києву і Москві, якщо звідси прийшла наша традиція?
ж) і основне - що ми маємо на увазі, коли говоримо про "галицький" обряд.

Питання можна ставити і ставити і на дуже мало з них буде обгрунтована відповідь, бо є замало наукових досліджень і джерельного матеріалу. нам поки що залишається робити чорнову роботу для тих, котрі напишуть нову історію нашого літургійного благочестя.

вівторок, 24 серпня 2010 р.

Анафора Тадея і Марія

Переклад Василь Рудейко
Анафора Тадея і Марія 
Свящ.: Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога Отця і причастя Духа Святості нехай буде з нами, завжди нині і повсякчас і на віки віків.
Люди: Амінь.
Свящ.: Вгору піднесім серця!
Люди: До Тебе, Бога Авраама і Ісаака і Ізраїля, Царя Слави!
Свящ.: Жертва приноситься Богові, Господеві всього!
Люди: Достойно і праведно!
Диякон: Мир з нами!

неділя, 18 липня 2010 р.

Читання вечірні 7

Послання до Римлян 16:17-20:

Благаю вас, брати, остерігайтеся тих, що ширять незгоди та зневіру проти науки, якої ви навчились, і уникайте їх; бо такі служать не Господові нашому Христові, а власному череву і милими та піднесеними словами зводять серця простодушних. Ваша слухняність дійшла до всіх. Ви — моя радість, але я хочу, щоб ви були мудрі в доброму і від зла чисті. Бог же миру роздавить незабаром сатану під вашими ногами. Благодать Господа нашого; Ісуса Христа (хай буде) з вами. 

Послання 1 до Коринтян 3:1-4: 

І я, брати, не міг до вас говорити як до духовних, але як до тілесних, як до немовляток у Христі. Я молоком поїв вас, не їжею, ви бо не могли їсти її, та й тепер ще не можете, о ви ще тілесні. Якже між вами зависть та суперечки, то хіба ви — не тілесні і не поводитесь як звичайні люди? Бо коли хто каже: «Я — Павлів», а інший: «Я — Аполлосів», то хіба ви не звичайні люди?

Послання до Галатів 6:7-10: 

Не обманюйте себе самих: з Богом жартувати не можна. Що хто посіє, те й жатиме. Хто бо для свого тіла сіє, той з тіла пожне зотління; а хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне. Робімо добро без утоми: своєчасно, як не ослабнемо, жатимемо. Отож, поки маємо час, робімо добро всім, а зокрема рідним у вірі.

Послання до Ефесян 5:15-20: 

Тож, уважайте пильно, як маєте поводитися, — не як немудрі, а як мудрі, використовуючи час, бо дні лихі. Тому не будьте необачні, а збагніть, що є Господня воля. І не впивайтеся вином, яке доводить до розпусти, а сповнюйтеся Духом. Промовляйте між собою вголос псалми й гимни та духовні пісні, співайте та прославляйте у серцях ваших Господа і дякуйте за все завжди Богові й Отцеві в ім'я Господа нашого Ісуса Христа. 

Послання до Колосян 3:16-17: 

Слово Христове нехай у вас перебуває щедро: навчайтесь у всякій мудрості й напоумлюйте одні одних, співаючи Богові з подякою від свого серця псалми, гимни та духовні пісні. І все, що б ви тільки говорили й робили, — все чиніть в ім'я Господа Ісуса, дякуючи Богові Отцеві через нього. 

Послання до Колосян 4:2-6: 

Будьте в молитві витривалі й чувайте на ній в подяці. Моліться рівночасно і за нас, щоб Бог відчинив нам двері проповіді, щоб ми могли звістувати тайну Христову, за котру я в кайданах, щоб я її оголосив, як мені треба говорити. Поводьтеся мудро з тими, що назовні, використовуючи нагоду. Ваша розмова нехай завжди буде люб'язна та приправлена сіллю, щоб знали, як треба вам кожному відповідати.

Послання 1 до Солунян 5:15-20: 

Уважайте, щоб ніхто не віддавав нікому злом за зло, а старайтеся робити добро один одному і для всіх. Завжди радійте. Моліться без перерви. За все дякуйте: така бо воля Божа щодо вас у Христі Ісусі. Духа не гасіте, пророцтва не легковажте, 

Послання до Колосян 3:16-17: 

Слово Христове нехай у вас перебуває щедро: навчайтесь у всякій мудрості й напоумлюйте одні одних, співаючи Богові з подякою від свого серця псалми, гимни та духовні пісні. І все, що б ви тільки говорили й робили, — все чиніть в ім'я Господа Ісуса, дякуючи Богові Отцеві через нього. 

Послання до Колосян 4:2-6: 

Будьте в молитві витривалі й чувайте на ній в подяці. Моліться рівночасно і за нас, щоб Бог відчинив нам двері проповіді, щоб ми могли звістувати тайну Христову, за котру я в кайданах, щоб я її оголосив, як мені треба говорити. Поводьтеся мудро з тими, що назовні, використовуючи нагоду. Ваша розмова нехай завжди буде люб'язна та приправлена сіллю, щоб знали, як треба вам кожному відповідати.

Послання 1 до Солунян 1:1-6 5:16-24: 

Павло, Сильван і Тимотей солунській Церкві, що в Бозі Отці й Господі Ісусі Христі: благодать вам і мир! Ми дякуємо Богові завжди за всіх вас, коли згадуємо про вас у молитвах наших. Маємо в пам'яті безперестанку діло вашої віри, труд вашої любови та терпеливість вашої надії на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим, знаючи, люблені Богом брати, про ваше вибрання, бо наша до вас євангельська проповідь була не тільки у слові, але й у силі і в Дусі Святім та в повнім переконанні. Ви ж знаєте, як ми поводилися між вами заради вас. І ви заходилися наслідувати нас і Господа, прийнявши слово посеред численних утисків, з радістю Святого ДухаЗавжди радійте. Моліться без перерви. За все дякуйте: така бо воля Божа щодо вас у Христі Ісусі. Духа не гасіте, пророцтва не легковажте, усе перевіряйте; тримайте те, що добре, і стримуйтесь від усякого роду лукавства. Сам же Бог миру нехай освятить вас цілковито, і нехай уся ваша істота — дух і душа, і тіло — буде збережена без плями на прихід Господа нашого Ісуса Христа. Вірний той, хто вас покликав, — він і здійснить це.

Послання 2 до Солунян 3:10-15: 

Бо коли ми були у вас, ми вам це наказали: Як хтось не хоче працювати, хай і не їсть. Та проте чуємо, що деякі у вас живуть у ледарстві й не роблять нічого, тільки байдикують. Таким то наказуємо і велимо Господом нашим Ісусом Христом спокійно працювати і споживати хліб, що самі заробили. А ви, брати, не втомлюйтеся добро чинити. Коли ж хтось не послухається нашого слова, що в цім листі, затавруйте такого й не приставайте з ним, йому на застидження. Однак, за ворога його не вважайте, лише напоумте як брата. 

Послання Якова 3:2-12: 

Всі ми прогрішуємося чимало. Коли хтось не завинить словом, той муж досконалий, що може загнуздати й усе тіло. Коли вкладаємо гнуздечки коням у рот, щоб вони нам корилися, ми керуємо всім їхнім тілом. А ось кораблі: хоч і які вони величезні та ще й до того гнані сильними вітрами, а кермуються ж маленьким стерном за волею стерника. Так само і язик: член маленький, а хвалиться великим! Глядіть, який вогонь малий, а запалює величезний ліс! І язик — вогонь, світ неправди! Язик, вміщений серед наших членів, бруднить усе тіло й запалює круг нашого існування, запалений і сам вогнем пекельним. Усякі роди диких звірів та птахів, гадів та морських потвор були приборкані й приборкуються людським хистом. Язика ж ніхто з людей не може вгамувати: він — зло, що спокою не знає, наповнений смертельною отрутою. Ним ми благословляємо Господа й Отця і ним кленемо людей, що створені на подобу Божу. З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не слід, брати мої, щоб це так було. Хіба криниця з одного джерела б'є солодким і гірким? Хіба смоківниця, брати мої, може родити маслини, або виноград смокви? Ані солонець води солодкої не може дати.

Послання Якова 3:13-18:

Хто мудрий і досвідчений між вами? Нехай покаже гарною поведінкою свої діла в розумній лагідності. Коли ж у вашім серці гірка заздрість та свари, то не хваліться і не говоріть неправди проти правди. Це не та мудрість, що сходить згори, а земна, тваринна, диявольська; бо де заздрість та чвари, там безлад і все, що тільки є лихого. А мудрість, що походить згори, найперше чиста, потім мирна, поблажлива, примирлива, милосердя та добрих плодів повна, безстороння, нелицемірна. Плід праведности сіється в мирі тим, хто мир чинить.

7. Достоїн єси, Господи

Предстоятель: Слава Отцю і Сину і Святому Духові. 

Вірні: Нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Вступна молитва: Благословенне ім'я Твоє, Боже наш, від сходу сонця до його заходу. Наповни наш розум Твоїм знанням і довір нашим устам Твою хвалу, щоб слава, яку ми спільно возсилаємо Тобі, з'єдналася з честю, яку Ти безперестанку приймаєш через Христа, Господа нашого.

Вірні:  Амінь.


I. БЛАГОДАРЕННЯ (Світильний)

(Священик може виголосити власну молитву-заохочення або одну із тих, які можна знайти в додатку).

Предстоятель, прямує до амвону перед вівтарем, отримує свічку від паламаря, запалює її та обертаючись до народу підносить запалену свічку з виголосом: Світло Христове просвічує всіх!

Вірні: Благодарім Господа!


Співець заспівує прокімен:


I. БЛАГОДАРЕННЯ (Світильний)

Прокімен: Бог є світло, і в Ньому немає темряви (1 Ів. 1:5).

Вірні повторюють прокімен після кожного стиха, які співець виголошує:

Стихи (Об'явл. 4, 11; 5, 9-10, 12).

1. Достойний ти, Господи й Боже наш, прийняти славу і честь і силу.

2. Бо ти створив усе, і волею твоєю воно існує і створено.

3. Достойний ти взяти книгу і розкрити печаті її.

4. Бо ти був заколений, і викупив Богові кров'ю своєю з кожного племени і язика і люду і народности.

5.  І зробив їх царством священиків Богу нашому; і царствуватимуть на землі.

6. Достойний Агнець заколений прийняти силу і багатство і мудрість і кріпкість і честь і славу і благословення.


Після запершення співу, священник мовить світильну молитву: Господи, Боже наш, що дав ім'я дню і наказав сонцю знати свій захід, розвіюй темряву наших сердець, щоб у Твоєму сяйві ми могли пізнати Тебе, істинного Бога і світло, що ніколи не заходить. Через Христа, Господа нашого.


II. ПОКАЯННЯ (Псалом 140).

(Священик може виголосити власне вступне заохочення до псалма, або одне із поданих тут). 

(Коли під час богослужіння використовується кадило, то потрібна невелика нерухома посудина, як пояснювалося у передмові. Кожного разу, коли співається антифон, предстоятель вкладає ладан, дозволяючи диму возноситись перед вівтарем).

Спісець заспівує антифон:

Хай возно́ситься моли́тва моя́, як кади́ло, пе́ред Тобо́ю; здійма́ння рук моїх – як же́ртва вечірня.

(Вся спільнота повторює цей антифон разом напочатку і вкінці. Однак після кожного стиха антифона вірні розділяються на два хори і співають приспів псалма почергово, як то описано у вступі)

Стихи:

1. Го́споди, візва́в я до Те́бе, почу́й мене́; воньми́ го́лосу моління мого́, коли́ взива́тиму до Те́бе

2. Поста́в, Го́споди, сторо́жу до уст моїх і огоро́жу до двере́й губ моїх.

3. Не схили́ се́рця мого́ до слів лука́вства, щоб вига́дувати виправда́ння для гріхів

4.  З людьми́, що чи́нять беззако́ння – не злучу́ся з обра́нцями їх.

5. Бо до Те́бе, Го́споди, Го́споди, о́чі мої; на Те́бе упова́ю, не відійми́ душі моє́ї

6. Вбережи́ мене́ від па́стки, яку́ наста́вили на ме́не, і від підступів тих, хто чи́нить беззако́ння.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

(Всі повторюють антифон).

Молитва Псалма 140: Господи, Боже наш, нехай наші діла будуть ладаном, приємним Тобі, а поведінка - дорогоцінними пахощами, щоб наші прохання, принесені з вірою, наповнилися даром Твоєї любові. Через Христа, Господа нашого.


ПІСНЯ ПРО ХРИСТА, СЛУГУ БОЖОГО (Фил. 2:5-11).

Прокімен: Христос Ісус, не вважав за здобич свою рівність із Богом, прийнявши вигляд слуги.

(Повторюється після кожного стиха).

Стихи:

1. Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі.

2.  Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом.

3. Навпаки применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши одним з багатьох.

4. Він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж - хресної.

5. Тому і Бог його вивищив і дав йому ім'я, що понад усяке ім'я,

6. Щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею,

7. Щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця.

(Тут ви можете мовити молитву, яка стосується свята або святого цього дня).


ЧИТАННЯ

(можна вибрати одне з наступних)


ІІІ. ЕКТЕНІЯ

(можна вибрати одну з наступних: Ектенія 1, Ектенія 2, Ектенія 3, Ектенія 4, Ектенія 5, Ектенія 6, Ектенія 7, Ектенія 8, Ектенія 9, Ектенія 10, Ектенія 11, Ектенія 12).


БЛАГОСЛОВЕННЯ

Предстоятель: Схиліть голови перед Богом і отримайте благословення.

Христос Господь береже нас своєю любов'ю і благословляє своєю благодаттю.

Вірні: Амінь. 

Хай Він оберігає нас своїм милосердям і завжди визволяє від усякого зла. 

Вірні: Амінь.

Хай Той, хто дарує прощення грішнику, зробить нас гідними радіти в Його Царстві.

Вірні: Амінь.

(Якщо це буде доречним, присутні можуть обмінятись поцілунком миру).