1 січня: Пам'ять святителів

 Стихи святителям на 1 січня

(з давнього грузинського тропологіона)

Вечірня

На ‘Господи, взиваю’:

Святі святителі, з хвалебними піснями та вдячністю звершуємо святу пам’ять вашу, бо ви – істинні слуги Христові. Маючи сміливість перед Господом, заступайтеся за душі наші.

Святі святителі, ви були славою церков і гордістю священства. Через вас Бог прямо провадив до невгасимого світла. Тому ви спочиваєте серед святих, блаженні.

Святі святителі, ваш голос добродійності пролунав по всій землі. Ви здолали безліч демонів і приєдналися до ангельського собору, своїм подвигом проявивши мужність. Маючи сміливість перед Богом, заступайтеся за наші душі.

Святі святителі, ваша пам’ять розквітла, як прекрасна квітка, а мощі ваші славою сяють. Обителі ваші світлі, і ви вічно радієте. Пом’яніть і наші душі перед Богом, блаженні.

Святі святителі, ви знищили всі спокуси ідолопоклонства і стали для нас провісниками життя вічного. Ви ведете нас до поклоніння Тройці єдиносущній. Ви проганяєте демонів, зцілюєте хворих, є захисниками світу і помічниками для всіх вірних.

Утреня

 Канон передсвяття Різдва Христового, який має акростих: «І нині в суботу я славлю велично». глас 6

Пісня перша

Ірмос: Хто хви́лею морсько́ю покри́в у дре́вності гони́теля, мучи́теля – Того́ в яслах укритого Ірод шукаю, щоб убити; а ми, з волхвами заспіваймо: «Го́сподеві співа́ймо, сла́вно бо просла́вився».

Господи Боже мій, різдвяний спів і пісню передсвяття Тобі співаю, Ти бо Різдвом Твоїм Божественним відродження мені даєш, і знов до первісного благородства мене підносиш.

На престолі угорі, і вдолі у яслах, пізнавши Тебе небесні й земні; дивувалися владі Твоїй, бо незбагненно Ти явився, Боголюдиною, єством двоїстим.

Щоб славою Своєю сповнити усе, схиливши небеса,  на землю прийшов єси, як дощ бо на руно, у лоно дівственне зійшов єси, і з неї днесь грядеш родитися укупі як людина й Бог.

Пісня третя

Ірмос: Тебе́, що на во́дах завісив всю зе́млю невтри́мно, творіння узріло в вертепі рожденного і, з жа́ху вели́кого здрига́ючись, – «Нема́ свято́го, крім Те́бе, Го́споди!» – взива́ло.

Тріодь передсвяття Різдва Христового

Тріодь передсвяття Різдва Христовго, акростих якої: «Напередодні суботи». Глас 6

Пісня п’ята

Ірмос: «До Тебе зі світанням лину, що спустошив Себе Самого з милосердя без переміни і вигляд раба прийняв від Діви, Слове Божий; мир даруй мені, падшому, Чоловіколюбче.

Омивши помисли і передочистившись нині причастям таїнства страшного промислу, тілом і душею зійдімо до міста Вифлеєму, щоб побачити Господа, Який рождається.

Глядіть, друзі, не тривожтеся: безумний бо Ірод даремно намагається убити Творця, Який родився. Але Він, як Той, хто має владу над життям і смертю, живе і спасає світ, як людинолюбний.

Пісня восьма

Ірмос: Стовп з мерзотою богопротивною Божественні отроки зневажили; Ірод же, зухвало повстаючи проти Христа, у своїй марності радиться та задумує вбивство Того, Хто життя тримає в долоні, Кого благословляє все творіння, славлячи на віки. 

Канон передсвяття Різдва Христового

Канон передсвяття Різдва Христового, акростих якого: 'У Великий четвер великий піснеспів виголошую'. Глас 8.

Пісня перша

Ірмос: Врозсіч розсікається море Червоне, хвиленосне дно сушею стає. Воно водночас є прохідним для беззбройних і гробницею для озброєних. І пісня богокрасна лунає: 'Славно прославився Христос Бог наш’.

Всепричинне і вседержи́тельне Життя, безмірна Мудрість Божа, звела Собі оселю з Чистої Незайманої Матері. У храм бо тіла зодягнувшись, славно прославився Христос, Бог наш.

Втаємничуючи, Божа Премудрість скликає волхвів — початок народів до Бога, щоб колись безсловесних, словесними учинити, біля ясел безсловесних - трапези таїнственної. До них вони поспішають, несучи дари, слідуючи за зорею, що провадить їх.

Втаємничуючи волхвів, Божа Мудрість скликає первістків з народів, щоб колись безсловесних нагодувати таїнственно, в яславх безсловесних трапеза лежить таїнственна, до якої, подорожуючи з дарами, поспішають за зорею просвітителькою.

Послухаймо нині пророчі голоси, Духом звершувані: Діва бо, зачавши в утробі, поспішає родити одвічно Сущого, Якого небеса – волхвам, а пастирям — Ангели, явили як Немовля у обіймах.

Пісня третя

Ірмос: Госпо́дь усьо́го і Зверши́тель Бог, зубожівши, з Собо́ю, Безстра́сний, творіння з’єдна́в, і як Немовля, у плоті дає себе носити, і в яслах убогих поклоніння приймає, взива́ючи: «Їжте Тіло моє́ і у вірі утвердіться!»

Тріодь передсвяття Різдва Христового

 Тріодь передсвяття Різдва Христового, яка має акростих: «У середу співаю». Глас 2

Пісня третя

Ірмос: На ске́лі віри мене́ утверди́вши, розши́рив єси́ уста́ мої на ворогів моїх, возвесели́вся бо дух мій у співі: «Нема́ свято́го, як Бог наш, і нема́ пра́ведного по́над Те́бе, Го́споди!»

Марна рада Іродова збирається разом із лиходумною метою — убити Господа, який народжується, але ми всі співаємо Йому: Ти єси Бог наш, і немає праведного, крім Тебе, Господи.

Жахлива рада Ірода, сповнена душевного богоборства, замишляє разом із немовлятами вбити Владику — Христа, якому ми співаємо: Ти єси Бог наш, і немає праведного, крім Тебе, Господи.

Пісня восьма

Ірмос: Поси́лив тира́н своє́ веління, тож семикра́тно розпали́ли коли́сь піч, у якій о́троки, нака́з царя́ знева́живши, не опали́лися, але́ взива́ли: «Всі діла́ Госпо́дні, Го́спода оспівуйте і превозносіте по всі віки!»

ЛІТУРГІЯ СВЯТОГО ІГНАТІЯ

 ЛІТУРГІЯ СВЯТОГО ІГНАТІЯ

Перша: Молитва перед миром

Боже Отче святий, Отче покоління вічного, Подателю благ і спокою та миру Дарителю, Ти перебуваєш понад усім розумінням умів і душ розумних, славний у своїх божественних дарах, які нам, грішникам і дітям Твоїм, дарував, коли дозволив нам, як належить і справедливо, управляти ними: даруй, щоб ми з найвищою чистотою і непорочністю, а також без жодної омани, подавали одне одному мир, обіймами Духа Святого, і в союзі справжньої любові, щоб, перебуваючи в духовній злагоді та дотримуючись єдності миру, ми стали гідними участі у блаженному і освячуючому бенкеті Твого єдинородного Сина, з яким Тобі належить слава, честь і влада, зі Святим Твоїм Духом.

Народ: Амінь.
Священник: Мир.
Народ: І з духом твоїм.
Диякон: Хай кожен передасть мир.
Народ: Усі.
Диякон: Далі.
Народ: Перед тобою.

Священник: Благий, блаженний і щедрий у благословеннях Єси до всіх, хто вірить у Тебе. І нині, Господи, не зважай на нашу негідність і через недостатність нашої віри перед Тобою не позбавляй Твій вірний народ, Господи, божественної благодаті Твоєї. Але у мирі і лагідності зішли благословення Свої на спільноту цю, яка поклоняється Тобі. Сповни нас благодаттю і світлом мудрості Твоєї, прийми моління стада Твого, щоб у чистому спогляданні, з плодами добрих діл, ми могли разом святкувати перед Тобою, Возносячи Тебе, Єдинородного Сина Твого і Святого Твого Духа...

Народ: Амінь.

Тріодь передсвяття Різдва Христового

 Тріодь передсвяття Різдва Христового, яка має акростих. «Вівторок»

Глас 2

Пісня восьма

Ірмос: Велінню тира́нському преподо́бні три о́троки не підкори́вшись, до пе́чі вве́ржені, Бо́га ісповідали, співа́ючи: «Благословіте, творіння Госпо́дні, Го́спода!»

Недбальства сон від себе відкиньмо і в душевній бадьорості оспіваймо Христа, народженого Дівою Чистою: «Благословляйте, усі діла Господні, Господа».

Нехай наповниться скарбниця нашої душі ділами добрими, щоб із радісним обличчям ми співали Христу, який народжується: «Благословляйте, усі діла Господні, Господа.

Збагативши талант ділами добрими, замість золота, ладану і смирни, як дари їх принесім Христу-Подателю, що гряде родитися від Діви Богородиці.

 

Пісня дев’ята

Ірмос: Невмістимого Бо́га в ло́ні вмісти́ла Ти і ра́дість світові роди́ла – Тебе́ оспівуємо, Всесвята́я Діво.

Христос заповідає чувати тим, хто мудрий, і очікувати Його пришестя від Діви, Він бо   гряде родитися.

У Твоєму другому пришесті, Христе, до овець, що по правиці Твоїй долучи мене, тих, які Твоє пришестя в плоті вшановують.

У Твоєму першому пришесті, Христе, Ти Адама спас єси, але в другому пришесті Твоїм шанувальників Різдва Твого спаси.

Тріодь передсвяття свята Різдва Христового

Тріодь передсвяття свята Різдва Христового, з акростихом. "Понеділок"

Глас другий

Пісня перша

Ірмос: «Непрохідне схвильо́ване мо́ре Бо́жим Своїм велінням осуши́в і пішим че́рез ньо́го Ізра́їльський наро́д провів Госпо́дь – Йому́ співа́ймо, сла́вно бо просла́вився!».

Незбагненне Слова Божого низсходження, Богочоловік бо цей, Христом пізнається, який, не вважаючи за захват бути Богом, приходить, приймаючи образ раба, від Діви, чистої Богородиці.

Послужити Христос добровільно приходить, вид Адама зубожілого приймає днесь Творець, багатий божеством, дивне оновлення і відродження як милосердний даруючи.

Пісня восьма

Ірмос: «Зляка́вся рівноцінного душі, непоро́чного тіла благочести́вих о́троків і відступи́в вого́нь непогамо́вний, жи́влений па́ливом без міри; коли́ ж змарніло всеживу́че по́лум’я, пісня віковічна піднесла́ся: «Всі творіння, Го́спода оспівуйте і превозносіте по всі віки!».

РОЗВИТОК ЛІТУРГІЙНОГО ПРОСТОРУ

РОЗВИТОК ЛІТУРГІЙНОГО ПРОСТОРУ

На час Ісуса літургія синагоги вже набула ритуального характеру. Це, можливо, пов'язано з тим, що єрусалимський храмовий культ був важкодоступним для юдеїв, розсіяних по всій Римській імперії. Відповідно, синагога в Картагені, Массалії, Александрії, Коринті, Мілеті, Херсонесі чи в інших місцях на практиці мала замінити храм у Єрусалимі. Крім того, юдеї діаспори більше не говорили ані івритом, ні арамейською, а переважно грецькою мовою. Таким чином, синагоги діаспори були обладнані для літургійних потреб. Облаштування, архітектура та ритуали не залишалися недіткненими елліністичним впливом, аж до повного розпису приміщення картинами. Перехід до християнських церков і наших літургій був не таким великим, як це може здаватися нам сьогодні, коли ми уявляємо собі служіння в синагозі як чисто навчальний процес. Не забуваймо, що саме серед юдеїв діаспори християнство спочатку почало набирати обертів.

Як відомо, облаштування синагог римського часу включало символічне «Святая святих», яке, як і в єрусалимському храмі, було закрите завісою. Хоча в ньому не перебувала «Шехіна», таїнственна і реальна присутність Бога, яка колись осяювала Мойсея так, що він був змушений закривати обличчя, щоб не засліплювати людей, у цьому була притаманна юдейству літургійна семантика. Будівлі синагог були своєрідними «образами» храму і мали відповідне ідеальне відношення до єрусалимського центрального святилища. Це синагогальне «Святая святих» насправді являло собою скриню, яку називали «Ковчегом Заповіту»; сьогодні ми б сказали, що він символізував ікону Ковчега Заповіту, як відомо втраченого з часів вавилонського полону. В оригінальному ковчезі у храмі в Єрусалимі колись зберігалися кам'яні скрижалі Мойсея з 10 заповідями, отриманими від Бога на Синаї. Пророк Єзекіїль бачив, як через гріхи народу присутність Бога залишає храм, а згодом і Єрусалим (Єзек. 8–11, особливо 11:22–24); через декілька днів відбулося завоювання Вавилоном.

Один давній синаксар і канон св.Миколаю

Пам’ять преподобного отця нашого Миколая, архієпископа Мир Лікійських

Цей святий жив у часи імператорів-тиранів Діоклетіана і Максиміана. Спочатку він досягав досконалості у монашому житті та, завдяки своїй надзвичайній чесноті, прийняв архієрейський сан. Оскільки він відкрито захищав християн і проповідував благочестя, його було схоплено правителями міста. Його піддали побоям і катуванням, а потім кинули до в’язниці разом з іншими християнами.

Згодом, коли великий Костянтин, за Божою волею, став імператором Римської імперії, ув’язнених християн звільнили. Серед них був і великий Миколай, який повернувся до Мир Лікійських. Невдовзі після цього відбувся Нікейський собор, скликаний великим Костянтином, на якій присутнім був і чудотворець Миколай.

Цей святий здійснив багато чудес, як це засвідчують його життєписці. Досягнувши глибокої старості, він відійшов до Господа, залишивши своє тіло вірним. Воно виточувало миро і приносило зцілення, причому і за його життя, і після смерті він отримав благодать творити чуда.

Його пам’ять святкується у великій святій церкві.

Початок форми

Канон, який у богородичних має ‘Василія’, глас 1.

Ядґарі - давній грузинський тропологіон

1 січня - пам'ять святителів

6 січня - Явління

7 січня - св.Або

7 січня - другий день

8 січня - третій день

9 січня - четвертий день 

10 січня - п'ятий день

11 січня - шостий день

12 січня - сьомий день

13 січня - восьмий день - Неділя по Богоявлінні

ЛІТУРГІЯ СВЯТОГО КЛИМЕНТА РИМСЬКОГО

 ЛІТУРГІЯ СВЯТОГО КЛИМЕНТА РИМСЬКОГО

Перша молитва перед миром: Боже, Ти невимовним морем любові Єси, безоднею миру незбагненною, джерелом благ і подателем любові. Ти посилаєш мир тим, хто приймає його: відкрий нам у цей час море любові Твоєї та наповни нас багатими потоками з повні благодаті Твоєї та найсолодших джерел благості Твоєї. Учини нас дітьми спокою та спадкоємцями миру, запали в нас вогонь любові Твоєї та запал милосердя Твого. Страх Твій засій у нас і слабкість нашу істиною Твоєю зміцни. Об'єднай нас із Собою та одного з одним у єдності, міцній і нерозривній згоді. Даруй нам також, щоб, вільні від обману та чисті від будь-якої злоби, вітали ми одне одного поцілунком і обіймами щирого миру та любові, щоб із чистим серцем і непорочною душею тут, на землі, ми з'єднували наші тіла в обіймах як запоруку життя, а там, у майбутньому віці, були запрошені на свято вічне, сповнене достатку радості. І щоб ми переможно славили Тебе, благословенний, у Царстві Твоєму, яке триває навіки, а також єдинородного Твого Сина та Твого Святого Духа.

Народ: Амінь.
Священник: Мир всім
Народ: І духові твоєму.
Диякон: Хай кожен подасть мир.
Народ: Усі.
Диякон: Голови ваші, ітд.
Народ: Тобі, Господи.
Священник, піднімаючи голос: Боже невидимий і незбагненний, невимовний і безмежний, Ти перебуваєш у святая святих во вишніх, у місці утаєнному, нерукотворному, Ти понад небеса небес і понад усе, що вище за них; Ти всяке вивищення пристрастей, що проти пізнання Твого возноситься, руйнуєш і кожну думку образом Твого смирення і самозречення полониш. Ти, Преблаженний і дарами вишніми багатий, зглянься на нас із небес Твоїх високих і славних, із оселі вічного Царства Твого. Пошли нам дари Твоєї Божественної благодаті, присутність Твого Святого Духа; Ти бо милосердям багатий Єси і у дарах величний, а милість Твоя безмірна. Тобі ми приносимо славу і благодарення, а також єдинородному Твоєму Сину, ітд.

Народ: Амінь.

Літургія святого Григорія Богослова

ЛІТУРГІЯ СВЯТОГО ГРИГОРІЯ БОГОСЛОВА

Священик: Боже, безначальний, Отче святий, Творче всякого сотворіння, Ти подобу ангелів небесних у земній природі нашій відтворив водою і Духом Святим для звеличення Пресвятої Тройці, даруй силу цій божественній жертві, щоб вона стала вічним таїнством Тіла і Крові Твого Єдинородного Сина. Освяти і благослови нас, і удостой цього предивного таїнства – прийняти від нас, з вилиттям любові, словесну службу, гідну участь у дарах Твоїх, через які ми прагнемо скуштувати напою буття Твого. Даруй нам це таїнство на відпущення і прощення гріхів милістю і людинолюб'ям Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, з яким Тобі, Отче, і Твоєму Святому Духові належить слава, сила і честь на віки віків.

Вірні: Амінь.

Диякон: Вітайте один одного поцілунком святості, а ті, хто не може взяти участь у цьому божественному таїнстві, вийдіть назовні і моліться. Станьмо зі страхом, станьмо з трепетом, станьмо добре, і піднесімо очі наші догори з увагою!

Вірні: До Тебе, Боже.

Диякон: Христос, Агнець Божий, приноситься в жертву.

Священик: Хай благодать, любов і божественна освячуюча сила Отця, і Сина, і Святого Духа буде з усіма вами.

Вірні: Амінь, і з духом твоїм.

Диякон (гучним голосом): Двері! Двері! З усією премудрістю і увагою! Зі страхом Божим вознесіть ум свій.

Вірні: Піднесли до Тебе, Всемогутній Господи.

ЛІТУРГІЯ СВ. ЙОАНА ЗОЛОТОУСТОГО

 ЛІТУРГІЯ СВ. ЙОАНА ЗОЛОТОУСТОГО

Перша молитва перед поцілунком миру: Господи, Боже всемогутній, ім'я велике і святе, високий, достойний хвали і той, хто охоплює світ Своєю могутністю, Ти, що визволяєш від усіх, хто протидіє Твоїй божественній волі, і спасаєш тих, хто правдиво Тебе славить; подай і нам, рабам і поклонникам Твоїм, Господи, щоб, звільнившись від усіх підступів диявола і від усіх лукавих думок Юди, з'єднані з Твоєю божественною любов’ю, ми обіймали один одного святим, Господнім поцілунком і з братньою любов’ю. Удостой також, щоб усі дні нашого життя ми говорили про мир, трудилися на благо миру і були гідними Твоїх небесних і вічних благ: благодаттю, милістю і людинолюб’ям єдинородного Сина Твого, якому з Тобою належить слава, честь і сила разом із Твоїм Пресвятим і благим Духом.

Люди: Амінь.
Священик: Мир.
Диякон: Хай кожен подасть мир.
Люди: Удостой нас.
Диякон: Після цього.
Люди: Перед Тобою.

Священик: Ти бо Єси найвищий, Вознесений і дивовижний, прихований від усього створеного. Ти Єси мир і примиритель гнівливих, податель прощення; великий утішитель нерозумних, Який звеселяє скорботних. Відкрий, Господи, двері милосердя Твого на наші прохання і прийми наші молитви за багатством благодаті Твоєї. Вчини нас Твоїми дітьми і спадкоємцями Твого вічного Царства, благодаттю, милістю і людинолюб’ям єдинородного Сина Твого, через якого і з яким, і т.д.

Люди: Амінь.

Священик: Тебе благословляють і святим проголошують ангели, Тебе люди на землі звеличують і прославляють, Тобі всі створіння з трепетом і страхом поклоняються і славлять; споглянь, Господи, на рабів Твоїх, які зараз призивають Тебе, і даруй, щоб із чистотою душі і святістю тіла ми приносили Тобі молитви чисті і жертви благоприємні і щоб плоди уст наших були на благо і за волею Твоєю божественною, і ми воздамо Тобі славу, і т.д.

Люди: Амінь.

Недільне богослужіння Воскресіння

 Недільне богослужіння Воскресіння

Конституція про Святу Літургію, проголошена 4 грудня 1963 року Другим Ватиканським Собором, підкреслює значення неділі як дня, присвяченого щотижневому святкуванню пасхального таїнства: Страстей, Воскресіння та Прославлення Господа.[1] Хіба це святкування не заслуговує на окреме богослужіння, притаманне саме неділі? Древні християни так і вважали; саме тому вони встановили богослужіння, яке в літургійній термінології називають «катедральним чуванням»[2]; за своїм змістом катедральне чування також можна назвати «богослужінням мироносиць», тобто святих жінок, які принесли пахощі до гробу Господа та першими почули від ангела вістку про Його Воскресіння.

I. Катедральне чування в Антіохії та Єрусалимі
У «Апостольських постановах», ймовірно написаних в Антіохії близько 380 року, вже зафіксоване існування недільного богослужіння.[3] Це ж богослужіння докладно описане Етерією на початку V століття так, як його звершували в Єрусалимі.[4] За словами Етерії, у звичайні дні в Єрусалимі проводилося ранкове богослужіння, на яке приходили віряни.[5] Це богослужіння передувало ранковій псалмодії, яку виконували аскети, предтечі чернецтва.[6] Але в неділю, перед псалмодією аскетів, відбувалося особливе богослужіння на честь Воскресіння Господа.[7]

Богослужіння Воскресіння розпочиналося на світанку, тобто перед сходом сонця, в час, коли святі жінки прийшли до гробу.[8] Люди настільки прагнули не пропустити це святкування, що багато хто приходив завчасно та чекав у дворі або у відкритому атріумі на відкриття базиліки. Щоб провести цей час очікування з благоговінням, співали псалми, кожен з яких завершувався молитвою, виголошеною священником.

Єпископ спускався до Анастасиса — ротонди, де знаходився Святий Гріб; після цього відкривалися двері, і віряни входили. Богослужіння розпочиналося співом трьох псалмів на честь трьох днів, впродовж яких Господь перебував у гробі.[9] Перший псалом співав священник, другий — диякон, а третій — нижчий клірик. Люди долучалися до співу за допомогою приспівів, і після кожного псалма священник виголошував молитву.

Після завершення псалмодії відбувалася загальна поминальна молитва, точна структура якої нам не відома. Далі слідувало урочисте кадіння гробу Господа на згадку про вівідини його святими жінками. Усередині огорожі навколо дверей гробу встановлювали фіксовані кадильниці, в які клали достатню кількість ладану, щоб наповнити весь храм його пахощами.

Символічне значення співів і згаданих обрядів підкреслювалося читанням Євангелія, яке Етерія називає «воскресінням». Цей уривок, принаймні частково, включав оповідь про Страсті, щоб наголосити на перемозі Господа над смертю та єдності пасхального таїнства — смерті та воскресіння Спасителя. Це читання було настільки урочистим, що його виголошував сам єпископ. Люди виражали своє співчуття стражданням Господа вигуками та сльозами.

ВЕЧІРНЯ: давня структура та її конкретні реалізації

 ВЕЧІРНЯ:

давня структура та її конкретні реалізації

У попередньому номері (липень 1963) о. Ботте, директор Вищого інституту літургії в Парижі, загалом виклав основні принципи адаптації в літургійній сфері. У цій статті о. Х. Матеос, професор Східного інституту в Римі, розмірковує над тим, як можна було б адаптувати або створити вечірню молитву для нових християнських громад, надихаючись тим, що було створено в перші століття християнства. Багато наших читачів, читаючи ці рядки, напевно, згадають про гарну традицію, яка існує або існувала донедавна в багатьох місійних пунктах, коли всі разом збиралися на вечірню молитву в церкві. Учні, катехумени, християни, що так чи інакше були пов’язані з місією, та мешканці навколишніх сіл приходили на цю молитву. Це було гарне і зворушливе видовище – бачити та чути, як вони разом співають і моляться в час, коли раптово настає ніч. На жаль, у багатьох місцях ця традиція, як ми вважаємо, поступово зникає. Це частково пояснюється тим, що наші християни мають менше вільного часу, ніж раніше. Але це також, на нашу думку, зумовлено недостатньою адаптацією цієї вечірньої молитви. Вона була над міру залежна від європейських молитовників із чіткими, але сухими формулами, без зовнішніх жестів. Безперечно, місіонери колись прагнули ввести співи кантиків і літаній. Але ці кантики також були привезені ззовні. Участь християн, хоча і реальна, була недостатньо активною та захоплюючою. Відчувалася нестача виразних обрядів... Розмірковуючи над тим, що нам розповідає о. Матеос про давню структуру народної вечірньої молитви у християн перших століть, такої простої, захопливої та колоритної, африканське духовенство, можливо, знайде плідне натхнення для перетворення та оживлення вечірньої молитви у наших парафіях та місіях в Африці. (Прим. ред.)

Анафора св.Василія Великого

Диякон: Ста́ньмо гідно, ста́ньмо зі стра́хом, бу́дьмо ува́жні, щоб святе́ Возно́шення в ми́рі прино́сити!

Народ: Милість, мир, жертва хвали.

Патріарх возвишеним голосом: Благода́ть Го́спода на́шого Ісу́са Христа́, і любо́в Бо́га і Отця́, і прича́стя Свято́го Ду́ха неха́й бу́де зо всіма́ ва́ми!

Народ: І з ду́хом твоїм.

Патріарх: Вго́ру піднесім серця́!

Народ: Піднесли́ до Го́спода.

Патріарх: Благодарім Го́спода Бога нашого!

Народ: Досто́йно і пра́ведно.

Патріарх тайно: Су́щий, Влади́ко Го́споди, Бо́же Отче Вседержи́телю, Яко́му поклоня́ємося! Досто́йно є воістину, і пра́ведно, і співо́бразно ве́личі свя́тости Твоє́ї Тебе́ восхваля́ти, Тебе́ оспівувати, Тебе́ благословля́ти, Тобі поклоня́тися, Тебе́ благодари́ти, Тебе́ сла́вити, єди́ного істинно су́щого Бо́га, і Тобі прино́сити з се́рцем сокруше́нним і ду́хом смире́ння слове́сну цю слу́жбу на́шу, Ти бо дарува́в нам пізна́ння Твоє́ї істини. І хто спромо́жний ви́повісти си́ли Твої, розголоси́ти всі хвали́ Твої або звісти́ти всі чудеса́ Твої у вся́кий час? Влади́ко всіх, Го́споди не́ба і землі і всього́ творіння ви́димого і неви́димого, що возсіда́єш на престо́лі сла́ви і спогляда́єш безо́дні, Безнача́льний, Неви́димий, Незбагне́нний, Неописа́нний, Незмінний, Отче Го́спода на́шого Ісу́са Христа́ – вели́кого Бога і Спаси́теля, Упова́ння на́шого. Він є о́браз Твоє́ї бла́гости, печа́ть рівноо́бразна, Він у Собі Само́му пока́зує Тебе́, Отця́, Він – Сло́во живе́, Бог істинний, предвічна Прему́дрість, життя́, освя́чення, си́ла, світло істинне, що че́рез Ньо́го Дух Святи́й яви́вся – Дух істини, дар усино́влення, завда́ток майбу́тнього спадкоє́мства, зача́ток вічних благ, животворя́ща си́ла, джерело́ освя́чення, з яко́го все творіння, і слове́сне, і розу́мне, отри́мує си́лу Тобі служи́ти і Тобі вічне возсила́є славосло́в’я, бо все слу́жить Тобі. Тебе́ бо хва́лять Ангели, Арха́нгели, Престо́ли, Госпо́дства, Нача́ла, Вла́сті, Си́ли і многоо́кі Херуви́ми; при Тобі стоя́ть довкру́г Серафи́ми, шість крил в одно́го і шість крил в іншого, і двома́ покрива́ють вони́ ли́ця свої, а двома́ но́ги, і дво́ма літа́ючи, взива́ють оди́н до о́дного невгомо́нними уста́ми, незмовка́ючими славосло́в’ями

І високим голосом: перемо́жну пісню співа́ючи, викли́куючи, взива́ючи і промовля́ючи:

І мовить народ з клиром: Свят, Свят, Свят Госпо́дь Савао́т! По́вні не́бо і земля́ сла́ви Твоє́ї! Оса́нна во ви́шніх! Благослове́н, Хто йде в Ім’я́ Госпо́днє! Оса́нна во ви́шніх!

Патріарх тайно: З ци́ми блаже́нними Си́лами, Влади́ко Чоловіколю́бче, і ми, грішні, кли́чемо і промовля́ємо: Свят єси́ воістину і Всесвя́т, і ве́личі свя́тости Твоє́ї нема́є міри, і преподо́бний у всіх діла́х Твоїх, бо справедли́во і судо́м істинним Ти все навів на нас. Бо Ти созда́в чоловіка, взя́вши прах од землі, і вшанува́в його́, Бо́же, о́бразом Твоїм і помісти́в його́ в Раю́ – саду́ насоло́ди, обіця́вши йому́ за доде́ржання за́повідей Твоїх безсме́ртя життя́ та насоло́ду вічних благ; але́ коли́ він ослу́хався Тебе́, істинного Бо́га, Сотвори́теля свого́, й облу́дою змія був зве́дений, і умертви́в себе́ своїми вла́сними прогрішеннями, Ти ви́гнав його́ правосу́ддям Твоїм, Бо́же, з Ра́ю у світ сей і поверну́в у зе́млю, з яко́ї він був узя́тий, уряджа́ючи йому́ спасіння че́рез нове́ наро́дження в Само́му Христі Твоє́му. Бо не одверну́вся Ти до кінця́ од созда́ння Свого́, яке́ сотвори́в єси́, Благи́й, і не забу́в творіння рук Твоїх, але багатоманітно навідував по благосе́рдю ми́лости Твоє́ї. Ти посла́в проро́ків, твори́в чудеса́ че́рез святи́х Твоїх, що в ко́жному ро́ді благоугоди́ли Тобі, говори́в до нас уста́ми слуг Твоїх проро́ків, передвіща́ючи нам прийде́шнє спасіння, дав на по́міч Зако́н, а́нгелів поста́вив охоро́нцями. Коли́ ж надійшла́ повнота́ часів, Ти говори́в до нас у Самім Си́ні Твоїм, че́рез Яко́го й віки́ сотвори́в. Він, бу́дучи відблиском сла́ви Твоє́ї і відбитком Істо́ти Твоє́ї і де́ржачи все сло́вом си́ли Своє́ї, не вважа́в за здо́бич бу́ти рівним Тобі, Бо́гові й Отцю́, але́, Бо́гом бу́дучи предвічним, на землі яви́вся і жив се́ред люде́й і, од Діви свято́ї воплоти́вшись, умали́в Себе́ Само́го, о́браз раба́ прийня́вши, ста́вши співо́бразним тілу смире́ння на́шого, щоб і нас учини́ти співо́бразними о́бразові сла́ви Своє́ї. Бо, оскільки че́рез люди́ну гріх увійшо́в у світ, а че́рез гріх – смерть, Єдиноро́дний Твій Син, су́щий у ло́ні Твоїм, Бо́га і Отця́, благоволи́в, наро́дившись од жінки, свято́ї Богоро́диці і Приснодіви Марії, народи́вшись під зако́ном, осуди́ти гріх у пло́ті Своїй, щоб усі, що вмира́ють в Ада́мі, оживотвори́лися в Само́му Христі Твоє́му; і, пожи́вши в цьо́му світі, да́вши спаси́тельні повеління, одверну́вши нас од ідольської ома́ни, привів нас до пізна́ння Тебе́, істинного Бога́ і Отця́, придба́вши нас Собі в люд особли́вий, ца́рське свяще́нство, наро́д святи́й, і очи́стивши нас водо́ю й освяти́вши Ду́хом Святи́м, дав Себе́ у ви́куп сме́рті, яка́ уде́ржувала нас, про́даних під вла́ду гріха́; і зійшо́вши че́рез Хрест до а́ду, щоб напо́внити Собо́ю все, припини́в му́ки сме́рти; і воскре́снувши на тре́тій день і прокла́вши путь уся́кій пло́ті до воскресіння з мертвих, – бо не було́ можли́во, щоб тління уде́ржувало Початкода́вця життя́, – ста́в пе́рвістком поме́рлих, перворо́дним з ме́ртвих, щоб Йому́ Само́му в усьо́му ма́ти пе́ршість; і зійшо́вши на небеса́, возсів право́руч Вели́чности Твоє́ї на висо́тах, – Він і при́йде возда́ти ко́жному за діла́ми його́. А нам зали́шив спо́мини спаси́тельного Свого́ стражда́ння – те, що предложи́ли ми пе́ред Тобо́ю за Його́ за́повідями. Він бо, ма́ючи ви́йти на во́льну, і за́вжди па́м’ятну, і животворя́щу Свою́ смерть, у ніч, в яку́ Він відда́в Себе́ за життя́ світу, взя́вши хліб у святі Свої і пречи́сті ру́ки і показа́вши Тобі, Бо́гові й Отцю́, благодари́в, благослови́в, освяти́в, переломи́в,

І високим голосом: дав святи́м Своїм у́чням і апо́столам, ка́жучи: Прийміте, їжте, се єсть Тіло Моє́, що за вас лама́ється на відпу́щення гріхів.

Народ: Амінь.

Знову тайно: Подібно і ча́шу від пло́ду виногра́дної лози́ взя́вши, розвів, благодари́в, благослови́в, освяти́в,

і високим голосом: дав святи́м Своїм у́чням і апо́столам, ка́жучи: Пи́йте з не́ї всі, се єсть Кров Моя́ Ново́го Завіту, що за вас і за мно́гих пролива́ється на відпу́щення гріхів.

Народ: Амінь.

Знову тайно: Се чиніте на мій спо́мин; бо щора́зу, як їсте́ хліб сей і ча́шу сю п’єте́, мою́ смерть звіща́єте, моє́ воскресіння ісповідуєте. Так і ми, Влади́ко, спомина́ючи спаси́тельні Його́ стражда́ння, Животворя́щий Хрест, тридне́вне погребе́ння, з ме́ртвих воскресіння, на небеса́ возше́стя, право́руч Те́бе, Бо́га і Отця́, сидіння, і сла́вне і страшне́ Його́ дру́ге прише́стя,

І гучнішим голосом: Твоє́ від Твоїх Тобі прино́сячи за всіх і за все,

Народ: Тебе́ оспівуємо, Тебе́ благословимо́, Тебе́ благодаримо́, Го́споди, і мо́лимось Тобі, Бо́же наш.

Патріарх тайно: Тому́, Влади́ко Всесвяти́й, і ми, грішні і недосто́йні раби́ Твої, удосто́єні служи́ти свято́му Твоє́му жерто́вникові не за пра́ведність на́шу, – бо не вчини́ли ми нічо́го до́брого на землі, – але́ з-за ми́лости Твоє́ї і щедро́т Твоїх, які Ти ря́сно ви́лив на нас, осмілюємося приступи́ти до свято́го Твого́ жерто́вника, і предложи́вши о́брази свято́го Тіла і Кро́ви Христа́ Твого́, Тобі мо́лимося і Тебе́ призива́ємо, Святи́й над Святи́ми, щоб благоволінням Твоє́ї бла́гости прийшо́в Дух Твій Святи́й на нас і на Дари́ оці, що пе́ред на́ми, і благослови́в їх, і освяти́в,  тут патріарх випростується і знаменує [хліб] і показа́в Хліб сей – сами́м чесни́м Тілом Го́спода, і Бо́га, і Спа́са на́шого Ісу́са Христа́, а Ча́шу сю – само́ю чесно́ю Кро́в’ю Го́спода, і Бо́га, і Спа́са на́шого Ісу́са Христа́, проли́тою за життя́ світу.

Знову схиляється і мовить: Нас же всіх, що від одно́го Хліба та одніє́ї Ча́ші причаща́ємося, з’єдна́й одно́го з о́дним на прича́стя єди́ного Ду́ха Свято́го; і вчини́, щоб ніхто́ з нас не причасти́вся свято́го Тіла і Кро́ви Христа́ Твого́ на суд чи на осу́дження, але́ щоб знайти́ нам ми́лість і благода́ть з усіма́ святи́ми, що од віку Тобі благоугоди́ли: праотця́ми, отця́ми, патріа́рхами, проро́ками, апо́столами, проповідниками, благовісниками, му́чениками, ісповідниками, учителя́ми і з уся́ким ду́хом пра́́ведним, що у вірі свій вік скінчи́в.

Патріарх гучним голосом: Особли́во з пресвято́ю, пречи́стою, преблагослове́нною, сла́вною Влади́чицею на́шою Богоро́дицею і Приснодівою Марією.

Знову тайно: Зо святи́м Йоа́ном, Предте́чею і Хрести́телем, зо святи́ми, чию́ па́м’ять зве́ршуємо, і зо всіма́ святи́ми Твоїми, моли́твами яки́х навідай нас, Бо́же. І пом’яни́ всіх раніш усо́пших у надії воскресіння життя́ вічного. Ще мо́лимо Тебе́: пом’яни́, Го́споди, святу́ Твою́ собо́рну і апо́стольську Це́ркву, су́щу від кра́ю до кра́ю вселе́нної, та умиротвори́ її, яку́ придба́в єси́ дорогоцінною кро́в’ю Христа́ Твого́, і святи́й храм сей утверди́ до скінчення віку. Пом’яни́, Го́споди, тих, що дари́ оці Тобі принесли́, і тих, за ко́го і че́рез ко́го і ра́ди ко́го їх принесли́. Пом’яни́, Го́споди, тих, що плоди́ прино́сять і добро́ тво́рять у святи́х Твоїх Церква́х, і пам’ята́ють про вбо́гих; возда́й їм бага́тими Твоїми і небе́сними дарува́ннями, дару́й їм за́мість земно́го – небе́сне, за́мість доча́сного – вічне, за́мість тлінного – нетлінне. Пом’яни́, Го́споди, су́щих у пусте́лях, і го́рах, і пече́рах, і уще́линах земни́х. Пом’яни́, Го́споди, тих, що в дівстві і благоговінні і подви́жництві і чи́стому житті перебува́ють. [Пом’яни́, Го́споди, боголюбивих правителів на́ших, яких поста́вив єси́ царюва́ти на землі: збро́єю істини, збро́єю благовоління вінча́й його́, отіни́ го́лову його́ в день би́тви, укріпи́ його́ раме́но, ви́вищи його́ десни́цю, вчини́ могу́тнім його́ ца́рство, покори́ йому́ всі ва́рварські наро́ди, що йдуть з війно́ю, дару́й йому́ глибо́кий і невід’є́мний мир, вклади́ у се́рце його́ те, що бу́де бла́гом для Це́ркви Твоє́ї і всього́ наро́ду Твого́, щоб у зла́годі його́ ти́хе й умиротво́рене життя́ ми вели́ в уся́кому благоче́сті і чистоті. Пом’яни́, Го́споди, вся́ке нача́льство і вла́ду, і всіх на слу́жбі братів на́ших, і все во́їнство; до́брих у добрі збережи́, злих до́брими вчини́ бла́гістю Твоє́ю. Пом’яни́, Го́споди, тут прису́тніх люде́й і з опра́вданих причи́н відсу́тніх, і поми́луй їх і нас по мно́жеству ми́лости Твоє́ї; комо́ри їх напо́вни вся́ким добро́м, подру́жжя їх у ми́рі й одноду́мності збережи́, младе́нців ви́годуй, ю́них наста́в, ста́рців підтри́май, малоду́шних утіш, розпоро́шених збери́, заблу́длих наверни́ і з’єдна́й їх зі свято́ю Своє́ю, собо́рною і апо́стольською Це́рквою; одержи́мих ду́хами нечи́стими звільни́, з пла́ваючими пла́вай, з подорожу́ючими подорожу́й, вдо́вам стань на по́міч, си́ріт захисти́, полоне́них ви́зволи, неду́жих зціли́; тих, що під судо́м, і в рудника́х, і на засла́ннях, і на гірки́х робо́тах, і в уся́кій скорбо́ті, і нужді, і біді, пом’яни́, Бо́же. І всіх, що потребу́ють вели́кого Твого́ милосе́рдя, і тих, що лю́блять нас, і нена́видять, і доручи́ли нам, недосто́йним, моли́тися за них, і всіх люде́й Твоїх пом’яни́, Го́споди Бо́же наш, і на всіх проли́й бага́ту Твою́ ми́лість, усім подаючи́ те, чого́ про́сять для спасіння. І тих, кого́ ми не пом’яну́ли че́рез невідання, або́ забуття́, або́ мно́жество іме́н, Сам пом’яни́, Бо́же, що зна́єш вік і йме́ння ко́жного, зна́єш ко́жного від утро́би ма́тері його́. Ти бо єси́, Го́споди, по́міч безпо́мічним, надія безнадійним, бу́рями гна́ним спаси́тель, пла́ваючим при́стань, неду́жим лікар; Сам будь усім для всіх, бо Ти зна́єш ко́жного, і про́шення його́, дім і потре́бу його́. Ізба́в, Го́споди, місто це, і вся́ке місто і країну від го́лоду, по́шести, землетру́су, пото́пу, вогню́, меча́, наше́стя чужи́нців та міжусо́биці.

Більш вознесеним голосом: Найпе́рше пом’яни́, Го́споди, архиєпи́скопа цього і дару́й його святи́м твої́м церква́м, щоб у ми́рі, безпе́ці, поша́ні, здоро́в’ї і довголíтті пра́вильно навча́ли сло́во твоє́ї íстини.

Знову тайно: Пом’яни́, Го́споди, все єпи́скопство правосла́вних, що пра́вильно звіща́є сло́во Твоє́ї істини. Пом’яни́, Го́споди, з вели́кої своє́ї ми́лости і моє́ недосто́їнство, прости́ менí вся́ке прогрíшення, добровíльне і недобровíльне, щоб, через мої́ гріхи, ти не заборони́в благода́ті Свято́го твого́ Ду́ха від оци́х дарíв, що пе́ред нами. Пом’яни́, Го́споди, пресвíтерство, у Христí дия́конство, і ввесь свяще́нничий чин, і не посороми́ жодного́ з нас, що стоїмо́ довкола свято́го твого́ жерто́вника. Навідай нас бла́гістю твоє́ю, Го́споди, ви́яви нам бага́ті твої́ щедро́ти, дару́й нам до́бре й кори́сне полíття, дару́й землí дощí ми́рні на врожа́й, благослови́ віне́ць лíта бла́гости твоє́ї, угаму́й ро́збрат церко́в, угаси́ гордови́тість пога́н, ви́никнення є́ресей скоро знищ си́лою Свято́го твого́ Ду́ха, і всіх нас прийми́ в ца́рство твоє́, показа́вши нас сина́ми свíтла і сина́ми дня. Твій мир і твою́ любо́в дару́й нам, Го́споди Бо́же наш, усе бо возда́в єси нам.

І гучним голосом: І дай нам єди́ними уста́ми і єди́ним се́рцем сла́вити й оспíвувати прече́сне й вели́чне ім’я́ твоє́, Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха, ни́ні, і повсякча́с, і на вíки вікíв.

Народ: Амінь.

Анафора св.Йоана Золотоустого

 Диякон: Ста́ньмо гідно, ста́ньмо зі стра́хом, бу́дьмо ува́жні, щоб святе́ Возно́шення в ми́рі прино́сити!

Народ: Милість миру, святість, жертву хвали.

Священник: Благода́ть Го́спода на́шого Ісу́са Христа́, і любо́в Бо́га і Отця́, і прича́стя Свято́го Ду́ха неха́й бу́де зо всіма́ ва́ми!

Народ: І з ду́хом твоїм.

Священник: Вго́ру піднесім серця́!

Народ: Піднесли́ до Го́спода.

Священник: Благодарім Го́спода!

Народ: Досто́йно і пра́ведно.

Предстоячий священник молиться: Досто́йно і пра́ведно Тебе́ оспівувати, Тебе́ благословля́ти, Тебе́ восхваля́ти, Тебе́ благодари́ти, Тобі поклоня́тися на вся́кому місці влади́цтва Твого́! Ти бо єси́ Бог несказа́нний, незвіданий, неви́димий, незбагне́нний, вічно Су́щий і так са́мо Су́щий, Ти, і Єдиноро́дний Твій Син, і Дух Твій Святи́й. Ти з небуття́ до буття́ нас привів, і відпа́лих нас зно́ву підня́в, і невідсту́пно все чини́в, до́ки нас на не́бо не привів і майбу́тнє Ца́рство Твоє́ дарува́в. За все це благодаримо́ Тебе́, і Єдиноро́дного Твого́ Си́на, і Ду́ха Твого́ Свято́го, за всі благодія́ння, зве́ршені для нас, які зна́ємо і яки́х не зна́ємо, я́вні і нея́вні. Благодаримо́ Тебе́ і за оце́ спільне служіння, яке́ Ти з рук на́ших благоволи́в єси́ прийня́ти, хоч і стоя́ть пе́ред Тобо́ю ти́сячі Арха́нгелів і міріа́ди Ангелів, Херуви́ми і Серафи́ми, шестикри́лі, многоо́кі, що ви́соко вита́ють, окри́лені.

Виголос: Перемо́жну пісню співа́ючи, викли́куючи, взива́ючи і промовля́ючи.

Народ: Свят, Свят, Свят Госпо́дь Савао́т! (По́вні не́бо і земля́ сла́ви Твоє́ї! Оса́нна во ви́шніх! Благослове́н, Хто йде в Ім’я́ Госпо́днє! Оса́нна во ви́шніх!)

Предстоячий священник молиться кажучи: З ци́ми блаже́нними Си́лами і ми, Влади́ко Чоловіколю́бче, кли́чемо і промовля́ємо: Свят єси́ і Всесвя́т, Ти, і Єдиноро́дний Твій Син, і Дух Твій Святи́й! Свят єси́ і Всесвя́т, і вели́чна Сла́ва Твоя́! Ти світ Твій так возлюби́в, що Си́на Свого́ Єдиноро́дного дав, щоб уся́кий, хто вірує в Ньо́го, не заги́нув, але́ мав життя́ вічне. Він, прийшо́вши і спо́внивши весь за́дум що́до нас, у ніч, в яку́ був ви́даний, а ра́дше Сам Себе́ ви́дав за життя́ світу, взя́вши хліб у святі Свої, і пречи́сті, і непоро́чні ру́ки, благодари́в і благослови́в, освяти́в, переломи́в, дав святи́м Своїм у́чням і апо́столам, ка́жучи:

Виголос: Прийміте, їжте, се єсть Тіло Моє́, що за вас лама́ється на відпу́щення гріхів.

Предстоячий священник: Подібно і ча́шу по вече́рі, мо́влячи:

Виголос: Пи́йте з не́ї всі, се єсть Кров Моя́ Ново́го Завіту, що (за вас і) за мно́гих пролива́ється на відпу́щення гріхів.

Народ: Амінь.

Предстоячий священник молиться: Тож спомина́ючи цю спасе́нну за́повідь і все, що ра́ди нас зверши́лося: хрест, гріб, тридне́вне воскресіння, на небеса́ восхо́дження, право́руч сидіння, дру́ге і сла́вне зно́ву прише́стя,

Виголос: Твоє́ від Твоїх Тобі прино́сячи за всіх і за все,

Народ: Тебе́ оспівуємо, Тебе́ благословимо́, Тебе́ благодаримо́, Го́споди, і мо́лимось Тобі, Бо́же наш.

Предстоячий священник молиться так: Ще прино́симо Тобі слове́сну цю і безкро́вну слу́жбу, і про́симо Тебе́, і мо́лимо, і блага́ємо: зішли́ Ду́ха Твого́ Свято́го на нас і на Дари́ оці, що пе́ред на́ми.

І випроставшись благословляє святі дари, мовлячи: І сотвори́ Хліб сей чесни́м Тілом Христа́ Твого́, перетвори́вши Ду́хом Твоїм Святи́м. А Ча́шу цю, чесно́ю Кро́в’ю Христа́ Твого́, перетвори́вши Ду́хом Твоїм Святи́м.

І, схилившись знову, предстоячий священник молиться кажучи: Щоб були́ прича́сникам на твере́зість душі, на відпу́щення гріхів, на прича́стя Свято́го Твого́ Ду́ха, на спо́внення Ца́рства Небе́сного, на сміли́вість пе́ред Тобо́ю, не на суд чи на осу́дження.

Ще прино́симо Тобі слове́сну оцю́ слу́жбу за спочи́лих у вірі пра́отців, отців, патріа́рхів, проро́ків, апо́столів, проповідників, євангелістів, му́чеників, ісповідників, возде́ржників і за вся́кого ду́ха пра́ведного, що у вірі свій вік скінчи́в.

Виголос: Особли́во за пресвяту́, пречи́сту, преблагослове́нну, сла́вну Влади́чицю на́шу Богоро́дицю і Приснодіву Марію.

Диякон поминає усопших.

Предстоячий священник молиться: За свято́го Йоа́на, проро́ка, Предте́чу і Хрести́теля, за святи́х, чию́ па́м’ять зве́ршуємо, і за всіх святи́х Твоїх, моли́твами яки́х навідай нас, Бо́же і пом’яни́ всіх усо́пших у надії воскресіння життя́ вічного і упоко́й їх, де все ося́ює світло лиця́ Твого́.

Ще молимо Тебе, Чоловіколюбче Господи, ще благаємо Тебе. Пом’яни, Господи, все пресвітерство у Христі, дияконство і всі священні чини. Ще приносимо Тобі цю словесну жертву за всю землю, за святу соборну і апостольську церкву за всіх, що в чистоті і свя́тості життя́ перебува́ють. За вірного царя царицю христолюбиву, за всю палату і воїнство їх. Дай їм, Го́споди, ми́рне правління, щоб у зла́годі їх і ми ти́хе й умиротво́рене життя́ вели́ в уся́кому благоче́сті і чистоті.

Виголос: Се́ред пе́рших пом’яни́, Го́споди, архиєпи́скопа, якого дару́й святій Твоїй Церкву, у ми́рі, безпе́ці, поша́ні, здоро́в’ї і довголітті пра́вильно звіща́ючим сло́во Твоє́ї істини.

Предстоячий священник (схилившись) молиться: Пом’яни́, Го́споди, все єпи́скопство правосла́вних, що пра́вильно звіща́є сло́во Твоє́ї істини. Пом’яни́, Го́споди, місто це, в яко́му живемо́, і вся́ке місто, країну, і тих, що вірою живу́ть у них. Пом’яни́, Го́споди, пла́ваючих, подорожу́ючих, неду́жих, стражда́ючих і прийди́ на спасіння їх. Пом’яни́, Го́споди, тих, що плоди́ прино́сять і добро́ тво́рять у святи́х Твоїх Церква́х, і що пам’ята́ють про вбо́гих, і на всіх нас ми́лості Твої зішли́.

Виголос: І дай нам єди́ними уста́ми і єди́ним се́рцем сла́вити й оспівувати всечесне́ і вели́чне Ім’я́ Твоє́, Отця́ і Си́на і Свято́го Ду́ха, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.