Анафора св.Василія Великого

Диякон: Ста́ньмо гідно, ста́ньмо зі стра́хом, бу́дьмо ува́жні, щоб святе́ Возно́шення в ми́рі прино́сити!

Народ: Милість, мир, жертва хвали.

Патріарх возвишеним голосом: Благода́ть Го́спода на́шого Ісу́са Христа́, і любо́в Бо́га і Отця́, і прича́стя Свято́го Ду́ха неха́й бу́де зо всіма́ ва́ми!

Народ: І з ду́хом твоїм.

Патріарх: Вго́ру піднесім серця́!

Народ: Піднесли́ до Го́спода.

Патріарх: Благодарім Го́спода Бога нашого!

Народ: Досто́йно і пра́ведно.

Патріарх тайно: Су́щий, Влади́ко Го́споди, Бо́же Отче Вседержи́телю, Яко́му поклоня́ємося! Досто́йно є воістину, і пра́ведно, і співо́бразно ве́личі свя́тости Твоє́ї Тебе́ восхваля́ти, Тебе́ оспівувати, Тебе́ благословля́ти, Тобі поклоня́тися, Тебе́ благодари́ти, Тебе́ сла́вити, єди́ного істинно су́щого Бо́га, і Тобі прино́сити з се́рцем сокруше́нним і ду́хом смире́ння слове́сну цю слу́жбу на́шу, Ти бо дарува́в нам пізна́ння Твоє́ї істини. І хто спромо́жний ви́повісти си́ли Твої, розголоси́ти всі хвали́ Твої або звісти́ти всі чудеса́ Твої у вся́кий час? Влади́ко всіх, Го́споди не́ба і землі і всього́ творіння ви́димого і неви́димого, що возсіда́єш на престо́лі сла́ви і спогляда́єш безо́дні, Безнача́льний, Неви́димий, Незбагне́нний, Неописа́нний, Незмінний, Отче Го́спода на́шого Ісу́са Христа́ – вели́кого Бога і Спаси́теля, Упова́ння на́шого. Він є о́браз Твоє́ї бла́гости, печа́ть рівноо́бразна, Він у Собі Само́му пока́зує Тебе́, Отця́, Він – Сло́во живе́, Бог істинний, предвічна Прему́дрість, життя́, освя́чення, си́ла, світло істинне, що че́рез Ньо́го Дух Святи́й яви́вся – Дух істини, дар усино́влення, завда́ток майбу́тнього спадкоє́мства, зача́ток вічних благ, животворя́ща си́ла, джерело́ освя́чення, з яко́го все творіння, і слове́сне, і розу́мне, отри́мує си́лу Тобі служи́ти і Тобі вічне возсила́є славосло́в’я, бо все слу́жить Тобі. Тебе́ бо хва́лять Ангели, Арха́нгели, Престо́ли, Госпо́дства, Нача́ла, Вла́сті, Си́ли і многоо́кі Херуви́ми; при Тобі стоя́ть довкру́г Серафи́ми, шість крил в одно́го і шість крил в іншого, і двома́ покрива́ють вони́ ли́ця свої, а двома́ но́ги, і дво́ма літа́ючи, взива́ють оди́н до о́дного невгомо́нними уста́ми, незмовка́ючими славосло́в’ями

І високим голосом: перемо́жну пісню співа́ючи, викли́куючи, взива́ючи і промовля́ючи:

І мовить народ з клиром: Свят, Свят, Свят Госпо́дь Савао́т! По́вні не́бо і земля́ сла́ви Твоє́ї! Оса́нна во ви́шніх! Благослове́н, Хто йде в Ім’я́ Госпо́днє! Оса́нна во ви́шніх!

Патріарх тайно: З ци́ми блаже́нними Си́лами, Влади́ко Чоловіколю́бче, і ми, грішні, кли́чемо і промовля́ємо: Свят єси́ воістину і Всесвя́т, і ве́личі свя́тости Твоє́ї нема́є міри, і преподо́бний у всіх діла́х Твоїх, бо справедли́во і судо́м істинним Ти все навів на нас. Бо Ти созда́в чоловіка, взя́вши прах од землі, і вшанува́в його́, Бо́же, о́бразом Твоїм і помісти́в його́ в Раю́ – саду́ насоло́ди, обіця́вши йому́ за доде́ржання за́повідей Твоїх безсме́ртя життя́ та насоло́ду вічних благ; але́ коли́ він ослу́хався Тебе́, істинного Бо́га, Сотвори́теля свого́, й облу́дою змія був зве́дений, і умертви́в себе́ своїми вла́сними прогрішеннями, Ти ви́гнав його́ правосу́ддям Твоїм, Бо́же, з Ра́ю у світ сей і поверну́в у зе́млю, з яко́ї він був узя́тий, уряджа́ючи йому́ спасіння че́рез нове́ наро́дження в Само́му Христі Твоє́му. Бо не одверну́вся Ти до кінця́ од созда́ння Свого́, яке́ сотвори́в єси́, Благи́й, і не забу́в творіння рук Твоїх, але багатоманітно навідував по благосе́рдю ми́лости Твоє́ї. Ти посла́в проро́ків, твори́в чудеса́ че́рез святи́х Твоїх, що в ко́жному ро́ді благоугоди́ли Тобі, говори́в до нас уста́ми слуг Твоїх проро́ків, передвіща́ючи нам прийде́шнє спасіння, дав на по́міч Зако́н, а́нгелів поста́вив охоро́нцями. Коли́ ж надійшла́ повнота́ часів, Ти говори́в до нас у Самім Си́ні Твоїм, че́рез Яко́го й віки́ сотвори́в. Він, бу́дучи відблиском сла́ви Твоє́ї і відбитком Істо́ти Твоє́ї і де́ржачи все сло́вом си́ли Своє́ї, не вважа́в за здо́бич бу́ти рівним Тобі, Бо́гові й Отцю́, але́, Бо́гом бу́дучи предвічним, на землі яви́вся і жив се́ред люде́й і, од Діви свято́ї воплоти́вшись, умали́в Себе́ Само́го, о́браз раба́ прийня́вши, ста́вши співо́бразним тілу смире́ння на́шого, щоб і нас учини́ти співо́бразними о́бразові сла́ви Своє́ї. Бо, оскільки че́рез люди́ну гріх увійшо́в у світ, а че́рез гріх – смерть, Єдиноро́дний Твій Син, су́щий у ло́ні Твоїм, Бо́га і Отця́, благоволи́в, наро́дившись од жінки, свято́ї Богоро́диці і Приснодіви Марії, народи́вшись під зако́ном, осуди́ти гріх у пло́ті Своїй, щоб усі, що вмира́ють в Ада́мі, оживотвори́лися в Само́му Христі Твоє́му; і, пожи́вши в цьо́му світі, да́вши спаси́тельні повеління, одверну́вши нас од ідольської ома́ни, привів нас до пізна́ння Тебе́, істинного Бога́ і Отця́, придба́вши нас Собі в люд особли́вий, ца́рське свяще́нство, наро́д святи́й, і очи́стивши нас водо́ю й освяти́вши Ду́хом Святи́м, дав Себе́ у ви́куп сме́рті, яка́ уде́ржувала нас, про́даних під вла́ду гріха́; і зійшо́вши че́рез Хрест до а́ду, щоб напо́внити Собо́ю все, припини́в му́ки сме́рти; і воскре́снувши на тре́тій день і прокла́вши путь уся́кій пло́ті до воскресіння з мертвих, – бо не було́ можли́во, щоб тління уде́ржувало Початкода́вця життя́, – ста́в пе́рвістком поме́рлих, перворо́дним з ме́ртвих, щоб Йому́ Само́му в усьо́му ма́ти пе́ршість; і зійшо́вши на небеса́, возсів право́руч Вели́чности Твоє́ї на висо́тах, – Він і при́йде возда́ти ко́жному за діла́ми його́. А нам зали́шив спо́мини спаси́тельного Свого́ стражда́ння – те, що предложи́ли ми пе́ред Тобо́ю за Його́ за́повідями. Він бо, ма́ючи ви́йти на во́льну, і за́вжди па́м’ятну, і животворя́щу Свою́ смерть, у ніч, в яку́ Він відда́в Себе́ за життя́ світу, взя́вши хліб у святі Свої і пречи́сті ру́ки і показа́вши Тобі, Бо́гові й Отцю́, благодари́в, благослови́в, освяти́в, переломи́в,

І високим голосом: дав святи́м Своїм у́чням і апо́столам, ка́жучи: Прийміте, їжте, се єсть Тіло Моє́, що за вас лама́ється на відпу́щення гріхів.

Народ: Амінь.

Знову тайно: Подібно і ча́шу від пло́ду виногра́дної лози́ взя́вши, розвів, благодари́в, благослови́в, освяти́в,

і високим голосом: дав святи́м Своїм у́чням і апо́столам, ка́жучи: Пи́йте з не́ї всі, се єсть Кров Моя́ Ново́го Завіту, що за вас і за мно́гих пролива́ється на відпу́щення гріхів.

Народ: Амінь.

Знову тайно: Се чиніте на мій спо́мин; бо щора́зу, як їсте́ хліб сей і ча́шу сю п’єте́, мою́ смерть звіща́єте, моє́ воскресіння ісповідуєте. Так і ми, Влади́ко, спомина́ючи спаси́тельні Його́ стражда́ння, Животворя́щий Хрест, тридне́вне погребе́ння, з ме́ртвих воскресіння, на небеса́ возше́стя, право́руч Те́бе, Бо́га і Отця́, сидіння, і сла́вне і страшне́ Його́ дру́ге прише́стя,

І гучнішим голосом: Твоє́ від Твоїх Тобі прино́сячи за всіх і за все,

Народ: Тебе́ оспівуємо, Тебе́ благословимо́, Тебе́ благодаримо́, Го́споди, і мо́лимось Тобі, Бо́же наш.

Патріарх тайно: Тому́, Влади́ко Всесвяти́й, і ми, грішні і недосто́йні раби́ Твої, удосто́єні служи́ти свято́му Твоє́му жерто́вникові не за пра́ведність на́шу, – бо не вчини́ли ми нічо́го до́брого на землі, – але́ з-за ми́лости Твоє́ї і щедро́т Твоїх, які Ти ря́сно ви́лив на нас, осмілюємося приступи́ти до свято́го Твого́ жерто́вника, і предложи́вши о́брази свято́го Тіла і Кро́ви Христа́ Твого́, Тобі мо́лимося і Тебе́ призива́ємо, Святи́й над Святи́ми, щоб благоволінням Твоє́ї бла́гости прийшо́в Дух Твій Святи́й на нас і на Дари́ оці, що пе́ред на́ми, і благослови́в їх, і освяти́в,  тут патріарх випростується і знаменує [хліб] і показа́в Хліб сей – сами́м чесни́м Тілом Го́спода, і Бо́га, і Спа́са на́шого Ісу́са Христа́, а Ча́шу сю – само́ю чесно́ю Кро́в’ю Го́спода, і Бо́га, і Спа́са на́шого Ісу́са Христа́, проли́тою за життя́ світу.

Знову схиляється і мовить: Нас же всіх, що від одно́го Хліба та одніє́ї Ча́ші причаща́ємося, з’єдна́й одно́го з о́дним на прича́стя єди́ного Ду́ха Свято́го; і вчини́, щоб ніхто́ з нас не причасти́вся свято́го Тіла і Кро́ви Христа́ Твого́ на суд чи на осу́дження, але́ щоб знайти́ нам ми́лість і благода́ть з усіма́ святи́ми, що од віку Тобі благоугоди́ли: праотця́ми, отця́ми, патріа́рхами, проро́ками, апо́столами, проповідниками, благовісниками, му́чениками, ісповідниками, учителя́ми і з уся́ким ду́хом пра́́ведним, що у вірі свій вік скінчи́в.

Патріарх гучним голосом: Особли́во з пресвято́ю, пречи́стою, преблагослове́нною, сла́вною Влади́чицею на́шою Богоро́дицею і Приснодівою Марією.

Знову тайно: Зо святи́м Йоа́ном, Предте́чею і Хрести́телем, зо святи́ми, чию́ па́м’ять зве́ршуємо, і зо всіма́ святи́ми Твоїми, моли́твами яки́х навідай нас, Бо́же. І пом’яни́ всіх раніш усо́пших у надії воскресіння життя́ вічного. Ще мо́лимо Тебе́: пом’яни́, Го́споди, святу́ Твою́ собо́рну і апо́стольську Це́ркву, су́щу від кра́ю до кра́ю вселе́нної, та умиротвори́ її, яку́ придба́в єси́ дорогоцінною кро́в’ю Христа́ Твого́, і святи́й храм сей утверди́ до скінчення віку. Пом’яни́, Го́споди, тих, що дари́ оці Тобі принесли́, і тих, за ко́го і че́рез ко́го і ра́ди ко́го їх принесли́. Пом’яни́, Го́споди, тих, що плоди́ прино́сять і добро́ тво́рять у святи́х Твоїх Церква́х, і пам’ята́ють про вбо́гих; возда́й їм бага́тими Твоїми і небе́сними дарува́ннями, дару́й їм за́мість земно́го – небе́сне, за́мість доча́сного – вічне, за́мість тлінного – нетлінне. Пом’яни́, Го́споди, су́щих у пусте́лях, і го́рах, і пече́рах, і уще́линах земни́х. Пом’яни́, Го́споди, тих, що в дівстві і благоговінні і подви́жництві і чи́стому житті перебува́ють. [Пом’яни́, Го́споди, боголюбивих правителів на́ших, яких поста́вив єси́ царюва́ти на землі: збро́єю істини, збро́єю благовоління вінча́й його́, отіни́ го́лову його́ в день би́тви, укріпи́ його́ раме́но, ви́вищи його́ десни́цю, вчини́ могу́тнім його́ ца́рство, покори́ йому́ всі ва́рварські наро́ди, що йдуть з війно́ю, дару́й йому́ глибо́кий і невід’є́мний мир, вклади́ у се́рце його́ те, що бу́де бла́гом для Це́ркви Твоє́ї і всього́ наро́ду Твого́, щоб у зла́годі його́ ти́хе й умиротво́рене життя́ ми вели́ в уся́кому благоче́сті і чистоті. Пом’яни́, Го́споди, вся́ке нача́льство і вла́ду, і всіх на слу́жбі братів на́ших, і все во́їнство; до́брих у добрі збережи́, злих до́брими вчини́ бла́гістю Твоє́ю. Пом’яни́, Го́споди, тут прису́тніх люде́й і з опра́вданих причи́н відсу́тніх, і поми́луй їх і нас по мно́жеству ми́лости Твоє́ї; комо́ри їх напо́вни вся́ким добро́м, подру́жжя їх у ми́рі й одноду́мності збережи́, младе́нців ви́годуй, ю́них наста́в, ста́рців підтри́май, малоду́шних утіш, розпоро́шених збери́, заблу́длих наверни́ і з’єдна́й їх зі свято́ю Своє́ю, собо́рною і апо́стольською Це́рквою; одержи́мих ду́хами нечи́стими звільни́, з пла́ваючими пла́вай, з подорожу́ючими подорожу́й, вдо́вам стань на по́міч, си́ріт захисти́, полоне́них ви́зволи, неду́жих зціли́; тих, що під судо́м, і в рудника́х, і на засла́ннях, і на гірки́х робо́тах, і в уся́кій скорбо́ті, і нужді, і біді, пом’яни́, Бо́же. І всіх, що потребу́ють вели́кого Твого́ милосе́рдя, і тих, що лю́блять нас, і нена́видять, і доручи́ли нам, недосто́йним, моли́тися за них, і всіх люде́й Твоїх пом’яни́, Го́споди Бо́же наш, і на всіх проли́й бага́ту Твою́ ми́лість, усім подаючи́ те, чого́ про́сять для спасіння. І тих, кого́ ми не пом’яну́ли че́рез невідання, або́ забуття́, або́ мно́жество іме́н, Сам пом’яни́, Бо́же, що зна́єш вік і йме́ння ко́жного, зна́єш ко́жного від утро́би ма́тері його́. Ти бо єси́, Го́споди, по́міч безпо́мічним, надія безнадійним, бу́рями гна́ним спаси́тель, пла́ваючим при́стань, неду́жим лікар; Сам будь усім для всіх, бо Ти зна́єш ко́жного, і про́шення його́, дім і потре́бу його́. Ізба́в, Го́споди, місто це, і вся́ке місто і країну від го́лоду, по́шести, землетру́су, пото́пу, вогню́, меча́, наше́стя чужи́нців та міжусо́биці.

Більш вознесеним голосом: Найпе́рше пом’яни́, Го́споди, архиєпи́скопа цього і дару́й його святи́м твої́м церква́м, щоб у ми́рі, безпе́ці, поша́ні, здоро́в’ї і довголíтті пра́вильно навча́ли сло́во твоє́ї íстини.

Знову тайно: Пом’яни́, Го́споди, все єпи́скопство правосла́вних, що пра́вильно звіща́є сло́во Твоє́ї істини. Пом’яни́, Го́споди, з вели́кої своє́ї ми́лости і моє́ недосто́їнство, прости́ менí вся́ке прогрíшення, добровíльне і недобровíльне, щоб, через мої́ гріхи, ти не заборони́в благода́ті Свято́го твого́ Ду́ха від оци́х дарíв, що пе́ред нами. Пом’яни́, Го́споди, пресвíтерство, у Христí дия́конство, і ввесь свяще́нничий чин, і не посороми́ жодного́ з нас, що стоїмо́ довкола свято́го твого́ жерто́вника. Навідай нас бла́гістю твоє́ю, Го́споди, ви́яви нам бага́ті твої́ щедро́ти, дару́й нам до́бре й кори́сне полíття, дару́й землí дощí ми́рні на врожа́й, благослови́ віне́ць лíта бла́гости твоє́ї, угаму́й ро́збрат церко́в, угаси́ гордови́тість пога́н, ви́никнення є́ресей скоро знищ си́лою Свято́го твого́ Ду́ха, і всіх нас прийми́ в ца́рство твоє́, показа́вши нас сина́ми свíтла і сина́ми дня. Твій мир і твою́ любо́в дару́й нам, Го́споди Бо́же наш, усе бо возда́в єси нам.

І гучним голосом: І дай нам єди́ними уста́ми і єди́ним се́рцем сла́вити й оспíвувати прече́сне й вели́чне ім’я́ твоє́, Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха, ни́ні, і повсякча́с, і на вíки вікíв.

Народ: Амінь.