вівторок, 28 жовтня 2014 р.

Історія ближнього і особиста реальність

Я не вірю в співпадіння і те, що саме цей уривок з євангелія від Луки (7:36-50) ми читаємо в день після виборів означає дуже багато для кожного з нас.
Люди, які сидять за столом і приймають почесного Учителя, бачать лише минуле жінки, яка приходить, щоб змінитись зустріччю з Богом. Христос, натомість, бачить її майбутнє, народжене любов'ю. Праведники за столом уподібнюють Бога собі - Він має бути справедливим, гарантом дотримання закону, таким як вони. Христос, натомість, бачить сповнення закону у діях жінки, народжених любов'ю. Святі за столом не розуміють радості звільнення від гріхів, оскільки ніколи не пережили усвідомлення гріха. Христос, натомість бере гріхи всіх на себе і несе їх аж до хресної смерті і воскресіння.
Надто часто люди виносять вирок минулому ближнього, закриваючи для нього навіть можливість зміни. Христос, натомість, бачить людину, яка має потенціал постійного вростання у повноту дитини Божої. Зустріч з Христом міняє людину кардинально. Когось відразу, хтось потребує довшого шляху. Христос відмовляється від таврувань. Для Нього кожен народжений від жінок має перспективу хоча б "найменшого у царстві Божім".
З іншого боку, Христос задає питання праведникам: як ви, дослідники глибин богослов'я, могли не дотриматись елементарних інтуїтивних правил поведінки? Невже ритуал щось інше, ніж життя? Чи можемо ми, які й самі не дотримуємось елементарних правил поведінки, говорити про недотягнення ближнього?

Немає коментарів:

Дописати коментар