Людина, особливо дуже побожна, часто шукає способу перекласти свій обов'язок приймати конкретні рішення на когось. Хтось має мені сказати що правильно, а що ні, що треба робити, а від чого треба відмовитися, що істинне, а що брехливе.
У цьому євангельському уривку Христос хоче довести до свідомості своїх учнів те, що основним завданням духовного життя є вчитись самому приймати рішення. Кожен мусить приглядатись до того, що відбувається в житті, аналізувати це і робити висновки. Не питай чи Христос той, який має прийти, оцінюй те, що бачиш і роби висновки. Шукай щоденні чудеса навколо і відкривай їх тим, які лише вчаться вірити. В цьому полягає духовне вдосконалення. У своїй любові до людини Господь прагне звільнити її повністю, не узалежнювати навіть від Себе. Господь діє і Його дії є Його найкращим свідченням - "Небеса повідають славу Божу, діла рук Його проголошує твердь!"
Бачити Христа у Його ділах все ж може лише людина, просвічена Святим Духом і причасна Його царству. Увійшовший у царство Боже через народження Духом Святим більший від Йоана, бо не потребує свідчення Христа про Нього, він знає Його, бо став Його повноцінним братом і наслідником спадщини Отця.
Менш побожні люди, не узалежнені від складних духовних схем легше приймають відкритість Бога, тоді як богослови часто занадто довго затримуються на словах так і не доходячи до Бога, який творить аж понині.
Немає коментарів:
Дописати коментар