неділя, 5 жовтня 2014 р.

Осінь



Тепер мабуть в нас пора
Найкраща настала:
До нас в гості золота
Осінь завітала.
Усе-всеньке у золоті:
Золоті дерева,
Лежить злато під ногами,
А листочки клена
Так було зашелестять,
Що все забуваєш
Й лиш слухаєш,-
О чім вони собі розмовляють,
Ті листочки... Під ногами
Все більше каштанів;
Дуже люблю їх... Бувало
Часом собі станеш,
Замилуєшся й почуєш
Як вони шепочуть,
Променіють, ніби про щось
Розказати хочуть,
Ніби кажуть: “Впадь, розбийся
І знову воскресни
Без колючок, щоб не могла
Ти вже біль принести
І найменшим сотворінням.
Щоб з відкритим серцем,
Мов блискучий той каштанчик,
Руки розпростерти,
І з любов’ю цілий світ
Ними обгорнути,
І такою завжди-завжди
Щасливою бути”.

Немає коментарів:

Дописати коментар