В євангелії від Луки переплітаються дві події, пов'язані із чудесним зціленням жінки, яка страждала на кровотечу, та воскресінням доньки начальника синагоги. Дві цих події одночасно мають дещо подібне і дещо абсолютно відмінне. Подібною є вказівка про кількість років - дванадцять років сповнилось доньці Яїра і дванадцять років страждала жінка на кровотечу. Кількість років у євангеліях - символічне число. Воно таїть в собі образ своєрідної повноти - донька входила у повноту життя, бо 12-ліття для дівчат було певним часом зрілості, часом, коли у батьків з'являються плани щодо заміжжя і надії на щасливе, сповнене добрих сподівань життя. Але саме тоді смерть забирає її. Для кровоточивої жінки 12-ліття теж означає певну повноту - повноту страждань. Час, коли надія на зцілення зникає, всі лікарі вже спробували свої знання і лікарські хитрощі, кошти для подальших експериментів вичерпано.
І саме тоді вони обидві зустрічають Христа, Господа вселенної, який ламає закони природи і надприродого - смерті - зцілює безнадійно недужу і сповнює життям позбавлену життя.
Але є у цьому уривку і відмінності. Жінку, яка таємно торкнувшись Його зцілилася Він закликає до свідчення чуда. Натомість тим, які були у світлиці при воскресінні доньки Яїра, забороняє про це розповідати. Жінці, яка могла скрити факт свого зцілення, Він наказує відкрити Його як Цілителя, а тим, які і так не змогли б утаїти чуда воскресіння - всі бачили дівчину мертвою і ось вона жива - наказує мовчати.
Здається сенс цього образу є двоякий. З одного боку він каже нам, що неможливо "вкрасти" не аж так видиме чудо. Люди хворіють і зціляються, інколи не знаючи ні причини хвороби, ні причини одужання, але якщо ти знаєш, що зцілився торкнувшись Христа, ти не маєш права утаїти це. Чудо відбувається не передусім задля нашого зцілення, а задля свідчення сили Божої у цьому світі.
З іншого боку, не вартує коментувати очевидні чуда, щось, де Господь являє Себе у найвидиміший спосіб, вказуючи на те, що Він - володар всього і все в Його силі і владі. Інколи діла Божі промовляють набагато красномовніше ніж всі наші намагання це описати. Здається, це якраз той випадок, коли ми подібні до учнів Йоана Хрестителя, які питали Христа, чи Він саме Той. Відповідь Його тоді, як і зараз є тою самою: "Ідіть, повідомте Йоана, що ви бачили й що чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається Добра Новина.”(Лк 7:22-23).
Навчитись говорити про приховані величні діла Божі і мовчати перед очевидним таїнством Його істоти саме те, до чого закликає нас нинішнє євангеліє. Осягнути ж це можна лише постійним молінням про дар Духа Святого, яким пізнаємо Христа як Господа, як єдинородного Сина небесного Отця.
Але є у цьому уривку і відмінності. Жінку, яка таємно торкнувшись Його зцілилася Він закликає до свідчення чуда. Натомість тим, які були у світлиці при воскресінні доньки Яїра, забороняє про це розповідати. Жінці, яка могла скрити факт свого зцілення, Він наказує відкрити Його як Цілителя, а тим, які і так не змогли б утаїти чуда воскресіння - всі бачили дівчину мертвою і ось вона жива - наказує мовчати.
Здається сенс цього образу є двоякий. З одного боку він каже нам, що неможливо "вкрасти" не аж так видиме чудо. Люди хворіють і зціляються, інколи не знаючи ні причини хвороби, ні причини одужання, але якщо ти знаєш, що зцілився торкнувшись Христа, ти не маєш права утаїти це. Чудо відбувається не передусім задля нашого зцілення, а задля свідчення сили Божої у цьому світі.
З іншого боку, не вартує коментувати очевидні чуда, щось, де Господь являє Себе у найвидиміший спосіб, вказуючи на те, що Він - володар всього і все в Його силі і владі. Інколи діла Божі промовляють набагато красномовніше ніж всі наші намагання це описати. Здається, це якраз той випадок, коли ми подібні до учнів Йоана Хрестителя, які питали Христа, чи Він саме Той. Відповідь Його тоді, як і зараз є тою самою: "Ідіть, повідомте Йоана, що ви бачили й що чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається Добра Новина.”(Лк 7:22-23).
Навчитись говорити про приховані величні діла Божі і мовчати перед очевидним таїнством Його істоти саме те, до чого закликає нас нинішнє євангеліє. Осягнути ж це можна лише постійним молінням про дар Духа Святого, яким пізнаємо Христа як Господа, як єдинородного Сина небесного Отця.
Немає коментарів:
Дописати коментар