четвер, 19 червня 2014 р.

Святість як благодарення

Кілька слів з неділі всіх святих з перспективою на свято Євхаристії:
У неділю всіх святих церква кличе нас подумати про святість. Святість християни розуміють передусім не як моральну, а як онтологічну величину. Святим є лише Бог, святість є лише Його прикметою. Бути святим означає бути причасником Бога. Святість не те саме що праведність, її неможливо набути чеснотливим життям. Святість є даром, яким ми отримуємо у відповідь на згоду стати християнами - "всі ви, що в Христа хрестилися у Христа зодягнулися". Нашою святістю є Христос. Ми святі тому, що носимо нетлінного Христа, одягненого поверх нашої тлінної природи. Святі святістю Христа, ми йдемо дорогою святості (тобто дорогою Христа/хреста), взявши свій хрест і носячи його як свідчення любові Бога до людини. В цьому і полягає наслідок святості - правдиве свідчення нашого спасіння. 'Тому, улюбленi, пiдперезав­ши стегна розуму вашого, пильну­ючи, майте досконалу надiю на благодать, що подається вам у яв­леннi Iсуса Христа. Як слухнянi дiти, не потурайте похотям, що бу­ли в час вашого невiдання, але, за прикладом Святого, Який покликав вас, i самi будьте святi в усiх вчинках. Бо написано: “Будьте святi – Я бо святий”'. (1Пт 1. 13-16)

Святі, у посланні до євреїв і у євангелії від Матея представлені саме свідками. Вони - ікони святості Христової у яких світ має бачити Христа. Це свідчення буде лише тоді істинним, коли ми активно шукатимемо єдності із Ним через споглядання, вдивляння у Нього: "Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам, вдивляючися пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радости, що перед ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і який возсів праворуч Божого престолу" (Євр. 12.1-2).
Бути святим означає також можливість бути несприйнятим світом, терпіти утиски і поневіряння, але саме на це і не треба звертати увагу. Увага має бути прикованою єдино до Христа.
Святістю треба дорожити і не соромитись її перед світом. Саме до цього кличе нас церква і нагадує нам про це кожного разу, коли збирає на вечерю Господню, кличе до трапези словами: "Святе для святих". Люди часто у своїй гордості відмовляються від цього запрошення і не приступають до причастя. Не розуміючи того, що часто механічно співають: "Єдин свят, єдин Господь Ісус Христос на славу Бога Отця.Амінь!". Тобто ісповідують, що не власною святістю дерзають уподібнюватись Тілові Христа, споживаючи Його, але носячи у собі святість Христа насмілюються приступаюти. Не ми, власною святістю, а Дух Святий, сходячи на нас, робить нас здатними бути Тілом Христа і приймати Його як свідчення того, чим ми вже є Його благодаттю і чоловіколюб'ям. "Зішли Духа Святого на нас і на ці Дари, які перед нами і вчини хліб - Тілом, а те, що в чаші вином" щоб вони стали "святим для святих".
"Прийміть те чим ви є і станьте тим, що приймаєте - Тілом Христовим".
Святість тісно пов'язана із радістю і благодаренням. Свята людина є людиною вдячною, людиною, яка постійно вдивляючись у Христа благодарить за найцінніший дар у своєму житті - привілей бути єдиним із Христом. Жити з Ним не лише через Причастя Тіла і Крові, а через нестримне бажання бути і благодарити. Саме тому основними літургійними молитвами церкви були саме благодарні молитви незалежно від того зранку чи ввечір чи в кожний час і годину. Життя як благодарення - ось справжній вияв святості християнина і водночас місце богоявління.

Немає коментарів:

Дописати коментар