Вирівнюючий дотик Бога Лк 13:10-17

Євангеліє нинішнього дня особливо чудесне. Христос проповідує у синагозі в суботу, бачить жінку, яка не може випростатись, зціляє її і потрапляє під критику за порушення суботнього відпочинку. Навіть цей звичайний опис є чудесним, але як і більшість текстів Святого Письма він має і глибший зміст.
Дивним чином, скорчених людей, людей, які не можуть випростатись можна зустріти саме в побожних колах. Більше того часто саме в побожних колах їх корчить, саме в побожних колах вони, притиснені уявною величчю Бога корчаться від надмірного упокорення, від уявної меншовартості перед очима Бога, не справжньої, а саме уявної, вони не можуть випростатись.
Уявні перепони (не відмовлене правило до причастя, не вичитані молитовні канони) саме у побожних колах стають перепоною до причастя Христа і сприяють диявольській спокусі самоекскомуніки (= ставлення себе поза досвід цеикви).

Часто саме в побожних контекстах людина все менше усвідомлює те, що справжній досвід Бога звільняє, вселяє відчуття неймовірної радості, вказує на гідність у Божих, а не у власних очах. "Отче наш, ТИ, що єси на небесах..." - ось справжній визволяючий контекст зустрічі з Богом. Не власними силами, але благоволінням Божим ми говоримо йому "ТИ". І ніхто не може заборонити робити це, бо сам Бог захотів того, щоб ми усвідомлювали себе його дітьми. Так, Господь всесильний, неохопний, неописанний, всеохоплюючий, але Він - НАШ ОТЕЦЬ! І саме усвідомлення Його отцівства і нашого синівства не допускає нашого приниження, постійного корчення в закидах сумління, неможливості рівного стояння і споглядання Його.
Господь торкається жінки і саме цей дотик звільняє її від сатанинського відмежування від Бога. Справжній дотик (=досвід) Бога унеможливлює подальше скорчене і скулене життя, робить його достойним споглядання Бога.
Справжній (не уявний) досвід Бога спонукає до прослави Його. Але справжній досвід Бога може стати також причиною незадоволення тих, які вважають себе "побожними". Схеми освячення людини, проторені святими ліствиці сходження до Бога можуть стати також і перепоною для осягнення Його.
Згідно з нинішнім євангелієм таке стається тоді, коли гідність схеми, духовної ліствиці, метод богопізнання і богоспілкування стає важливішим за саму людину. Ліствиці духовні стають обмеженням тоді, коли вони стають важливішими навіть за діяння Бога, коли вони претендують на те, що сам Бог може бути "зв'язаним" словом обряду, святістю традиції, Словом, яке сам Він колись "мовив отцям нашим".
Щоб вберегти нас від таких спокус, у нинішньому євангелії Господь нагадує нам кілька простих речей:
- всяка побожність існує для людини, для того, щоб вона була вільною і могла славити Бога
- не існує традиції чи обряду, який можна було б поставити понад людину
- Господь може і діє поза тими шляхами, які ми, як люди з Його волі і благословення встановили для зростання у святості
Пам'ятаючи це, намагаймося допомагати людям знайти шлях до особистого контакту з Христом і, бачачи уздоровлення, радіймо з ними особливо тоді, коли воно виходить поза рамки того, що ми вважаємо непорушним законом.