Вогонь Духа і вода Христа

Мт. 17:14-21
Євангеліє нинішньої неділі особливо цікаве, бо говорить більше-менше про кожного з нас.

Опис чуда у нинішньому євангелії розкривається уповні тоді, коли ми зможемо заглянути поза нього, спробувати прочитати євангеліє як ікону. Ми маємо з одного боку Христа з апостолами, які прямують до народу, відкриваються до його потреб. Христос з апостолами є іконічним образом церкви, яка постійно прямує нам назустріч.
З іншого боку ми маємо батька, який падає на коліна і молить Христа за свого сина. Батько є образом святих, які нас "породили у Христі" своїм прикладом і навчанням і, відійшовши до Господа, безперестанно молять Христа за нас, які все ще прямують вузькою дорогою, намагаючись перемагати житєві труднощі.
Син, опанований бісом, чи не є він образом кожного з нас, які часто "запалюємось" ідеями і спокусами цього світу і, розчаровані неуспіхами чи лінивством уподібнюємось до води, яка здатна лише заповнювати форми і розтікатись, зникаючи в землі, коли ці форми зникають.
Вогонь і вода закладені в нас як добрі сили, вживаючи які ми можемо провадити добре християнське життя. Горіти вогнем Святого Духа і живити цей світ водами Хрещення, одягаючись у Христа, хіба є щось краще?
Але для цього потрібна заборона. У хрещенні Христос забороняє злому духові використовувати наші внутрішні сили вогню і води на зло. Заборона хрещення стосується духовного лінивства та пристрасних запалів, повних гордості та егоїзму.
Злий дух знову і знову намагається відібрати від нас вогонь Духа та воду Хрещення  щоб перетворити їх у спричинені гріхом пристрасть і лінивство.
Сама приналежність до учнів Христа - до церкви - неспроможна визволити нас від бісівського опанування. Учні Христа потребують особистої віри, щоб вигнати біса пристрасті і лінивства. А віра своєю чергою потребує щоденної поживи. Для неї, згдно із словами Христа, потрібен піст і молитва. Піст як відмова від задоволення знову повертає нас до покликання використовувати запал нашої природи для вогню дарів Святого Духа, а молитва, особливо впорядкована церквою літургійна молитва, немов цінний кришталевий дзбанок, надає чудесної форми охрещеній Христом воді нашого життя, не дає їй розтікатись і зникати в землі життя дочасного.
У цій вірі, постійно підживлюваній трапезою посту і молитви, ми зможемо постійно пізнавати Христа - Спасителя світу, особливо тоді, коли світ являтиме Його нам безсилим і приниженим, незрозумілим і безсенсовним, розп'ятим на хресті.