Мт 17: 1-9
Христос бере своїх учнів на гору і переображається перед ними: Його одяг і Він сам сяють як сонце, Закон (Мойсей) і Пророки (Ілля) спілкуються з Ним і навіть більше - сам Отець небесний голосом своїм вказує на Нього, як на джерело істини, апостоли дивуються і падають на землю, але як лише вони втрачають відчуття реальності (Господи, добре нам тут бути ...) преображення зникає і Христос знову постає у звичній для них поставі проповідника своєї смерті і воскресіння.
Чи не нагадує нам все це нашого духовного життя?
Щотижня, а дехто й щодня чи й кілька разів на день, ми сходимо на гору Тавор, беручи участь к літургійних богослужіннях церкви.
Щоразу там Христос в особі священика преображається перед нами, щоб коли ми повернемось у світ, де Він у багатьох людях проходить свою хрестовоскресну дорогу, ми могли пізнати Його і не відвернутись, не втекти, а бути з Ним, супроводжувати Його у спасінні світу у кожній людині аж до остаточного завершення у Його другому приході.
Щоразу у літургійних молитвах Закон і Пророки вказують на те, що дорога спасіння, яку проходить Христос не є дорогою благоустрою і особистого комфорту, але дорогою заборон, формуючих наше життя духовних приписів, проповіддю про стражденного слуги божого, який несе гріхи всіх нас аж до смерті.
Щоразу, святкуючи літургійні богослужіння не так, як ми їх собі уявляємо і щоразу наново творимо, але згідно із переданою отцями літургійною молитвою ми чуємо голос небесного Отця: "Це Син мій улюблений ... Його слухайте!". Літургія Церкви є школою послуху, місцем, де наше бажання і відчуття поступається волі Христа, де Христос - джерело і ціль молитви церкви.
Кожне богослужіння є преображенням і кожне, яке б гарне воно було, покликане не продовжити перебування у ньому, не втекти у преображення Христа від світу і його викликів, але бачивши преображення Христа, зійти з гори і співпрацювати разом із Ним у Його ділі преображення світу аж поки Він не стане всім в усіх.
(Ікона на знимці з с.Вороблячин Яворівського району Львівської області. Її, на жаль, вкрали кілька років тому із пам'ятної каплички на місці давньої дерев'яної церкви св.Преображення. Церква, на жаль, теж згоріа в Пирогово під Києвом, куди її було перевезено в 90-х).
Христос бере своїх учнів на гору і переображається перед ними: Його одяг і Він сам сяють як сонце, Закон (Мойсей) і Пророки (Ілля) спілкуються з Ним і навіть більше - сам Отець небесний голосом своїм вказує на Нього, як на джерело істини, апостоли дивуються і падають на землю, але як лише вони втрачають відчуття реальності (Господи, добре нам тут бути ...) преображення зникає і Христос знову постає у звичній для них поставі проповідника своєї смерті і воскресіння.
Чи не нагадує нам все це нашого духовного життя?
Щотижня, а дехто й щодня чи й кілька разів на день, ми сходимо на гору Тавор, беручи участь к літургійних богослужіннях церкви.
Щоразу там Христос в особі священика преображається перед нами, щоб коли ми повернемось у світ, де Він у багатьох людях проходить свою хрестовоскресну дорогу, ми могли пізнати Його і не відвернутись, не втекти, а бути з Ним, супроводжувати Його у спасінні світу у кожній людині аж до остаточного завершення у Його другому приході.
Щоразу у літургійних молитвах Закон і Пророки вказують на те, що дорога спасіння, яку проходить Христос не є дорогою благоустрою і особистого комфорту, але дорогою заборон, формуючих наше життя духовних приписів, проповіддю про стражденного слуги божого, який несе гріхи всіх нас аж до смерті.
Щоразу, святкуючи літургійні богослужіння не так, як ми їх собі уявляємо і щоразу наново творимо, але згідно із переданою отцями літургійною молитвою ми чуємо голос небесного Отця: "Це Син мій улюблений ... Його слухайте!". Літургія Церкви є школою послуху, місцем, де наше бажання і відчуття поступається волі Христа, де Христос - джерело і ціль молитви церкви.
Кожне богослужіння є преображенням і кожне, яке б гарне воно було, покликане не продовжити перебування у ньому, не втекти у преображення Христа від світу і його викликів, але бачивши преображення Христа, зійти з гори і співпрацювати разом із Ним у Його ділі преображення світу аж поки Він не стане всім в усіх.
(Ікона на знимці з с.Вороблячин Яворівського району Львівської області. Її, на жаль, вкрали кілька років тому із пам'ятної каплички на місці давньої дерев'яної церкви св.Преображення. Церква, на жаль, теж згоріа в Пирогово під Києвом, куди її було перевезено в 90-х).
Немає коментарів:
Дописати коментар